Справа № 364/766/25
Провадження № 2/364/434/25
04.11.2025 Володарський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Макаренко Л. А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) в приміщенні Володарського районного суду Київської області в селищі Володарка Білоцерківського району Київської області цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр»)
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До Володарського районного суду Київської області 26.08.2025 надійшов зазначений позов ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому Позивач просить суд: стягнути з Відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором від 07.02.2025 № 07.02.2025-100002389 у загальному розмірі 16 546,35 грн. та судові витрати.
На обґрунтування заявлених позовних вимог представник Позивача Лисенко О.С. (довіреність від 27.05.2025 № 2705/25-07, а.с. 11) у позовній заяві зазначила, що Відповідачем 07.02.2025 було укладено електронний кредитний договір (оферти) № 07.02.2025-100002389 з ТОВ «Споживчий центр» (Позивачем). За умовами цього Договору Відповідач отримала у кредит кошти у розмірі 6 000,00 грн., проте не надав своєчасно та у повному обсязі кошти для погашення заборгованості за кредитом згідно із своїми зобов'язаннями за Договором. У зв'язку з цим Відповідач, як стверджено в позовній заяві, за станом на день подачі позову до суду (26.08.2025) має перед Позивачем заборгованість за названим кредитним договором у загальному розмірі 16 546,35 грн., що включає в себе:
- 6 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту;
- 7 560,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами;
- 706,35 грн. - - заборгованість за комісією;
- 2 280,00 грн. - неустойка.
Копії позовної заяви та доданих до неї документів надіслано Відповідачеві, суду надано докази на підтвердження (а.с. 25-26).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2025 справу призначено судді Макаренко Л.А.
Після виконання вимог частин шостої - восьмої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) ухвалою суду від 03.09.2025 відкрито провадження в справі, вирішено питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та їх виклику у судове засідання за наявними у справі матеріалами (письмове провадження), встановлено Відповідачеві 15-денний строк з дня отримання ухвали суду для подання відзиву з викладенням заперечення проти позову, а також строки для подання інших заяв по суті справи, роз'яснено право подати у зазначений строк клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та роз'яснено строки розгляду справи, визначені статтею 275 ЦПК України, - не пізніше 03.11.2025.
За названою статтею 275 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (частина третя статті 124 ЦПК України).
З огляду на це та дату відкриття судом провадження у даній цивільній справі строк її розгляду, як зазначено вище, сплив 03.11.2025; як вбачається з матеріалів справи, жодна із сторін не заявила клопотання про розгляд справи в іншому порядку.
Відповідач, отримавши 12.09.2025 згадану ухвалу суду від 03.09.2025, що підтверджено поштовим повідомленням (а.с. 43), протягом встановленого судом строку відзиву на позовну заяву, а так само і клопотання про розгляд справи у судовому засіданні до суду не подав.
З огляду на це та враховуючи ненадання Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі частини восьмої статті 178 ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), вирішуючи справу, виходить з такого.
З наявних матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» є фінансовою установою, яка здійснює діяльність з кредитування, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 9).
Між сторонами, а саме: Позивачем - ТОВ «Споживчий центр» в особі Почтовик Р.В., з одного боку, та Відповідачем - ОСОБА_1 , з іншого боку, 07.02.2025 через веб-сайту Позивача (https://sgroshi.com.ua/ua) укладено електронний кредитний договір за № 07.02.2025-100002389 шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною, що підтверджено доданими до позовної заяви копіями Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) (а.с. 18-21), Заявки (а.с. 21-22) та Відповіді Відповідача про підтвердження укладення кредитного договору за названим вище номером (а.с. 22-24).
Перелічені вище документи з укладення Кредитного договору підписані Відповідачем шляхом використання одноразового електронного ідентифікатора «Е439» для підписання кожного документа. Ідентифікуючі Відповідача дані (прізвище, ім'я, по батькові, РНОКПП, паспортні дані, адреса місця проживання, номери мобільних телефонів, реквізити належного йому платіжного засобу (номеру банківської карти) для перерахування коштів) наведено ним у Заявці на кредитний договір (а.с. 21-22) та у Додатку до кредитного договору «Інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 » (а.с. 23-24).
За умовами укладеного електронного кредитного договору Відповідачу був наданий кредит шляхом перерахування на картковий рахунок коштів на таких умовах: сума кредиту - 6 000,00 грн.; строк, на який надається кредит, - 140 днів з дати його надання (07.02.2025); дата повернення кредиту - 26.06.2025; процентна ставка: фіксована у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом; комісія, пов'язана з наданням кредиту, - 20 % від суми кредиту, що дорівнює 1 200,00 грн. (а.с. 18-24).
Позивач на виконання умов електронного кредитного договору здійснив переказ коштів у розмірі 6 000,00 грн. на електронний платіжний засіб Відповідача, зазначений при укладенні договору, що підтверджено копією довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» (далі - ТОВ «УПР») від 20.08.2025 вих.№ 97-2008, з яким Позивачем укладено Договір про переказ коштів від 04.01.2024 № ФК-П-2024/01-2 (а.с. 13-17), номер транзакції в системі iPay.ua 646820994, призначення платежу «видача за договором кредиту № 07.02.2025-100002389» (а.с. 12).
Відтак, Позивач свої зобов'язання перед Відповідачем виконав у повному обсязі. Доказів виконання Відповідачем у повному обсязі своїх зобов'язань за договором щодо повернення кредитних коштів матеріали справи не містять, зокрема, Відповідач, який, як було зазначено вище, отримав ухвалу суду про відкриття провадження в справі, такі докази суду не подавав, так само як і відзиву із запереченнями проти позову і суми заборгованості.
