Справа №522/5119/24
Провадження №1-кп/522/815/25
4 листопада 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
здійснивши судовий розгляд у кримінальному провадженні №12024168500000005, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.01.2024року, на підставі обвинувального акта у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, тимчасово непрацюючого, який має на утриманні двох малолітніх дітей, а саме: сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
потерпілого - ОСОБА_9 ,
представника потерпілого ОСОБА_9
адвоката - ОСОБА_10 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_3
адвоката - ОСОБА_11 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, суд
03.01.2024 року приблизно о 18 годині 25 хвилин ОСОБА_3 прийшов до потерпілого ОСОБА_9 за місцем його проживання, а саме до вхідної двері комунальної квартири АДРЕСА_3 , з метою вирішення конфлікту, який виник між їх дітьми цього ж дня.
В ході розмови між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , яка переросла у словесний конфлікт, в коридорі третього поверху біля дверей комунальної квартири АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин у ОСОБА_3 виник протиправний намір спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .
Реалізуючи свій намір, спрямований на умисне нанесення тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 схопив ОСОБА_9 обома руками, та витягнув його із дверного пройому коридору на сходовий майданчик. Після чого, діючи з прямим наміром, усвідомлюючи небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та свідомо припускаючи їх настання, наніс ОСОБА_9 кулаком правої руки один удар в ділянку грудини, та один удар в ділянку нижніх ребер ліворуч.
В результаті своїх протиправних дій ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки у вигляді перелому 12 лівого ребра із зміщенням уламків та синця м'яких тканин в проекції перелому, які не були небезпечними для життя та складають єдиний морфологічний комплекс закритої травми грудної клітини і тому оцінюються в сукупності, як такі, що викликають тривалий розлад здоров'я, строком понад трьох тижнів (більш, ніж 21 день) і за цим критерієм, відповідно до п.п.2.2.2 та 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р.) відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
За наведених обставин ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КК України - умисне ушкодження яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке що спричинило тривалий розлад здоров'я.
У судовому провадженні обвинувачений ОСОБА_3 не визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, та пояснив, що 3.01.2024 року коли він повернувся додому, до нього підбіг його старший син, та повідомив його, що потерпілий ОСОБА_9 душив за шию його молодшого сина, та погрожував йому фізичною розправою, внаслідок чого було звернення до поліції. Після чого він піднявся на 4 четвертий поверх квартири, де проживає указаний потерпілий, та постукав у вхідні двері до цієї квартири, які довго йому не відчинялись. Потім вийшов указаний потерпілий разом із своєю дружиною, та вони почали з'ясовувати обставини конфлікту, на його питання, що трапилось, та чому трапилось, вони в цей момент просто штовхались, та ніяких ударів вони одне одному не наносили, та ніхто один одного не чіпали. Після чого він спустився вниз, а його дружина - ОСОБА_12 стояла трохи нижче на сходовому майданчику, де саме знаходилось інші свідки, та його дружина в момент штовханини він не пам'ятає, так як потім коли він спускався вони встояли на 3 поверсі сходового майданчика. Мотивом у потерпілого ОСОБА_9 його оговорити є те, що у нього щаслива родина, а у цього потерпілого навпаки ні.
Суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчинені указаного кримінального правопорушення повністю доведена і підтверджується наступними доказами:
- Показаннями у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_9 , який будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України пояснив про те, що 3.01.2024 році відбувся конфлікт із обвинуваченим ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_4 , де він також проживає. Указаний конфлікт відбувся із-за дітей, а саме молодша дитина обвинуваченого ОСОБА_3 побігла додому, та покликала старшого, який прийшов, та почав розбиратись, та з'ясувати, що сталось. Після чого ввечері того ж дня до його квартири прийшов обвинувачений ОСОБА_3 , постукавши у вхідні двері, двері до квартири відчинила його дружина, а саме ОСОБА_13 , та він почав з'ясовувати, та казати, що потерпілий ОСОБА_9 чіпав дітей указаного обвинуваченого, але це не відповідало дійсності. В цей момент обвинувачений ОСОБА_3 почав кидатись, та штовхати його, та його дружину ОСОБА_13 . Після чого вони вийшли на сходовий майданчик у цьому будинку. Далі, коли він розвернувся спиною, та намагався зайти до квартири в цей момент обвинувачений ОСОБА_3 стрибнув на нього, та один раз кулаком лівої руки вдарив його в лівий бік спини, а саме у ребро, після чого указаний обвинувачений швидко покинув місце цієї події. На сходовому майданчику, крім них, інших осіб не перебувало, тому він впевнений на 100%, що саме обвинувачений ОСОБА_3 спричинив йому усі виявлені тілесні ушкодження, що підтверджується також відеозаписом. Внаслідок вище указаних подій була викликана поліція, та швидка медична допомога, та він приблизно протягом 2 тижнів проходив лікування, у зв'язку із переломом у нього ребра. Також у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 погодився із думкою прокурора про призначення цьому обвинуваченому міри покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік, та на звільнення йоговід відбування призначеного покарання строком на 1 рік.
- Показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_13 , яка будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ст.384, 385 КК України пояснила про те, що 3.01.2024 року приблизно о 18 годині 15 хвилин обвинувачений ОСОБА_3 прийшов до їх квартири за адресою: АДРЕСА_3 , для вирішення конфлікту, який виник між їхніми дітьми цього ж дня. В ході розмови почався словесний конфлікт, та обвинувачений ОСОБА_3 почав стрибати на ОСОБА_9 , та вони між собою штовхались. Указані подій відбувались протягом декількох хвилин, та вона знімала їх на мобільний телефон, а також намагалась їх розняти. Потім начебто ситуація заспокоїлась, та вона подумала, що обвинувачений ОСОБА_3 іде додому, а потерпілий ОСОБА_9 разом із нею додому, але раптом указаний обвинувачений, стоячи позаду цього потерпілого, наніс кулаком зазначеному потерпілому 2-3 удари в область ребер, та зламав йому ребра. Також у судовому засіданні свідок зазначила, що останнє ушкодження обвинувачений ОСОБА_3 наніс потерпілому ОСОБА_9 коли той намагався повернутись до квартири, а саме коли вона перша зайшла до квартири, та зробила крок назад, в цей момент цей потерпілий заходив до квартири, та обвинувачений ОСОБА_3 , стоячи позаду, наніс йому удар кулаком по ребрам, та в той момент у парадній будинку крім них нікого не було, та потім вийшла сусідка ОСОБА_14 подивитись, що трапилось, після чого цей обвинувачений покинув місце вчинення кримінального правопорушення. Також у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 підтвердила, що саме обвинувачений ОСОБА_3 наніс потерпілому ОСОБА_9 більше 2 ударів кулаком, а саме спочатку в груди кулаком правої руки, а в ребра кулаком лівої руки, та указаний потерпілий не наносив ударів цьому обвинуваченому у відповідь, та внаслідок указаних подій потерпілий ОСОБА_9 проходив лікування протягом 2-3 тижнів, та операція йому не проводилась.
- Протоколом огляду предмета від 20.03.2024 року, а саме відеозапису на цифровому носієві CD-R диску (а.с.№15, т.№2), який був визнаний речовим доказом у вище зазначеному кримінальному провадженні, згідно до постанови від 4.01.2024 року (а.с.№16, т.№2), та добровільно виданий потерпілим ОСОБА_9 (а.с.13-14, т.№2) На указаному відеозаписі знаходиться фрагмент із місця події 3.01.2024 року за адресою: м. Одеса, провулок Ляпунова, будинок №7. Згідно до якого на 33 секунді цього відеозапису обвинувачений ОСОБА_3 схопив потерпілого ОСОБА_9 обома руками, та витягнув його із дверного пройому коридору на сходовий майданчик, після чого обвинувачений ОСОБА_3 наніс цьому потерпілому тілесні ушкодження (а.с.59-63, т.№2).
