Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/2045/25
Провадження № 2/376/1227/2025
23 жовтня 2025 року Сквирський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Батовріної І.Г.
за участю секретаря судових засідань Гіптенко Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник ТОВ «Сучасний Факторинг» в системі «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 12.07.20214 р. № 10241336740 в розмірі 31 248,49 грн. та судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача послався на те, що 12.07.2024 р. між ТОВ «Сучасний Факторинг» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір у формі заяви - приєднання до Кредитного договору по продукту «Кредит на товар» № 10241336740 згідно з умовами якого сума кредиту за даним Договором складає 19 348,88 грн..
Зазначається, що відповідно до Публічної пропозиції на укладення Кредитного договору по продукту «Кредит на товар» та статті 633 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) ТОВ «Сучасний Факторинг» було оголошено Публічну пропозицію (оферту) на укладання Кредитного договору по продукту «Кредит на товар».
Згідно з умовами договору грошові кошти надаються позичальнику на умовах строковості, а саме терміном на 12 календарних місяців платності - 6,50% від загальної початкової суми кредиту. Реальна річна процента ставка встановлюється на рівні 309,55 % річних від загальної суми кредиту.
Відповідач належним чином не виконувала своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, відсотків та комісії, внаслідок чого станом на 20.06.2025 р. утворилась заборгованість в розмірі 31 248,49 грн., з яких: загальна заборгованість за тілом кредиту у розмірі 14 511,68 грн., загальна заборгованість за сумою комісії/відсотків 11 319,09 грн. та заборгованість за сумою комісії за обслуговування 5 417,72 грн..
До теперішнього часу відповідач свої зобов'язання не виконала, лише частково сплатила заборгованість за кредитним договором від 12.07.20214 р. № 10241336740 у розмірі 9 384,20 грн., чим порушила свої зобов'язання, встановлені договором.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, представник просив суд стягнути з відповідача на користь позивача кредитну заборгованість, а також понесені судові витрати по справі.
Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 01.09.2025 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням, викликом сторін.
Представник позивача у прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити у його відсутності за наявними матеріалами справи, позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання повідомлена належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, в судове засідання не з'явилася та про причини неявки суд не повідомила.
Згідно з вимогами ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, не подав відзив і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що відповідач повторно в судове засідання не з'явилася, а позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 12.07.2024 р. між ТОВ «Сучасний Факторинг» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір у формі заяви - приєднання до Кредитного договору по продукту «Кредит на товар» № 10241336740. (а.с. 19-21).
Відповідно до Публічної пропозиції на укладення кредитного договору по продукту «Кредит на товар» (затверджено наказом №4/24-од від 10.05.2024, дата набрання чинності 11.05.2024) та статті 633 ЦК України ТОВ «Сучасний факторинг» було оголошено Публічну пропозицію (оферту) на укладання Кредитного договору по продукту «Кредит на товар».
ТОВ «Сучасний факторинг» діючи на підставі ст. 633, 634 ЦК України, звернулось з Публічною пропозицією та бере на себе зобов'язання перед фізичними особами, які звернуться за особистої присутності до кредитних посередників кредитора, через яких нададуть кредитору всю необхідну інформацію та документи для здійснення їх належної перевірки та оцінки кредитоспроможності (які будуть задовольняти Кредитора) та приєднаються до Публічної пропозиції, надавати послуги в порядку та умовах, передбачених кредитним договором по продукту «Кредит на товар».
Згідно з розділом 1 договір укладається шляхом приєднання до його умов позичальника, в порядку передбаченому Публічному пропозицією та набуває чинності після здійснення дій, визначених в пп.1.4.1 Публічної пропозиції.
Сторони дійшли згоди, що грошові кошти надаються позичальникові на умовах строковості, а саме терміном на 12 календарних місяців та платності 6,50% від загальної початкової суми кредиту. Реальна річна процентна ставка встановлюється на рівні 309,55%. Договір підписано власноручно відповідачем (а.с. 19-21).
12.07.2024 відповідач підписала заяву - приєднання до Кредитного договору, в якій зазначені її особисті відомості/персональні дані як клієнта, інформація про трудову діяльність клієнта, відомості про фінансовий стан клієнта, контактна інформація.
У паспорті споживчого кредиту, підписаного відповідачем, зазначено, зокрема: інформацію та контактні дані кредитного посередника, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація, інші важливі правові аспекти.
