Справа№ 583/4423/25
2-а/583/71/25
04 листопада 2025 року м. Охтирка
Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Семенової О.С.,
за участю секретаря
судового засідання Гайдейчук К.В., Добровольської А.А.,
учасників справи:
позивача ОСОБА_1 ,
його представника Котляревського С.О.,
представника відповідача Паливоди І.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Охтирка Сумської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або іншої країни іноземця або особи без громадянства,
Позивач ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Котляревського С.О., 24 вересня 2025 року звернувся до суду з цим адміністративним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 20 серпня 2024 року працівниками Охтирського відділу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області було виявлено громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_2 , який порушив правила перебування в Україні. За результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01 січня 2018 року до цього часу Державний кордон України не перетинав, на території України не зареєстрований, громадянство не набув, посвідкою на постійне та тимчасове проживання не документувався, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
За твердженнями працівників Охтирського відділу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області ОСОБА_1 не вчиняв жодних дій щодо легалізації свого перебування на території України, не звертався до підрозділів Управління Державної міграційної служби України у Сумській області щодо продовження терміну перебування та території України, отримання статусу біженця чи додаткового захисту іноземців, тобто перебував на території України без документів на право проживання з перевищенням дозволеного терміну перебування іноземця, який є громадянином держави з безвізовим порядком в'їзду 90 днів протягом 180 днів. 20 серпня 2024 року начальником Охтирського відділу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МСМ № 001674 відносно ОСОБА_1 за вчинення порушення ним терміну перебування на території України, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 203 КУпАП, та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн, який відповідачем сплачено в добровільному порядку.
Крім цього 20 серпня 2024 року Охтирським відділом Управління Державної міграційної служби України в Сумській області прийнято рішення № 5912130100016333/4 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 , згідно з яким останнього зобов'язано виїхати за межі території України до 18 вересня 2024 року, що зрештою виконане ним не було.
Після цього начальником Охтирського відділу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області повторно складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МСМ № 001785 від 25 лютого 2025 року відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 203 КУпАП, а також постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100,00 грн, який наразі не сплачено. Також 25 лютого 2025 року прийнято рішення про примусове видворення ОСОБА_1 з України у зв'язку з невиконанням ним рішення про примусове повернення. На переконання працівників Охтирського відділу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області позивач ОСОБА_1 не має підстав для подальшого законного перебування на території України та у зв'язку з чим була необхідність в його затриманні з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.
25 лютого 2025 року Управління Державної міграційної служби України в Сумській області звернулося до Охтирського міськрайонного суду сумської області з адміністративним позовом про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення ОСОБА_1 , поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 лютого 2025 року було відмовлено в задоволенні позовних вимог Управління Державної міграційної служби України в Сумській області до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, яке 18 березня 2025 року було залишено без змін в результаті апеляційного перегляду.
Позивач вважає, що рішення від 25 лютого 2025 року за № 59121001000000304 про його примусове видворення з України порушує його права, свободи та законні інтереси, так як він понад 30-ти років проживає на території України, його батьки похилого віку, брат проживають на території України на законних підставах. За цей період він здобув освіту, має постійне місце проживання, володіє державною мовою, в країні його походження не має сімейних та соціальних зв'язків. Його перебування на території України не суперечить інтересам національної безпеки чи охороні громадського порядку. Свій статус в Україні не легалізував через складні життєві обставини, хоча неодноразово звертався до органів ДМС з відповідними заявами.
Крім цього вказав, що строк на оскарження закінчився 25 серпня 2025 року, просив його поновити, так як пропустив з поважних причин, а саме внаслідок бойових дій на території Охтирського району Сумської області, так як ця територія віднесена на підставі наказу Міністерства розвитку громад на території України від 28 лютого 2025 року № 376 до територій, на яких ведуться бойові дії, в зв'язку з чим існує постійна загроза небезпеки. Тому просив поновити йому строк для подання адміністративного позову.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 25 вересня 2025 року було задоволено клопотання позивача, поновлено строк на звернення до суду з адміністративним позовом, відкрито провадження у справі, призначено судовий розгляд на 03 жовтня 2025 року на 11-00 год / а.с. 22/, в якому було оголошено перерву до 27 жовтня 2025 року.
