Справа № 405/6722/25
провадження № 1-кс/405/2716/25
31.10.2025 м. Кропивницький
Слідчий суддя Подільського районного суду м. Кропивницького ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі заявника ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , представника Кропивницької міської медичної частина №14 філії ДУ «Центр охорони здоров'я» ДКВС України» в Черкаській та Кіровоградській областях» ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому в судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_3 , яка подана в порядку ст. 206 КПК України щодо ненадання належної медичної допомогти, визначення місця попереднього ув'язнення, -
встановив:
24.10.2025 до Подільського районного суду м. Кропивницького надійшла скарга ОСОБА_3 в порядку ст. 206 КПК України, у якій він просить визначити йому місце попереднього ув'язнення та з приводу ненадання належної йому медичної допомогти.
Мотивуючи скаргу заявник стверджує про те, що його без належно на те підстави перевели з ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» до ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» де наразі він і перебуває. Крім цього, заявник стверджує, що медична частина ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» не надає йому належну медичну допомогу.
В судовому засіданні заявник підтримав скаргу, додав, що: він неодноразово робив заяви щодо огляду терапевтом та травматологом, але не було реагування. Приходила санітарка та повідомляла, що у лікарів багато роботи; має біль в грудній клітині, на підставі чого зробили рентген; в нього застуда, доводиться умовляти щоб надали ліки; ліки надають не системно, одну або п'ять, таблетки також отримує шляхом умовлянь лікаря.
Прокурор в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні скарги, надав документи щодо підстав переведення ОСОБА_3 в інший слідчий ізолятор.
Представник Кропивницької міської медичної частина №14 філії ДУ «Центр охорони здоров'я» ДКВС України» в Черкаській та Кіровоградській областях» в судовому засідання пояснив, що 16.10.2025, 29.10.2025, 30.10.2025 ОСОБА_3 звертався щодо ГРВІ, йому призначено парацетамол і ібупрофен; 28.10.2025 у нього взято аналіз крові, зроблено рентген; в подальшому ОСОБА_3 оглянутий терапевтом, при огляду був присутній і він; всі дії ОСОБА_3 , на його думку, спрямовані, що перевестись до Запорізького СІЗО; стан здоров'я ОСОБА_3 задовільний; медична частина завантажена, більше 40-50 людей в день не можуть оглянути; черговий фельдшер збирає заяви з вечора і надає йому на наступний день на 07 ранку.
Вивчивши скаргу ОСОБА_3 , заслухавши доводи заявника, пояснення прокурора та представника Кропивницької міської медичної частина №14 філії ДУ «Центр охорони здоров'я» ДКВС України» в Черкаській та Кіровоградській областях», слідчий суддя дійшов до таких висновків.
У відповідності до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про попереднє ув'язнення» попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Частиною 3 ст. 1 ЗУ «Про попереднє ув'язнення» попереднє ув'язнення встановлено, що тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув'язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.
У відповідності до ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про попереднє ув'язнення» підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом.
Пунктом 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, встановлено, що слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду.
Згідно з ч. 1 ст. 206 КПК України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
В ході розгляду скарги слідчим суддею встановлено наступне.
ОСОБА_3 є обвинуваченим у кримінальному провадження за ч. 2 ст. 111 КК України. Розгляд кримінального провадження здійснюється Шевченківським районним судом м. Запоріжжя.
Ухвалою суду від 08.09.2025 ОСОБА_3 продовжено строк тримання під вартою до 06.11.2025, про що безпосередньо зазначив заявник у скарзі. При цьому, даною ухвалою визначено, що місцем попереднього ув'язнення є ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор». Відомостей про оскарження ухвали слідчого судді від 08.09.2025 в апеляційному порядку ОСОБА_3 не надав.
Тобто, ОСОБА_3 правомірно утримується під вартою, на підставі судового рішення, яким, в тому числі і визначено його місце попереднього ув'язнення.
Відповідно до п. 1 ч. 4 Розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, переведення ув'язнених до інших СІЗО або секторів для тримання осіб, узятих під варту, у виправних колоніях, розташованих за межами області, може здійснюватися за письмовим рішенням слідчого, який здійснює досудове розслідування, або суду, який здійснює судове провадження.
Отже, ОСОБА_3 переведений до ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» в порядку встановленому законом, на підставі відповідного судового рішення, отже підстав для постановлення слідчим суддею судового рішення щодо зобов'язання дотримання прав заявника, не встановлено.
