Справа № 397/506/25
н/п : 2/397/402/25
Іменем України
30.10.2025 сел. Олександрівка
Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді Максимовича І.В.,
за участю: секретаря судового засідання - Рум'янцевої О.І.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
Представник позивача, на підставі ст. 512, 514, 516, 525, 598, 599, 610, 615, 625, 1050 ЦК України, звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за Договорами №5015704 від 09.09.2021 та №102694110 від 15.08.2021 у розмірі 81874,75 грн., а також понесені витрати на оплату судового збору в розмірі 2422,40 грн. та оплату витрат на правову допомогу у розмірі 25000 грн.
В обгрунтування позову позивач вказав, що 09.09.2021 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 був укладений Договір №5015704, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачці грошові кошти (фіксований кредит) в сумі 8000,00 гривень; проценти за користування кредитом - 3000 грн., які нараховуються за ставкою 2,5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
Крім того, 15.08.2021 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 був укладений Договір №102694110, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачці грошові кошти (фіксований кредит) в сумі 5000,00 гривень; проценти за користування кредитом - 2250 грн., які нараховуються за ставкою 1,5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п.6.1-п.6.5 вказаних договорів, договори укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та доступний зокрема через сайт Кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби; договори прирівнюються до таких, що укладені у письмовій формі.
Підписанням договорів відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з усіма їх істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Таким чином, відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладення договорів шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронних договорів, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договорами.
Зазначені умови є публічною пропозицією у розумінні ст.641, 644 ЦК України.
Отже, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов'язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору.
Станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договорами наступив, але відповідачка не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.
28.12.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір № 28-12/2021-72, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №5015704.
29.12.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір № 29-12/2021-45, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №102694110.
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відповідно до Договору № 10-01/2023 від 10.01.2023 року відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №5015704 та договором №102694110.
Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до відповідачки за договором №5015704 та договором №102694110.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №5015704 від 09.09.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості становить 53224,00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 6840,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 46384,00 грн.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №102694110 від 15.08.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості становить 28650,75 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 4050,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 24600,75 грн.
Також, просять стягнути з відповідачки понесені витрати на оплату судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 25000 грн.
Ухвалою судді Олексанрівського районного суду Кіровоградської області Максимовича І.В. від 29.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 140-141).
Представник позивача у судове засідання не з?явилася, надала клопотаня про розгляд справи за відсутності представника, позов підтримала та просила задовольнити, не заперечувала проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення (а.с.1-6, 175).
Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, просила відмовити у їх задоволенні, про що надала письмові пояснення.
Заслухавши пояснення відповідачки та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 15.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачкою ОСОБА_1 , укладено Договір про споживчий кредит №102694110, за умовами якого кредитодавець зобов'язався на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2 договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит (п.1 договору); сума (загальний розмір) кредиту становить 5000,00 грн. у валюті: українські гривні (п.1.2 договору); кредит надається строком на 30 днів з 15.08.2021 (строк кредитування) (п.1.3 договору); термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 14.09.2021 (п.1.4 договору); комісія за надання кредиту - 1000 грн., яка нараховується за ставкою 20.00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.1.5.1 договору); проценти за користування кредитом: 2250 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2 договору); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6 договору); тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 цього договору (п.1.7 договору); продовження вказаного в п.1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах (визначених у п.2.3.1.1, п. 2.3.1.2 договору) (п.2.3.1 договору) (а.с.36-49, 69).
09.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачкою ОСОБА_1 , укладено Договір про споживчий кредит №5015704, за умовами якого кредитодавець зобов'язався на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2 договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит (п.1 договору); сума (загальний розмір) кредиту становить 8000,00 грн. у валюті: українські гривні (п.1.2 договору); кредит надається строком на 15 днів з 09.09.2021 (строк кредитування) (п.1.3 договору); термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 24.09.2021 (п.1.4 договору); комісія за надання кредиту - 1520 грн., яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.1.5.1 договору); проценти за користування кредитом: 3000 грн., які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2 договору); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6 договору); тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 цього договору (п.1.7 договору); продовження вказаного в п.1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах (визначених у п.2.3.1.1, п. 2.3.1.2 договору) (п.2.3.1 договору) (а.с.22-35, 59, 64).
Отримання відповідачкою кредитних коштів за договором №5015704 підтверджується квитанцією LIQPAY від 09.09.2021 на суму 8000,00 грн. (а.с. 60, 65); за договором №102694110 підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» про перерахування 15.08.2021 на рахунок відповідачки 5000,00 грн. (а.с.70).
28.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (Фактор) було укладено Договір факторингу № 28-12/2021-72, відповідно умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» за плату право вимоги до Боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №5015704, що укладений між ТОВ «Мілоан» та боржником (а.с.74, 78-88, 99).
