Справа № 490/11221/15-ц
н/п4-с/490/32/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
31 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого-судді Гуденко О.А.,при секретарі - Вознюк Д.І.,без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві, стягувач ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" ,-
14 серпня 2025 року адвокат Цюпа В.П. в інтересах боржника у викнавчому провадженні ОСОБА_1 , звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просив визнати незаконним та протиправним дії Головного державного виконавцяЦентрального відділу державної виконавчої службиу м.МиколаєвіПівденногго міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса)Педь А.І. по винесенню:
- Постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.08.2025р. ВП №78808072
- Постанови про стягнення виконавчого зборувід 08.08.2025р. ВП №78808072
- Постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 08.08.2025р. ВП №78808072
Скасувати постанову Головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої службиу м.МиколаєвіПівденногго міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса)Педь А.Іпро відкриття виконавчого провадження від 08.08.2025р. ВП №78808072
Скасувати постанову Головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої службиу м.МиколаєвіПівденногго міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса)Педь А.Іпро стягнення виконавчого збору від 08.08.2025р. ВП №78808072
Скасувати постанову Головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса)Педь А.Іпро розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 08.08.2025р. ВП №78808072.
В обгрнутування вимог скарги посилається на те, що виконавче провадження №78808072 відкрито у зв'язку з виконанням судового наказу Центрального районного суду м.Миколаєва №490/11221/15-ц.
Виконавче провадження №78808072 відкрито за заявою Миколаївської ТЕЦ, яка прийнята відповідачем 07.08.2025р. вхідний №15447. Зазначені дата та вхідний номер розміщені у правому нижньому кутку заяви стягувача.
Звертають увагу, що сума боргу зазначена у судовому наказі №490/11221/15-ц погашена повністю, що підтверджує довідка ПАТ Миколаївська ТЕЦ №153 від 02.02.2024р.
Крім того ОСОБА_1 у 2024 році було сплачено усі витрати по здійсненню виконавчого провадження.
Після погашення боргу перед ПАТ «Миколаївська ТЕЦ» та погашення витрат пов'язаних із здійсненням виконавчих дій ОСОБА_1 звернулась до Центрального відділу державної виконавчої службиу м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса) 16.02.2024р. з заявою про зняття арешту з її майна та 06.03.2024р. про виключення з реєстру боржників.
Центральним відділом державної виконавчої службиу м.Миколаєвівище зазначені заяви ОСОБА_1 були задоволені, знято арешт з її майна та виключеної з реєстру боржників.
Однак 07.08.205р. прийнято повторно заяву стягувача та відкрито виконавче провадження по стягненню боргу якого вже не існую і який був вже сплачений, ще у лютому 2024 р.
Тобто відповідач відкрив провадження за відсутності боргу позивача перед ПАТ «Миколаївська ТЕЦ», який повність погашений понад один рік і шість місяців до дати відкриття провадження №78808072.
Вважають, що вищезазначені дії державного виконавця порушують законодавство України та надані ОСОБА_1 законом права, а тому вважаємо, що є всі підстави для звернення до суду з позовною заявою про захист своїх прав.
23 вересня 2025 року державний виконавець Центрального ВДВС Педь Альона Іванівна подала до суду відзив, в якому посилаючись на статті 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» зазначає, що нею винесено оскаржувані постанови у відповідності до вимог законодавства, просить в задволенні вимог скарги відмовити.
На виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 78808072 з примусового виконання виконавчого листа №490/11221/15-ц. виданого 11.07.2016 Центральним районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" заборгованості у сумі 2324,04 грн.
08.08.2025 головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)(далі Відділу) Педь Альоною Іванівною(далі Педь А.І.) відповідно до вимог статті 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
08.08.2025 головним державним виконавцем Відділу Педь А.І. відповідно до вимог статті 42 ЗУ «Про виконавче провадження» та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 винесено постанову про розмір мінімальних витрат № 78808072 у розмірі 360,00 грн.
08.08.2025 головним державним виконавцем Відділу Педь А.І. відповідно до вимог статті 3, 27, 40 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 232,40 грн. 12.08.2025 до відділу надійшло повідомлення від стягувача про відсутність заборгованості за виконавчим документом №490/11221/15-ц.
19.08.2025 головним державним виконавцем Відділу Педь А.І. керуючись вимогами п.9 частини першої статті 39, статтею 40 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, однак витрати виконавого провадження не сплачені
Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-18, 19-1-21 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено строк на добровільне виконання виконавчого документа, тому примусове виконання виконавчого документа починається одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження. У зв'язку з чим, добровільне виконання рішення суду можливо лише поза межами виконавчого провадження до його відкриття.
