Справа № 199/14941/25
(3/199/7347/25)
іменем України
05 листопада 2025 року місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Дяченко І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , громадянина України, уродженця м. Стаханов Луганської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, який проходить військову службу на посаді заступника командира дивізіону військової частини НОМЕР_2 , має військове звання «майор», який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.17220 КУпАП,
Відповідно до протоколу № ДНК/4720 від 26.10.2025, слідує, що 26.10.2025 приблизно о 20:50 годині, майор ОСОБА_1 на території АДРЕСА_2 , під час виконання обов'язків військової служби, в умовах особливого періоду (воєнного стану), перебував з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку майор ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків, про що свідчить акт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння № 1363 від 26.10.2025, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.3 ст. 17220 КУпАП.
ОСОБА_1 до суду не з'явився, був сповіщений про дату, час і місце судового розгляду справи судовою SMS-повісткою, а також останній повідомлявся через офіційний веб-сайт судової влади, тобто судом прийнято вичерпні заходи для його повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і висловити своє відношення до складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Заяв чи клопотань від останнього про розгляд справи за його участю не надходило.
24.02.2022 Рада Суддів України відповідно до статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з'їздом суддів України 16.09.2010 (із подальшими змінами) прийняла рішення № 9 щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень Вищої ради правосуддя та воєнних дій з боку російської федерації. Серед іншого, Рада Суддів України вирішила: Звернути увагу усіх судів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена.
02.03.2022 Рада Суддів України надала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, у яких зазначила, що особливості роботи суду визначаються виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні, а при визначенні умов роботи суду у воєнний час необхідно керуватися реальними поточними обставинами, що склалася в регіоні.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N50966/99 від 14.10.2003).
За вказаних обставин, враховуючи реальні поточні обставини, що склалися у місті Дніпро, а також те, що робота Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра не припинена, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, керуючись положеннями ч.2 ст. 277 КУпАП, відповідно до якої, справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 17210 - 17220 КУпАП, розглядаються протягом доби, та враховуючи, що ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, тобто добросовісно не виконав процесуальні обов'язки, вважаю можливим розгляд справи здійснювати у його відсутність.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване, законне рішення.
Згідно ст. 1 Закону України Про оборону України № 1932-XII від 06.12.1991р. особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Законом України Про правовий режим воєнного стану визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні у разі збройної агресії, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Військове командування, в межах повноважень видає обов'язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Обов'язки військовослужбовців визначені Статутом внутрішньої служби ЗС України, зокрема: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Окрім цього, під час проведення на території України, в умовах загрози національній безпеці держави, від військовослужбовців особливо вимагається бути високо дисциплінованими та мати високу моральну та патріотичну свідомість.
З постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» убачається, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
При цьому, відповідно до положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У рішеннях ЄСПЛ, зокрема по справах «Коробов проти України» від 21.07.2011, «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 17220 КУпАП, підтверджується повністю дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
- відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення № ДНК/4720 від 26.10.2025, який складено у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП та такий, що складений повноважною особою згідно з вимогами КУпАП, у ньому вказана правова кваліфікація адміністративного правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про адміністративну відповідальність, викладені фактичні обставини адміністративного правопорушення, які є достатніми для повного розуміння суті висунутого проти ОСОБА_1 звинувачення;
- копією військового квитка на ім'я ОСОБА_1 , відповідно до якого останній є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 ;
- актом відмови від проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння № 1363 від 26.10.2025 відповідно до якого майор ОСОБА_1 в присутності двох свідків: офіцера групи проведення перевірок та службових розслідувань військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 , начальника групи персоналу військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_3 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння;
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до яких 26.10.2025 приблизно о 20:50 годині, майор ОСОБА_1 на території місця тимчасового перебування зенітно-ракетно-артилерійського дивізіону, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , під час виконання обов'язків військової служби, в умовах особливого періоду, перебував з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідає обстановці. Після чого працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 майору ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, однак майор ОСОБА_1 в їх присутності відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Диспозицією ч. 3 ст. 17220 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, зокрема, розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння вчинені за умов особливого періоду.
За таких обставин дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 17220 КУпАП, як такі, що виразилися у відмові військовослужбовця від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, вчинене за умов особливого періоду.
Разом з цим, приписами ч. 2 ст. 266-1 КУпАП визначено, що огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Згідно п. 11) Порядку направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 32 від 12.01.2024, у разі відмови військовослужбовця/військовозобов'язаного від проведення огляду в закладі охорони здоров'я уповноважена посадова особа із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначає ознаки сп'яніння і дії військовослужбовця/військовозобов'язаного щодо ухилення від огляду.
Вказану поведінку ОСОБА_1 , який виконував обов'язки військової служби з ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у передбаченому законом порядку, суд розцінює, як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення та подальшого уникнення від відповідальності за скоєне ним адміністративне правопорушення.
З огляду на вищевказане, суд прийшов до висновку, що наявна в адміністративному провадженні сукупність наведених вище прямих і непрямих доказів вчинення адміністративного правопорушення, які за змістом є чіткими, зрозумілими і послідовними, такими, що в достатній мірі повно викривають правопорушника у вчиненні інкримінованого йому адміністративному правопорушенні надала суду можливість постановити рішення за наслідками розгляду адміністративного провадження.
Судом встановлено, що вказані у постанові та досліджені в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, доведеність вини у його вчинені та для прийняття законного та обґрунтованого рішення в адміністративному провадженні, що дало змогу суду прийти до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 17220 КУпАП, який зроблено з дотриманням вимог вищевказаного Закону на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які були досліджені та перевірені під час судового розгляду, а також оцінені відповідно до вимог КУпАП.
У відповідності до ч. 4 ст. 15 КУпАП за вчинення військових адміністративних правопорушень військовослужбовці, а також військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
Правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 17220 КУпАП, є військовим адміністративним правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Оскільки під час розгляду справи встановлена вина ОСОБА_1 у вчиненні військового адміністративного правопорушення і останній підлягає адміністративній відповідальності, по справі необхідно винести постанову, передбачену п. 1) ч. 1 ст. 284 КУпАП, а саме: про накладення адміністративного стягнення.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, дані про особу ОСОБА_1 , який проходить військову службу, ступінь його вини, приймаючи до уваги відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують його відповідальність, вважаю за необхідне накласти йому адміністративне стягнення у виді штрафу.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
В той же час, відповідно до п. 12) ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці під час виконання службових обов'язків.
Таким чином, ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору у провадженні по справі, оскільки вчинив адміністративне правопорушення, будучи військовослужбовцем під час виконання службових обов'язків.
Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд
ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 17220 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п) 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як військовослужбовця, який вчинив адміністративне правопорушення під час виконання службових обов'язків.
Роз'яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що за приписами ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанову про накладення штрафу надіслати для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягнути:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
- витрати на облік зазначеного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
Суддя: І.В. Дяченко
05.11.2025