Справа № 592/13165/25
Провадження № 2/591/2531/25
05 листопада 2025 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми у складі:
головуючого судді Косар А. І. (Суд)
розглянув у письмовому провадження
справу № 592/13165/25 про стягнення заборгованості за кредитним договором
ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи
позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР»
відповідач ОСОБА_1
представник позивача Лисенко Олена Сергіївна
У серпні 2025 року в системі Електронний суд ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» /надалі - ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР»/ через представника подало до Ковпаківського районного суду м. Суми позов до ОСОБА_1 /надалі - ОСОБА_1 /, в якому просить стягнути заборгованість за Кредитним договором №26.10.2024-100000261 від 01.11.2024 у розмірі 29 640.00 грн та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 01.11.2024 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір (оферти) №26.10.2024-100000261, відповідно до його умов, сума кредиту становить - 12 000.00 грн, строк кредитування - 98 днів. Кінцева дата повернення кредиту - 06.02.2025. Також визначено процентну ставку за користування кредитом, комісію, неустойку та порядок їх сплати. Позивач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання, у зв'язку із чим, станом на момент пред'явлення позову, загальний розмір заборгованості становить 29 640.00 грн.
Ковпаківський районний суд м. Суми 20 серпня 2025 року постановив ухвалу про передачу справи за підсудністю до Зарічного районного суду м. Суми.
Зарічний районний суд м. Суми 17 вересня 2025 року постановив ухвалу, якою позовну заяву ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття провадження» було надіслано позивачу в його електронний кабінет.
Відповідачу вказану ухвалу було надіслано за його зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, однак поштове відправлення було повернуто до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Так, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.05.2024 у справі № 755/4829/23, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання», «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи.
Заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження у визначений судом строк та відзив відповідач не подав.
Відповідно до статті 44 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини 3 статті 13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У порядку частини другої статті 191 ЦПК України суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності, Суд
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що 01.11.2024 ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 уклали електронний кредитний договір №26.10.2024-100000261 (далі Договір). З метою підписання Договору, а також підтвердження ознайомлення з правилами та іншими документами, відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор.
Відповідно до умов Договору сума кредиту становить - 12 000.00 грн, строк кредитування - 98 днів. Кінцева дата повернення кредиту - 06.02.2025.
Процентна ставка «Стандарт» -фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших чотирьох періодів користування кредитом згідно графіку.
Процентна ставка «Економ» -фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процетна ставка «Стандарт».
Комісія пов'язана з наданням кредиту: 5% від суми кредиту і дорівнює 600.00 грн.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 600.00 грн у кожному з 3 чергових періодів, наступних запершим черговим періодом.
Неустойка: 150.00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТЕЖІ РІШЕННЯ» надало ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» послугу з переказу коштів в системі iPay.ua на картку/рахунок відповідача 5375-41ХХ-ХХХХ-7370 за кредитним договором №26.10.2024-100000261 на суму 12 000.00 грн.
Згідно з Довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором №26.10.2024-100000261 - заборгованість ОСОБА_1 становить 29 640.00 грн, у т. ч. 12 000.00 грн основний борг; 9 240.00 грн - проценти за період з 01.11.2024 по 06.020.2025; 600.00 грн комісія за надання кредиту; 1 800.00 грн комісія за обслуговування; 6 000.00 грн неустойка.
Мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права
Спір виник внаслідок порушення відповідачем зобов'язань у частині повернення кредитних коштів і наявності/відсутності підстав для стягнення заявленої позивачем заборгованості за кредитом.
Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов'язання щодо кредитної заборгованості.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" , якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Правова позиція щодо застосування вказаних норм чинного законодавства викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.
Відповідно до ст. 1054, 1055 Цивільного кодексу (ЦК) України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі статтею 611 ЦКУкраїни, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується, що позичальник допустив неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка добровільно не сплачена. Враховуючи зазначене, з урахуванням обставин та підтверджуючих документів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за основним боргом та відсотками.
