Справа № 199/5288/25
(2/199/3417/25)
Іменем України
07.10.2025 року м. Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра
у складі: головуючого судді - Кошлі А.О.,
за участю секретаря судового засідання - Кахикало А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Дніпрі матеріали цивільної справи за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра перебуває справа за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі-позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101726043428142 від 11.09.2024 року в розмірі 114103,4 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що 11.09.2024 року відповідач будучи клієнтом банку уклав кредитний договір № АВН0СТ155101726043428142 та отримав кредит в розмірі 100000,00 грн. строком на 12 місяців, до 10.09.2025 року. Через неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, станом на 21.04.2025 року виникла заборгованість в розмірі 114103,4 грн.
До суду надійшов відзив на позовну заяву від ОСОБА_1 , у якому відповідач зазначає, що кредит було нав'язано в телефонному режимі співробітниками банку. ОСОБА_1 неодноразово телефонували з пропозицією отримати кошти «на карту». Після їх надходження вона з'ясувала, що укладено кредитний договір на умовах, які не були їй належним чином роз'яснені, зокрема щодо високих процентних ставок.
Також ОСОБА_1 зазначила, що сума заборгованості є завищеною. Після отримання кредиту на суму 100000 грн., їй було нараховано понад 48000 грн. відсотків. Незважаючи на те, що вона здійснювала регулярні платежі, заборгованість зростала через надмірні відсотки, штрафи та пеню.
У зв'язку з початком повномасштабного вторгнення рф на територію України ОСОБА_1 була вимушена виїхати з України, залишивши місце проживання, що значно ускладнило її матеріальне становище та можливість обслуговування кредиту. Крім того, відповідач самостійно виховує неповнолітню дитину, не отримуючи жодної матеріальної допомоги чи аліментів від батька дитини. Саме через ці обставини виникла прострочена заборгованість.
ОСОБА_1 зазнала психологічного тиску з боку банку: після утворення заборгованості представники АТ «АКЦЕНТ-БАНК» почали систематично телефонувати, у тому числі по кілька разів на день, з погрозами, вимагаючи негайного повернення всієї суми.
Відповідач просить суд з урахуванням її життєвих обставин та складного матеріального становища, у разі задоволення позову надати розстрочку на виконання судового рішення.
В судове засідання представник позивача не з'явився. Наявне клопотання про розгляд справи без участі.
Відповідач в судове засідання не прибув, про дату час, та місце судового засідання повідомлявся в передбачений процесуальним кодексом спосіб.
Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступне.
11.09.2024 року відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківський послуг в «А-Банк». 16.08.2023 року відповідач підписав заяву про надання послуги «швидка готівка», за умовам якої отримав кредит в розмірі 100000,00 грн. з строком повернення 10.09.2025 року. Згідно меморіального ордеру від 11.09.2024 року перераховано 100000,00 грн.
Відповідно до наданого розрахунку за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 114103,4 грн.
Судом встановлено факт невиконання належним чином відповідачем зобов'язань по поверненню кредитних коштів позивачу, що не заперечувала й відповідач у своєму відзиві.
Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1ст. 612 ЦК України).
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За правилами ч.ч. 1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі № 450/1686/17).
Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 цього Кодексу.
З огляду на викладене, даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Позивача є законними та такими, що підлягають задоволенню частковому задоволенню, та слід стягнути з відповідача ОСОБА_1 81417,9 грн. - заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту), 29320,05 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами.
Що стосується стягнення з відповідача 3365,45 грн. пені, суд зазначає таке.
Президентом України 24.02.2022 видано Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у відповідності до якого в Україні введено воєнний стан. Воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тому, стягнення пені за кредитним договором у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону та позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, що відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22.
Згідно з п. 2 ч. 7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.
Відповідно до ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Згідно з ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Враховуючи те, що відповідач наразі знаходиться закордоном, залишила своє місце проживання, що значно ускладнило її матеріальне становище, самостійно виховує неповнолітню дитину, не отримуючи жодної матеріальної допомоги чи аліментів від батька дитини, військовий стан в країні, який був введений через агресію рф, та завдання справедливого вирішення даної справи на засадах добросовісності, розумності та пропорційності, суд вважає за можливе розстрочити виконання даного рішення на 20 місяців з можливістю погашення заборгованості достроково.
Відповідно дост. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд позов задовольнив частково на загальну суму 110737,95 грн. із заявлених позовних вимог 114103,4 грн., тобто на 97 % (114103,4 грн. : 110737,95 грн. х 100 %), тому з відповідачки підлягають частковому стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2349,73 грн. (2 422,40 грн (сплачений судовий збір) х 97 % : 100%).
Керуючись, ст. ст. 11, 509, 526, 610, 611, 612, 623, 625, 1054, 1048-1050 ЦК України, суд,-
Позовну заяву Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101726043428142 від 11.09.2024 року в розмірі 110737,95 грн.
Розстрочити виконання цього рішення шляхом стягнення з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101726043428142 від 11.09.2024 року в розмірі 110737,95 грн. за наступним графіком оплати:
1) 5536,9 грн. в період до 01 листопада 2025 року;
2) 5536,9 грн. в період до 01 грудня 2025 року;
3) 5536,9 грн. в період до 01 січня 2026 року;
4) 5536,9 грн. в період до 01 лютого 2026 року;
5) 5536,9 грн. в період до 01 березня 2026 року;
6) 5536,9 грн. в період до 01 квітня 2026 року;
7) 5536,9 грн. в період до 01 травня 2026 року;
8) 5536,9 грн. в період до 01 червня 2026 року;
9) 5536,9 грн. в період до 01 липня 2026 року;
10) 5536,9 грн. в період до 01 серпня 2026;
11) 5536,9 грн. в період до 01 вересня 2026 року;
12) 5536,9 грн. в період до 01 жовтня 2026 року;
13) 5536,9 грн. в період до 01 листопада 2026 року;
14) 5536,9 грн. в період до 01 грудня 2026 року;
15) 5536,9 грн. в період до 01 січня 2027 року;
16) 5536,9 грн. в період до 01 лютого 2027 року;
17) 5536,9 грн. в період до 01 березня 2027 року;
18) 5536,9 грн. в період до 01 квітня 2027 року;
19) 5536,9 грн. в період до 01 травня 2027 року;
20) 5536,85 грн. в період до 01 червня 2027 року з можливістю погашення заборгованості достроково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080) сплачену суму судового збору в розмірі 2349,73 грн.
В іншій частині вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач: Акціонерне товариство "Акцент-Банк", м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ЄДРПОУ 14360080;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя А.О. Кошля