Справа № 161/8010/25
Провадження № 3/161/2766/25
м.Луцьк 30 жовтня 2025 року
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Присяжнюк Л.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.3 ст. 130, ч.1 ст. 122-2, ч.5 ст. 126 КУпАП,
Із протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №382287 від 16.04.2025 вбачається, що 14.04.2025 о 01 год. 50 год. в с.Струмівка по вул. Рівненській ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер», результат 0, 69 ‰ (проміле). Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху. Правопорушення вчинено повторно, двічі протягом року, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Із протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №299881 від 14.04.2025 вбачається, що 14.04.2025 о 01 год. 50 год. в с.Струмівка по вул. Рівненській ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав законну вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, чим порушив вимоги п.2.4 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 122-2 КупАП.
Із протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №299878 від 14.04.2025 вбачається, що 14.04.2025 о 01 год. 50 год. в с.Струмівка по вул. Рівненській ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування даним транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.1 А ПДР України. Правопорушення вчинене повторно протягом року, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час, місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Полетило П.С. у судовому засіданні пояснив, що поліцейські не мали підстави зупиняти ОСОБА_1 за порушення комендантської години, безпідставна зупинка транспортного засобу є незаконною, а тому вимоги поліції до водія, зокрема й про проходження огляду на стан сп'яніння, водій не зобов'язаний виконувати, а зібрані докази є неналежні і недопустимі, просить суд закрити провадження у адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 130, ч.1 ст. 122-2, ч.5 ст. 126, КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Також вказав на порушення працівниками поліції строків складення протоколу, а саме: подія відбулась 14.04.2025, протокол за ч.3 ст. 130 КУпАП складений 16.04.2025.
Згідно ч.2 ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
У зв'язку з чим, на підставі вимог ст. 36 КУпАП, дані матеріали підлягають об'єднанню в одне провадження.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень за ч.3 ст.130, ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП повністю підтверджується дослідженими судом доказами, а саме: протоколами про адміністративні правопорушення; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під дією лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; роздруківкою чеку з «Драгер» з результатом результат 0,69 ‰ (проміле); рапортом; копіями постанов про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130, ч.2 ст. 130 КУпАП, відеозаписом події; довідкою Луцького РУП ГУНП у Волинській області, згідно з якою ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130, ч.2 ст. 130 КУпАП.
Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості не викликають.
Суд вважає, що під час складення протоколів працівником поліції повністю дотримано вимоги ст. 256 КУпАП, такі протоколи складено уповноваженою особою, їх форма та зміст повністю відповідають чинному законодавству.
Посилання захисника про наявність порушення щодо дати складення протоколу суд не бере до уваги, оскільки фабула правопорушення викладена у протоколі про адміністративне правопорушення відображає всі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 вручено примірник протоколу, що стверджується його особистим підписом.
Суд також враховує висновок Верховного Суду від 22.05.2020 у справі №825/2328/16 адміністративне провадження №К/9901/23055/18, згідно з яким: «…Верховний Суд зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа №813/1790/18».
Таким чином, суд приходить до висновку, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №382287 від 16.04.2025 істотних порушень, що тягли б за собою визнання протоколу недійсним чи зазначених у ньому відомостей, працівниками поліції допущено не було.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП може бути накладено суддею не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
Згідно п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Викладені обставини вказують на необхідність закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення за ч.1 ст. 122-2, ч.5 ст. 126 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення.
Згідно з положеннями ст.23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, суспільну небезпеку керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння для оточуючих осіб, з метою уникнення вчинення аналогічного правопорушення, беручи до уваги наявність порушення водієм порядку користування правом керування транспортним засобом, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в межах санкції, передбаченої ч.3 ст.130 КУпАП із позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно із п.5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладене таке стягнення сплачується судовий збір в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тому із ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 23, 33, 36, 40-1, 122-2, 126,130, 245, 256, 265, 280, 283, 284, 303, 307, 308 КУпАП, суддя,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3000 (три тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п'ятдесят одну тисячу) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років, та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Відповідно до частини 1 статті 307, частини 2 статті 308 КУпАП у разі несплати штрафу пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови, а в разі оскарження такої постанови - пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, при здійсненні примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу 102 000 (сто дві тисячі) гривень.
Закрити провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122-2, ч.5 ст. 126 КУпАП, у зв'язку із закінченням, передбаченого ст.38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення.
Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК