Справа № 369/18045/25
Провадження № 2/369/10861/25
(про забезпечення позову)
06.10.2025 м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєва І.О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Жила Іллі Анатолійовича про забезпечення позову у цивільній справі № 369/18045/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки, -
У жовтні 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Жило Ілля Анатолійович звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення неустойки.
З метою забезпечення позову разом з позовною заявою представником позивача було подано заяву про забезпечення позовних вимог.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача посилається на те, щодо Києво-Святошинського районного суду Київської області подається позовна заява про стягнення неустойки за договором будівельного підряду №160823-10. 16 серпня 2023 року між громадянкою України ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), як замовником та громадянином України ОСОБА_2 , (далі - Відповідач, Підрядник, ОСОБА_2 ), було укладено договір будівельного підряду №160823-10 (далі - Договір №160823-10).
За Договором №160823-10 Замовник доручив, а Підрядник прийняв на себе зобов'язання виконати на свій ризик роботи по будівництву житлового будинку проектною площею 142,3 м2 з місцезнаходженням: с. Ходосівка, вулиця Феодосія Печерського, Обухівський район, Київська область, на земельній ділянці, що належала Замовнику (кадастровий номер 3222487001:01:003:5549 площею 0,0342 га).
Внаслідок відступлення прав вимоги за Договором №160823-10 15 січня 2024 року та згодом 21 жовтня 2024 року право вимоги до Відповідача згідно договору №160823-10 перейшло до Позивача. Тобто, станом на дату подання цієї позовної заяви Замовником за Договором №160823-10 є ОСОБА_1 , що підтверджується змінами щодо замовника будівництва, внесеними 11 червня 2025 року до Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Таким чином, ОСОБА_1 як новий кредитор у зобов'язанні, передбаченому Договором №160823-10, набула усі права Замовника в обсязі та на умовах, що передбачені цим договором, в тому числі право вимагати від Підрядника дотримання строків виконання робіт та сплати неустойки у разі їх порушення.
Відповідно до п.5.1 Договору №160823-10 строки виконання етапів робіт визначені в Додатку №1 до Договору.
Додатковою угодою №1 від 29 грудня 2023 року до Договору №160823-10 були внесені зміни до пункту 14.1 Договору, якими продовжено строк його дії до 01 березня 2024 року, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань, а також викладено у новій редакції Додаток №1 «План виконання та оплати робіт» до Договору №160823-10.
Згідно з Додатком №1 до Договору №160823-10 (в редакції додаткової угоди №1 від 29.12.2023) Сторонами були узгоджені плани виконання та оплати робіт за Договором, згідно з яким введення Будинку в експлуатацію мало бути здійснене Підрядником не пізніше 01 березня 2024 року.
Пунктом 3.1 визначена ціна Договору №160823-10 у розмірі 4 522 937,92 грн., що на дату підписання договору було еквівалентно сумі 123 683,65 доларів США.
Замовник ОСОБА_3 свої зобов'язання про оплаті робіт виконала без затримки та в повному обсязі. Станом на дату цієї претензії Замовник виплатив Підряднику за виконання робіт за Договором №160823-10 грошові кошти у загальному розмірі 4 522 937,92 грн. Натомість Підрядник порушив прийняті ним на себе зобов'язання щодо своєчасного виконання робіт.
Згідно з п.7.1 Договору №160823-10 у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.
Відповідно до п.7.5 Договору №160823-10 у разі порушення строків виконання робіт або строків введення Будинку в експлуатацію, визначених Додатком №1 до Договору, з Підрядника стягується неустойка у розмірі 1% ціни договору за кожний день прострочення. Також додатково стягується штраф у розмірі 30% від ціни договору у разі порушення зазначених строків (або одного з цих строків) більше ніж на 30 календарних днів.
Таким чином, Підрядник порушив взяті на себе зобов'язання за Договором №160823-10 від 16 серпня 2023 року, не виконавши роботи у встановлені строки та не ввівши об'єкт у експлуатацію.
Такі дії призвели до порушення майнових прав та законних інтересів Позивача, унеможливили використання та розпорядження об'єктом будівництва. У зв'язку з цим наявні правові підстави для стягнення з Відповідача неустойки та штрафу користь Позивача.
Як вбачається із відомостей паспорту Відповідача, 07 січня 1984 року Костянтинівським ЗАГС у Донецькій області було зареєстровано шлюб з ОСОБА_4 . Таким чином, Відповідач з ОСОБА_5 перебуває у зареєстрованому шлюбі 41 рік.
Так, представник позивача звертає увагу суду на той факт, що ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з претензією із вимогою про виконання зобов'язания 27 червня 2025 року, а вже 01 липня 2025 року (тобто через 3 дні) ОСОБА_2 подарував свою земельну ділянку (кадастровий номер 3222487001:01:003:0294) за договором дарування своїй дружині ОСОБА_5 .
