справа № 165/2785/24
провадження №2/165/123/25
31 жовтня 2025 року м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області у складі:
головуючого судді Гайворонського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Дячук С.Л.,
позивача ОСОБА_1 (в режимі ВКЗ),
представника позивача, адвоката Моісеєнко О.М. (в режимі ВКЗ),
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача, адвоката Андрейчука С.В.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог
щодо предмета спору ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ),
представника третьої особи, яка не заявляє
самостійних вимог щодо предмета спору -
Служби у справах дітей виконавчого комітету
Нововолинської міської ради Думич І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Нововолинського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей виконавчого комітету Нововолинської міської ради, про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за кордон без згоди одного з батьків,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, який обґрунтовує наступним.
Він перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який рішенням суду від 12 листопада 2021 року було розірвано. У цьому шлюбі у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу постійно проживає з матір'ю за місцем її проживання. Згідно судового наказу, виданого 29.11.2021 Нововолинським міським судом Волинської області, з нього стягуються щомісячно аліменти в користь ОСОБА_2 на утримання спільного сина ОСОБА_4 . Окрім аліментів, які він регулярно сплачував, він перераховує кошти на особисті потреби дитини та приймає участь у вихованні сина, зокрема неодноразово організовував спільний із сином та його бабусею ОСОБА_3 оздоровчий відпочинок за кордоном. Зазначає, що і надалі прагне брати участь у вихованні та становленні сина, однак через неприязні стосунки із колишньою дружиною, яка систематично чинить йому перешкоди у цьому, не може повноцінно спілкуватись з дитиною. Крім того, відповідачка в присутності сина неодноразово принижувала позивача нецензурною лайкою, у зв'язку з чим він звертався до служби у справах дітей з метою припинення домашнього насильства щодо дитини. Зазначає, що з 2017 року він проживає та працює за кордоном у м.Содертелье, Швеція, забезпечений там власним просторим житлом, повністю облаштованим для проживання.
Рішенням Нововолинського міського суду від 20.02.2024 визначено спосіб участі позивача у вихованні та безперешкодному спілкуванні з сином ОСОБА_5 . Позивач стверджує, що після ухвалення вказаного рішення відповідачка вдалась до повного обмеження його спілкування з дитиною електронним засобами зв'язку, тривалість телефонних розмов з сином зводиться до однієї хвилини або взагалі блокується телефон, особистих побачень відповідачка також не влаштовує. З метою примусового виконання рішення суду він звертався з виконавчими листами до Управління забезпечення примусового виконання рішень Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Крім того, зазначає, що будучи у Швеції, він неодноразово звертався телефонограмами до ОСОБА_2 з проханням надати дозвіл на виїзд сина за кордон на період літніх канікул для оздоровлення, якого він потребує, однак відповідачка продовжує чинити опір у спілкуванні з дитиною, на адвокатський запит з приводу надання дозволу на виїзд також не відповідає. Позивач має намір організувати за власний рахунок відпочинок дитини у Швеції у м. Содертельє, де він проживає та працює з 2017 року, оскільки він має постійну оплачувану роботу, забезпечений власним житлом. Стверджує, що сину подобається проживати разом з ним у Швеції, де у нього вже є друзі, та подорожувати з ним та бабусею. З цією метою дитина вивчає іноземну мову.
Позивач вказує, що відмова відповідачки у наданні дозволу на тимчасовий виїзд дитини за кордон порушує суттєво його права як батька та унеможливлює виконання рішення суду про визначення способу його участі у вихованні та безперешкодному спілкуванні з сином загалом більше як на 90 днів на рік. Вважає, що єдиним вирішенням ситуації та забезпечення законних прав та інтересів дитини є звернення до суду із позовом про надання дозволу на її виїзд за кордон без згоди та супроводу другого з батьків.