- Протоколом огляду предмета від 22.03.2024 року, а саме відеозапису на мобільному телефоні «Xiaomi redmi note 5» IMEI 1 НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 , який був визнаний речовим доказом у вище зазначеному кримінальному провадженні, згідно до постанови від 22.03.2024 року (а.с.№69, т.№2), та добровільно виданий свідком ОСОБА_13 (а.с.68, т.№2). При натисненні на сенсорний екран указаного мобільного телефону з'являється вміст робочого столу із заставкою у вигляді фотографій свідка ОСОБА_13 . При подвійному натисканні на значок «Галерея» відкривається її вміст із папками, серед яких наявна папка із назвою «драка». При натисканні на папку «драка» відкривається її вміст із відеозаписом тривалістю 42 секунди, на яких відображені обставини нанесення 3.01.2024 року обвинуваченим ОСОБА_3 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 (а.с.65-67, т.№2).
- Протоколом рентгенологічного дослідження лікаря - рентгенолога «Міської клінічної лікарні №11» ОСОБА_15 від 3.01.2024 року, згідно до якого у пацієнта ОСОБА_9 був виявлений перелом 12 ребра (а.с.№33, т.№2).
- Довідкою чергового лікаря «Міської клінічної лікарні №11» від 3.01.2024 року за вих.№64 виданої на ім'я потерпілого ОСОБА_9 із діагнозом забій грудної кістки із переломом 3 ребра зліва, що підтверджується фотознімками на цифровому диску, який був долучений до указаної медичної довідки (а.с.34-35, т.№2).
- Протоколом прийняття заяви ОСОБА_9 про вчинення кримінального правопорушення від 4.01.2024 року, згідно до якого 3.01.2024 року раніше невідомий йому чоловік у період часу із 18 до 19 години за адресою: АДРЕСА_4 наніс йому тілесні ушкодження в область тулуба.(т.№2, а.с.8),
- Висновком експерта за №30 від 16.01.2024 року, відповідно до якого на підставі даних судово-медичної експертизи громадянина ОСОБА_9 були зроблені наступні підсумки:
1.5. У громадянина ОСОБА_9 закрита травма грудної клітки у вигляді перелому 12 лівого ребра зі зміщенням уламків та синця м?яких тканин в проекції перелому.
Вказані ушкодження утворилися від дії тупого(-их) твердого(-их) предмета(-ів), індивідуальні особливості якого(-их) у властивостях ушкоджень не відобразилися. В механізмі виникнення ушкоджень міг мати місце удар. Не виключено, що ці ушкодження могли утворитися одномоментно в результаті нанесення удару рукою («кулаком»).
4. Наявні ушкодження виникли незадовго до звернення громадянина ОСОБА_9 до лікувального закладу, і таким чином могли бути заподіяні 03.01.2024 р.
2. Вказані ушкодження не були небезпечним для життя та складають єдиний морфологічний комплекс закритої травми грудної клітки і тому оцінюються в сукупності, як такі, що викликають тривалий розлад здоров я строком понад трьох тижнів (більш ніж 21 день) і за цим критерієм, відповідно до п. п. 2.2.2 і 4.6 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" (1995 р.) відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
3. Виникнення тілесних ушкоджень, подібних до тих, що є у громадянина ОСОБА_9 зазвичай супроводжуються відчуттям болі. Наявність та характер «фізичного болю» встановлюється в рамках проведення судово-психіатричної експертизи. (а.с.№31-32, т.№2).