Щодо ненадання належного лікування слідчий суддя зазначає наступне.
Слідчому судді надана довідка за підписом завідувача КММЧ №14 від 29.10.2025, яка складена відносно ОСОБА_3 , від ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якої: 26.09.2025 ОСОБА_3 прибув до ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор», скарг на стан здоров'я не висловлював, тілесних ушкоджень не виявлено. 28.10.2025 в плановому порядку оглянутий лікарем терапевтом, загальний стан здоров'я задовільний, діагноз: паталогії внутрішніх органів не виявлено, рекомендовано рентген ОГК, ЗАК. 28.10.2025 проведено рентгенологічне обстеження ОГК: відповідає віковим змінам. Вогнищевий туберкульоз під питанням? 29.10.2025 МТБ (мокрота на туберкульоз) не виявлено. На теперішній час стан здоров'я задовільний.
Крім того, слідчому судді надана на підтвердження інформації викладеної в довідці копія медичної картки амбулаторного хворого №243 на ім'я ОСОБА_3 .
Так, стаття 3 Конвенції з прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов'язок дбати про фізичний добробут осіб, яких позбавлено свободи.
Суд погоджується з тим, що якість медичної допомоги в лікарнях кримінально-виконавчої служби, можливо, не завжди тієї якості, що й допомога, яка надається в найкращих медичних закладах для широкого загалу. Однак держава повинна дбати про належне забезпечення охорони здоров'я та добробуту осіб, узятих під варту, зокрема шляхом надання їм необхідної медичної допомоги (див. рішення у справах «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland) [ВП], заява № 30210/96, п. 94, ECHR 2000-ХІ, і «Гуртадо проти Швейцарії» (Hurtado v. Switzerland) від 28 січня 1994 року, серія А, № 280-А). Коли органи влади вирішують помістити та тримати під вартою серйозно хвору особу, вони мають виявити особливу ретельність, гарантуючи такі умови, які відповідають її спеціальним потребам, що зумовлені інвалідністю (див. рішення у справі «Прайс проти Сполученого Королівства» (Price v. the United Kingdom), заява № 33394/96, п. 30, ECHR 2001-VII, та згадане вище рішення у справі «Фарбтухс проти Латвії» (Farbtuhs v. Latvia), п. 56) (п. 53 у справі Маленко проти України)
У ОСОБА_3 виявлено симптоми ГРВІ та йому призначено ібупрофен та парацетамол.
Заявник в судовому засіданні визнав, що йому надавалось лікування: його оглядав терапевт, видавались ліки згідно призначення, робився рентген. Фактично заявник скаржиться на те, що йому надається медична допомога, але тільки після його наполегливих умовлянь до медичного персоналу.
З приводу того, що ОСОБА_3 отримував ліки, огляд терапевтом та направлявся на рентген лише після умовляння лікарів КММЧ №14, слідчий суддя зазначає, що умовляння - це настирливе й жалібне прохання або домагання, яке має на меті спонукати когось до певної дії, використовуючи емоційні або психологічні аргументи. Саме по собі умовляння є оціночним судженням, тобто, отримання ліків не за кожною вимогою, на думку заявника є умовлянням, чи це виразилось у систематичному проханні надати такі ліки, заявником не наведено.
Слідчий суддя враховує, що надання необхідної медичної допомоги особам у місцях тримання під вартою є обов'язком держави та саме держава має забезпечити належний захист здоров'я ув'язнених.
Наведені обставини, які підтверджуються приведеною вище медичною документацією свідчать, що ОСОБА_3 була надана медична допомога, з урахуванням тих скарг, які зазначені ОСОБА_3 лікарю медичної частини. Характер лікування, тобто кількість ліків (таблеток), які необхідні ув'язненому для належного лікування вирішується лікарем. Надання, на думку ОСОБА_3 , таблеток в замалій кількості, є припущенням заявника.
Отже, ОСОБА_3 надавалась належна медична допомога лікарями медичної частини ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор», тому підстав для вжиття слідчим суддею заходів щодо зобов'язання забезпечити його належне лікування, слідчим суддею не встановлено.
На підстави викладеного, слідчий суддя вважає скаргу ОСОБА_3 необґрунтованою та відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись ст. 206, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
У задоволенні скарги ОСОБА_3 , яка подана в порядку ст. 206 КПК України щодо ненадання належної медичної допомогти, визначення місця попереднього ув'язнення - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_6