03 жовтня 2025 року від Управління Державної міграційної служби України в Сумській області в особі представника Паливоди І.Є. надійшов відзив на позовну заяві, в якому вказано, що 20 серпня 2024 року працівниками Охтирського відділу УДМС у Сумській області виявлено громадянина республіки Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця республіки Вірменія, який порушив правила перебування в Україні. Проведеними перевірками встановлено, що він на підтвердження громадянства надав паспорт серії НОМЕР_1 , який незаконно перебуває на території України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Під час перевірки за інформацією, отриманою з інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають Державний кордон / система «Аркан»/, встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01 січня 2018 року і до цього часу Державний кордон України не перетинав, на території України не зареєстрований, громадянства не набув, посвідкою на постійне проживання та тимчасове проживання не документувався. Тому відсутні підстави для його подальшого законного перебування на території України відповідно до ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» / далі - Закон № 3772-VI/. 20 серпня 2024 року відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МСМ № 001674 за ч. 2 ст. 203 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн відповідно до постанови серії ПН МСМ № 001683 від 20 серпня 2024 року, який ним сплачений.
Крім цього 20 серпня 2024 року Охтирським відділом УДМС у Сумській області прийнято рішення про примусове повернення громадянина республіки Вірменія ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни до 18 вересня 2024 року, яке до цього часу не виконано і позивачем не оскаржувалося. Оскільки позивач не виконав це рішення, то 25 лютого 2025 року Охтирським відділом УДМС у Сумській області в порядку, визначеному ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» прийнято рішення про його примусове видворення з України. Вказує, що позов не містить будь-яких доказів на спростування встановлених обставин або доказів неправомірності прийнятих рішень, а оскаржуване рішення є законним і таким, що не підлягає скасуванню. Просить відмовити у задоволенні позову / а.с. 35-38/.
Позивач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Котляревський С.О., в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, позивач надав пояснення про те, що оскільки він постійно з початку 1990-х років проживає на території Україні, приїхав до України разом зі своїми батьками на законних підставах, так як тікали від війни в ОСОБА_3 , будучи малолітньою дитиною, на даний час проживає разом з батьками похилого віку у с. Грунь Охтирського району, навчався у Грунській школі, доглядає свою матір, яка має незадовільний стан здоров'я, допомагає по господарству. Вся його родина проживає в Україні, їхати йому взагалі немає куди, оскільки за місцем реєстрації житла та родичів не має в результаті війни. На даний час він має намір звернутися до Охтирського відділу Управління Державної міграційної служби України у Сумській області щодо продовження терміну перебування на території України, починаючи з 1990 року він жодного разу не перетинав Державного кордону України, в 2004 році у м. Степанокерт їздила його мати для отримання документів для оформлення пенсії, а також він неодноразово звертався до міграційної служби для легалізації свого проживання. Так йому було рекомендовано отримати паспорт іншої країни, тому він у 2019 році звертався до Посольства Вірменії в м. Києві, отримав паспорт, який на даний час є недійсним, оскільки Вірменія не визнає ОСОБА_4 , у вересні 2024 року він знову звернувся до Консульства Вірменії в м. Києві та отримав довідку, що не є громадянином Вірменії.
Представник відповідача Поливода І.Є. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та підтримав відзив на позовну заяву.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінюючи їх, заслухававши пояснення учасників справи, суд дійшов такого висновку.
Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим відділом ЗАЦС у м. Степанакерт НКАО Азерб. РСР, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Степанакерт Азерб РСР, його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , вірмени за національністю / а.с. 80-81/.
Рішенням про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 20 серпня 2024року за № 5912130100016333/04 вирішено примусово повернути ОСОБА_2 , громадянина Вірменії, до країни походження або третьої країни та зобов'язано його покинути територію України у термін до 18 вересня 2024 року. В рішенні, крім іншого, вказано, що ОСОБА_2 було виявлено 20 серпня 2024 року, який незаконно перебуває на території України з 1999 року, після закінчення дозволеного строку його територію України не покинув, у період дозволеного строку перебування з питань продовження строку перебування на території України чи оформлення документів, що підтверджують право проживання на території України до підрозділів ДМС України не звертався, підстав для отримання статусу біженця чи притулку в Україні не надав/ а.с. 7-8/.
З вимогами ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» щодо видворення в примусовому порядку у разі ухилення від виїзду за межі України у визначений строк ОСОБА_7 ознайомлений 20 серпня 2024 року, що підтверджується його особистим підписом у вказаному рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства.