З урахуванням уточнених позовних вимог просить надати йому дозвіл на тимчасовий виїзд малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у супроводі бабусі ОСОБА_3 за кордон до Швеції за місцем реєстрації ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_4 , без дозволу та супроводу ОСОБА_2 , з метою оздоровлення, відпочинку та з метою збереження зв'язків дитини із сім'єю, а саме з батьком ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_3 , строком на 1 рік, але не менше ніж на 90 днів на рік; зобов'язати ОСОБА_2 надати усі необхідні документи для виїзду дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кордон та дозвіл на виготовлення всіх пов'язаних із перетином державного кордону України документів для виїзду за кордон дитини ОСОБА_4 , а також стягнути судові витрати по справі.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Моісеєнко О.М. в судовому засіданні позов з урахуванням уточнених позовних вимог підтримали в повному обсязі, просили його задоволити з підстав, наведених у ньому. Позивач, серед іншого, додатково пояснив наступне. Бачився із сином більше двох років тому, оскільки відповідачка обмежує спілкування з дитиною, ігнорує його вимоги. Вважає, що в період війни дитина повинна виїхати за межі України задля її безпеки, перебування за кордоном має бути не менше 1 місяця разово. Зазначив, що у Швеції забезпечений житлом, має посвідку на постійне місце проживання. Стверджує, що сумує за сином, а син відповідно сумує за ним і хоче бачитись.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Андрейчук С.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, подали до суду відзив на позовну заяву, в якому просили відмовити у задоволенні позову повністю з підстав, наведених у ньому. Додатково відповідач зазначила, що син ОСОБА_5 не бажає їхати до батька за кордон, тому вона в інтересах дитини не дає дозвіл на такий виїзд, а примусовий виїзд може нашкодити психічному здоров'ю сина. Також заперечує проти виїзду ОСОБА_5 у супроводі бабусі ОСОБА_3 , оскільки вона не може забезпечити його безпеку. Стверджує, що не заперечує проти спілкування сина із батьком, який має можливість приїхати в Україну.
Суд зауважує, що поданий представником відповідача 15.08.2024 відзив на позовну заяву, з урахуванням вимог ч.7 ст.43, ст.174, ч.4,ч. 5 ст.178 ЦПК України, не був надісланий в установленому порядку позивачу, його представнику та третім особам. Неотримання відзиву на позов також підтвердила в судовому засіданні представник позивача адвокат Моісеєнко О.М. З урахуванням наведеного, суд не бере до уваги зазначений відзив на позовну заяву.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 в судовому засіданні просила позов задоволити, зазначила, що більше року не підтримує контакт із внуком ОСОБА_5 , бо відповідачка заблокувала контакти у телефоні. Вважає, що якщо ОСОБА_5 приїде до батька, вони зможуть більше спілкуватись, бо зараз через відсутність такого спілкування психічний стан дитини поганий, вона перебуває під впливом відповідачки та її батьків. Крім того, ОСОБА_5 має виїхати за межі країни і через воєнний стан в Україні для його безпеки. Зазначає, що якщо дитина захоче повернутись в Україну, позивач забезпечить таке повернення, а також забезпечить зв'язок дитини із матір'ю.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей виконавчого комітету Нововолинської міської ради Думич І.О. в судовому засіданні щодо задоволення позову поклалась на розсуд суду, зазначивши, серед іншого, що дитина повинна бачитись і спілкуватись з обома батьками, в першу чергу повинні бути враховані інтереси дитини, при ухваленні судового рішення повинна бути врахована думка дитини.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідачата його представника, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні фактичні обставини справи, зміст відповідних спірних правовідносин та застосовує до них такі норми права.
З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням суду від 12 листопада 2021 року.
У цьому шлюбі народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Нововолинським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області 26.12.2018 (а.с.220 том 1).
Згідно з наданим головним державним виконавцем Бакшеєвим С.М. розрахунком від 05.06.2024, відповідно до судового наказу №165/3586/21, виданого Нововолинським міським судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь стягувача ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_1 станом на 01.06.2024 відсутня (а.с.15 том 1).
Рішенням Нововолинського міського суду від 20.02.2024 визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та безперешкодному спілкуванні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: щовівторка у період часу з 18 до 19 години та щосуботи у період часу з 13 до 14 години, протягом не менше 20 хв за допомогою електронних засобів зв'язку, напередодні погодивши з матір'ю дитини ОСОБА_2 , конкретний час (хвилини), з котрої вона зможе забезпечити безперешкодне спілкування дитини з батьком; щовівторка з 17 год по 20 год та щосуботи з 13 год по 18 год особисті побачення батька з дитиною, загалом не більше як дев'яносто діб на рік, у відсутності матері, з обов'язковим здійсненням батьком та/або бабою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , супроводу дитини з місця її проживання на побачення та повернення дитини за місцем її проживання, матері ОСОБА_2 (а.с.47-50 том 1).
