Справа № 167/1060/25
Номер провадження 2/167/622/25
05 листопада 2025 року м. Рожище
Рожищенський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Сіліча І. І.,
з участю секретаря судового засідання Матвійчук Л. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , подану в її інтересах представником ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Доросинівської сільської ради Луцького району Волиснької області про визнання права власності на спадкове нерухоме майно
22 вересня 2025 року представник позивач ОСОБА_1 - адвокат Приймаченко А. О. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , Доросинівської сільської ради Луцького району Волиснької області про визнання права власності на спадкове нерухоме майно.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 . Після смерті останнього відкрилась спадщина на майно, зокрема на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що вказаний жиловий будинок ОСОБА_4 успадкував після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 своєї матері ОСОБА_5 , однак не оформив своїх спадкових прав належним чином.
Вказує, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька та прийняла спадщину. Звернувшись до нотаріуса з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок отримала відмову у зв'язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно.
На підставі викладеного, просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 .
Відповідачам ОСОБА_3 та Доросинівській сільській раді Луцького району Волинської області було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися. 24 вересня 2025 року представник позивача надіслав суду заяву в якій просив розгляд справи проводити у його та позивача відсутності, позовні вимоги підтримують.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, 29 вересня 2025 року суду надана заява про визнання позову та розгляд справи у її відсутності.
Представник відповідача Доросинівської сільської рада Луцького району Волинської області в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 22 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено 22 жовтня 2025 року о 10 год 00 хв. Витребувано у приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області Павлюк Р. П. належним чином засвідчену копію спадкової справи, щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та з Рожищенської державної нотаріальної контори Волинської області інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (повідомлення чи була заведена спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , чи видано свідоцтво про право на спадщину), при наявності надати копію спадкової справи щодо вказаної особи.
Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 22 жовтня 2025 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті 05 листопада 2025 року о 08 год 30 хв.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд ухвалив розглядати справу за відсутності учасників справи.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом за відсутності учасників справи, які беруть участь у справі не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд доходить такого висновку.
Згідно копії витягу з погосподарської книги № 1 за 2001 рік Доросинівської сільської ради Луцького району Волинської області по особовому рахунку № НОМЕР_1 житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 значиться за ОСОБА_5 . Рік побудови будинку 1962 року.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Доросинівською сільською радою Рожищенського району Волинської області ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В постанові нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12 вересня 2025 року вказано, що згідно довідки про склад спадкоємців виданої ОСОБА_6 , державним нотаріусом Рожищенської державної нотаріальної контори Волинської області 13 серпня 2025 року за №368/02-14, ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_5 , але не оформив своїх спадкових справ.
Встановлено, що спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 був її син ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, вступивши у фактичне управління та володіння ним. Однак не оформив своїх спадковим прав.
Факт родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_5 та ОСОБА_4 як матір'ю та сином підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .
Спадкодавець ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 11 жовтня 2023 року Рожищенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
З довідки Доросинівської сільської ради Рожищенського району Волинської області від 10 листопада 2025 року встановлено, спадкодавець ОСОБА_4 до дня смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 одиноко. Заповіт від імені ОСОБА_4 виконкомом сільської ради не посвідчувався. Спадкоємцем згідно ст. 1261 ЦПК України є дочка ОСОБА_1 .
Факт родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_4 та позивачем ОСОБА_1 як батьком та дочкою підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 та копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 , згідно якого встановлено, що позивач після одруження змінила прізвище ОСОБА_7 на ОСОБА_8 .
З копії матеріалів спадкової справи № 132/2023, заведеної 10 листопада 2025 року після смерті ОСОБА_4 встановлено, що спадкоємець першої черги за законом є дочка ОСОБА_1 , яка спадщину після смерті батька прийняла шляхом подачі заяви до нотаріуса. Інших спадкоємців за законом немає. Пережилого подружжя немає.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12 вересня 2025 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Павлюк Р. П. позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_4 на частку житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно на ім'я спадкодавця - ОСОБА_4 .
Відповідно до копії технічного паспорта на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що житловий будинок А-1 за вказаною адресою складається з: двох коридорів, кладовки, кухні та двох кімнат, загальна площа будинку становить 61,1 кв.м, з яких: житлова 24,1 кв.м, допоміжна 37 кв.м. Господарські споруди: прибудова а, ганок а1, хлів Б-1, вбиральня В, огорожа №1.
Ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 становить 71456,00 грн, що підтверджується висновком про вартість майна.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з наявністю у позивача права на спадкування за законом і неможливістю реалізації цього права через відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з наявністю у позивача права на спадкування за законом і неможливістю реалізації цього права через відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно.
Спірні правовідносини, що є предметом розгляду у цій справі, регулюються нормами права, які містяться в книзі 6 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до положень ч. 1, 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом, встановленого ст. 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
У ч. 1 ст. 1269 ЦК України зазначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини - це не обов'язок спадкоємців, а їх право.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Згідно положень ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Як передбачено у підпунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затвердженийнаказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Відповідно до п. 23 постанови пленуму Верхового суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
В пункті п. 3. 3. роз'яснень, що містяться у листі №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначає, що у випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв'язку з їх втратою та відсутності реєстрації об'єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім'я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно. Судам при вирішенні справ цієї категорії необхідно згідно із нормами, що регулюють підстави виникнення права власності на нерухоме майно, та нормами щодо складу спадщини перевіряти, чи належав та на якій правовій підставі об'єкт нерухомості спадкодавцеві.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (зокрема й право власності на нерухоме майно ч. 1 ст. 4 Закону).
Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР був встановлений Інструкцією, яка була затверджена Міністерством комунального господар ства Української РСР 31 січня 1966 року та втратила чинність згідно наказу Держжитлокомунгоспу № 56 від 13 грудня 1995 року.
Згідно з п. 4, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах(п. 20 Інструкції). Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право власності.
Пленум Верховного Суду України у п. 9 своєї постанови від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз'яснив, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.
Вказаною інструкцією обов'язковою була реєстрація права власності на житлові будинку в органах БТІ лише у містах і селищах міського типу, однак не у сільській місцевості.
Як роз'яснено в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Україської РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність згідно наказу Держжитлокомунгоспу № 56 від 13 грудня 1995 року, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах(п. 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Згідно з ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 , а саме частки житлового будинку з надвірними спорудами.
Прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.
Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.
Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 спадщину прийняла шляхом подачі заяви про прийняття спадщини в шестимісячний строк.
За наведених обставин, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд доходить висновку, що позов необхідно задовольнити та визнати за ОСОБА_1 право власності на частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Однак, згідно клопотання представника позивача судовий збір необхідно залишити за позивачем ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 12, 13, 77, 81, 89, 247, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
ухвалив :
Позов ОСОБА_1 , поданий в її інтересах представником ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Доросинівської сільської ради Луцького району Волиснької області про визнання права власності на спадкове нерухоме майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку житлового будинку А-1, загальною площею 61,1 кв.м з господарськими будівлями та спорудами, а саме: прибудова а, ганок а1, хлів Б-1, вбиральня В, огорожа №1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Сплачений судовий збір залишити за позивачем ОСОБА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення 05 листопада 2025 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .
Представника позивача: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .
Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 .
Відповідач: Доросинівська сільська рада Луцького району Волинської області, місцезнаходження: с. Доросині, вул. Миру, 60 Луцький район Волинська область, код ЄДРПОУ 04333201.
Головуючий суддя І. І. Сіліч