Справа № 127/8244/25
Провадження № 2/932/1814/25
м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57
веб-сайт: https://bs.dp.court.gov.ua
телефон приймальні судді 099 520 65 95
Іменем України
04 листопада 2025 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Ярощук О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у судове засідання у залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором-
установив:
Стислий виклад позиції сторін
Позивач зазначає, що 06 січня 2020 року на офіційному сайті ТОВ «МІЛОАН» Відповідач подав заяву на отримання кредиту №1670351 у розмірі 7 000,00 грн. ТОВ «МІЛОАН» направив ОСОБА_1 електронне повідомлення (SMS) з одноразовим ідентифікатором, при уведенні якого відповідач підтвердив прийняття умов кредитного договору, який був відправлений кредитодавцем в особистий електронний кабінет позичальнику. У такий спосіб між ТОВ «МІЛОАН» та Відповідачем було укладено електронний кредитний договір № 1670351 від 06.01.2020.
01 квітня 2020 року згідно умов договору факторингу №01/04 ТОВ «МІЛОАН» відступило право вимоги за кредитним договором №1670351 від 06 січня 2020 року на користь ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», а останнє набуло права вимоги до Відповідача.
Позивач набув право вимоги до Відповідача на підставі договору, укладеного 13 грудня 2021 року між ним та ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» Згідно додатку №1 до договору факторингу сума боргу перед Позивачем становить 25 318,42 гривень, із яких:
-6650 гривень - заборгованість за тілом кредиту;
-11713,92 гривень - заборгованість за відсотками;
-3500 гривень - заборгованість за пенею.
Тому, відповідно до статей 509,525,526,530,610,612,1049,1054 Цивільного кодексу України, Позивач прохав стягнути із Відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №1670351 від 06 січня 2020 року у розмірі 25 318,42 гривень;
- понесені судові витрати: судовий збір в розмірі 2422 гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 гривень.
Позиції учасників судового провадження.
Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що у матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Позивач подав заяву про зміну назви Позивача.
Докази, досліджені судом
щодо укладення кредитного договору №111261 від 27 лютого 2020 року
1.Кредитний договір №1670351 від 06 січня 2020 року, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» та Відповідачем укладений кредитний договір на суму 8700 гривень строком на 7 днів, термін повернення кредиту 13 січня 2020 року.
2.Графік розрахунків, який є додатком №1 до кредитного договору
3.Анкета-заява на кредит №1670351, дата створення 05 січня 2020 року, відповідно до якої містяться персональні дані Відповідача та інформація щодо кредиту.
щодо договору факторингу №01/04 від 01 квітня 2020 року
4.Копія договору факторингу №01/04 від 01 квітня 2020 року та додатки до договору, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» (код ЄДРПОУ 404484607) відступило право вимоги за кредитним договором №1670351 від 20 січня 2020 року на користь ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (код ЄДРПОУ 38750239). Розділом 4 Договору факторингу визначено, що право вимоги переходить до клієнта у день підписання цього договору. Згідно із розділом 2 до договору факторингу, ТОВ «МІЛОАН» відступає право вимоги ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», яке визначено у у відповідному Реєстрі прав вимог. Відповідно до п.5.1.1. договору, згідно письмового запиту фактора, клієнт зобовязаний надати копії належним чином завірених кредитних договорів та усіх додатків. Передача документів підтверджується відповідним актом прийому-передачі, що підписуються уповноваженими представниками сторін. Усі додатки до договору факторингу є пустими бланками, без дати їх складення.
5.Витяг з додатку до договору факторингу №01/04 від 01 квітня 2020 року, відповідно до якого загальна сума заборгованості Відповідача становить 25318,42 гривень за кредитним договором №1670351 від 06 січня 2020 року. Витяг із додатку підписано Позивачем та ТОВ «ВІН ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38750239) та сформовано 26.02.2025.
6. платіжні інструкції за 03.06.2020, 04.09.2020, 03.09.2020, 05.05.2020, 02.07.2020, 05.10.2020, 05.08.2020, 09.10.2020, 23.10.2020, 05.11.2020, 04.12.2020, 13.11.2020 щодо перерахування коштів ТОВ «ВІН ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38750239) на адресу ТОВ «МІЛОАН» як фінансування до договоро факторингу №01/04 від 01.04.2020
щодо договору факторингу №1/04 від 13 грудня
7.Договір факторингу №1/4 від 13 грудня 2021 року, відповідно до якого між ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (код ЄДРПОУ 38750239) та Позивачем укладено договір факторингу відповідно до умов якого загальна сума прав грошової вимоги, що відступаються визначаються у відповілному реєстрі.
8. Витяг з додатку до договору факторингу №1/4 від 13 грудня 2020 року, відповідно до якого загальна сума заборгованості Відповідача становить 25318,42 гривень за кредитним договором №1670351 від 06 січня 2020 року. Витяг із додатку підписано Позивачем та ТОВ «ВІН ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38750239) та сформовано 26.02.2025.
9. лист від 13.11.2024 про проведення повного розрахунку за договором факторингу.
10. статут ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ».
11. рішення №1778 ТОВ «ФК «ПІНГ - ПОНГ» від 01.07.2025 про зміну найменування товариства та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС».
