Справа № 159/1710/25
Провадження № 2/159/878/25
22 жовтня 2025 року Ковельський міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого судді Грідяєвої М.В.
при секретарі Шокот С.Т.
з участю: представника позивача адвоката Зуб В.В.
відповідача ОСОБА_1
представника відповідача адвоката Борщ О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ковель в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, завданої джерелом підвищеної небезпеки,
ОСОБА_2 , в інтересах якої дії адвокат Зуб В.В., звернулась до суду з позовом доОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, завданої джерелом підвищеної небезпеки, вказуючи на те, що 04.05.2024 року близько 20 год. 00 хвл. в м.Ковель Волинської області на перехресті вулиць Грушевського-Міцкевича за участю мотоцикла марки «Kawasaki» EX 650 р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки «Volkswagen Passat» р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , сталась дорожньо-транспортна пригода. У результаті зіткнення транспортних засобів мотоцикл марки «Kawasaki» EX 650 р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 виїхав на праве узбіччя дороги, де на пішохідній дорожці, напроти розмітки пішохідного переходу допустив наїзд на неповнолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка в результаті ДТП отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми з переломом кісток основи та склепіння черепа і гострою епідуральною гематомою правої лобної ділянки з забоєм головного мозку, гострою посттравматичною розбіжною косоокістю правого ока, поверхових ран, саден, забоїв м'яких тканин правої вушної раковини, обличчя, лівої кисті, правого стегна, навколо орбітальної гематоми справа, що утворилась від дії тупих твердих предметів, можливо від виступаючих частин мотоцикла з послідуючим падінням на дорожнє покриття, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. У прямому причинному зв'язку з виникненням ДТП і наслідками, що настали перебуває грубе порушення ОСОБА_3 вимог п.п.2.3 (б), 12.3., 12.4., 12.9 (б) ПДР України. За фактом ДТП внесено відомості до ЄРДР за №12024030550000633 від 05.05.2024 року. ДТП сталося з вини обох водіїв мотоцикла та автомобіля. 13.09.2024 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, обвинувальний акт скерований Ковельському міськрайонному суду Волинської області. ОСОБА_3 частково відшкодував понесені витрати на лікування її доньки та частково моральну шкоду загалом у розмірі 94400 грн., в даний час додаткових сум в частині моральної компенсації не здійснює, в зв'язку з чим в кримінальному провадженні заявлено цивільний позов на суму моральної шкоди з урахуванням вже сплачених ним коштів в розмірі 250000 грн. ОСОБА_4 проходила стаціонарне лікування у закладах охорони здоров'я більше 3-х місяців, повністю не рухалась бо не могла, потребувала постійної сторонньої допомоги, ще 2 місяці перебувла амбулаторно вдома, мало рухаючись лежала на спині, і тільки згодом, після 6 місяців від ДТП потрохи почала реабілітовуватись, продовжує проходити реабілітації від отриманих травм на що потрібно кошти для реабілітації та відновлення. Постановою слідчого Ковельського РУП ГУНП у Волинській області кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з відсутністю у її діях складу кримінального правопорушення, у зв'язку з допущеними порушеннями ПДР матеріали відносно ОСОБА_1 скеровано до патрульної поліції для вирішення питання щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23.12.2024 року ОСОБА_1 визнано виною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу за порушення нею вимог п.п.10.1., 16.6 ПДР України. ОСОБА_1 є винуватою в своїй частині за наслідки завданої нею неповнолітній ОСОБА_4 фізичної та моральної шкоди. Посилається на ст.82 ЦПК України, ст.