На підставі рішення суду від 20.02.2024, яке набрало законної сили 22.03.2024, видано виконавчий лист №165/3217/22 (а.с.46 том 1) та відкрито виконавче провадження (а.с.199 том 1).
На підтвердження факту проживання позивача за кордоном ним надані фото помешкання у Швеції, в якому він проживає (а.с.21-23,41-42). Квартира орендується ОСОБА_1 з 2020 року, що підтверджується копією договору найму житлової квартири від 01.07.2020 (а.с.144-158 том 1). Також позивачем надано спільні фото із сином на підтвердження проведеного спільно із ним відпочинку за кордоном (а.с.29-37 том 1), витяг з реєстру населення та листи Соціальної служби Діти та молодь, що підтверджують доводи позовної заяви про факт тимчасового проживання та відпочинку малолітнього ОСОБА_5 із батьком у Швеції (а.с.131-143, 159-163 том 1), що також не оспорювалось в судовому засіданні відповідачем.
Із досліджених в судовому засіданні доказів слідує, що позивач надсилав на номер телефону відповідача ОСОБА_2 телефонограми та листи-погодження часів та днів спілкування з сином (а.с.23-142 том 3).
Судом також встановлено, що позивач та його представник звертались до відповідачки з вимогою забезпечити безперешкодне спілкування дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із батьком ОСОБА_1 на виконання рішення суду за допомогою електронних засобів зв'язку та надання дозволу на виїзд дитини за кордон терміном на 30 днів поспіль (а.с.38-39, 52, 53 том 1).
На підтвердження доводів можливості індивідуальної форми здобуття малолітнім ОСОБА_4 освіти, перебуваючи за кордоном, представником позивача надано копію листа Управління освіти Нововолинської міської ради Волинської області від 25.02.2025 №182/01-25, в якому зазначено, що переведення здобувачів освіти на індивідуальну форму навчання відбувається протягом навчального року, але не пізніше, ніж за три місяці до проведення річного оцінювання результатів навчання, що передбачено пунктом 5 Положення про індивідуальну форму здобуття повної загальної середньої освіти (а.с.15 том 3).
На виконання ухвали Нововолинського міського суду від 20.08.2024 суду надано висновки практичного психолога Нововолинського ліцею №5 Нововолинської міської ради Волинської області ОСОБА_6 від 05.09.2024 та 15.10.2024 про значення батьків у житті дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 36, 37, 38 том 2).
Позивач заперечив висновки психолога Нововолинського ліцею №5 Нововолинської міської ради Волинської області ОСОБА_7 , долучивши фрагменти переписки із нею, мотивуючи особистою заінтересованістю та упередженістю даного психолога, а також відсутністю у неї відповідних повноважень (а.с.98-99, 101-102 том 2).
Суд бере до уваги доводи позивача щодо можливої упередженості психолога і визнає дані висновки недопустимим доказом, а тому не надає їм оцінки при ухваленні рішення.
З листів Начальника служби у справах дітей виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 10.06.2025 та Нововолинського міського центру соціальних служб від 06.06.2025 № 232/02-10 вбачається, що на виконання ухвали Нововолинського міського суду від 27 травня 2025 року проведено невимушену бесіду психолога із малолітнім ОСОБА_4 за відсутності заінтересованих осіб та заслухано думку дитини для визначення його ставлення до питань, які вирішуються судом і стосуються життя дитини, зокрема виїзду за кордон до батька ОСОБА_1 без супроводу матері ОСОБА_2 в супроводі баби ОСОБА_3 . Під час індивідуальної бесіди хлопчик поводився емоційно стабільно, охоче йшов на контакт, був комунікабельним та відкритим до взаємодії. На питання стосовно батька дитина повідомила спокійно, що спілкується з татом по телефону, висловила бажання поїхати до нього за кордон на короткий період лише у супроводі мами. ОСОБА_5 підкреслив, що без мами почуває себе невпевнено, не готовий їхати до тата самостійно. Своє перебування з мамою описує як комфортне, вцілому почувається задоволеним. На запитання про бабусю ОСОБА_3 хлопчик реагував стримано, виявив незначну емоційну закритість. Відповіді були лаконічними, з мінімальним бажанням розвивати тему. Контакти з бабусею обмежені, стосунки не є близькими, зустрічі не відбуваються. Не бажає виїжджати за кордон у супроводі бабусі ОСОБА_8 без матері ОСОБА_2 (а.с.171, 172 том 3).