Відтак, на думку представник позивача, ОСОБА_2 дізнавшись, що ОСОБА_1 має намір звернутися до суду для захисту своїх прав та законних інтересів з позовною заявою про стягнення штрафних санкцій, уклав фіктивний правочин зі своєю дружиною ОСОБА_5 .
Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача.
Вказаний захід забезпечення позову необхідно застосувати, оскільки якщо це не зробити, то існує ризик відчуження зазначеного майна. Вказаний ризик є реальним, оскільки Відповідач уже здійснив дії по відчуженню земельної ділянки третій особі, а відтак вказане майно може бути ще раз перевідчужене з метою створення штучних складнощів Позивачу для захисту своїх прав та законних інтересів.
Заходи зустрічного забезпечення позову представник позивача просив не застосовувати, оскільки у разі забезпечення позову нерухоме майно залишиться у власності відповідача та його дружини, а відтак жодних збитків власникам майна завдано не буде.
На підставі викладеного, представник позивача просив суд в порядку забезпечення позову накласти арешт та заборонити всім суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти будь- які реєстраційні дії, приймати будь - які рішення про державну реєстрацію речових прав на рухоме та нерухоме майно, а саме:
- земельну ділянку за кадастровим номером: 3222487001:01:003:0295, яка належить ОСОБА_6 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2874364432224);
- земельну ділянку за кадастровим номером: 3222487001:01:003:0294, яка належить ОСОБА_5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2874402232224);
- квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2615920580000);
- квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2615876580000);
- земельну ділянку за кадастровим номером: 3222486201:01:110:5149, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та належить ОСОБА_5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1324451132224);
- земельну ділянку за кадастровим номером: 3222485800:02:010:5236, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , та належить ОСОБА_5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1082892932224);
- квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , яка належить ОСОБА_5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 920731332224);
- частку 40/100 нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 з загальною площею: 107,6 кв.м, що належить ОСОБА_5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 898164932224);
- частку 40/100 нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 з загальною площею: 96,5 кв.м, що належить ОСОБА_5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 898158532224);
- частку 40/100 нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 з загальною площею: 106,6 кв.м, що належить ОСОБА_5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 898153332224);
- частку 40/100 нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 з загальною площею: 96,6 кв.м, що належить ОСОБА_5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 898049932224);
- частку 40/100 нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_10 з загальною площею: 107,6 кв.м, що належить ОСОБА_5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 898033432224);
- квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 , що належить ОСОБА_5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 576711880000);
- квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_12 , що належить ОСОБА_5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 35414858).
За правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1, ч. 3 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Частиною 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2020 року у справі №520/5745/18.
З поданої заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів вбачається, що предметом позовних вимог є стягнення з відповідача грошових коштів (неустойки та штрафу) у розмірі 27 544 691,94 грн. та у разі прийняття рішення на користь позивача, можуть виникнути труднощі у подальшому при виконанні такого рішення.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 442552142 від 08 вересня 2025 року, ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером: 3222487001:01:003:0295 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2874364432224).
Враховуючи, що позивачем обґрунтовано наявність зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, а також враховуючи, що невжиття заходів забезпечення позову у спосіб передбачений законом, може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, суд вважає за доцільне застосування до відповідача заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належне йому майно, а саме на земельну ділянку за кадастровим номером: 3222487001:01:003:0295 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2874364432224).
При цьому, накладення арешту до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача на володіння та користування майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для забезпечення позову шляхом заборони всім суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь - які рішення про державну реєстрацію речових прав на рухоме та нерухоме майно, оскільки, накладення арешту на майно є достатнім заходом для забезпечення позову у даній цивільні справі, так як передбачає заборону відчужувати його, а тому не потребує додаткової заборони вчиняти будь-які дії щодо спірного майна.
Крім того, щодо вимоги про накладення арешту на майно, яке належить дружині відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в цій частині, оскільки вказане майно належить особі, яка не є учасником справи та до якої в межах даної цивільної справи не заявлено позовних вимог.
При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.
Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову. При цьому, можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.
При цьому, суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки, матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт може завдати збитків відповідачу, а також, в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов'язкового застосування зустрічного забезпечення.
Дослідивши письмові матеріали справи, та враховуючи, що вид забезпечення позову, вказаний у заяві позивача, а саме: накладення арешту на земельну ділянку за кадастровим номером: 3222487001:01:003:0295, яка належить ОСОБА_6 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2874364432224), є співмірним із заявленими позовними вимогами, суддя вважає за доцільне вжити захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане майно.
Керуючись статтями 149, 150, 153, 353 ЦПК України, суддя, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Жила Іллі Анатолійовича про забезпечення позову у цивільній справі № 369/18045/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки, - задовольнити частково.
В порядку забезпечення позову накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером: 3222487001:01:003:0295, загальною площею 0,0185 га, яка належить ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
У задоволенні іншої частини заяви, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Інформація про стягувача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_13 .
Інформація про боржника: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 .
Суддя Інна ФІНАГЕЄВА