ст.16, 23, 270-273, 275, 280, 1168, 1167, 1187, 1194 ЦК України, Роз'яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України, Постанову Пленума Верховного Суду України. Шкода, заподіяна особі і майну підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірні, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина особи. Неправомірними суспільно-небезпечними діями ОСОБА_1 неповнолітній потерпілій завдано неспірозмірних немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у її житті: фізичний біль та щоденні думки та спогади про ДТП, психотравмуючі події спричинення їй травм, негативні переживання та спогади, розпач і емоційна напруга при згадуванні про подію та під час реабілітації та процесу одужання, переживання психологічного дискомфорту та знижений і нестійкий настрій, порушення сну, емоційна напруга та погіршення стану здоров'я, майбутнє лікування. В зв'язку з ДТП потерпіла отримала значної фізичної болі, які носили та носять триваючий важкий характер, значний емоційний стрес, який супроводжується почуттями розгубленості, образи та обурення діями та поведінкою відповідача, яка декларує відшкодування завданої шкоди на сьогодні припинила її відшкодування у заявленому нею матеріальному обсязі, заперечує її. В зв'язку з ДТП були порушені; щоденне життя неповнолітньої потерпілої, тривале позбавлення навчального процесу, актуальні життєві плани та звичайний устрій життя. Враховуючи необхідність тривалого важкого лікуванні та відновлення здоров'я потерпіла позбавлена можливості побудови та реалізації нових життєвих перспектив і планів на найближчий час ураховуючи розлад здоров'я та необхідність його відновлення. Наслідки події ДТП потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу (на лікування, реабілітацію, проведення правових заходів), обумовили необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів,вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання. Внаслідок протиправних суспільно-небезпечних дій ОСОБА_1 , які проявилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження неповнолітній потерпілій заподіяні психологічні (моральні) страждання, розмір відшкодування яких становить 369000 грн. Попередній розрахунок судових витрат складає: 3690 грн. судовий збір та 20000 грн. витрати на правничу допомогу. Просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь моральну шкоди в розмірі 369000 грн., стягнути судові витрати з надання професійної правничої допомоги та судовий збір.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, просить його задовольнити.
Відповідач та представник відповідача позов не визнали, просять в позові відмовити, з підстав викладених у відзиві, вказуючи на те, що з заяви вбачається, що позивачем заявлено позов до ОСОБА_3 на суму моральної шкоди у розмірі 25000000 грн., з врахуванням сплачених 94400 грн. Ціна позову про стягнення моральної шкоди до ОСОБА_1 становить 369000 грн., що більше ніж загальна сума вимоги до ОСОБА_3 (344400 грн.), в кримінальному провадженні вона не була в статусі підозрюваної, а в статусі свідка. Позивач обґрунтовуючи вимоги посилається на ст.1166, 1167,1187 ЦК України, тоді як шкода підлягає відшкодування особою, яка її завдала при умови її неправомірних дій та безпосереднім причинним зв'язком між діями та завданою шкодою, вини особи в її завданні, якщо шкода завдана внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від наявності вини. З постанови Ковельського міськрайонного суду від 23.12.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП неможливо зробити висновок, в чому саме полягає вина ОСОБА_1 , які пункти ПДР нею порушено, не вказано що саме ці порушення знаходяться у причинному зв'язку з наслідками у вигляді отримання тяжких тілесних ушкоджень неповнолітньою ОСОБА_5 , є вказівка, що саме водій мотоцикла ОСОБА_3 порушив вимоги п.10.1, п.16.6 ПДР України. ОСОБА_5 була присутньою під час розгляді протоколу, не скористалась правовою допомогою, визнала себе виною, не розуміючі в яких порушеннях ПДР, що пояснюється її моральним станом, викликаним ДТП та її наслідками, розслідуванням кримінального провадження та викликаними цими факторами життєвими незручностями та моральною втомою.В резолютивній частині позову позивач просить стягнути моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, відносно ОСОБА_4 відсутній кримінальні правопорушення. Шкода задана кількома особами, як і завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам відшкодовується кожною з них у частці завданою нею залежно від обставин, що мають значення. Посилається на норми ЦК України, Постанови ВС України. Не зрозуміло чому до ОСОБА_3 заявлено до відшкодування моральну шкоду у розмірі 250000 грн. з врахуванням сплачених 94000, в сього 344400 грн., а до ОСОБА_1 , яка притягнута до адміністративної відповідальності 369000 грн. Верховний суд звертав увагу, що розмір відшкодування шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Вважає, що позивач керується саме мотивами збагачення, а не відшкодування моральної шкоди. З перших годин і днів ДТП, яка призвела до отримання тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 вона постійно спілкувалась з її матерю, позивачем по справі, надавала матеріальну допомогу на лікування доньки, незважаючи на наявність чи відсутність її вини, доведена платіжними документами сума становить 5700 грн., витратила вона більше. Будучи працівником Ковельського МТМО, мала можливість і постійно допомогла в позачерговому чи пільговому проходженні оглядів, консультацій. Як їй відомо ОСОБА_3 не надавав допомоги у лікуванні потерпілої. Вона, як мати двох дітей, постійно цікавилась станом потерпілої, допомагала по можливості. Вирок суду по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України буде мати значення при розгляді судом цивільної справи в частині співмірності вини учасників ДТП та розміру відшкодування моральної шкоди. Витрати на правову допомогу в розмірі 20000 грн. вважає завищеними.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні додатково повідомила, що з самого початку ДТП вона піклувалась та цікавилась станом потерпілої, допомагала матеріально, купувала ліки, продукти харчування, з консультаціями та проходженням прийомів у лікарів потерпілою.
Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, завданої джерелом підвищеної небезпеки обґрунтованим частково та таким, що підлягає частковому задоволенню.
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .
Судом встановлено, 04.05.2024 року близько 20 год. 00 хвл. в м.Ковель Волинської області на перехресті вулиць Грушевського-Міцкевича за участю мотоцикла марки «Kawasaki» EX 650 р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки «Volkswagen Passat» р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , сталась дорожньо-транспортна пригода. ОСОБА_3 керуючи мотоцикла марки «Kawasaki» EX 650 р.н. НОМЕР_1 , рухаючись по вул.Грушевського в м.Ковель Волинської області з перевищенням максимально допустимої в населеному пункті швидкості руху 50 км/год, допустив крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, не врахував дорожню обстановку, при наближені до регульованого перехрестя вулиць Грушевського-Міцкевича, відповідним чином не відреагував на зміну дорожньої обстановки на не вжив заходів для зменшення швидкості руху в момент виникнення небезпеки для руху допустив зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen Passat» р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , яка рухалась по вулиці Грушевського в зустрічному напрямку та виконувала маневр повороту ліворуч в напрямку руху по вулиці Мицкевича.
У результаті зіткнення транспортних засобів мотоцикл марки «Kawasaki» EX 650 р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 виїхав на праве узбіччя дороги, де на пішохідній дорожці, напроти розмітки пішохідного переходу допустив наїзд на неповнолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка в результаті ДТП отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми з переломом кісток основи та склепіння черепа і гострою епідуральною гематомою правої лобної ділянки з забоєм головного мозку, гострою посттравматичною розбіжною косоокістю правого ока, поверхових ран, саден, забоїв м'яких тканин правої вушної раковини, обличчя, лівої кисті, правого стегна, навколо орбітальної гематоми справа, що утворилась від дії тупих твердих предметів, можливо від виступаючих частин мотоцикла з послідуючим падінням на дорожнє покриття, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. У прямому причинному зв'язку з виникненням ДТП і наслідками, що настали перебуває грубе порушення ОСОБА_3 вимог п.п.2.3 (б), 12.3., 12.4., 12.9 (б) ПДР України.
ОСОБА_1 04.05.2024 року на перехресті вул.Грушевського та вул.Міцкевича в м.Ковель керуючи автомобілем марки «Volkswagen Passat» р.н. НОМЕР_2 перед початком руху не переконалась, що це буде безпечно, виконуючи поворот ліворучне надала дорогу мотоциклу марки «Kawasaki» EX 650 р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався у зустрічному напрямку прямо. Внаслідок чого, транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а пішохід ОСОБА_7 тілесні ушкодження, чим порушила п.10.1, п.16,6 ПДР України.