25 лютого 2025року Охтирським відділом Управління Державної міграційної служби України в Сумській області прийнято рішення за № 5912100100000304 про примусове видворення з України громадянина Вірменії ОСОБА_2 , з чим він особисто ознайомлений. Так в цьому рішенні вказано, що 25 лютого 2025 року працівниками Охтирського відділу УДМС в Сумській області виявлено громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на території України з порушенням дозволених строків перебування, не маючи документів на право проживання в Україні. Перевіркою правомірності перебування на території України ОСОБА_2 встановлено та його пояснень встановлено, що він останній раз перетнув кордон України 15 травня 2004 року в аеропорту «Донецьк» та в даний час перебуває на території України без документів на право проживання на території України, тобто в порушення вимог чинного законодавства. Посилаючись на ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», п. 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою КМУ від 15 лютого 2012 року № 150 , вказано, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більше як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Громадянин ОСОБА_7 , перебуваючи в Україні, після закінчення легального строку перебування, не звертався до територіальних органів чи підрозділів ДМС за місцем перебування із заявою про продовження строку перебування на території України, чим порушив будь-які строки перебування іноземців та осіб без громадянства на території України. Згідно з даними ЄІАС УМП ДМВ України ІП «Облік іноземців та біженців» громадянин ОСОБА_7 з приводу отримання дозволу на імміграцію в Україну, документування посвідкою на постійне проживання не звертався. 20 серпня 2024 року Охтирським відділом Управління Державної міграційної служби України в Сумській області було прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або іншої країни громадянина Республіки Вірменії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке ним не виконано, що вказує на його небажання неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, в нього відсутні документи, які б надавали йому право законно перебувати на території України, кошти, законних джерел доходу в Україні не має. За вказане правопорушення ОСОБА_2 працівниками Охтирського відділу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 203 КУпАП у виді штрафу в розмірі 5100,00 грн., який ним не сплачено. Враховуючи відсутність у ОСОБА_2 документів на право перебування в Україні, фінансового забезпечення, бажання самостійно залишити територію України, законних підстав перебування та проживання на території України, тривалість нелегального перебування, невиконання рішення про примусове повернення свідчить про те, що цей громадянин буде ухилятися від добровільного виїзду з території України, керуючись ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», вирішено примусово видворити з України громадянина Вірменії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке підписано посадовою особою Н.Задорожною та ОСОБА_1 25 лютого 2025 року / а.с. 9-11/.
Відповідно до частин 1-2 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках. Рішення про примусове видворення не приймається стосовно іноземців та осіб без громадянства, підстави для примусового видворення яких виявлені в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон під час їх виїзду з України. Іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у цій статті, забороняється подальший в'їзд в Україну строком на п'ять років. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня прийняття такого рішення та додається до строку заборони в'їзду в Україну, який особа мала до цього. Рішення про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства може бути оскаржено в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн:
1/ де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;
2/ де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;
3/ де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;
4/ де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки. Забороняється колективне примусове видворення іноземців та осіб без громадянства.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , 1981 року народження, уродженець м. Степанокерт, прибув в с. Грунь Охтирського району в листопаді 1992 року разом з родиною: мати ОСОБА_6 , 1957 року народження, батько ОСОБА_5 , 1950 року народження, брат ОСОБА_8 , 1980 року народження, сестра ОСОБА_9 , 1975 року народження, з Нагірно - Карабаської Республіки м. Степанокерт, сім'я була поселена у гуртожиток; з 01 квітня 1993 року ця сім'я була зареєстрована згідно з договором за адресою: АДРЕСА_2 за паспортами: батько: НОМЕР_3 , виданий МВ м. Степанокерта Республіки Азербайджан 12 жовтня 1979 року; мати: НОМЕР_4 , виданий МВ м. Степанокерта Республіки Азербайджан 14 травня 1979 року. Батьки відразу пішли працювати в ПСП «Перше травня», діти відразу не пішли до школи, так як не знали української мови, стали відвідувати Грунську ЗОШ І-ІІІ ступенів з 1994 року. Сім'я проживала у вказаному помешканні доки не придбали будинок 17 серпня 2005 року за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є мати ОСОБА_10 . На даний час ОСОБА_7 проживає разом з батьками, що підтверджено довідками Груньської сільської ради Охтирського району Сумської області від 19 вересня 2025 року № 483, № 484 / а.с. 14, 74/.
