Справа № 173/3065/25
Провадження №1-кс/173/436/2025
про застосування запобіжного заходу
04 листопада 2025 року м. Верхньодніпровськ
Cлідчий суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Верхньодніпровська клопотання слідчого СВ відділу поліції № 3 Кам'янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025041430000573 від 03.11.2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. П'ятихатки, П'ятихатського району, Дніпропетровської області, українця, з базовою середньою освітою, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
04 листопада 2025 року до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання слідчого СВ ВП № 3 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Жовтоводської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
У клопотанні слідчий зазначає, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти власності, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до10 років, а також те, що останній схильний до вчинення корисливих злочинів, не працевлаштований, тому не має джерела для існування.
Мотивуючи клопотання, слідчий посилається на існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають йому достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 спробує:
- переховуватись від органів досудового розслідування та суду, що підтверджується тим, що останній може змінити фактичне місце проживання, переховуватись від суду, підозрюється у скоєні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, не має міцних соціальних зв'язків, у зв'язку із чим тяжкість покарання може бути визнана підозрюваним більш небезпечна ніж втеча;
- незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний з метою уникнення встановленої законом відповідальності перебуваючи на волі може незаконно впливати на потерпілу з якою проживає в межах одного району та свідків у цьому кримінальному провадженні з якими особисто знайомий;
- вчинити інші кримінальні правопорушення, підтверджується тим, що ОСОБА_9 раніше судимий за вчинення корисливих злочинів проти власності за які судимість погашена, разом з цим це характеризує його як особу, схильну до вчинення злочинів.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам.
Копії клопотання та матеріалів, що його обґрунтовують, вручені підозрюваному ОСОБА_5 04.11.2025 року, про що свідчить розписка останнього, в судовому засіданні надано час для ознайомлення з ним та узгодження позиції захисту з захисником.
Слідчий та прокурор у судовому засіданні клопотання підтримали та просили його задовольнити посилаючись на його обґрунтованість. Проте заперечували щодо клопотання обвинуваченого про застосування до нього домашнього арешту. Зазначили, що наявність малолітньої дитини та дружини не стало стримуючим фактором для підозрюваного. Прокурор звернув увагу суду, що хоча й судимість знята та погашена, проте ОСОБА_5 під час засудження за попереднім вироком був неповнолітнім, до нього застосовано інститут звільнення з випробуванням та покладено певні обов'язки, які ним не виконувались та орган пробації звертався до суду з клопотанням про скасування звільнення від відповідальності, разом з цим не надав слідчому судді доказів на підтвердження висловленого.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні просив не позбавляти його свободи, а обрати стосовно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зазначив, що провину визнає.
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 підтримав позицію підозрюваного. Додав, що підозрюваний є батьком малолітньої дитини, дружина є вагітною, а сам він навчається у ПТУ.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши долучені до клопотання матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України 03 листопада 2025 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025041430000573.
03 листопада 2025 року, підозрюваному ОСОБА_5 в присутності захисника ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та вручено копію повідомлення про підозру і пам'ятку з процесуальними правами та обов'язками підозрюваного.
Так, ОСОБА_5 , обізнаний про те, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та який діє по цей час, близько о 21:35 години 02.11.2025 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, тобто в період дії воєнного стану, перебуваючи на першому пероні залізничної станції м. Верхівцеве Придніпровської залізниці, з фронтальної сторони приміщення залізничного вокзалу, розташованого за адресою: вул. Привокзальна, буд. 1, м. Верхівцеве Кам'янського району Дніпропетровської області побачив на лавці очікування раніше не знайому йому жінку - ОСОБА_10 , яка сиділа на лавці та поруч із якою знаходився рюкзак чорного кольору, з особистими речами всередині, який ОСОБА_9 , внаслідок раптово виниклого умислу, спрямованого на протиправне відкрите заволодіння чужим майном, визначив предметом свого злочинного посягання.