Звертають увагу суду, що 18.09.2025 надійшли кошти в сумі необхідної для стягнення витрат виконавчого провадження винесені по виконавчому провадженню 78808072 та виведені в окреме виконавче провадження № 78897729. У зв'язку вище викладеним вважаємо, що позивачем не доведено противоправність постанов про відкриття виконавчого провадження № 78808072 постанов про стягнення виконавчого збору №78808072 та витрат виконавчого провадження № 78808072 винесених 08.08.2025 головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Педь А.І. а також не доведена їх невідповідність вимогам Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з примусового виконання рішень, натомість всі дії державного виконавця вчинені до вимог чинного законодавства
28 вересня 2025 року представником заявника надано додаткові письмові пояснення у зв'язку з отриманням відзиву Центрального ВДВС.
По-перше, відповідно до судового наказу від 09.12.20215р. у справі №490/11221/15-ц строк пред'явлення судового наказу до виконання 1 рік. Отже навіть вже ця обставина, а саме пред'явлення виконавчого документу після закінчення строку пред'явлення була підставою для відмови державним виконавцем відкрити виконавче провадження.
Зазначене свідчить, що виконавче провадження, яке відкрито 08.08.2025р. - відкрито поза межами строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, тобто відкрито державним виконавцем незаконно.
Незаконне відкриття виконавчого провадження тягне за собою і незаконність постанов, які державний виконавець виносить в рамках такого незаконно відкритого виконавчого провадження.
Крім того звертають увагу, що на момент відкриття 08.08.2025р. виконавчого провадження Бабич С.О. вже не була боржником перед ТЕЦ за виконавчим документом Судовий наказ від 09.12.2015р. у справі №490/11221/15-ц - тобто на момент відкриття виконавчого провадження 08.08.2025р. відсутній був як боржник так і відсутній і сам виконавчий документ, оскільки він був вже повністю виконаний,ще більше року тому.
У даному випадку Бабич С.О. здійснила виконання виконавчого документу поза межами виконавчого провадження№78808072, тобто до його відкриття.
Оскільки ОСОБА_1 втратила статус боржника у справі №490/11221/15-ц по виконанню судового наказу від 09.12.2015р., ще до відкриття виконавчого провадження №78808072, то відповідно були відсутні підстави як для визначення їй витрат виконавчого провадження№78808072, так і для стягнення таких витрат, яке здійснюється державним/приватним виконавцем на відповідній стадії виконавчого провадження - стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону України "Про виконавче провадження".
У даному випадку, відкриваючи виконавче провадження та виносячи оскаржувані постанови державний виконавець не дотримався засад справедливості, неупередженості та об'єктивності, оскільки ОСОБА_1 вже сплатила за даним виконавчим документом, але по раніше відкритому виконавчому провадженню і виконавчий збір і витрати виконавчого провадження.
Вказане підтверджує платіжна інструкція від 02.02.2024р. згідно якої ОСОБА_1 сплатила суму 490,00грн. яка складається з суми виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, що були винесені державним виконавцем у виконавчому провадженні №63670192 за наслідками виконання судового наказу від 09.12.2015р. у справі №490/11221/15-ц.
Отже має місце подвійне стягнення за одне й те саме, як виконавчого збору, що вже сплачений та подвійне стягнення витрат виконавчого провадження, що також вже були сплачені.
Отже у виконавчому провадженні №78808072 державний виконавець виніс 08.08.2025р. постанову про стягнення виконавчого збору, який вже був сплачений 02.02.2024р. у виконавчому провадження №63670192 та постанову від 08.08.2025р. про стягнення витрат виконавчого провадження, що вже були сплачені у виконавчому провадженні №63670192 ще 02.02.2024р.
Звертаємо увагу, що при цьому не було жодних підстав для відкриття виконавчого провадження №№78808072.
Відповідно до ч.2 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» витрати виконавчого провадження - цевитрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень.
Тобто витрати виконавчого провадження це витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень.
У даному випадку проведення виконавчих дій не здійснювалось, оскільки відсутні були підстави, як для їх здійснення так і для їх організації.
27.10.2025 року надійшли додаткові поясненнях Центрального ВДВС , в яких звертають увагу суду, що 19.08.2025 головним державним виконавцем Відділу Педь А.І. керуючись вимогами п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №78808072, однак витрати виконавого провадження не сплачені.