Батьки позивача мати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка Вірменії, прибула з Вірменії в 1995 році та батько ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин Вірменії, прибув з Вірменії в 1995 році, 25 квітня 2005 року отримали тимчасові посвідки на постійне проживання безстроково / а.с. 16-17/, є пенсіонерами за віком / а.с. 76/.
Мати позивача ОСОБА_6 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , є особою з інвалідністю 2 групи, потребує періодичного побутового обслуговування / а.с. 75/, батько ОСОБА_5 та брат ОСОБА_8 мають зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 / а.с. 15,18-19/.
ОСОБА_7 має паспорт Республіки Вірменії № НОМЕР_5 , виданий 06 березня 2019 року органом 070, який дійний до 06 березня 2029 року, на сторінці 4 є відмітка, що цей паспорт дійсний для іноземних держав до 06 березня 2020 року, на сторінці 5 примітка про реєстрацію АДРЕСА_3 , 15 липня 2004 року / а.с. 3-6/.
20 вересня 2024 року Посольство Республіки Вірменії /м. Київ/ видало довідку К/163-24 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Нагірного Карабаху, Степанокерт, в тім, що він не є громадянином Республіки Вірменії / а.с. 12/.
Таким чином, позивач на даний час не є громадянином Республіки Вірменії, країною його походження є Нагірний Карабах, м. Степанокерт, теперішня офіційна назва Ханкенді, яке до 2023 року було столицею невизнаної Нагірної Карабаської Республіки, яка припинила своє існування після азербайджанського наступу, була проголошена 02 вересня 1991 року, у грудні 1991 року почалася перша війна, вірмени масово тікали. 20 вересня 2023 року внаслідок воєнних дій територія невизнаної республіки почала переходити під контроль Азербайджана і на цей час ця територія є частиною Азербайджана. 30 років війни сильно скалічили регіон, третина території замінована, міста зруйновані, переселенці не поспішають повертатися.
За приписами ч. 7 ст. 5 КАС України іноземці та особи без громадянства користуються в Україні таким самим правом на судовий захист в адміністративних справах, що і громадяни України.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 КАС України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства.
Положеннями Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Відповідно до п. 30 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» при вирішенні справ про примусове видворення суди повинні враховувати положення статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року та статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно для забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) регламентовано право на повагу до приватного і сімейного життя, що включає й право на громадянство та вибір місця проживання.
Стаття 13 Загальної декларації прав людини регламентує кожній людині право вільно пересуватись і обирати собі місце проживання в межах кожної держави.
У статті 1 Конвенції сторони зобов'язалися гарантувати кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені Конвенцією. Конвенційні гарантії, в даному випадку, належать всім, а не тільки громадянам. Дії держави, пов'язані з контролем перебування іноземців на своїй території можуть призводити до порушення цих гарантій.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у своїй практиці щодо цієї категорії спорів неодноразово наголошував, що у випадку підтвердження того, що відносини, про порушення яких заявляє особа, охоплюються поняттям сімейного чи приватного життя, як у випадку відповідача у цій справі, то слід застосовувати так званий трискладовий тест, тобто - «чи відбувалося втручання згідно із законом? чи переслідувало таке втручання законну мету? чи було таке втручання необхідним у демократичному суспільстві?».
При цьому необхідність втручання в демократичному суспільстві встановлюється шляхом врівноваження інтересів держави з правами особи. Держава не може обґрунтовувати втручання відносними термінами такими як «корисно», «розумно» чи «бажано», а повинна продемонструвати наявність нагальної суспільної необхідності. Необхідність в демократичному суспільстві також вимагає пропорційності законній меті, що переслідується. При здійсненні такого втручання в особи має бути можливість скористатися процедурними гарантіями для оскарження рішення, зокрема щодо того чи бралися під час прийняття рішення до уваги інтереси особи, захищені статтею 8 Конвенції.
ЄСПЛ не заперечує того, що повернення чи видворення, як такі можуть відповідати законній меті регулювання міграції, однак підкреслює, що такі заходи повинні застосовуватися пропорційно до права особи на приватне та сімейне життя.