Відповідно до наданої суду Довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором (а.с. 27) заборгованість Відповідача перед Позивачем складає: 16 546,35 грн., з яких: 6 000,00 грн. - основний борг; 7 560,00 грн. - проценти; 706,35 грн. - комісія; 2 280,00 - неустойка. При цьому, проценти по кредиту нараховані за період з 07.02.2025 по 26.06.2025. Заявлена Позивачем позовна вимога про стягнення з Відповідача неустойки за невиконання своїх грошових зобов'язань за Кредитним договором у розмірі 2 280,00 грн. з посиланням на Закон України «Про споживче кредитування» як такий, що є спеціальним у даних правовідносинах, а тому, на думку Позивача, підлягають сплаті Відповідачем.
Правильність нарахування зазначених сум заборгованості за кредитом і за нарахованими відсотками за Кредитним договором перевірено судом і не викликає сумніву з огляду на наведені Позивачем розрахунки, що відповідають умовам цього Договору, та не заперечувалось Відповідачем, який, як наводилось вище, отримав копії всіх процесуальних документів суду, проте відзиву із запереченнями проти позову, включаючи і щодо розміру заборгованості, до суду не подавав, ходом розгляду справи не цікавився.
Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В ухвалі суду від 03.09.2025 про відкриття провадження у цій справі сторонам було роз'яснено засади цивільного судочинства, зокрема положення статті 12 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (а.с. 39).
Згідно з частиною першою статті 509, частиною першою статті 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За визначеннями частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).
Відповідно до статей 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Частинами першою, другою статті 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
При цьому за положеннями частин першої, другої статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо ж сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Особливості, а так само і порядок вчинення електронних правочинів, зокрема й кредитних договорів, тобто із застосуванням згаданих інформаційно-комунікаційних систем визначено Законом України «Про електронну комерцію», зокрема статтею 11 цього Закону.
За визначенням пунктів 5, 7 частини першої статті 3 названого Закону електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; а електронний правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором для підписання електронного правочину. Таким електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 цього Закону).
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію; одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 названого вище Закону).
Отже, електронний підпис у розумінні Закону України «Про електронну комерцію» є комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту) вказується особа, яка створила замовлення. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт відповідного товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений (висновки, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20, від 03.02.2023 у справі № 757/22453/20, від 29.05.2024 у справі № 545/1750/21).
Крім того, Верховним Судом неодноразово зазначалося на правильності ідентифікації (верифікації) відповідного суб'єкта електронної комерції (Позичальника за кредитним договором) в інформаційній системі з використанням його особистих даних, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону, електронної пошти, номера банківської картки, на яку слід перерахувати кошти (зокрема, постанова від 31.01.2024 у справі № 671/1832/20).
Крім того, Закон України «Про споживче кредитування» надає право кредитодавцю встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Так, згідно з приписами частини другої статті 8 названого Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (частина друга статті 615 ЦК України).
Згідно з вимогами статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пеня - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Разом з тим, 17.03.2022 набрав чинності Закон України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналогічні зміни було внесено названим Законом до розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (на який посилається Позивач на обґрунтування наявності підстав для стягнення нарахованого первісним кредитором штрафу з Відповідача), доповнивши цей розділ пунктом 61, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Отже, наведені законодавчі приписи стосуються правовідносин, що виникли з договору позики та/або кредитного договору, включно із споживчим кредитуванням, за умовами яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем).
Загальновідомо, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022, який неодноразово продовжувався й діє дотепер.
З огляду на це та враховуючи, що Відповідачу було нараховано неустойку за договором, укладеними 07.02.2025 № 07.02.2025-100002389 що, відповідно, підлягав виконанню у період дії воєнного стану, тому такі кошти підлягають списанню на підставі імперативних вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та пункту 61 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», а тому позовні вимоги у частині стягнення заборгованості за неустойкою в розмірі 2 280,00 грн. не підлягають задоволенню.
Зважаючи на усе викладене вище, суд вважає, що Відповідач не виконав взяті на себе грошові зобов'язання, а заявлений Позивачем до стягнення розмір заборгованості за основним зобов'язанням, процентами та комісією відповідає визначеним Кредитним договором умовам, що підтверджено належними і допустимими доказами, які не оспорювались Відповідачем, а відтак наявні підстави для задоволення позову частково, оскільки у стягненні заявленої суми неустойки слід відмовити.
Крім того, на підставі імперативних приписів частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України з Відповідача слід стягнути на користь Позивача судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог (86,22 %).
Враховуючи, що розгляд справи здійснено за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводилось (частина друга статті 247 ЦПК України).
Рішення суду ухвалено у визначений частиною шостою статті 275 ЦПК України строк з урахуванням періоду тимчасової непрацездатності судді з 16.10.2025 до 31.10.2025 включно згідно з порядком обчислення процесуального строку, закінчення якого припадає на неробочий день (частина третя статті 124 ЦПК України).
Відповідно до статей 15, 16, 509, 525, 526, 626, 629, 639, 1054 ЦК України, статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статей 8, 12 Закону України «Про споживче кредитування» та керуючись статтями 2-4, 11-13, 124, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 351-355 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ: 37356833; адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133 А, м. Київ, 01032) заборгованість за кредитним договором від 07.02.2025 № 07.02.2025-100002389 у загальному розмірі 14 266 (чотирнадцять тисяч двісті шістдесят шість) грн. 35 (тридцять п'ять) коп.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ: 37356833; адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133 А, м. Київ, 01032) судові витрати за сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у загальному розмірі 2 088 (дві тисячі вісімдесят вісім) грн. 60 (шістдесят) коп.
Копії цього рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обчислюючи зазначений строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано; в разі подання такої скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л. А. Макаренко