Справа №591/12435/25
Провадження № 2-з/591/94/25
Ухвала
про забезпечення позову
05 листопада 2025 року м. Суми
Суддя Зарічного районного суду м. Суми Зеря Ю.О., розглянувши заяву представника позивачки про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Цуркана Віктора Івановича, до відповідачів: ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Сумської міської ради, за участю третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про захист права власності шляхом визнання права на частку квартири, набутої у приватну власність за правочином у вигляді договору міни взамін раніше приватизованої квартири на праві спільної сумісної власності членів сім'ї,
установила:
03.11.2025 до Зарічного районного суду м. Суми надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника адвоката Цуркана Віктора Івановича, до відповідачів: ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Сумської міської ради, за участю третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про захист права власності шляхом визнання права на частку квартири, набутої у приватну власність за правочином у вигляді договору міни взамін раніше приватизованої квартири на праві спільної сумісної власності членів сім'ї.
Разом із позовом до суду надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої представник позивачки просить суд вжити заходів забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду у даній справі шляхом заборони ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , особисто або уповноважених на те ОСОБА_2 третіх осіб здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження та здійснення будь-яких реєстраційних дій стосовно квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 46.6 кв.м, житловою площею 28.5 кв.м, зареєстрованої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 .
Розглянувши без повідомлення учасників справи подану заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Частинами першою та другою статті 149 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За змістом частини першої статті 150 даного Кодексу позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Як вбачається із змісту поданої представником позивача заяви, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить суд визнати незаконною та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію основного цілого речового права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 як за єдиним власником на цілу квартиру, в частині частки, яка стосується прав співвласника квартири ОСОБА_1 , проведеної виконавчим комітетом Сумської міської ради 15.04.2021 з відкриттям розділу та внесенням даних в електронний реєстр 19.04.2021 на підставі договору міни, серія та номер 4-3398 від 16.12.1993, виданого Першою Сумською державною нотаріальною конторою, укладеного та нотаріально посвідченого в порядку обміну квартири за адресою АДРЕСА_2 , належної на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 від 18.11.1993 на праві приватної спільної сумісної власності в порядку безоплатної приватизації членам сім'ї ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ; витребувати у ОСОБА_2 1/4 рівну частину у квартирі АДРЕСА_1 , з визнанням за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , права приватної спільної часткової власності на 1/4 рівну частину квартири АДРЕСА_1 ; залишити за відповідачем ОСОБА_2 право приватної спільної часткової власності на 1/4 рівну частину квартири АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтований тим, що відповідач безпідставно та неправомірно на підставі договору міни від 16.12.1993, в якому зазначений (вписаний) лише відповідач, за наслідками обміну (договір міни) раніше приватизованої членами сім'ї квартири, 15.04.2021 (з відкриттям розділу та внесенням даних в електронний реєстр 19.04.2021) провів державну реєстрацію речового права квартири як приватної власності виключно на себе як одноособового приватного власника квартири АДРЕСА_1 , набутої у власність за правочином у вигляді договору міни за раніше приватизовану квартиру на праві спільної сумісної власності членів сім'ї із зазначенням себе особисто (одного) власником даної квартири, не будучи при цьому єдиним власником квартири, а є її співвласником разом з позивачкою та їхніми спільними доньками. У подальшому, діючи як єдиний власник квартири, відповідач зняв з реєстрації доньку ОСОБА_4 яка також за твердженням позивачки є співвласницею цієї квартири.
Позивачка вважає себе співвласницею квартири, оскільки за умови прийняття участі та реалізації права на безоплатну приватизацію житла у вигляді квартири АДРЕСА_3 , на праві приватної спільної сумісної власності громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , відповідні права перейшли на праві такої ж спільної сумісної власності за громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 . Зазначені обставини порушують права позивачки як співвласниці квартири на вільне володіння майном, та стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що відповідач, маючі повноваження на укладення правочинів щодо спірного нерухомого майна та у зв'язку з пред'явленням позову у даній справі, може від свого імені або шляхом доручення іншим особам відчужити майно на користь третіх осіб, що ускладнить як виконання рішення суду у цій справі, так і унеможливить захист прав позиваки у визначений нею спосіб.
Також представник позивачки звертає увагу, що відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , має електронний кабінет у підсистемі ЕС ЄСІКС, що забезпечує йому можливість знайомитися з текстом позовної заяви та додатками до позову, іншими заявами, які надходять до суду. Наведені обставини можуть бути використані відповідачем як підстави для реагування та вчинення дій, які можуть унеможливити або утруднити реалізацію прав позивачки.
У зв'язку з цим наявні об'єктивні підстави для застосування заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу ОСОБА_2 та іншим особам, які можуть діяти від його імені, на відчуження спірної квартири.
Відповідно роз'яснень, наведених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.
При розгляді заяви про забезпечення позову встановлено, що позивачка звернулась до суду з позовною заявою про скасування державної реєстрації за відповідачем як єдиним власником права власності на спірний об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , визнання за позивачкою права власності на частину вказаної квартири та залишення за відповідачем право власності на частку цієї квартири, при цьому запропоновані представником позивачки заходи забезпечення позову стосуються заборони відчуження нерухомого майна, яке безпосередньо стосується предмету позову у даній справі. Відповідач після зняття з реєстрації ОСОБА_4 07.03.2025 хоча і не вчиняв жодних дій, спрямованих на відчуження спірної квартири, водночас будучи обізнаним з предметом спору у електронному кабінеті ЄСІТС «Електронний суд», за відсутності перешкод може реалізувати права власника у повній мірі.
Судом враховано, що спосіб забезпечення позову, який просить застосувати представник позивачки, жодним чином не призведе до порушення прав відповідача щодо користування та володіння майном, а лише запровадить обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог, та дозволить забезпечити реальне виконання можливого рішення суду та захисту прав позивачки.
Зазначений вид забезпечення позову відповідає вимогам статті 150 ЦПК України, є співмірним із заявленими позовними вимогами та гарантує виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Враховуючи вищенаведене, а також те, що існує реальна загроза неможливості ефективного захисту і поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулась до суду, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Згідно із пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, обмеження права розпорядження спірним майном не порушує прав володіння та користування вказаним майном і такий захід забезпечення підлягає скасуванню у разі відмови позивачу в задоволенні позову.
Керуючись статтями 149-153, 260, 261, 353, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
постановив:
Заяву представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Цуркана В.І. про забезпечення позову задовольнити.
Заборонити ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 особисто або через уповноважених на те ОСОБА_2 третіх осіб здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження та здійснення будь-яких реєстраційних дій стосовно квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 46.6 кв.м, житловою площею 28.5 кв.м, зареєстрованої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (частина перша статті 157 УПК України).
Примірник ухвали про забезпечення позову одночасно з направленням заявнику направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів (частина друга статті 157 ЦПК України).
Суддя Ю.О. Зеря