У додатковому поясненні Центрального ВДВС зазначено, що в рамках виконавчого провадження ВП №78808072 було винесено Постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 08.08.2025р., яка залишилась не виконана і тому, вже як виконавчий документ вона була передана для примусового виконання вже інше виконавче провадження.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. Якщо у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа витрати виконавчого провадження, які здійснювалися приватним виконавцем за рахунок власних коштів, не були стягнуті, приватний виконавець за потреби виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом та цією Інструкцією.
19.08.2025 головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Педь Альоною Іванівною відповідно до вимог статті 3, 4, 24, 25, 26, 27 ЗУ “Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 19.08.2025 головним державним виконавцем Відділу Педь А.І. відповідно до вимог статті 42 цього Закону та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 винесено постанову про розмір мінімальних витрат № 78897729 у розмірі 360,00 грн. 18.09.2025 надійшли кошти в сумі необхідної для стягнення витрат виконавчого провадження винесені по виконавчому провадженню №78808072 та виведені в окреме виконавче провадження № 78897729.
19.09.2025 головним державним виконавцем Відділу Педь А.І. керуючись вимогами п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №78897729.
28.10.2025 року представником заявника надано додаткові письмові пояснення у зв'язку з отриманням додаткових пояснень Центрального ВДВС.
Закінчення провадження у справі жодним чином не підтверджує, що виконавче провадження відкрито законно та на законній підставі винесено постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.08.2025р. ВП №78808072, про стягнення виконавчого збору від 08.08.2025р. ВП №78808072, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 08.08.2025р. ВП №78808072.
Скарга подана, саме для з'ясування обставин чи дотримано законодавство при здійсненні виконавчого провадження. А тому вважають, що суд повинен надати оцінку зазначеним постановам, незалежно від закриття виконавчого провадження.
Не зважаючи на закриття виконавчого провадження, Постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 08.08.2025р. ВП №78808072 залишилась не чинною та була статус виконавчого документу, а тому підлягає оскарженню і у випадку її незаконності підлягає скасуванню як винесена незаконно .
Виконавче провадження порушено у зв'язку з незаконною подачею стягувачем Миколаївська ТЕЦ виконавчого документу, який вже був виконаний півтора року назад ,до особи, яка вже не була боржником.
Відповідно стягнення витрат виконавчого провадження з особи, що не є боржником за документом, який вже не підлягав виконанню є незаконним та порушує права ОСОБА_1 , оскільки стягнення зазначених сум є незаконним, несправедливим та направлено на позбавлення її власності стягуючи витрати виконавчого провадження за неіснуючим боргом.
У даному випадку проведення виконавчих дій не здійснювалось, оскільки відсутні були підстави, як для їх здійснення так і для їх організації.
Незаконна подача до примусового виконання виконавчого документу, що вже не підлягав виконанню, оскільки вже був виконаний півтора роки до дати подачі, не може породжувати відповідальність та витрати особи, яка вже не є боржником.
Представник заявника надав до суду заяву , в якій просив розглянути справу за його відсутності та прийняти до уваги всі надані пояснення при розгляді справи №490/11221/15-ц за задовольнити заявлені ОСОБА_1 вимоги у повному обсязі.
Державний виконавець надав суду заяву, в якій просив відмовити у задоволенні вимог скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст. 450 ЦПК України , скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження».
Саме вказаний закон визначає, в тому числі, порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання.
У відповідності до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 2 Закону №1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Судом встановлено, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 78808072 з примусового виконання виконавчого листа №490/11221/15-ц. виданого 11.07.2016 Центральним районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" заборгованості у сумі 2324,04 грн.
08.08.2025 головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Педь Альоною Іванівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
08.08.2025 головним державним виконавцем Відділу Педь А.І. винесено постанову про розмір мінімальних витрат № 78808072 у розмірі 360,00 грн.
08.08.2025 головним державним виконавцем Відділу Педь А.І. винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 232,40 грн.
12.08.2025 до відділу надійшло повідомлення від стягувача про відсутність заборгованості за виконавчим документом №490/11221/15-ц.
19.08.2025 головним державним виконавцем Відділу Педь А.І. керуючись вимогами п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
19.08.2025 головним державним виконавцем Центрального ВДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Педь А.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
19.08.2025 головним державним виконавцем Відділу Педь А.І. винесено постанову про розмір мінімальних витрат № 78897729 у розмірі 360,00 грн.
18.09.2025 надійшли кошти в сумі необхідної для стягнення витрат виконавчого провадження винесені по виконавчому провадженню №78808072 та виведені в окреме виконавче провадження № 78897729.
19.09.2025 головним державним виконавцем Відділу Педь А.І. керуючись п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №78897729.