29.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (Фактор) було укладено Договір факторингу № 29-12/2021-45, відповідно умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» за плату право вимоги до Боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №102694110, що укладений між ТОВ «Мілоан» та боржником (а.с.75, 89-98, 100).
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відповідно до Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги до Боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за договором №2015704 у розмірі 53224,00 грн. та договором № 102694110 у розмірі 28650,75 грн., що укладені між ТОВ «Мілоан» та боржником (а.с. 7, 101-116).
Відповідачкою умови договорів не виконувались, в зв'язку з чим станом на 03.04.2025 року виникла заборгованість за договором про споживчий кредит №5015704 від 09.09.2021 року в загальній сумі 53224,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6840,00 грн.; заборгованість за відсотками - 46384,00 грн. (а.с. 76) та за договором про споживчий кредит №102694110 від 15.08.2021 року в загальній сумі 28650,75 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4050,00 грн.; заборгованість за відсотками - 24600,75 грн. (а.с. 77)
Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.5, 7 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.
Згідно з ч.3-6, 8, 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За нормою ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
В ході розгляду справи стороною позивача доведено те, що товариство на даний час є законним правонаступником стягувача за укладеними договорами, боржником за якими є відповідачка.
Стороною відповідача зазначений розрахунок не спростовано, як і не надано доказів належного виконання договірних зобов'язань та сплати коштів в добровільному порядку.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, виходячи із принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що відповідачка в порушення умов договорів свої зобов'язання належним чином не виконувала, внаслідок чого в неї утворилася заборгованість, чим порушені майнові права позивача, як правонаступника первісного кредитора. А тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо клопотання відповідачки про застосування строків позовної давності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово було продовжено і триває надалі.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-ІХ) п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України від 14 травня 2025 року № 4434-IX "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності". Цим Законом виключено з ЦК України п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення", а отже поновлено перебіг позовної давності.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а з 30 січня 2024 року до 04 вересня 2025 року.
Отже, позовна давність до вимог ТОВ «Коллект Центр" про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 не спливла.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, із відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2422,40 грн.(а.с.136).
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу то суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 137 ЦПК України, витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч. 2-5 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (в тому числі витрати на правову допомогу) покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися . Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» 01.07.2024 був укладений Договір №01-07/2024 про надання правової допомоги (далі - Договір), відповідно до умов якого Адвокатське об'єднання прийняло на себе зобов'язання щодо надання юридичної допомоги на підставі окремих звернень, оформлених у формі заявок на надання юридичної допомоги, а ТОВ «Коллект Центр» - оплачувати надані правові послуги, вартість яких узгоджується у окремих заявках на надання юридичної допомоги (а.с. 15-17).
Також долучено прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» щодо видів послуг та їх вартості (а.с.18).
Відповідно до Заявки на надання юридичної допомоги № 206 від 01.03.2025, були узгоджені перелік та вартість послуг щодо надання юридичної (правової) допомоги по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Відповідно до зазначеної Заявки вартість послуг була погоджена в розмірі 25000 гривень 00 копійок (а.с. 20).
До матеріалів справи був наданий Витяг з акту № 6 про надання юридичної допомоги від 31.03.2025 року, з якого вбачається, що вартість послуг адвокатського об'єднання у відповідності до Заявки на надання юридичної допомоги відносно відповідача ОСОБА_1 складає: за надання усної консультації з вивченням документів - 2 години, вартість одиниці виміру - 2000 грн., ціна - 4000 грн.; за надання письмової консультації з вивченням документів - 1 година, вартість одиниці виміру - 3000 грн., ціна - 3000 грн.; за складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 6 годи, вартість одиниці виміру - 3000 грн., ціна - 18000 грн. (а.с.21).
Відповідачка у своїх поясненннях вказала, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували пов'язаність договору та сплаченої позивачем послуги за надання правової допомоги у даній справі, а наданий договір свідчить лише про наявність договірних відносин між позивчем та АО «Лігал Ассістанс» щодо надання юридичних послуг.
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зазначено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і в пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18.
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З урахування вищевикладеного, суд вважає, що зазначений представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25000,00 грн. є завищеним, неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
При вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.10.2024 у справі № 824/33/24 провадження № 61-9159ав24.
Таким чином, враховуючи характер та обсяг фактично виконаної роботи, складність справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову та значення справи для сторони, з відповідачки на користь позивача слід стягнути 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 549, 624, 626, 638, 1049, 1054 ЦК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова,3 офіс 306) заборгованість за Договором про споживчий кредит №5015704 від 09.09.2021 та Договором про споживчий кредит №102694110 від 15.08.2021 у загальному розмірі 81874 (вісімдесят одна тисяча вісімсот сімдесят чотири) гривні 75 (сімдесят п'ять) копійок, а також судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 03.11.2025.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місце знаходження: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова,3 офіс 306, код ЄДРПОУ- 44276926)
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
Суддя: І.В. Максимович