Справа № 373/2383/25
Номер провадження 2/373/1263/25
(заочне)
04 листопада 2025 року м. Переяслав
Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого - судді Керекези Я.І., розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 373/2383/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Представник позивача, як правонаступник первісного кредитора, звернувся до суду із позовом і просить стягнути із відповідача заборгованість за Кредитним договором № 1970981214 від 17 червня 2023 року, укладеним між відповідачем та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», в розмірі 126156 грн 53 коп., в тому числі заборгованість за основною сумою боргу - 24999 грн 23 коп., заборгованість за процентами - 101157 грн 30 коп. Крім того, просить стягнути із відповідача сплачений судовий збір та 7000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.
Посилається на те, що 17 червня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 1970981214, який підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора. Відповідач отримав на банківську картку кошти в сумі 25000 грн 00 коп., користувався ними, однак умови кредитного договору не виконував, внаслідок чого утворилася вищезазначена заборгованість. 28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» був укладений Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого в подальшому продовжувався на підставі Додаткових угод. На підставі Договору та додаткових угод до нього до позивача перейшло право вимоги за вищезазначеним Кредитним договором в розмірі 126156 грн 53 коп. 10 жовтня 2024 року право вимоги до відповідача за таким кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на підставі Договору факторингу № 10/1024-01. 04 червня 2025 року таке право вимоги до відповідача перейшло до позивача на підставі Договору факторингу № 04/06/25-Ю. Неотримання відповідачем повідомлення про відступлення права грошової вимоги позивачу не позбавляє його можливості сплатити заборгованість за кредитними договорами на рахунок первісних кредиторів, що ним зроблене не було. Відповідач не виконав своїх зобов'язань за даними кредитним договором, заборгованість не сплатив, що стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою від 05 вересня 2025 року було відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначення судового засідання, зважаючи на відсутність даних про зареєстроване місце проживання відповідача. Крім того, за клопотанням позивача судом витребувано інформацію від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про імітування картки на ім'я відповідача.
31ждовтня 2025 року надійшла відповідь на запит суду в ухвалі про відкритті провадження.
В судове засідання представник позивача не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляду
Відповідач ОСОБА_1 двічі в судові засідання не з'явився, про день і час розгляду справи повідомлений через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, про причини неявки не повідомив, відзиву на позов, будь-яких заяв чи клопотань до суду не направив.
Суд ухвалив проводити заочний розгляд справи та вирішити її на підставі наявних доказів.
Судом встановлено наступне.
На підтвердження факту укладення кредитного договору представником позивача подано копії наступних документів: Алгоритму дій ТОВ «МШФД» стосовно укладення кредитних договорів (а.с. 12-13), Довідки щодо алгоритму дій позичальника (а.с.14), Порядку дій споживача (а.с.21), заявки на отримання коштів (а.с. 22), Правил надання грошових коштів у позику (а.с. 23-26), паспорту споживчого кредиту (а.с. 31-32), Договору кредитної лінії № 197091214 (а.с. 32-41), Виписки з особового рахунку із зазначенням суми заборгованості та розрахунку заборгованості (а.с. 48-52), платіжного доручення (а.с. 11), довідки щодо перерахунку коштів (а.с. 99).
Також, на підтвердження факту передач права вимоги за вищезазначеним Договором до позивача подано копії відповідних договорів факторингу, актів прийому-передачі Реєстру боржників, Витягів з Реєстру боржників, платіжних інструкцій щодо сплати фінансування таких договорів ( а.с. 53-91).
Інших доказів та клопотань (окрім задоволеного судом при відкритті провадження) представником позивача до суду подано не було.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повідомлення відповідача про відступлення права вимоги та докази направлення такого повідомлення відповідачу за кожним із договорів факторингу.
Суд приймає до уваги подані представником позивача докази, на підставі яких встановлені обставини справи, та вважає їх належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність достатньою для встановлення обставин, що мають значення для справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Як передбачено ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до статей 11, 13, 14 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Цивільні права і обов'язки особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, як це передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В силу ст. 626 та ст. 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір, підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним у письмовій формі з моменту його підписання, тобто ведення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль). Водночас такий договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.
Позиція суддів Верховного Суду з питання «письмової форми» одностайна. Наприклад, у справі №561/77/19 від 16 грудня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі №404/502/18, від 7 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Також, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).
Згідно із ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до п. 1.1.22 Договору кредитної лінії № 197091214 зафіксовано визначення електронного платіжного засобу для переказу коштів (платіжної картки).
Порядок надання кредиту передбачений розділом 5 Договору, у відповідності до якого та в сукупності із п. 2.3. Договору, дата надання кредиту є датою перерахування першого траншу в розмірі 25000 грн на рахунок позичальника. Рахунок зазначено не повністю (10 із 16 цифр).
На виконання ухвали суду від 05 вересня 2025 року від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 31 жовтня 2025 року до суду надійшла відповідь, з якої вбачається, що на ім'я відповідача ОСОБА_1 карту з відповідним номером (зазначеним у Договорі) не емітовано, зазначена карта у банку не обслуговується.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст.514 ЦК України).
Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч.1 ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч.1 ст.517 ЦК України).
Договір № 197091214 є електронним договором, укладеним у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію».
Вищезазначений кредитний договір є реальним, так як згідно з положеннями ч. 1 ст. 1046 ЦК України є укладеним з моменту передання грошей, надання доказів про перерахування кредитодавцем суми грошової позики (кредиту) на зазначений в договорі рахунок позичальника для висунення і доведення вимоги позивачем (новим кредитором) про стягнення з боржника є обов'язковим.
Разом з тим, з урахуванням наданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформації на вимогу суду (на виконання клопотання позивача), у суду відсутні належні,допустимі та достатні докази передачі коштів первісним кредитором саме на рахунок, належний позикодавцю, що в свою чергу, не дає підстави суду ствердно констатувати про укладення кредитного договору.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
В силу ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір не підлягає стягненню із відповідача.
Керуючись статтями 10, 12, 13, 19, 80, 81, 141, 211, 263-265, 268, 273, 280, 281, 282, 289, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Рогнідинська, 4А, оф. 10; код ЄДРПОУ 43541163;
відповідач - ОСОБА_1 , зазначена в Кредитному договорі адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Я. І. Керекеза