Аналізуючи показання у судовому засіданні свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , суд приходить до наступного.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , яка будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ст.384, 385 КК України пояснила про те, що у 2024 році, точну дату вона не пам'ятає, коли вона була вдома, то почула на площадці у під'їзді будинку розмову на підвищених тонах, це відбувалось буквально 2-3 секунди, та коли вона на декілька секунд виглянула із своєї квартири, та на відстані 2 метрів побачила біля відкритих вхідних дверей до комунальної квартири стояв потерпілий ОСОБА_9 , а обвинувачений ОСОБА_3 стояв на 5 сходинок нижче, вони спілкувались на підвищених тонах, бійки між ними вона особисто не бачила, та не бачила, щоб хтось комусь наносив тілесні ушкодження, поряд біля них також нікого не було. Вище указані події відбувались за адресою: АДРЕСА_3 .
Суд не приймає до уваги показання у судовому засіданні свідка ОСОБА_14 , яка пояснила про те, що не було бійки між обвинуваченим ОСОБА_3 , та потерпілим ОСОБА_17 у 2024 році, так як із її пояснень видно про те, що вона не із самого початку бачила цей конфлікт, та як вона пояснила, що виглянула із квартири, та зачинила двері. Суд приймає показання цього свідка у цій частині, що конфлікт між цим обвинуваченим та потерпілим мав місце.
Усудовому засіданні свідок ОСОБА_12 , яка будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ст.384, 385 КК України пояснила про те, що 3 січня приблизно о 18 годині ближче до 19 години вечора її дитина гуляла у дворі будинку, а потім вона подзвонила їй, та сказала: «Мам мене обзивають!», після чого вона вийшла, та хотіла послухати, які гидотні слова кажуть на вулиці. Також у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що син ОСОБА_18 разом із своїм другом ображали її дитину, та кричали її дитині, що ти «кончений». Потім буквально через 10 хвилин вона почула крик дитини «Мама допоможи!», та вона вискочила на вулицю, і в той момент вона побачила, як обвинувачений ОСОБА_3 , із ознаками алкогольного сп'яніння,відходить від дітей, та почав висловлюватись нецензурною лайкою на її адресу, а її дитина почала заїкатись, та розповідати, що ОСОБА_19 налетів на нього, та у дитини була порвана шапка та куртка, та приблизно 15 хвилин відбувалась лайка між ними, та потім вони розійшлись. Після чого вони разом із обвинуваченим ОСОБА_3 піднялись на площадку до квартири, та постукали у двері. Після того, як її чоловік постукав у двері, та двері відчинились потерпілий ОСОБА_9 відразу почав нецензурною висловлюватись, та в цей момент вона стояла на прольоті третього поверху, а ці події відбувались на 4 поверсі, та їй було видно вхідні двері, та вона приблизно на відстані 20-30 метрів чітко бачила ці події, та чула хто про що говорив, разом із нею також був друг її чоловіка ОСОБА_20 . Потерпілий ОСОБА_9 говорив, що її діти вдарили його дитину, але їх дитину ніхто не чіпав, та навпаки рукоприкладство було застосовано до їх дитини. Також у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що ніякі удари нікому не наносились, та вони просто спілкувались на підвищеному тоні, а свідок ОСОБА_13 однією рукою знімала ці події на мобільний телефон, а другою рукою намагалась, щось зробити її чоловіку, але ніяких ударів не було, та вона ніяких ударів не бачила, оскільки вони просто посилали один одного, після чого вони разом із обвинуваченим спустились, та пішли до себе в квартиру, та указані події у парадній будинку вона сумнівається, що хтось бачив, окрім них. Також у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що їй невідомо звідки у потерпілого ОСОБА_9 тілесні ушкодження, та хто йому переламав ребра, так як вона особисто не бачила, щоб хтось комусь наносив удари, та її чоловік просто хотів вияснити ситуацію, що склалась між їх дітьми, та коли вони спустились із парадної будинку приїхали працівники поліції. У судовому засіданні свідок ОСОБА_12 зазначила, що у парадній вище указаного будинку було дуже темно. Суд не враховує показання свідка ОСОБА_12 , так як згідно до відеозапису із матеріалів кримінального провадження вона була відсутня на цьому відеозаписі, не знаходилась на сходовому майданчику указаного будинку, та посилалась у своїх показаннях, що у цьому під'їзді було дуже темно.