Після чого, у вказаний день та час, тобто 02.11.2025, приблизно о 21:35 години, ОСОБА_9 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, а саме рюкзаку чорного кольору, з особистими речами всередині, належного ОСОБА_10 , діючи відкрито, з корисливим мотивом та метою незаконного збагачення, умисно, проти волі власника, підійшов до потерпілої ОСОБА_10 , яка в той час знаходилась біля лавки на першому пероні та на якій перебував рюкзак з речами ОСОБА_10 та правою рукою підхопив з лавки очікування вищезазначений рюкзак з особистими речами чорного кольору, вартістю 1200 гривень, з мобільним телефоном марки SAMSUNG SM-A105F світло-фіолетового кольору, в фіолетовому чохлі книжечка, вартістю 10000 грн., павербанк чорного кольору, марка якого не встановлена, вартістю 1000 грн., термос дитячий вартістю 1000 грн., 1 блок для живлення білого кольору, та таким чином незаконно, відкрито заволодів ними, після чого разом з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, у подальшому розпорядившись викраденим на власний розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_10 , згідно з її словами, матеріальний збиток на загальну суму 13200 гривень у цінах, діючих на момент скоєння злочину.
За приписами ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого погодженого з прокурором або за клопотанням прокурора.
Відповідно до ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину та триває два місяці.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Виходячи зі змісту ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Обґрунтованість підозри передбачає наявність фактів чи свідчень, здатних переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
В судовому засіданні встановлено, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, достатньою мірою підтверджується копіями доказів, що містяться у матеріалах справи:
-протоколом огляду місця події від 02.11.2025 згідно з яким в присутності понятих проведено огляд місця події на території залізничного вокзалу м. Верхівцеве, Кам'янського району, Дніпропетровської області під час якого зафіксовано обстановку на місці вчинення злочину;
-протоколом допиту потерпілої від 03.11.2025 згідно з яким потерпіла ОСОБА_10 повідомила, що 02.11.2025 вона перебувала на залізничному вокзалі станції Верхівцеве де очікувала на прибуття потягу до Одеси. Близько 21 год. 38 хв. прибув електропотяг з якого вийшли три чоловіка ромської національності. Один з них явно перебував у стані сп'яніння оскільки поводився гучно. Потім з цим чоловіком на ім'я ОСОБА_11 у неї виник словесний конфлікт під час якого він намагався завдати їй ударів по обличчю та шиї, облив її алкогольним пивом. Поки вона витирала одяг від пива, чоловік на ім'я ОСОБА_11 схопив її рюкзак з особистими речами та втік під вантажний потяг. Вона повідомила про вказану подію на лінію 102;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 03.11.2025 згідно з яким остання пояснила, що у її співмешканця є троє синів, одним з яких є ОСОБА_5 . Його сини ведуть аморальний спосіб життя, зловживають алкогольними напоями та є особами раніше засудженими за вчинення кримінальних правопорушень. По суті правопорушення пояснила, що 02.11.2025 вона разом з співмешканцем та його сином ОСОБА_11 повертались з с. Підлужжя в м. Верхівеве на електропотязі зі ст. Новомиколаївка. На вокзалі ст. Верхівцеве ОСОБА_13 поводив себе неадекватно, оскільки перебував в стані алкогольного сп'яніння, щось гучно кричав, чіплявся до людей. Вони робили йому з цього приводу зауваження, однак він на них не реагував. Вона бачила, як ОСОБА_11 вчинив сварку з жінкою, яка очікувала потяг на пероні. Про подальші події дізнались від працівників поліції;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 03.11.2025 згідно з яким останній пояснив, що має трьох синів одним з яких є ОСОБА_13 . Його сини ведуть аморальний спосіб життя, зловживають спиртними напоями та є особами раніше засудженими за вчинення кримінальних правопорушень. Так, 02.11.2025 він разом з співмешканкою та сином ОСОБА_11 повертались з с. Підлужжя в м. Верхівеве на електропотязі зі ст. Новомиколаївка. На вокзалі ст. Верхівцеве ОСОБА_13 поводив себе неадекватно, оскільки перебував в стані алкогольного сп'яніння, щось гучно кричав, чіплявся до людей. Вони робили йому з цього приводу зауваження, однак він на них не реагував. Він зі співмешканкою просили ОСОБА_11 поїхати з ними до адреси за якою збирались ночувати, але він в агресивній формі повідомив, що залишається. Що відбувалось далі він не знає оскільки поїхав з вокзалу. Про події дізнався від працівників поліції;
-протоколами допиту свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 від 03.11.2025 згідно з якими останні пояснили, що працюють на посаді інспекторів СРПП ВП № 3 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області. 02.11.2025 перебували на чергуванні в групі реагування в м. Верхівцеве. Надійшов виклик, що на залізничному вокзалі ст. Верхівцеве скоєно грабіж стосовно громадянки ОСОБА_10 . По прибуттю на місце вчинення злочину потерпіла показала на особу, яка вчинила стосовно неї грабіж та у якої перебуває її рюкзак з особистими речами. Вказаний потерпілою чоловік вчиняв спроби втікти від працівників поліції однак був затриманий;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.11.2025 згідно з яким потерпіла в присутності понятих вказала на фото чоловіка під № 2 який 02.11.2025 вчинив стосовно неї грабіж;
-протоколом пред'явлення речей для впізнання від 03.11.2025 згідно з яким потерпіла в присутності понятих впізнала блочок білого кольору як свій;
-протоколом затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину відповідно до якого о 05 год. 45 хв. 03 листопада 2025 року в присутності захисника ОСОБА_6 затримано ОСОБА_5 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України;
- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 03.11.2025 гідно з яким останній пояснив, що він 02.11.2025 разом з батьком та його співмешканкою вживали спиртні напої. Ввечері вирішили поїхати до м. Верхівцеве. О 21 год. 20 хв. перебуваючи на вокзалі в м. Верхівцеве у нього виник словесний конфлікт з незнайомою жінкою, яка перебувала на пероні. Під час конфлікту він наніс жінці долонею правої руки удар по шиї після чого вирішив забрати чорний рюкзак який лежав на лавочці біля жінки. Забравши рюкзак побіг з ним до вантажного потяга та заліз під нього.