При цьому, позивач ОСОБА_1 , його представник адвокат Моісеєнко О.М. та третя особа ОСОБА_3 вважають вказаний доказ недопустимим, даний висновок необ'єктивним та зазначають, що для з'ясування даного питання необхідно було залучити експерта.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Оскільки норми Сімейного кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України не передбачають обов'язкового залучення експерта для з'ясування думки дитини, тому суд не бере до уваги зазначені доводи позивача ОСОБА_1 , його представника адвоката Моісеєнко О.М. та третьої особи ОСОБА_3 , та, з урахуванням положень ст.ст.77, 78, 79 ЦПК України вважає вказаний доказ належним, допустимим та достовірним, а саме таким, що містить інформацію щодо предмета доказування, одержаний у встановленому законом порядку та на підставі якого можна встановити дійсні обставини справи.
До правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.
При прийнятті рішення у справі суд враховує висновки Європейського суду з прав людини та правові позиції Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах.
Так, Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, параграф 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 712/10623/17: в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення; найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків; при цьому при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю; тимчасовий виїзд дитини за кордон на підставі рішення суду передбачений законодавством та має відповідати найкращим інтересам дитини; відповідний дозвіл за відсутності згоди другого з батьків може бути наданий на підставі рішення суду на певний період, з визначенням його початку і закінчення.
Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено положеннями ст.7 СК України, згідно яких жінка та чоловік мають рівні права й обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї; дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно зі ст.ст. 141, 150, 153, 155 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
У відповідності до п.п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно положень ст.18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв'язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
Положеннями частини 2 статті 313 Цивільного кодексу України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Відповідно до ч. 5 ст. 157 СК України той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця, з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, та у разі, якщо йому відомо місце проживання іншого з батьків, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов'язки, інформує його шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України, мету виїзду, державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі.
Вказаною частиною статті 157 СК України також визначено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов'язки, не має заборгованості зі сплати аліментів, звертається рекомендованим листом із повідомленням про вручення до того з батьків, з яким проживає дитина, за наданням згоди на виїзд дитини за межі України з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі в складі організованої групи дітей. У разі ненадання тим із батьків, з яким проживає дитина, нотаріально посвідченої згоди на виїзд дитини за кордон із зазначеною метою, у десятиденний строк з моменту повідомлення про вручення рекомендованого листа, той із батьків, хто проживає окремо від дитини та у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів, має право звернутися до суду із заявою про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків.
У відповідності до положень п. 3, п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 10095 №57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 №724) виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) (далі - батьки) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку, у тому числі в супроводі членів екіпажу повітряного судна, на якому вони прямують. Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: 1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; 2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Разом з тим, з аналізу положень абзацу 13 пункту 2-3 вказаних Правил вбачається, що під час дії воєнного стану виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону.
Положеннями вищенаведених норм законодавства, що застосовує суд при вирішенні даного спору, обов'язковою умовою виїзду дитини за межі України визначена конкретна мета - лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі в складі організованої групи дітей, а також визначений часовий проміжок перебування дитини за кордоном.
Наявність та обґрунтованість такої мети має бути доведена в судовому засіданні.
Крім того, сама по собі можливість поїздки за кордон не є безумовним свідченням того, що така поїздка відповідає найкращим інтересам дитини, оскільки істотне значення має країна, мета та період поїздки.
Судом встановлено, що позивач просить дозволити виїзд дитини за кордон на строк 1 рік, але не менше, ніж на 90 днів на рік. Разом з тим, позивач не конкретизував, в який період часу дитина має виїжджати за кордон, а лише зазначено строк 1 рік, а також не надав належних і обґрунтованих доказів на підтвердження наміру та конкретного часу повернення дитини на територію України, що призводить до непрогнозованості ситуації.
Суд враховує думку дитини - малолітнього ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , та, виходячи із найкращих інтересів дитини, вважає, що такий виїзд за кордон може негативно вплинути на зміну режиму спілкування дитини з іншим з батьків, порядку участі у вихованні дитини, зміну звичайного соціального, культурного, мовного середовища дитини, на її подальше життя, розвиток і виховання.
