Справа № 359/8797/25
Провадження № 3/359/3786/2025
Бориспільський міськрайонний суд Київської області
15 жовтня 2025 року м. Бориспіль
Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Вознюк С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, за участю представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвоката Ковальчука С.М. адміністративний матеріал, що надійшов від Бориспільського районного управління поліції в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
по відношенню до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1 , -
Згідно проколу про адміністративне правопорушення від 19.07.2025 року серії ААД № 834723, 19.07.2025 о 09 год. 10 хв. в Київській області, Бориспільського району, с. Вороньків, автодорога О-100406,1 км, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Toyota» д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя, тремтіння кінцівок пальців рук. Водій від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився під запис нагрудної камери 55323, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. .
Натомість в судове засідання заявився представник особи, яка притягується до відповідальності адвокат Ковальчук С.М. та пояснив: з доданого до матеріалів справи відеозапису, відеозапис є неповним та очевидно не безперервним оскільки є таким, що не відображає повної картини подій, пов'язаних зі складанням протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 а саме, на відеозаписах відсутні значні проміжки часу, що свідчить про те, що відеозйомка здійснювалась не безперервно, як того вимагають положення профільної вищевказаної Інструкції № 1026. відеозаписи, є неповними, оскільки не містить повного відображення подій, що стали підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а лише фрагментарні нарізані відрізки, адже на них відсутня повна процедура фіксації події, через що не були зафіксовані важливі процесуальні моменти, які підлягають з'ясуванню та встановленню при розгляді справи. Так, наявний відеозапис не містить факту керування транспортним засобом, зокрема ОСОБА_1 , фіксації моменту зупинки транспортного засобу під нібито керуванням ОСОБА_1 , процесу відсторонення ОСОБА_1 , від керуванням транспортного засобу,
Відповідно до вимог ст. 247 п. 1 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема за відсутністю складу адміністративного правопорушення. На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 247, 268, 271, 280 КУпАП, просить: дану справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Суд, заслухавши пояснення представника особи, яка притягується до відповідальності, ознайомившись з матеріалами про адміністративне правопорушення, приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 не знайшла свого підтвердження, а склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, судом не встановлений.
За змістом ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне з'ясування всіх обставин справи. Підлягають з'ясуванню питання про те, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Рішення по справі приймається на підставі доказів досліджених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зміст постанови судді про притягнення особи до адміністративної відповідальності має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283-284 КУпАП. В постанові потрібно зазначити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник.
Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, який є одним з основних джерел доказів і документом, що офіційно засвідчує факт неправомірних дій, має бути складений уповноваженою на те особою та має містити поряд з даними про особу правопорушника і інші відомості необхідні для вирішення справи.
Суд вважає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вину ОСОБА_2 , у скоєнні адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні данні, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані, окрім іншого, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, у якому повноважною особою зазначаються усі необхідні відомості для подальшого прийняття судом рішення у справі. Протокол складається у кожному випадку виявлення адміністративного правопорушення, крім випадків, передбачених статтею 258 цього Кодексу, та повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Тобто, суб'єктом даного правопорушення є особа, яка керує транспортним засобом.
За такого, вимога працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння, заявлена до особи, яка не керує транспортним засобом, носить неправомірний характер та невиконання такої вимоги не свідчить про скоєння особою правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та, відповідно, не має наслідком притягнення такої особи до адміністративної відповідальності.
Згідно роз'яснень, що містяться в п. 27 постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23.12.2005 року № 14, відповідальність за ст. 130 КУпАП, несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Окрім цього, досліджені судом відеозаписи є не повними, оскільки не містять повного відображення подій, що стали підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а лише фрагментарні нарізані відрізки, адже на них відсутня повна процедура фіксації події та взагалі не вбачається факт зупинки цього транспортного засобу працівниками поліції.
Отже не доведеним є факт керування ОСОБА_1 ,19.09.2025 о 09 год. в с Вороньків автодорога О- 100406, 1 км, транспортним засобом «Toyota» д.н.з. НОМЕР_2 , не підтверджений переконливими та беззаперечними доказами, які б не викликали обґрунтованих сумнівів у його доведеності.
З наданого відеозапису взагалі не можливо встановити, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, так і не зафіксований факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки відсутня відео фіксація процедури.
При цьому, з даних, що містяться у відеозаписі з нагрудної камери поліцейського на диску, який міститься в матеріалах справи, не вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров'я, однак, із відеозапису не проглядається, що працівники поліції роз'яснювали водієві процедуру проведення огляду на місці та в лікарні, а також наслідки відмови від проходження огляду. Також, із відеозапису встановлено, що працівниками поліції не було роз'яснено водієві, що в разі його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, він порушить вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, з долученого до справи поліцейським відеозапису вбачається, що у порушення вимог п. 2-4 Інструкції ознаки наркотичного сп'яніння поліцейським фактично не встановлювалися і ОСОБА_3 не повідомлялися, без жодних мотивувань та обґрунтувань йому було запропоновано пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння.
Ці обставини вказують на необґрунтованість вимоги поліцейського щодо проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння, оскільки лише при наявності у особи, яка керувала транспортним засобом ознак сп'яніння, останній повинен на вимогу останнього пройти відповідний огляд.
Європейський Суд з прав людини у рішенні "Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії" від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення". Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності" (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Маліге проти Франції" від 23 вересня 1998).
Згідно "критеріїв Енгеля", сформованих Європейським судом з прав людини у справі "Енгель та інші проти Нідерландів" (1976 рік), критеріями для визначення поняття "кримінальне обвинувачення" є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як "кримінального" дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов'язок довести вину особи, який передбачений ч.2 ст.6 Конвенції, та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст.4 Протоколу 7 до Конвенції).
Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У цьому зв'язку, усі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП трактуються на його користь.
Викладені вище обставини у сукупності свідчать про недоведеність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП є підставою, яка виключає провадження у справі.
Таким чином, у суду відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зважаючи на те, що достатніх доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, визначеного ч. 1 ст. 130 КУпАП під час розгляду адміністративних матеріалів в суді, - не здобуто, а ті що надані в якості підтвердження вчинення правопорушення, - суд оцінює критично.
Враховуючи викладене та зазначені норми Закону, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ч. 1 ст.130 та п.1 ст. 247 КУпАП, суддя -
Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Постанова суду набрала законної сили ___________________.
Суддя С.М. Вознюк