Провадження № 2/537/1818/2025
Справа № 537/5017/25
03.11.2025 року м. Кременчук
Крюківський районний суд м. Кременчука у складі:
головуючого судді Мурашової Н.В.,
за участі секретаря Дьяченко В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Короткий зміст позовних вимог.
11 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить розірвати шлюб, зареєстрований 04 вересня 1999 року між нею, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 у Піщанській сільській раді Кременчуцького району Полтавської області, актовий запис №26. Після розірвання шлюбу залишити їй шлюбне прізвище ОСОБА_3 .
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 04 вересня 1999 року Піщанською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області між нею, ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ), та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, про що складено актовий запис №26. Від спільного проживання вони мають повнолітнього сина. З 2020 року припинили шлюбно-сімейні відносини. Причиною розпаду сім'ї є відсутність взаєморозуміння, різні погляди на сімейне життя, зловживання відповідачем алкогольними напоями, сварки та непорозуміння, що призвело до втрати почуттів поваги та любові. За таких обставин позивач звернулася до суду для захисту своїх законних прав та інтересів.
Рух справи.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 29 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.
Позиції учасників справи.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Позивач та її представник ОСОБА_5 подали заяви про розгляд справи у їх відсутність, позов підтримують, просять задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечують.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, із заявою про відкладення розгляду справи не звертався, причини неявки не повідомив.
Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В установлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав, тому відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 1 статті 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
В відповідності до ст.280 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.
У зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини, встановлені судом.
ОСОБА_6 та ОСОБА_2 04 вересня 1999 року зареєстрували шлюб у Піщанській сільській раді Кременчуцького району Полтавської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження 04 вересня 1999 року зроблено запис за №26. Даний факт підтверджено свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 , виданим 04 вересня 1999 року.
З матеріалів справи вбачається, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 малолітніх та неповнолітніх дітей не мають, з 2020 року сторони не підтримують шлюбні відносини з підстав відсутності взаєморозуміння, різних поглядів на обов'язки подружжя, що призвело до втрати почуттів поваги та любові, проживають окремо.
Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.
Дослідивши та оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).
Згідно зі статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст.13 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом №11 - стаття 5 про рівноправність кожного з подружжя - кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч.3, ч.4 ст.56 СК України).
Відповідно до ч.2 ст.104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно з ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ст.112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно із положеннями пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Аналізуючи зазначені норми права та встановлені в судовому засіданні обставини, суд дійшов висновку, що подальше спільне подружнє життя сторін і збереження їх шлюбу суперечить інтересам кожного з них, що має істотне значення, тому шлюб необхідно розірвати.
Відповідно до ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Отже, після розірвання шлюбу позивач ОСОБА_1 має право надалі іменуватися шлюбним прізвищем « ОСОБА_3 ».
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України).
Оскільки позов задоволено повністю, то відповідно до положень ст.141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн., що підтверджено документально.
Керуючись ст.ст. 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 137,141, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 04 вересня 1999 року Піщанською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області, актовий запис №26.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 має право надалі іменуватися шлюбним прізвищем « ОСОБА_3 ».
Інформація про сторони:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дошлюбне прізвище ОСОБА_4 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 02.06.2004 Кременчуцьким РВ УМВС України в Полтавській області, РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 02.01.1998 Крюківським РВ УМВС України в Полтавській області, РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день складення його повного тексту, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 05.11.2025 року.
Суддя Мурашова Н.В.