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_16 , який будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст.384, 385 КК України пояснив про те, що 3.01.2024 року приблизно о 19 годині вони із своїм товаришем обвинуваченим ОСОБА_3 , коли підійшли до будинку зустріли дитину указаного обвинуваченого, яка була в сльозах, та у шоці. Після чого дитина сказала, що його душив потерпілий ОСОБА_9 , та вони разом із цим обвинуваченим пішли до указаного потерпілого додому, щоб поговорити, а саме з'ясувати стосунки, що трапилось, та чому цей потерпілий душив дитину, та кидався на дружину цього обвинуваченого. Коли вони разом із дружиною цього обвинуваченого стояли на прольоті 3-го поверху, то бачили, як цей обвинувачений та потерпілий з'ясовували відносини на 4 поверсі цього будинку, а саме все відбувалось адекватно, ніяких бійок не було. Також у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснив, що він не бачив, щоб обвинувачений ОСОБА_3 наносив тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_9 , оскільки ніякої бійки тоді не було, там просто була розмова на підвищених тонах, та жінка потерпілого голосніше всіх говорила, а вони стояли між поверхами та слухали. Також у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснив, що він чітко пам'ятає, як відкрились вхідні двері, та відразу почались якісь крики, але в яку сторону вхідні двері відкриваються він не пам'ятає, можливо у праву сторону. Також він не бачив чи знімала дружина потерпілого ОСОБА_9 ці події на мобільний телефон, та коли вони вийшли із парадної будинку майже через декілька хвилин приїхали працівники поліції, та вони поїхали у райвідділ, там було відбувалось медичне освідування, та працівники поліції повідомили, що їх все нормально, травм немає, та вони спокійно поїхали додому. У судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснив, що освітлення у зазначеному під'їзді було тьмяне, та треба було придивитись, щоб побачити обличчя вище указаних осіб. Суд не враховує показання свідка ОСОБА_16 про те, що обвинувачений ОСОБА_3 не наносив тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 , так як він є товаришем обвинуваченого ОСОБА_3 , та у нього є мотив допомагати йому уникнути кримінальної відповідальності. Крім того, свідок ОСОБА_16 пояснив, що у під'їзді було погане освітлення, та цей свідок відсутній на відеозаписі долученому до кримінального провадження, та із відеозапису видно, що цей свідок не знаходився на сходовому майданчику під час конфлікту між потерпілим ОСОБА_9 , та обвинуваченим ОСОБА_3 .
Суд вважає, що доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що він не вчиняв 3.01.2024 року кримінального правопорушення, та не спричинив умисне ушкодження яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке що спричинило тривалий розлад здоров'я потерпілому ОСОБА_9 були спростовані вище переліченими доказами у цьому кримінальному провадженні.
Суд впевнений в тому, що обвинувачений ОСОБА_3 не визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.
Суд не приймає до уваги доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що у потерпілого ОСОБА_9 був мотив оговорити його, так як у нього щаслива сім'я, а у потерпілого навпаки ні, так як вважає, що такі його доводи є надуманими із метою уникнення ним кримінальної відповідальності за вчинене ним вище зазначене кримінальне правопорушення.
У суда відсутні підстави не довіряти показанням потерпілого ОСОБА_9 , так як у нього відсутній мотив оговорити обвинуваченого ОСОБА_3 , та указаний потерпілий у судовому засіданні пояснив про те, що він впевнений на 100%, що саме обвинувачений ОСОБА_3 спричинив йому 3.01.2024 року усі вище зазначені тілесні ушкодження.
Суд враховує показання у судовому засіданні свідка ОСОБА_13 , так як зазначений свідок 3.01.2024 року у момент вчинення вище указаного кримінального правопорушення перебувала на сходовому майданчику у приміщенні будинку АДРЕСА_4 , що підтверджується оглянутим у судовому засіданні відеозаписом (а.с.№15, т.№2), який був визнаний речовим доказом (а.с.№16, т.№2), та саме цей свідок за допомогою свого мобільного телефона «Xiaomi redmi note 5» IMEI 1 НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 , який був визнаний речовим доказом (а.с.№69, т.№2) проводила вище указану відеофіксацію цього кримінального правопорушення.