Наведеного вище достатньо для висновку, що підозра на даній стадії кримінального провадження відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризик - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зазначений стандарт доказування (переконання) слідчий суддя використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_5 .
У судовому засіданні слідчим та прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - переховування від органів досудового розслідування та суду, з огляду на суворість покарання, яке може понести ОСОБА_5 , в разі доведення його вини, за тяжке кримінальне правопорушення у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років та яке може бути визнане ним більш небезпечним ніж втеча. Отже тяжкість ймовірного покарання та ступінь тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 значно підвищують ризик переховування його від органів досудового розслідування та суду на перших етапах притягнення до кримінальної відповідальності.
Разом з цим, доведений і ризик незаконного впливу на свідків, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 є сином та пасинком свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_12 та йому відомо місце їх проживання, у зв'язку з чим підозрюваний може спробувати умовити, погрожувати, змушувати або іншим чином впливати на свідків з метою зміни ними показань, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню. За таких обставин, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Доведений і ризик можливості вчинення іншого злочину, оскільки згідно з вимогою про судимість ОСОБА_5 і має погашену судимість за вчинення корисливих злочинів, та вважається згідно зі ст. 89 КК України особою раніше не судимою, разом з цим вказана інформація характеризує підозрюваного, як особу схильну до вчинення корисливих злочинів, при цьому останній знову підозрюється у вчиненні тяжкого корисливого злочину проти власності. Вказані дії ОСОБА_5 свідчать про те, що він на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив та схильний до вчинення злочинів.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
З огляду на вищенаведене, слідчий суддя вважає неможливим застосування щодо ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, для запобігання ризиків, зазначених в клопотанні та встановлених в судовому засіданні та забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
При цьому в достатній мірі оцінено в сукупності також такі обставини: обґрунтованість підозри ОСОБА_5 в інкримінованому кримінальному правопорушенні; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його вини за злочин, у вчиненні якого він підозрюється; особу підозрюваного - одружений, має на утриманні малолітню дитину, дружина перебуває у стані вагітності, проте це не стало струмуючим фактором для підозрюваного.
Приймаючи до уваги вагомість наявних доказів, які вказують на обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, з правовою кваліфікацією, для даної стадії досудового розслідування за ч. 4 ст. 186 КК України; тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні; дані про особу підозрюваного, конкретні обставини інкримінованого злочину, та наявність ризиків, які дає підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає необхідним задовольнити клопотання слідчого і застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме по 01 січня 2026 року включно.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 182 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Приймаючи до уваги, те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення з застосуванням насильства, судом не визначається розмір застави.
Разом з тим слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
На підставі викладеного і керуючись ст. 176-178, 183, 193-198, 395 КПК України, слідчий суддя
Відмовити в задоволенні клопотання підозрюваного ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Задовольнити клопотання слідчого СВ ВП № 3 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 про застосування до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025041430000573 від 03.11.2025 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів по 01 січня 2026 року включно.
Вручити копію цієї ухвали підозрюваному ОСОБА_5 негайно після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого ОСОБА_7 , прокурора ОСОБА_3 .
На ухвалу слідчого судді учасниками процесу може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1