Справа № 577/4659/25
Провадження № 2/577/1655/25
04 листопада 2025 року
Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Логіна Є.В.,
секретаря судового засідання Скляр О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТзОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» звернулось до суду із позовною заявою, в якій просять стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за кредитним договором № 1433214 від 07.01.2021 р. в розмірі 6411 грн., 2 422,40 грн. судового збору та 10500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Свої вимоги мотивує тим, що 07.01.2021 р. між ТзОВ «Лінеура» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1433214, у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до якого остання отримала 3000 грн. на строк 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 1,9 % в день.
Однак відповідач свої зобов'язання перед ТзОВ «Лінеура» не виконала, внаслідок чого допустила заборгованість в розмірі 6411 грн., яка складається з 3000 грн. заборгованості за кредитом, 3411 грн. заборгованості за процентами.
07.09.2021 року між ТзОВ «Лінеура» та ТзОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу №1-07092021 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТзОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, в тому числі до боржника ОСОБА_1
07.09.2021 року ТзОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 2-07/09/2021, відступив право вимоги за кредитним договором № 1433214 від 07.01.2021 до ТзОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» , у зв'язку з чим останній набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 6411 грн.
Відповідач в добровільному порядку заборгованість не погашає, внаслідок чого ТзОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» змушене звернутись до суду.
Ухвалою судді від 19.08.2025 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням сторін.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися. Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи у разі повторної неявки відповідача.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явилася з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлялася про час та місце слухання справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, яке повернулось на адресу суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.
Так, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
У відповідності до положень ст.ст.280-284 ЦПК України суд за згодою представника позивача вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підставні та підлягають до задоволення за наступних підстав.
Судом встановлено, що 07.01.2021 р. між ТзОВ «Лінеура» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1433214, у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до якого остання отримала 3000 грн. на строк 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 1,9 % в день.
З матеріалів справи вбачається, що договір укладено в електронній формі.
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п.6 ч.1ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Однак відповідач свої зобов'язання перед ТзОВ «Лінеура» не виконала, внаслідок чого допустила заборгованість в розмірі 6411 грн., яка складається з 3000 грн. заборгованості за кредитом, 3411 грн. заборгованості за процентами, згідно розрахунку заборгованості в матеріалах справи (а.с. 13).
07.09.2021 року між ТзОВ «Лінеура» та ТзОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу №1-07092021 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТзОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників в тому числі право вимоги до боржника ОСОБА_1 .
Цього ж дня ТзОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 2-07/09/2021, відступив право вимоги за кредитним договором № 1433214 від 07.01.2021 до ТзОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» , у зв'язку з чим останнє набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 6411 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК та ст. 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги та до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства у встановлений строк.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 не виконувала взяті на себе зобов'язання належним чином, що спричинило виникнення заборгованості за вищевказаним кредитним договором.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що внаслідок невиконання умов кредитного договору ОСОБА_1 були порушені права позивача. А тому, оцінюючі представлені позивачем докази та наведені аргументи, суд приходить до висновку, що позов є підставним та підлягає до задоволення в повному обсязі.
При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.
Позивачем заявлено вимогу про компенсацію понесених ним витрат на правничу допомогу в розмірі 10500 грн.
Відповідно до ч.1 п.1 ч. 3 ст. 133 та ч.1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду копію договору про надання правової допомоги № 09/17/2025 від 09.07.2025 р., укладеного між ТзОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» та адвокатом Пархомчуком С.В., копію акту про отримання правової допомоги від 01.09.2025 р.,копію платіжної інструкції, рахунок, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд вважає необґрунтованими вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі 10500 грн. який, на переконання суду, не є співмірним із наданими адвокатом послугами та складністю справи, в тому числі ціною позову в розмірі лише 6 411 грн., тому приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на оплату послуг адвоката, пов'язані із складанням, поданням до суду цивільного позову в розмірі 2 000 грн.
Саме такий розмір відповідатиме критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Крім того, в силу дії 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь позивача судові витрати.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 527, 530, 610, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд ,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Айкон Дебт Коллекшн» суму заборгованості за кредитним договором № 1433214 від 07.01.2021 року в розмірі 6411 (шість тисяч чотириста одинадцять) грн., судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн.40 коп. та 2000 (дві тисячі) грн. витрат на правничу допомогу.
В решті вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку ст. 284-285 ЦПК України.
Апеляційна скарга на заочне рішення подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення безпосередньо до Сумського апеляційного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Айкон Дебт Коллекшн» ( юридична адреса: 01042, м.Київ, вул. Саперне Поле, 12, код ЄДРПОУ 44002941)
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).
Суддя Логін Є. В.