Згідно із ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина п'ята статті 26 Закону).
Так, матеріалами справи підтвердужється, що суму боргу за вищевказаним судовим наказом ОСОБА_1 сплатила 02.02.2024р., що підтверджує довідка Миколаївської ТЕЦ від 02.02.2024р. надана до матеріалів справи.
Тобто з 02.02.2024р у ОСОБА_1 вже не було перед Миколаївською ТЕЦ за судовим наказом від 09.12.2015р. у справі №490/11221/15-ц, а ОСОБА_1 вже не мала статусу боржника перед Миколаївською ТЕЦу справі №490/11221/15-ц.
Разом з тим, до Центрального ВДВС заява Миколаївської ТЕЦ про примусове виконання судового наказу подана 07.08.2025р., при цьому в заяві стягувач посилається на поверненян виконавчого документу без виконанян на підставі п.2 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження2, що не позбапвляє стягувача повторно звернутися для примусового виконання щодо стягнення заборгованості. До заяви додано копію судового наказу по справі №490/11221/15-ц - на якому не міститься відмітки про те, що виконачий документ повернуто стягувач у в зв'язку з повним його виконанням.
Суд погоджуєється з твердженнями заявника, що подаючи заяву 07.08.2025 року стягувач Миколаївська ТЕЦ мав у своєму розпорядження інформацію, що півтора роки тому, а саме 02.02.2024р. ОСОБА_1 вже сплатила суму боргу і вже не є боржником Миколаївської ТЕЦ за судовим наказом від 09.12.2015р. у справі №490/11221/15-ц - тобто в даному випадку саме стягувач діяв або недобросовісно, або помилково.
Як ствердужє заявник - у даному випадку відкриваючи виконавче провадження та приймаючи оскаржувані постанови державний виконавець не дотримався засад справедливості, неупередженості та об'єктивності, оскільки ОСОБА_1 вже сплатила за даним виконавчим документом, але по раніше відкритому виконавчому провадженню і виконавчий збір і витрати виконавчого провадження.
Зазначає, що вказане підтверджує платіжна інструкція від 02.02.2024р. згідно якої ОСОБА_1 сплатила суму 490,00грн. яка складається з суми виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, що були винесені державним виконавцем у виконавчому провадженні №63670192 за наслідками виконання судового наказу від 09.12.2015р. у справі №490/11221/15-ц. Отже має місце подвійне стягнення за одне й те саме, як виконавчого збору, що вже сплачений та подвійне стягнення витрат виконавчого провадження, що також вже були сплачені. Отже у виконавчому провадженні №78808072 державний виконавець виніс 08.08.2025р. постанову про стягнення виконавчого збору, який вже був сплачений 02.02.2024р. у виконавчому провадження №63670192 та постанову від 08.08.2025р. про стягнення витрат виконавчого провадження, що вже були сплачені у виконавчому провадженні №63670192 ще 02.02.2024 року.
Проте ні заявник при поданні до суду численних заяв по суті справи не надав суду жодних доказів існування такого виконавчого провадження № 63670192 та сплати в межах цього ВП боржником ОСОБА_2 витрат виконавчого провадження, ні державний виконавець - не надали жодних доказів такого.
Відповідно ч. 7 ст. 81 ЦПК України, рішення суду не може грунтуватися на припущеннях.
Отже, суд позбавлений можливості перевірити, чи мав можливість державний виконавець при відкритті виконавчого провадження за належно оформленою заявою стягувача перевірити відсутність існування заборгованості за вказаним виконавчим документом, чи ні.
Пр цьому суд враховує, що виконавче провадження №78808072 , відкрите за оскаржуваною постановою від 08.08.2025 року - було закрито Постановою державног виконавця 19.08.2025 року за заявою боржника на підставі довідки стягувача від 12 серпня 20205 року, тобто виданої після вчинення оскаржуваних дій.
Фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом є підставою для закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" та має наслідком, зокрема, зняття арешту, накладеного на майно (кошти) боржника (ч. 1 ст. 40 цього Закону), про що державний виконавець виносить відповідну постанову.
Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (ч. 2 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження").
Таким чином, у зв'язку з закінченням під час розгляду скарги в суді виконавчого провадження внаслідок фактичного виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом, оскарження вчинених у межах такого виконавчого провадження дій та бездіяльності державного виконавця не матиме в даному випадку ефективного відновлення порушених прав скаржника.
За змістом частини 2 статті 451 ЦПК України в разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Разом із цим, виходячи із заявлених скаржником вимог даної скарги, визнання неправомірності дій та бездіяльності державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження в межах виконавчого провадження, що наразі закінчене, не поновить порушеного права скаржника, а матиме лише наслідком установлення юридичних фактів.
