Справа № 172/1483/25
Провадження № 2/172/622/25
05.11.2025 року Васильківський районний суду Дніпропетровської області у складі головуючого судді Битяка І.Г. за участі секретаря судового засідання Глушко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка у відсутність сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 27.08.2020 року підписанням оферти на укладання угоди про надання кредиту № 501261598, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії відповідач запропонував банку укласти угоду про надання кредиту. Підставою для угоди є договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між ним та банком. 27.08.2020 року банк прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди про надання кредиту № 501261598, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. У додатку № 1 до угоди сторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг. Також сторонами підписано паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача. Таким чином, 27.08.2020 року між банком та відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено кредитний договір, що підтверджується: офертою на укладання угоди про надання кредиту № 501261598, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, додатком № 1 «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг», паспортом споживчого кредиту; анкетою-заявою про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», із такими основними умовами: тип кредиту - «Кредит готівкою»; сума кредиту - 100000,00 грн.; процентна ставка - 13,99 %, тип ставки - фіксована, строк кредиту - 60 місяців; дата повернення кредиту - 27.08.2025 року; порядок повернення кредиту - графік платежів: до 27 числа кожного місяця з дати надання кредиту до повного погашення кредиту по 4126,31 грн., загальна кількість платежів 60. Проте позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним. Загальна заборгованість згідно з угодою № 501261598 від 27.08.2020 року становить 120167,28 грн., яка складається із: за кредитом - 79809,97 грн., за відсотками - 14137,31 грн., за комісією - 26220,00 грн. Крім цього, позивач зазначає, що 12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». У зв'язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором і судові витрати у справі.
Представник позивача Дворська А.Р. надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність на підставі наявних доказів, позовні вимоги просить задовольнити.
Представник відповідачки Пузін Д.М. надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, просив відмовити у задоволенні позовних вимог зпідстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказує, що до кредитного договору банк не додав Витяг з Тарифів та правил надання банківських послуг, залишивши лише посилання: sensebank.ua/tarifi-ta umovi, яке є неактивним, тобто неможливо перейти за вказаним посиланням та перевірити інформацію, яка викладена на ньому. Таким чином, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, не можливо встановити дійсні умови кредитного договору. Крім цього, вказує, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено. Пункти кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними, а відтак частина заборгованості, яка є предметом спору та нарахована на підставі умов договору, є нікчемними, а саме прострочена плата за обслуговування кредиту в розмірі 49620 грн., не підлягають стягненню з відповідача. За таких обставин сума списаних з відповідача неузгоджених платежів 23400 грн. за розрахунково-касове обслуговування є неправомірною та відповідно позовні вимоги банку є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Також зазначає, що АТ «Сенс Банк» не мало права нараховувати у період дії в Україні воєнного стану позичальнику, який має прострочення виконання грошового зобов'язання за договором, як 3% річних, так й інфляційних втрат, оскільки за законом відповідач звільнений від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК.
На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.
За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до вимог статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.
27.08.2020 року між АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачкою оферти на укладання угоди про надання кредиту № 501261598, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії та прийняття банком 27.08.2020 року пропозиції відповідача на укладення угоди про надання кредиту № 501261598, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
У додатку № 1 до угоди сторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг.
Також сторонами підписано паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача.
Додатком № 1 до кредитного договору визначений Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг. Графік як і кредитний договір підписаний позичальником.
Таким чином, 27.08.2020 року між банком та відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено кредитний договір з такими основними умовами: тип кредиту - «Кредит готівкою»; сума кредиту - 100000,00 грн.; процентна ставка - 13,99 %, тип ставки - фіксована, строк кредиту - 60 місяців; дата повернення кредиту - 27.08.2025 року; порядок повернення кредиту - графік платежів: до 27 числа кожного місяця з дати надання кредиту до повного погашення кредиту по 4126,31 грн., загальна кількість платежів 60.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 перед кредитором становить 120167,28 грн., яка складається із: за кредитом - 79809,97 грн., за відсотками - 14137,31 грн., за комісією - 26220,00 грн.
З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідачка уклала кредитний договір з АТ «Альфа-Банк», зокрема, шляхом підписання оферти на укладання угоди про надання кредиту № 501261598, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, додатку № 1 «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг», паспорту споживчого кредиту, анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», отримала кредитні кошти, користувалася ними, частково погашала заборгованість за кредитом, однак не у повному обсязі, тому суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками.
Щодо вимог про стягнення комісії суд зазначає таке.
Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10.06.2017 набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
У зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит. У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредиту може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21), яку відповідно до ч. 4 ст. 264 ЦПК України суд враховує під час розгляду цієї справи щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією.
В паспорті споживчого кредиту зазначено, що обов'язковими для укладення кредитного договору є платежі за додаткові та супутні послуги з розрахунково-касового обслуговування в сумі 1800,00 грн.
При цьому, з графіку платежів, який відображений у додатку № 1 до договору вбачається, що окрім сум погашення кредиту та процентів за користування кредитом містяться платежі за супровідні послуги банку, а саме: за розрахунково-касове обслуговування в сумі 1800,00 грн.
Тобто з вказаних умов договору вбачається, що банком встановлено комісію за обслуговування кредиту, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З урахуванням вимог ст.ст. 549-552, 1046, 1048, 1050 ЦК України, можна зробити висновок, що наслідками укладення кредитного договору є: зобов'язання позичальника повернути позикодавцеві суму грошових коштів (суму позики); одержання позикодавцем від позичальника процентів від суми позики; сплата позичальником позикодавцю інфляційних втрат за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми; сплату позичальником позикодавцю неустойки (штрафу, пені) у разі порушення боржником зобов'язання.
Враховуючи те, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку, що положення договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за супровідні послуги банку, а саме: за розрахунково-касове обслуговування щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Виходячи з цього суд доходить висновку про необґрунтованість стягнення з відповідача заборгованості за комісією.
Таким чином, позов АТ «СЕНС БАНК» підлягає частковому задоволенню з підстав наведених вище.
Питання про розподіл судових витрат, зокрема судового збору, слід вирішити відповідно до ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір за подання позову до суду.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу суд виходить з такого.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 3-5 статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Таким чином, суд вважає, що розмір гонорару адвоката у сумі 9480,23 грн. неспівмірний зі складністю справи, яка відповідно до положень ЦПК України є малозначною, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження на підставі наявних у справі матеріалів, а також часом, необхідним представнику позивача для вчинення відповідних процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у суму 1500,00 грн. є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 211, 247, 259, 263, 279 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 15, 525, 526, 610, 611, 1054 ЦК України, -
1. Позов Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (код ЄДРПОУ 23494714) заборгованість за кредитним договором № 501261598 від 27.08.2020 року в сумі 93947 (дев'яносто три тисячі дев'ятсот сорок сім) гривень 28 копійок, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 79809,97 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом - 14137,31 грн.
3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (код ЄДРПОУ 23494714) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1893,83 грн. та витрат на професійну правничу допомогув розмірі 1500,00 грн.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І.Г. Битяк