Відповідно до абз. 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01.01.2017), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10.06.2017 набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VІІІ.
Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв'язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 1 та 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Правилами частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2017 № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункету 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
Як зазначалося судом вище, умовами укладеного між сторонами договору встановлено комісію пов'язану з наданням кредиту (пункт 8 Договору) та комісію за обслуговування кредитної заборгованості (пункт 9 Договору).
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таким чином, за змістом загальних норм права об'єктом зобов'язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 (пункти 28, 29), у справі №363/1834/17 (пункт 27).
Тому у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 (пункт 31.25)).
Розрахунок для позичальника суми його чергового платежу, суми дострокового повернення заборгованості, а також інформування позичальника у вигляді SMS-повідомлень, довідок за телефоном, електронною поштою, через інтернет-сервіс банку або в іншій формі щодо суми платежу, щодо стану кредитної заборгованості, щодо надходження та зарахування коштів на рахунок для повернення заборгованості, щодо зарахування коштів платежу на рахунок для погашення заборгованості тощо, є діями, які банк вчиняє, насамперед, на власну користь. Надання за ціною встановленої у кредитному договорі комісії інших послуг за обслуговування, не пов'язаних із інформуванням позичальника, не передбачено.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов'язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Відтак, положення Кредитного договору № 26.10.2024-100000261 від 01.11.2024 про сплату позичальником на користь банку комісійної винагороди, пов'язаної з наданням кредиту та за обслуговування кредитної заборгованості суперечать положенням чч. 1- 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину, а вимога щодо стягнення заборгованості за комісією у розмірі 600.00 грн, додатковою комісією у розмірі 1 800.00 грн задоволенню не підлягає.
Далі, щодо стягнення з відповідача на користь позивача 6 000.00 грн неустойки, суд зазначає таке.
Відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан з 05.00 год 24 лютого 2022 року, який триває донині.
З огляду на вказані норми, позичальник (відповідач) звільняється від обов'язку сплати неустойки (штрафів) та інших платежів у період дії в Україні воєнного стану, а тому позовна вимога в частині стягнення неустойки у розмірі 6 000.00 грн до задоволення не підлягає.
Таким чином, суд дійшов до висновку про наявність спірних правовідносин між сторонами, які належать до договірних зобов'язань, а саме випливають з договору кредиту, встановив, що права позивача відповідачем порушені, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №26.10.2024-100000261 становить 21 240.00 грн, з яких 12 000.00 грн заборгованість по тілу кредиту, 9 240.00 грн проценти, а тому вони підлягають захисту, а позов задоволенню частково.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Понесення позивачем судових витрат у виді судового збору в розмірі 2 422.40 грн із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8, що передбачено частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» підтверджено випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.
Відповідно до статті141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 735.89 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи з розрахунку: 21 240.00 грн (розмір задоволених позовних вимог) * 2 422.40 грн (сума сплаченого судового збору) / 29 640.00 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 1 735.89 грн.
Керуючись стст. 7, 141, 191, 258, 259, 263-265, 268, 272, 352, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (код за ЄДРПОУ:37356833, МФО:305299, р/р НОМЕР_2 , 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за Кредитним договором договором 26.10.2024-100000261 від 01.11.2024 у розмірі 21 240 (двадцать одна тисяча двісті сорок) грн 00 коп.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (код за ЄДРПОУ:37356833, МФО:305299, р/р НОМЕР_2 , 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання позову 1 735 (одну тисячу сімсот тридцать п'ять) грн 89 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п'ята статті 268 ЦПК України).
Інформація про сторони та інших учасників справи:
позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» код за ЄДРПОУ:37356833, місце знаходження юридичної особи: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 11032, Україна;
представник позивача:Лисенко Олена Сергіївна, ДОВІРЕНІСТЬ № 2705/25-07 від 27 травня 2025 року; РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце знаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 11032, Україна.
відповідач: ОСОБА_1 ; встановлене місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя А. І. Косар