Дослідивши докази кожен окремо та у своїй сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог виходячи із наступного.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Щодо підтвердження зарахування коштів
Належними доказами, які підтверджують суму отриманих позичальником коштів, а також наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та виконаних за день операцій, - є банківські виписки з рахунків позичальника, які, в тому числі, можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 серпня 2023 року у справі № 206/3009/15 (провадження № 61-5576св23) та ін.
Окрім того, в обов'язок позивача входить довести не лише факт підписання договору, а і факт перерахування грошових коштів на рахунок відповідача.
Аналогічні за змістом правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року в справі № 6-1967цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2020 року в справі № 194/1126/18.
Звертаючись до суду, Позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин.
У позовній заяві Позивач також не посилається на факт переведення коштів Відповідачеві, не вказує про дату, час здійснення такої операції та картки Відповідача, на яку здійснено переведення коштів.
В анкеті-заявці на кредит №1670351 від 05.01.2020 та у кредитному договорі№1670351 від 05.01.2020 відсутня інформація про те, яким саме способом (банківський/картковий рахунок, готівка) були видані кредитні кошти.
У зв'язку із викладеним, Суд вважає недоведеним факт надання Відповідачеві кредитних коштів за спірним договором та, як наслідок, недоведеним є факт виникнення у Відповідача заборгованості за спірним договором перед ТОВ «МІЛОАН».
В зв'язку із недоведеністю виникнення у ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до Відповідача, таке право відсутнє і у Позивача на підставі договору факторингу.
Щодо підтвердження підписання договору одноразовим ідентифікатором
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Одним із способів підписання
такого електронного договору є підписання останнього електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Матеріали справи не містять доказів того, що саме Відповідач будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання саме Відповідачем цього одноразового ідентифікатора.
Ні анкета-заява від 05.01.2020, ні сам кредитний договір не місять візуального відображення одноразового ідентифікатора, що свідчить про те, що договір не підписаний позичальником.
Отже, беручи до уваги вищенаведені факти та те, що для укладення електронного кредитного договору необхідно пройти ідентифікацію особи та зробити електронний підпис через смс-повідомлення чи через підтвердження, яке надходить у формі листа до електронної пошти, суд дійшов висновку про не підтвердження Позивачем факту застосування Відповідачем ідентифікатору електронного підпису, рівно як і факту отримання саме Відповідачем цього одноразового ідентифікатора.
Такі висновки узгоджуються із постановою Верховного суду від 29.05.2024 року у справі №545/1750/21.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Таким чином, справа розглянута на підставі наявних доказів, за результатами дослідження яких Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У своїй позовній заяві до суду Позивач прохав розглянути справу у його відсутність, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18, провадження №61-17205ск19.
Таким чином, неподання позивачем належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, зокрема виписки з рахунку, є підставою для висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони.
Окрім того, у позовній заяві зазначається, що ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» змінило назву на ТОВ «ВІН ФІНАНС», однак жоодних доказів на підтвердження цього до позовної заяви не долучено.
За встановлених обставин, суд вважає, що Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що Відповідач отримав кредитні кошти, у подальшому порушив обов'язок із їх повернення, тобто не виконував, або неналежним чином виконував умови кредитного Договору №1670351 від 06.01.2020.
Відповідно до засади диспозитивності цивільного судочинства, визначеної ст. 13 ЦПК України, суд не може збирати докази із власної ініціативи, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених самим ЦПК України. У цій справі відсутні підстави для збирання доказів судом, а тягар збирання і подання доказів повністю покладається на позивача.
Наданих суду доказів в їх сукупності - недостатньо для підтвердження обставини отримання Відповідачем від ТОВ «МІЛОАН» кредитних коштів.
Щодо заяви про зміну назви Позивача.
Позивач подав заяву про зміну назви, обґрунтовуючи її тим, що рішенням №1778 від 01.07.2025 року єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» - фізичною особою ОСОБА_2 змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС».
Прохав здійснити заміну найменування позивача у цивільній справі № 127/8244/ 25 із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС».
Суд вважає, що заява підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Відповідно до статті 90 ЦК України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування. Комерційне (фірмове) найменування юридичної особи може бути зареєстроване у порядку, встановленому законом. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.
Зміна назви юридичної особи тягне тільки правовий наслідок проведення державної реєстрації змін, пов'язаних зі зміною назви, до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Таким чином, зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва у зв'язку з відсутністю нового учасника цивільних відносин, якому мають перейти права та обов'язки особи, яка вибула, та юридичної незмінності правопопередника - учасника цивільних відносин, який вибуває зі складу учасника цивільного відношення.
Відповідно до пункту 1.4. пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 Про деякі питання тактики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при ньому не змінюється організаційно правова форма даної особи.
Щодо судового збору
Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що в позовних вимогах відмовлено, то судові витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються на Позивача.
Таким чином, судові витрати у справі, які складаються із судового збору у розмірі 2 422, 40 гривень та витрати на правничу допомогу залишаються на Позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 133, 141, 258, 259, 265, 268, 280-282, 284 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
ухвалив:
Клопотання Позивача про заміну назви учасника справи, задовольнити.
Замінити назву найменування Позивача із Товариства із обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС».
У задоволенні позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1670351 від 06.01.2020- відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС», ЄДРПОУ 43657029, 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення ухвалено 04 листопада 2025 року.
Суддя Оксана ЯРОЩУК