Вказані фактичні данні встановлені витягом з ЄРДР, вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03.07.2025 року, яким ОСОБА_3 визнаний винним у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України з призначенням покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі, з застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком на два роки, частковим задоволенням цивільного позову та стягненням з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 237500 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 30000 грн., постановою про закриття кримінального провадження від 06.11.2024 року, якою кримінальне провадження за ч.2 ст.286 КК України відносно ОСОБА_1 закрите за відсутністю складу кримінального правопорушення з висновком про наявність порушення останньою п.10.1, 16.6 ПДР, постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23.12.2024 року, якою ОСОБА_1 визнана виною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, встановленням порушенням ОСОБА_1 п.10.1, 16.6 ПДР з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 850 грн.
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином діям обох водіїв учасників ДТП, як ОСОБА_3 так і ОСОБА_4 органом досудового слідства та в подальшому підтверджено судом надана належна правова оцінка та дії водіїв залежно від допущених ними порушень та наслідків кваліфіковані ОСОБА_3 , як скоєння кримінального правопорушення, ОСОБА_1 , як скоєння адміністративного правопорушення. Таким чином шкода у вигляді тяжких тілесних ушкоджень потерпілої, доньки позивача, ОСОБА_4 , задана кількома особами, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, а тому підлягає відшкодуванню особами, які шкоду заподіяли в залежності від ступеня вини кожного та наслідків.
Суд враховує, що вироком суду цивільна правові відповідальність у завданні шкоди водія ОСОБА_3 вирішено судом, позов задоволено частково, з врахуванням добровільно сплаченої суми обвинуваченим та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 237500 грн.
Таким чином, доводи відповідача та його представника про відсутність доведення вини ОСОБА_1 в порушення ПДР, скоєні адміністративного правопорушення, наслідком яких сталось ДТП та отримання тяжких тілесних ушкоджень потерпілою, як і розмежування ступеня вини кожного водія необґрунтовані та спростовуються наведеними вище, в зв'язку з чим з ОСОБА_1 підлягає стягненню відшкодування моральна шкода на користь позивача, матері неповнолітньої потерпілої.
Згідно висновку експерта, виписок із медичної картки стаціонарного хворого, ОСОБА_4 з 04.05.2024 року перебувала на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділені Ковельської ЦРЛ з діагнозом: ЗЧМТ, перелом кісток склепіння черепа з переходом на вуличну кістку справа, забій головного мозку важкого ступеня, епідуральна гематома правої лобної ділянки, поверхові рани, садна, забій м'яких тканин правої вушної раковини, обличчя, лівої кисті, правого стегна, навколоорбтальна гематома справа, набряк головного мозку з помірним дислокаційним синдромом серединних структур, 05.05.2024 року переведена на лікування у ВОДКЛЛ, медикаментозна санація, проведена операція, встановлено діагноз, перебувала без свідомості, 16.05.2024 року переведена у відділення дитячої хірургії, отримувала консультацію офтальмолога з встановленням діагнозу: гостра посттравматична розбіжна косоокість правого ока, перебувала на стаціонарного лікуванні з 29.05.2024 року по 12.06.2024 року, з 18.06.2024 року по 02.07.2024 року, 03.02.2025 року по 21.02.2025 року, 03.03.2025 року по 10.03.2025 року, здійснювались комп'ютерна томографія головного мозку, МРТ лівого колінного суглобу, проходила та проходить реабілітацію.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає в фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодовуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодовування.
Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Відповідно до ст.1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.