Позивач також стверджує та зазначає в позовних вимогах мету, яка передбачена законодавством, виїзду дитини за кордон - оздоровлення та відпочинок, проте не надає жодних доказів (в тому числі, але не виключно, медичних довідок, висновків), на підтвердження, що дитині необхідне оздоровлення або відповідне лікування саме за кордоном.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
З урахуванням наведених норм законодавства та встановлених фактичних обставин, виходячи із найкращих інтересів дитини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги щодо надання дозволу ОСОБА_1 на тимчасовий виїзд малолітнього сина ОСОБА_4 у супроводі бабусі ОСОБА_3 за кордон до Швеції за місцем реєстрації ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_4 без дозволу та супроводу ОСОБА_2 , з метою оздоровлення, відпочинку та з метою збереження зв'язків дитини із сім'єю, а саме з батьком ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_3 , строком на 1 рік, але не менше ніж на 90 днів на рік.
Оскільки вимога позивача про зобов'язання ОСОБА_2 надати усі необхідні документи для виїзду дитини ОСОБА_4 за кордон та дозвіл на виготовлення всіх пов'язаних із перетином державного кордону України документів для виїзду за кордон дитини ОСОБА_4 є похідною позовною вимогою, тому у її задоволенні також слід відмовити.
Питання розподілу судових витрат суд вирішує за правилами, встановленими в статтях 137, 141-142 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідач просить стягнути з позивача на його користь 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження надав копію договору про надання правової допомоги від 07 серпня 2024 року, розрахунок витрат на професійну правничу допомогу та копію квитанції до прибуткового касового ордера № 64 (а.с.13-14 том 4). Зокрема, у розрахунку витрат на професійну правничу допомогу зазначив, що витрати складають: за підготовку та подання до суду відзиву на позовну заяву - 10 000 грн, за участь у судових засіданнях (незалежно від їх кількості) - 10 000 грн.
Представник позивача подав до суду заперечення щодо витрат відповідача на професійну правничу допомогу, зменшення їх розміру до 2 000 грн. У запереченнях зазначає, що подані суду документи не відповідають положенням ст.141 ЦПК України, не подано будь-яких підтверджень обсягу фактичного виконання робіт, сума є завищеною та такою, що не відповідає принципам реальності, необхідності та розумності витрат, є неспівмірною зі складністю справи та обсягом виконаних робіт. Не погоджується, зокрема, із зазначеними витратами за підготовку та подання до суду відзиву на позовну заяву в сумі 10 000 грн, оскільки такий документ відсутній у системі «Електронний суд» та не був надісланий іншим учасниками судового розгляду.
Суд приймає до уваги заперечення представника позивача щодо витрат на підготовку та подання до суду відзиву на позовну заяву з огляду на таке.
Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 178 ЦПК України копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються, зокрема, документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Згідно положень ч.7 ст.43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Частиною 2 статті 174 ЦПК України визначено, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
У матеріалах справи відсутні належні докази надсилання відповідачем копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до їх електронного кабінету або поштовою кореспонденцією.
Відповідно до частин 4-6 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд враховує складність справи, час витрачений представником відповідача у розгляді справи та виходячи із принципів реальності, необхідності та розумності витрат, дійшов висновку про часткове задоволення клопотання позивача та зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 8 000 грн, які підлягають стягненню з позивача в користь відповідача.
Керуючись ст.ст.12, 81, 137, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей виконавчого комітету Нововолинської міської ради, про: надання дозволу ОСОБА_1 , на тимчасовий виїзд малолітнього сина ОСОБА_4 у супроводі бабусі ОСОБА_3 , за кордон до Швеції за місцем реєстрації ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_4 без дозволу та супроводу ОСОБА_2 , з метою оздоровлення, відпочинку та з метою збереження зв'язків дитини із сім'єю, а саме з батьком ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_3 , строком на 1 рік, але не менше ніж на 90 днів на рік; зобов'язання ОСОБА_2 надати усі необхідні документи для виїзду дитини ОСОБА_4 за кордон та дозвіл на виготовлення всіх пов'язаних із перетином державного кордону України документів для виїзду за кордон дитини - відмовити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 8000 (вісім тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Нововолинської міської ради, код ЄДРПОУ 33925238, юридична адреса: пр-т Дружби, 27, м. Нововолинськ, 45400.
Повний текст рішення складено 05 листопада 2025 року.
Головуючий суддя Олександр ГАЙВОРОНСЬКИЙ