У ситуації позивача є зрозумілим, що він, будучи малолітньою дитиною, разом з родиною прибув з Вірменії до України. Єдиним документом, що посвідчував його особу та приналежність до громадянства на момент перетину кордону було свідоцтво про народження, яким доводилось місце його народження - м. Степанакерт НКАО Азерб. РСР. З того часу і по цей день відповідач проживає разом з батьками за адресою: АДРЕСА_1 , що стороною відповідача не спростовано.
Як встановлено судом, ОСОБА_7 за період проживання в Україні здобув освіту, має постійне місце проживання, володіє державною мовою, жодного разу не здійснював спроб перетину кордону країни громадянського походження, у якій у нього відсутні будь-які сімейні та соціальні зв'язки. Натомість він має міцні соціальні і сімейні зв'язки з Україною, оскільки його батьки та брат проживають на території Охтирського району, тривалість постійного місця проживання на території України становить понад 30 років. При цьому відсутні будь-які дані, що могли б свідчити, що його перебування може суперечити інтересам національної безпеки України чи охорони громадського порядку (ч.3 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
Вказане доводить свідомий вибір відповідача щодо визначення свого місця проживання, що кореспондується з положеннями ст.13 Декларації та ст.8 Конвенції.
Суд вважає, що у даному випадку позивач перебуває у статусі осілого мігранта. При цьому суд критично оцінює доводи відповідача про його свідоме ухилення від легалізації свого перебування на території України, оскільки він має скрутне матеріальне становище, доглядає за батьками похилого віку, проживає на території громади, наближеної до кордону з РФ, яка веде агресивні бойові дії на території України.
Згідно з загальними принципами, які вивів ЄСПЛ при вирішенні питань щодо видворення, питань біженців та інших категорій справ, що пов'язані зі ст. 3 Конвенції, суд завжди повинен послуговуватися коректною і доволі свіжою інформацією стосовно країни походження або третьої країни, з якої прибула особа, чи можливо видворити цю особу в ту країну та чи буде це для неї безпечно. Суд має переконатися, що оцінка, здійснена органами влади Договірної держави, була здійснена з належною ретельністю. Мають враховуватися пояснення особи, якщо вона зазначає, що з тих або інших причин вона не може повернутися в країну свого походження чи третю країну. ЄСПЛ також зазначає, що ст. 3 Конвенції не перешкоджає державам враховувати альтернативний притулок всередині країни під час оцінки твердження заявника стосовно того, що він не може бути видворений до території цієї країни. Передумовами врахування альтернативи пошуку притулку всередині країни має бути наявність певних гарантій. Тобто особа, яка буде вислана, повинна мати можливість переїхати у відповідний регіон, бути прийнятою там і мати можливість поселитися там. У разі відсутності таких передумов ЄСПЛ при подачі такою особою скарги може визнати порушення ст. 3 Конвенції.
Проте представники відповідача при прийнятті рішення про примусове видворення ОСОБА_1 не врахували реальної обстановки, що склалася як з ним самим, так і з країною, звідки його сім'я була вимушена виїхати в зв'язку з бойовими діями, які тривали протягом 30 років. Позивач, будучи малолітнім, виїхав на початку 1990-х років, та більше не повертався до країни свого походження Нагірно-Карабаської Республіки, повернутися в іншу країну він теж не має можливості, оскільки не має громадянства Республіки Вірменії.
Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення не може бути визнане законним, оскільки представник відповідача не врахував пояснення позивача, причини та умови, які склалися в нього, те, що всі його рідні перебувають на даний час на законних підставах в Україні, з якими він прибув. Проте йому не було представниками відповідача надано належну допомогу для легалізації перебування на території України. До того ж позивачу в разі примусового видворення до країни походження або іншої країни загрожує небезпека його життю, здоров'ю, безпеці внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях внутрішнього збройного конфлікту, який відбувався на тій території і наразі існують його наслідки / країна після війни/.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вирішуючи позов у межах заявлених вимог, з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 241-244, 246, 250, 268-272, 288 КАС України, ст.ст. 30, 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд
Визнати протиправним та скасувати рішення Охтирського відділу Управління державної міграційної служби в Сумській області за № 5912100100000304 від 25 лютого 2025 року про примусове видворення з України громадянина Вірменії ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління Державної міграційної служби України в Сумській області, місцезнаходження: вул. Герасима Кондратьєва, 27, м. Суми, ЄДРПОУ 37846270.
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області О.С. Семенова