Справа № 490/366/25
нп 2/490/2688/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
05 листопада 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко Олена Геннадіївна про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем,
20.01.2025 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко Олена Геннадіївна про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем.
В обґрунтування вимог позивач посилається на те, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка є матір'ю позивача. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є рідними братом та сестрою позивача. За свого життя спадкодавець залишила заповіт від 18.10.2018 року, яким заповідала у рівних частках своїм дітям (позивачу та відповідачам) належний їй на праві особистої приватної власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . 15.11.2024 року сторони звернулись до приватного нотаріуса Філіпенко О.Г. для вступу у спадщину. Того ж дня приватний нотаріус надала роз'яснення щодо оформлення спадкових справ №94/01-16, яким відмовила у оформлені спадкових справ, оскільки пропущений встановлений ст. 1270 ЦК України строк у шість місяців для прийняття спадщини, та сторони не надали у відповідності до ч.3 ст. 1268 ЦК України доказів постійного проживання спадкоємців разом зі спадкодавцями на час відкриття спадщини.
Позивач стверджує, що протягом періоду часу з початку 2021 року та по дату смерті спадкодавця, він постійно проживав з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . Необхідність постійного проживання позивача зі спадкодавцем виникла у зв'язку з тим, що матір була похилого віку, часто хворіла і потребувала постійної допомоги. При цьому, позивач зазначає, що місця реєстрації позивача та спадкодавці є різними. Таким чином, єдиним способом реалізувати своє законне право на отримання свідоцтва про спадщину є звернення до суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.
Ухвалою судді від 17.02.2025 року позовну заяву було передано на розгляд за підсудністю до Заводського районного суду м. Миколаєва.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.03.2025 року вищевказану позовну заяву було передано на розгляд за підсудністю до Центрального районного суду м. Миколаєва
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.
01.05.2025 року матеріали справи передано на розгляд судді.
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 05.05.2025 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження, почато підготовче провадження та призначено проведення підготовчого засідання.
04.06.2025 року від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява, в якій останній повідомив, що визнає позовні вимоги, зазначені позивачем повністю. Вказав, що наслідки визнання позову йому повністю зрозумілі, а також просив проводити судовий розгляд справи за його відсутності.
04.06.2025 року від відповідачки ОСОБА_3 надійшла заява про визнання позову, в якій відповідачка вказала, що наслідки визнання позову їй повністю зрозуміли та просила проводити розгляд справи без її участі.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 04.06.2025 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті та було витребувано у приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко Олени Геннадіївни копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також та викликано для допиту в судовому засіданні свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
В судове засідання сторони не з'явились, представник позивача 04.11.2025 року надав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника.
З урахуванням положень статтей 223 та 247 ЦПК України справа розглядається без учасників справи та без фіксування за допомогою технічних засобів.
Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть від 05.09.2016 року, серії НОМЕР_1 , виданого Миколаївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_8 , про що складено відповідний актовий запис №3357.
18.10.2018 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бороздіною О.Г., було посвідчено заповіт ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстровано в реєстрі за № 1350.
Згідно копії вищезазначеного заповіту, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , належний їй на праві особистої приватної власності цілий житловий будинок з усіма прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудами разом з земельною ділянкою АДРЕСА_1 , а також все належне їй майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла в рівних частках кожному: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до копії свідоцтва про смерть від 10.01.2023 року, серії НОМЕР_2 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , про що складено відповідний актовий запис №430.
15.11.2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до приватного нотаріуса Філіпенко О.Г. для вступу у спадщину.
15.11.2024 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко О.Г. вказаним громадянам було відмовлено у оформленні спадкових справ, оскільки пропущений встановлений ст.1270 ЦК України строк у шість місяців для прийняття спадщини, та сторони не надали у відповідності до ч.3 ст. 1268 ЦК України доказів постійного проживання спадкоємців разом зі спадкодавцями на час відкриття спадщини та було рекомендовано вернутися до суду з метою встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.
З платіжних інструкцій, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_2 сплачував кошти за комунальні послуги за період з 2023 року по 2024 рік за адресою: АДРЕСА_1 .
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 підтвердили факт проживання позивача ОСОБА_1 разом зі спадкодавицею ОСОБА_4 з 2021 року до її смерті. Пояснили, що у матері позивача з 2021 року загострилися захворювання та позивач вимушений був проживати з матір'ю та постійно їй допомагати, оскільки вона самостійно не могла поратися по дому та потребувала уваги та догляду.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частинами 1, 2 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Приписами ч. 3 ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
За змістом зазначених норм прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини, або, в разі відсутності наведених вище обставин, поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк.
Акт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу.
Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.
При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно з підпунктом 4.10 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
Пунктами 2, 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року визначено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними та роз'яснено що, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Згідно зі статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Згідно до висновків Верховного Суду України в ухвалі ВССУ від 24.01.2011 року (ЄДРСРУ №13706027, Провадження №6-2064св10) зазначено, що саме постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, а не лише реєстрація місця його проживання за адресою місця проживання спадкодавця.
У статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні визначено, що місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Таким чином, місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
При цьому відсутність реєстрації спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини частини третьої статті 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.
Як зазначив, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (лист від 16.05.2013 №24-753/0/4-13) місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Таким чином, місцем постійного проживання особи, в тому числі для підтвердження прийняття спадщини, може бути не будь-яке місце (приміщення), а саме житлове приміщення придатне для проживання у ньому.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Суд зазначає, що при розгляді справи показаннями свідків підтверджено факт постійного проживання позивача ОСОБА_1 разом з матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви та встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом з матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини.
Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
Оскільки згідно позову позивач понесені витрати по сплаті судового збору бере на себе, суд не вирішує питання про відшкодування судових витрат.
Керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 82, 247, 259, 263-265, 280, 284 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_4 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко Олена Геннадіївна, про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем, задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Саламатін О.В.