Сторонами погоджено графік платежів та основні умови кредитування, який містить інформацію про дату платежу, річні відсотки за користування кредитом, щомісячну комісію за управління кредитом, реальну процентну ставку та штраф при простроченні сплати чергового платежу. Графік платежів також містить визначення сукупної вартості кредиту.
Також 12.07.2024 р. відповідач підписала додаткову угоду до кредитного договору по продукту «Кредит на товар» № 10241336740 від 12.07.2024 р. відповідно до у мов якої сторони частково змінити умови договору, а саме у частині, що визначають спосіб надання кредиту (а.с. 21 зворот).
Відповідно до листа-зобов'язання вих. №10241336740 від 12.07.2024 р. ТОВ «Сучасний Факторинг» прийнято рішення про надання споживчого кредиту ОСОБА_1 на придбання товару зазначеного у розрахунку-фактурі № Р0152-04244 (а.с. 23).
Згідно із випискою з особового рахунку за кредитним договором № 10241336740 від 12.07.2024 р., заборгованість перед позивачем за кредитним договором станом на 20.06.2025 р. становить 31 248,49 грн., з яких: загальна заборгованість за тілом кредиту у розмірі 14 511,68 грн., загальна заборгованість за сумою комісії/відсотків 11 319,09 грн. та заборгованість за сумою комісії за обслуговування 5 417,72 грн..
При цьому, відповідач ОСОБА_1 лише частково сплатила заборгованість за кредитним договором № 10241336740 від 12.07.2024 р., а саме заборгованість в сумі 9 384,20 грн., розрахунок та розмір якої зазначені виписці з особового рахунку, що у свою чергу свідчить про вчинення відповідачем конклюдентних дій на визнання договору та правомірності заявлених позивачем вимог.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилом ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підставі ст.ст.625, 1050 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що кредитний договір № 10241336740 від 12.07.2024 р. підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору; не оспорював кредитний договір в частині або в цілому, кредитор надав відповідачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та відсотками підлягають задоволенню.
У той же час щодо стягнення заборгованості за комісією за обслуговування у розмірі 5 417,72 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином ЗУ «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління НБУ постановою від 08.06.2017 №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління НБУ від 10.05.2007 №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості або надання кредиту може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 ЗУ «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.
За обставин цієї справи сплата позичальником комісії за обслуговування передбачена умовами договору. Однак у договорі не зазначено які саме послуги, пов'язані з обслуговуванням, виконує позивач за сплачену позичальником комісію. Іншими словами незрозуміло за що саме позичальник має сплатити комісію за обслуговування, адже відповідних дій на користь позичальника кредитор, отримавши комісію, вчиняти не зобов'язаний.
Так у даному випадку сторонами встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування». При цьому інших дій окрім надання безоплатної, за вимогами законодавства, інформації по кредиту на користь позичальника кредитор за сплачену комісію вчиняти не повинен.
Відтак, вважати те, що вимоги про сплату позичальником комісії є справедливими та обґрунтованими підстав не має, а тому у цій частині слід відмовити.
Згідно з положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України, визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Будь-яких відомостей та доказів на спростування встановлених судом обставин матеріали справи не містять також відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 добровільно повернула вказаний борг, відзив з відповідними доказами із запереченнями проти позову та в спростування доводів позивача до суду не подавала.
Враховуючи вищевикладене та оцінюючі наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 25 830,77 грн., яка складається з: загальної заборгованості за тілом кредиту у розмірі 14 511,68 грн., загальної заборгованості за сумою комісії/відсотків 11 319,09 грн..
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Слід також зазначити, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи викладене, а також те, що заявлені позивачем витрати у сумі 6 500,00 грн. є співмірними із складністю цієї справи, наданим представником обсягом послуг у суді, затраченим ним часом на надання правничої допомоги, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 6 500, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відсоток задоволеності позовних вимог складає 85,6 % тому до стягнення з відповідача на користь ТОВ «Сучасний Факторинг»підлягає стягненню судовий збір за подання позову до суду в розмірі 2 073,60 грн..
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 205, 207, 525, 526, 530, 599, 611, 624, 625, 626, 634, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» (код ЄДРПОУ 35310044) заборгованість у розмірі 25 830,77 грн., яка складається з: загальної заборгованості за тілом кредиту у розмірі 14 511,68 грн., загальної заборгованості за сумою комісії/відсотків 11 319,09 грн..
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» (код ЄДРПОУ 35310044) витрати на правову допомогу у розмірі 6 500 грн..
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» (код ЄДРПОУ 35310044) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 073,60 грн..
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя І.Г. Батовріна