Відтак, задоволення в цьому випадку наведених скаржником вимог не призведе до юридичних наслідків, на досягнення яких заявлялася скарга в межах відкритого виконавчого провадження, а саме встановлення неправомірності дій з винесення постанови про відкриття цього провадження та скасування постанови про відкриття ВП від 08.08.2025 року .
Ураховуючи те, що виконавче провадження № 78808072 з примусового виконання судового наказу суду від 09.12.2015 1 є закінченим на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" - суд дійшов висновку, що в задоволенні скарги в цій частині вимог слід відмовити в зв'язку з неефективним способом захисту порушеного права.
Щодо розгляду вимог скарги в частині визнання незаконним та протиправним дії Головного державного виконавцяЦентрального відділу державної виконавчої службиу м.МиколаєвіПівденногго міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса) Педь А.І. по винесенню постанови про стягнення виконавчого зборувід 08.08.2025р. ВП №78808072, Постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 08.08.2025р. ВП №788080724 скасування постанови Головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої службиу м.МиколаєвіПівденногго міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса)Педь А.І про стягнення виконавчого збору від 08.08.2025р. ВП №78808072 та скасування постанови Головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої службиу м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса)Педь А.Іпро розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 08.08.2025р. ВП №78808072.
Так, суд звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що Закон України «Про виконавче провадження» встановив спеціальний порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання постанов про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження. Згідно з цим порядком відповідні спори належать до юрисдикції адміністративних судів, і їх слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Подібну правову позицію викладено Великою Палати Верховного Суду у постановах від 21 серпня 2019 року у справі №381/2126/18 (провадження № 14-324 цс 19), від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93 гс 18), від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц (провадження № 14-639 цс 18), від 27 березня 2019 року у справі № 766/10137/17 (провадження № 14-658 цс 18), від 03 квітня 2019 року у справах № 370/1034/15-ц (провадження № 14-103цс19) та № 370/1288/15 (провадження № 14-612 цс 18), від 12 червня 2019 року у справі № 370/1547/17 (провадження № 14-223 цс 19)).
Скарги на дії виконавця щодо винесення постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, а також визнання протиправною та скасування відповідної постанови належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, визначених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.
У порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону N 1404-VIII постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами.
Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й певні постанови виконавця.
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності виконавців.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Натомість згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно, за загальними правилами чинних процесуальних кодексів, скарги на рішення, дії та бездіяльність службових осіб під час виконання судових рішень подаються за юрисдикцією того суду, який ухвалив судове рішення, що знаходиться на виконанні.
Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом N 1404-VIII.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ч.1, 2 ст. 1 ст. 74 Закону).
Отже, Закон N 1404-VIII відносить до справ адміністративної юрисдикції спори зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження.
У постанові від 26 жовтня 2022 року у справі N 229/1026/21 (провадження N 14-205цс21) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи частину другу статті 74 Закону N 1404-VIII з огляду на принципи визначення юрисдикції спорів, пов'язаних з виконанням виконавчих документів, виснувала, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення. Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, здійснюється до судів адміністративної юрисдикції.
Тож Велика Палата Верховного Суду має послідовну і сталу практику щодо того, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори щодо оскарження постанов виконавця про стягнення витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, зокрема й судом якої юрисдикції, вони видані.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону N 1404-VIII) - такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 310/2210/21 (провадження № 14-82цс24).
У відповідності до вимог ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Отже, розгляд справи за цими вимогами скарги підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі.
На підставі викладеного та керуючись ст. 255, 447-455 ЦПК України, суд
У задоволенні вимог скарги про визнання незаконними та протиправними дії Головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої службиу м.Миколаєві Південногго міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса) Педь А.І. по винесенню Постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.08.2025 року ВП №78808072 та скасування постанови державного виокнавця про відкриття виконавчого провадження від 08.08.2025 року ВП №78808072 - відмовити.
Провадження по справі в частині вимог скарги про визнання незаконними та протиправними дії Головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південногго міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса) Педь А.І. по винесенню Постанови про стягнення виконавчого зборувід 08.08.2025р. ВП №78808072 та Постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 08.08.2025р. ВП №78808072, а також скасування цих постанов - закрити.
Роз'яснити, що справу за заявленими вимогами скарги на дії та постанову державного виконавця слід розглядати в порядку адміністративного судочинства в адміністративному суді в порядку, передбаченому законом.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.
Суддя Гуденко О.А.