Справа № 536/2043/15-ц
04 листопада 2025 року м. Кременчук
Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Реки А.С.,
за участі секретаря судового засідання Черненко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про надання дозволу на примусове проникнення до володіння особи, в якої перебуває майно боржника,-
Встановив:
Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. звернувся до суду з поданням про надання дозволу на примусове проникнення до володіння особи, в якої перебуває майно боржника.
Подання обґрунтоване тим, що на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавчий лист, виданий 23.02.2016 Кременчуцьким районним судом Полтавської області у справі № 536/2043/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укргазбанк» в особі Полтавської філії АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 340-К-Ф від 26.12.2007 року в загальній сумі 67 348,22 доларів США. 07.10.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60233769, яке входить до складу зведеного виконавчого провадження № 60253944. В порядку ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.10.2019 ВП № 60232534 (вих. 5909) направлено боржнику поштовим повідомленням № 3960506728716 з повідомленням про вручення за адресою зазначеною у виконавчому документі: АДРЕСА_1 . Боржнику достеменно відомо про наявність відкритих відносно нього виконавчих проваджень, оскільки останній приймав особисту участь під час здійснення приватним виконавцем виконавчої дії з опису та арешту нерухомого майна, про що свідчить власноруч зроблений підпис ОСОБА_1 в постанові про опис та арешт майна боржника від 28.08.2020 ВП № 60232534. В ході примусового виконання виконавчих документів, 28.08.2020 приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника, якою було описано та накладено арешт на 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами, загальною площею 194,9 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та належить боржнику на праві власності. Зберігачем арештованого майна призначено боржника ОСОБА_1 , який зобов'язався забезпечити належне зберігання майна. Однак, з відповіді Державної прикордонної служби України встановлено, що ОСОБА_1 у 2022 році виїхав за межі території України, не повідомивши про це приватного виконавця, та станом на теперішній час до України не повертався. Таким чином, боржник самоусунувся від виконання обов'язків зберігача, що створює реальні ризики втрати, псування або незаконного відчуження арештованого нерухомого майна, оскільки на даний момент жодна особа не забезпечує належне його зберігання. 09.09.2025, з метою перевірки арештованого майна боржника, було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 . В ході проведення виконавчих дій в присутності понятих було встановлено, що двері до житлового будинку були зачинені, доступ до об'єкта відсутній. Будь-яких представників боржника або інших осіб, які могли б надати доступ до приміщення, виявлено не було. За результатами дій було складено акт приватного виконавця від 09.09.2025 ЗВП № 60253944, який підтверджує неможливість виконання покладених на виконавця обов'язків з перевірки стану арештованого майна в звичайному порядку. У даному випадку наявна об'єктивна перешкода - відсутність боржника на території держави, що унеможливлює перевірку майна без відповідного рішення суду про входження. Просить суд надати дозвіл приватному виконавцю виконавчого округу Полтавської області Скрипнику Володимиру Леонідовичу на примусове проникнення до житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
За правилами ч. 2 ст. 439 ЦПК України, суд розглядає подання, зазначене в ч. 1 цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.
В судове засідання приватний виконавець не з'явився, в поданні просив розгляд подання проводити без участі приватного виконавця або його представника.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Суд, вивчивши подання, дослідивши матеріали, додані в його обґрунтування, дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст. ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Встановлено, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича на виконанні перебуває виконавче провадження № 60233769 за виконавчим листом, виданим 23.02.2016 Кременчуцьким районним судом Полтавської області у справі № 536/2043/15-ц, яке входить до складу зведеного виконавчого провадження № 60253944, що підтверджується постановою про об'єднання виконавчих проваджень №№ 60233769, 60232745, 60232534, 60233031 у зведене виконавче провадження № 60253944 від 07.10.2019.
Боржнику ОСОБА_1 було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.10.2019 ВП № 60232534 поштовим повідомленням з повідомленням про вручення, однак поштове відправлення повернулося як таке, що не вручене адресату, з відміткою АТ «Укрпошта» - «за закінченням терміну зберігання».
Згідно відповіді з Виконавчого комітету Піщанської сільської ради № 02- 24/1922 від 16.10.2019, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Також за вищевказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
28.08.2020 приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника, якою було описано та накладено арешт на 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами, загальною площею 194,9 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та зберігачем арештованого майна призначено боржника ОСОБА_1 , який зобов'язався забезпечити належне зберігання майна, про що свідчить його підпис у вищевказаній постанові.
З акту приватного виконавця від 09.09.2025 ЗВП № 60253944 вбачається, що 09 вересня 2025 року було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 з метою перевірки майнового стану боржника. В присутності понятих було встановлено, що двері до житлового будинку ніхто не відчинив, доступ до об'єкта надано не було.
Згідно відповіді Державної прикордонної служби України, ОСОБА_1 у 2022 році виїхав за межі території України.
Недоторканність житла є однією з конституційних та конвенційних гарантій громадян.
Відповідно до ст. 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Згідно із ст. 311 ЦК України житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року,Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
Згідно із п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, а також особи, у якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.
Виконавець може звернутися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи у разі, якщо боржник чинить перешкоди його вільному доступу до цього житла чи іншого володіння.
Проникнення у житло, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим. Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі за № 678/282/16-ц, право виконавця на звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього виконавчим документом зобов'язань. При цьому, відповідно до діючого законодавства у поданні про примусове проникнення до житла особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, повинні бути зазначені достовірні дані про наявність такого майна у приміщенні, до якого потрібно здійснити примусове проникнення.
Для надання дозволу на проникнення до житла чи іншого володіння боржника суду мають бути надані переконливі докази того, що виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до майна, проте це не дало результатів.
До матеріалів подання приватним виконавцем не додано відомостей про належність боржнику частини нерухомого майна, про надання дозволу на проникнення до якого вказано у поданні, а також про інших співвласників такого майна.
З довідки про реєстрацію осіб за адресою: АДРЕСА_2 вбачається, що окрім боржника за вищевказаною адресою зареєстровані інші особи, зокрема неповнолітні діти, тож проникнення до їхнього житла призведе до порушення права цих осіб на недоторканність свого житла.
Окрім того, суд наголошує, що юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодного доказу про те, що боржника було повідомлено про проведення виконавчих дій з виходом до житла, про призначення часу і дати проведення виконавчих дій, чи обізнаність боржника про проведення виконавчих дій.
Перебування боржника за кордоном не є перешкодою щодо інформування останнього (зокрема, засобами телефонного зв'язку, Інтернет-ресурсу тощо), а також інших співвласників майна та проживаючих там осіб про здійснення виконавчих дій, з метою уникнення порушення їх прав.
Таким чином, розглянувши подання виконавця в межах заявлених вимог та зазначених і доведених ним обставин, суд дійшов висновку, що приватним виконавцем не доведено, що він вжив усіх заходів на виконання судового рішення, та, враховуючи, що проникнення до житла боржника є крайнім методом виконання рішення суду та може бути застосованим лише за наявності беззаперечних доказів та підстав, суд не вбачає підстав для задоволення подання про примусове проникнення до житла.
Керуючись ст.ст.18, 19 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 76, 81, 258-261, 439 ЦПК України, суд,-
Ухвалив:
Відмовити в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про надання дозволу на примусове проникнення до володіння особи, в якої перебуває майно боржника.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя А. С. Река