Справа № 515/1311/25
Провадження № 2/515/1664/25
Татарбунарський районний суд Одеської області
05 листопада 2025 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Дем'янової О.А.,
за участю: секретаря судового засідання Унгурян Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
27 серпня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») через свого представника Кудіну А.В. звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості: за Договором позики №73533515 від 23 серпня 2024 року в розмірі 19081,23 грн, з яких: 9325,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3472,50 грн - сума заборгованості за відсотками; 4783,73 грн - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою, 0-сума заборгованості за пенею, 1500,00 грн - комісія за надання позики, а також понесені судові витрати.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 23 серпня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №73533515, який підписано електронним підписом.
14 червня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено Договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в розмірі 19081,23 грн.
Згідно з Реєстром боржників №38 від 21 травня 2025 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 на суму 19081,23 грн.
На підставі викладеного, та з огляду на той факт, що відповідач отримав кошти в борг, але своїх зобов'язань за кредитним договором і договором позики в повному обсязі не виконав, позивач просить позов задовольнити.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 серпня 2025 року визначено головуючого суддю Дем'янову О.А.
Ухвалою від 03 вересня 2025 року відкрито провадження у вказаній справі. Розгляд справи визначено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Представник позивача при подачі позову до суду у позовній заяві просив в разі розгляду даної позовної заяви в порядку загального позовного провадження, призначений розгляд справи здійснювати за відсутністю представника позивача, і у випадку неявки в судове засідання відповідача у визначені судом дату та час, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідачу судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем його проживання двічі направлялись ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, матеріали справи містять рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення із підписами отримувача та датами їх отримання 16.04.2025 та 15.10.2025 року (а.с.48,52).
Крім того, ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи 22.10.2025 року та 05.11.2025 року повідомлений через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (а.с.51,54).
На підставі частини 11 статті 128 ЦПК України відповідач з опублікуванням оголошення про виклик вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 23 серпня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №73533515 (а.с.6-10).
Згідно з умовами Договору та паспорту споживчого кредиту, ОСОБА_1 погодив отримання кредиту в розмірі 10000,00 грн, строк кредитування 30 днів, мета отримання: на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, спосіб надання: безготівковим шляхом (кредитні кошти надаються шляхом переказу на банківську карту споживача) на строк, визначений договором, процентна ставка 0,22500 в день, що становить 82,12500 % річних, загальні витрати за кредитом - 2175,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом - 12175,00 грн, реальна річна процентна ставка - 1090,5 % річних, комісія за надання позики-15,00% від суми позики 1500,00 грн (а.с.11-12).
Договір позики підписаний електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.
Підписанням цього договору позики відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license з повною інформацією позикодавця та його послуги, що передбачено ст.12 Закону України «Про фінансові послуги» та державне регулювання ринків фінансових послуг» (п.п.5.1, 5 Договору позики).
Позивач також вказав, що ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641,644 ЦК України на укладення Договору позики та визначають порядок кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст.628,629 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом ч.1ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Системний аналіз указаним норм закону свідчить про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст.205,207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до абз.2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Така пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, положення вказаного законодавства свідчать про те, що, з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Зважаючи на викладене, суд вважає доведеним факт укладення між відповідачем та первісним позикодавцем кредитного договору.
14 червня 2021 року між TOB «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого TOB «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Згідно з п. 1.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить Клієнту.
Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, які формуються згідно Додатку №1 є невід'ємною частиною Договору.
Згідно з п.1.2 перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Пунктом 4.1 Договору факторингу Клієнт зобов'язується надати Документацію по Боржниках, зазначених у Реєстрі Боржників протягом 30 календарних днів з моменту підписання Акту прийому передачі відповідного Реєстру Боржників, але в будь-якому разі не раніше дня сплати Фактором Ціни Продажу Заборгованості. Передача Документації здійснюється шляхом укладення між Сторонами відповідного Акту прийому передачі Документації за формою, встановленою в Додатку №4 до кого Договору.
Згідно з Витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 14/06/21 TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передав, а ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики № 73533515 від 23.08.2024.
Відповідно до п.3.2 Договору факторингу Фактор сплачує Клієнту 100% Ціни продажу протягом 7 (семи) робочих днів з моменту передачі по Акту прийому-передачі відповідного Реєстру боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта, вказаний в розділі 10 даного Договору.
Згідно з п.3.4 Договору факторингу моментом виконання Фактором грошового зобов'язання сторони визначають момент надходження Ціни продажу за відповідним Реєстром боржників на рахунок Клієнта.
На підтвердження факту надходження 100% Ціни продажу за Реєстром боржників на рахунок ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» позивач надав платіжну інструкцію в національній валюті від 28 лютого 2025 року №670, сума перерахування у якій відповідає сумі грошових Ціні продажу, погодженій сторонами Договору факторингу у Додатковій угоді №48 від 21 лютого 2025 року (а.с.18).
Актом прийому-передачі Реєстру боржників №44 від 21 лютого 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало, а ТОВ «ЄАПБ» прийняло Реєстр боржників № 44 кількістю 4617 (а.с.19).
Що стосується суми боргу Відповідача суд приходить до наступного.
Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з п. 1 вказаного Договору позики Позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк, з метою придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від Суми Позики та Комісію за надання позики.
Виходячи з наведених умов вказаного вище договору, надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок клієнта.
Між тим, надані позивачем документи, ні прямо, ні опосередковано, не підтверджують факт отримання відповідачем від первісного кредитора коштів на підставі укладеного договору, відповідно наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі, який зазначено у позові ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
За змістом ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1ст.95 ЦПК України).
Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Між тим, матеріали справи не містять відомостей про перерахування коштів кредитодавцем на розрахунковий рахунок позичальника, а отже, відсутні докази отримання відповідачем кредиту та, відповідно не підтверджено належними та допустимими доказами наявність заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем за Договором позики.
Суд зазначає, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11.09№ 755/2284/16-ц.
У відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи.
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
При цьому, пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постанова Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника про рух коштів є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20.
Також, у постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі № 194/329/15 зазначено, що виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.
Згідно з Випискою з Реєстру боржників № 44 від 21 лютого 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступив ТОВ «ЄАПБ» право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 у сумі 19081,23 грн, з яких: 9325,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3472,50 грн - сума заборгованості за відсотками; 4783,73 грн - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою, 0-сума заборгованості за пенею, 1500,00 грн - комісія за надання позики (а.с.21).
Позивачем не надано до суду виписки з особового рахунку Відповідача, а виписка з реєстру боржників не може вважатися належним доказом наявності заборгованості ОСОБА_1 за договором кредиту.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов'язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст.12, ч. 2 ст.13 ЦПК України).
Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (ч. 2 ст.83, ч. 1 ст.84 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1ст. 81 ЦПК України).
Позивач з клопотанням про витребування відповідних доказів до суду не звертався.
Оскільки позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами щодо доведеності позовних вимог, саме він несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 755/18920/18).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не надано доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів відповідачу, тому заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з недоведеністю заявлених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13, 76-78,80-81, 83, 89, 95,141, 178,264, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул.С.Петлюри, 30.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 05 листопада 2025 року.
Суддя О.А.Дем'янова