Таким чином, судом встановлено, 04.05.2024 року з участю відповідача та іншого водія ОСОБА_3 , власників транспортних засобів, а тому і власників джерела підвищеної небезпеки, сталась ДТП, в результаті зіткнення транспортних засобів стався наїзду на неповнолітню потерпілу доньку позивача, якій завдано тяжкі тілесні ушкодження, в наслідок яких донька позивача тривалий час проходила і проходить лікування, знаходилась без свідомості, перенесла операцію, тривалий час була нерухома, тривалий час не могла пересуватися, в наслідок завданих тілесних ушкоджень була позбавлена звичайного образу життя, навчання, проведенню досугу та відпочинку, зазнала численних травм та ушкоджень, в зв'язку з чим доньки позивача завданням тяжких тілесних ушкоджень заподіяно моральну шкоду, внаслідок чого вона відчувала фізичний біль та страждання, яка як при отриманні тілесних ушкоджень так і в результаті їх наслідків відчувала біль, приниження, злякалась, пережила шок, відчувала хвилювання, проходила тривалий курс лікування, перенесла операції, тривалий час була обмежена у пересуванні, не могла навчатися. Таким чином, звичний уклад доньки позивача змінився. При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує тяжкість завданих тілесних ушкоджень здоров'ю доньки позивача, тривалість лікування, глибину душевних та фізичних страждань з приводу тілесних ушкоджень, її психічно нервовий стан, душевних хвилювань з приводу стану здоров'я, наслідки завданих тілесних ушкоджень та неможливість повного відновлення здоров'я, зміна у зовнішності, враховуючі вік доньки позивача, її вік на час вказаних подій, в якому важливе спілкування із однолітками та сприйняття себе в соціумі, відсутність відповідного сну та відпочинку в зв'язку з цим, звернення за медичною допомогою та лікування, ступень вини відповідача у ДТП порівняно з ступеням вини іншого водія, матеріальний та сімейний стан відповідача, те, що вона є матір'ю двох дітей, поведінку відповідача після ДТП, а саме надання допомоги у покупці медикаментів, що підтверджується фіскальними чеками, та вважає розумним та справедливим відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000 грн., який буде еквівалентним її моральним стражданням.
Надані відповідачем та представником відповідача копії квитанцій та фіскальних чеків, підтверджують участь відповідача у витратах позивача на лікування доньки, відшкодування відповідачем завданої позивачу моральної шкоди вказаними доказами не доведено, в зв'язку з чим твердження відповідача та його представника про відшкодування відповідачем моральної шкоди судом не встановлено.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, в зв'язку з частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір сплачений позивачем при поданні позову в розмірі 1000 грн. з розрахунку (100000Х3690/369000).
Відповідно до ч.1, 2 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з матеріалів справи, правову допомогу позивачу у зазначеній справі надавав адвокат Зуб В.В.., представником позивача додано договір про надання правничої допомоги від 12.12.2024 року, акт надання правової (правничої) допомоги, розрахунок, рахунок №02/07/25 від 31.07.2025 року, з яких підтверджено виконання робіт, прийняття такої роботи та оплата позивачем, згідно розрахунку витрати на професійну правничу допомогу становлять 20000 грн.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
З врахуванням складності справи, співмірності та пропорційності понесених витрат щодо предмета спору, значення справи для сторін, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, те, що справу було розглянуто у спрощеному позовному провадженні, без участі позивача, суд дійшов висновку, що розмір вказаних позивачем витрат на правничу допомогу є неспівмірним з виконанням адвокатських робіт, а тому вимога позивача про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню в розмірі 10000 грн.
Керуючись ст.ст.23, 1166, 1167, 1187, 1188,1190 ЦК України, ст.ст.12, 82, 89, 141, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України,
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, завданої джерелом підвищеної небезпеки задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, завданої джерелом підвищеної небезпеки в розмірі 100000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1000 грн. судового збору та 10000 грн. витрати на професійну правничу допомогу.
В іншій частині позову ОСОБА_2 - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Повна частина рішення виготовлена 04.11.2025 року.
Суддя:М. В. ГРІДЯЄВА