Показання обвинуваченого ОСОБА_3 повністю спростовуються показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_13 , потерпілого ОСОБА_9 , а також оглянутим у судовому засіданні відеозаписом (а.с.№15, т.№2), із якого вбачається, що саме указаний обвинувачений зухвало себе веде, спричиняючи на 33 секунді указаного відеозапису тілесні ушкодження цьому потерпілому, та на цьому відеозаписі відсутні будь-які інші особи про яких вказувала сторона захисту, а саме свідки ОСОБА_12 , та ОСОБА_16 .
Суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_3 усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, та передбачав суспільно небезпечні наслідки у вигляді умисного ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я іншій людині у разі нанесення ним кулаком правої руки одного удару в ділянку грудини, та одного удару в ділянку нижніх ребер ліворуч потерпілому ОСОБА_9 , які були здійснені із застосуванням значної сили, адже внаслідок таких ударів указаний обвинувачений спричинив цьому потерпілому тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки у вигляді перелому 12 лівого ребра із зміщенням уламків та синця м'яких тканин в проекції перелому, які не були небезпечними для життя та складають єдиний морфологічний комплекс закритої травми грудної клітини і тому оцінюються в сукупності, як такі, що викликають тривалий розлад здоров'я, строком понад трьох тижнів (більш, ніж 21 день) і за цим критерієм, відповідно до п.п.2.2.2 та 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р.) відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що підтверджується висновком експерта за №30 від 16.01.2024 року (т.№2, а.с.31-32).
Версії обвинуваченого ОСОБА_3 , висунуті на свій захист, щодо невизнання своєї вини в пред'явленому обвинуваченні, були проаналізовані судом і визнані неспроможними, оскільки вони носять непослідовний, плутаний і суперечливий характер, повністю спростовуються наведеними у вироку доказами, які узгоджуються між собою і викривають обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
За таких обставин, враховуючи вище зазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність винності обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КК за обставин, встановлених судом.
Суд вважає, що доводи захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 про необхідність закриття кримінального провадження відносно цього обвинуваченого, на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку із тим, що на його на думку, не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді, та вичерпані можливості їх отримати, суд оцінює критично, так як судом указані докази, які підтверджують винність указаного обвинуваченого у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
Приймаючи до уваги вище указане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні указаного кримінального правопорушення повністю доведена.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.1 ст.122 КК України, як умисне ушкодження яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке що спричинило тривалий розлад здоров'я.
У ст.65 КК України передбачено про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує його особу, що він позитивно характеризується за місцем проживання, та обвинувачується у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення.
Як обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд враховує те, що він раніше не судимий, що він має утриманні двох малолітніх дітей, а саме: сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серія № НОМЕР_3 від 16.11.2012 року), та сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серія № НОМЕР_4 від 22.12.2014 року).
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відсутні.
У п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7 (у редакції від 06.11.2009 року) зазначено, що призначаючи покарання у виді виправних робіт і визначаючи розмір та строки відповідного покарання, суди мають враховувати майновий стан підсудного, наявність на його утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку тощо.
Як зазначено у п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7 (у редакції від 06.11.2009 року) виправні роботи призначаються тільки працюючим і відбуваються за місцем роботи засуджених.
На думку суду, призначення покарання у вигляді виправних робіт є неможливим, так як обвинувачений ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований.
Суд приходить до висновку, що більш суворий вид покарання у вигляді позбавлення волі не може бути призначений, так як менш суворий вид покарання буде достатній для виправлення цього обвинуваченого, та для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
З урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_3 , ступеню тяжкості кримінального правопорушення, наявності вище зазначених двох пом'якшуючих покарання обставин, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та відсутні заборони, зазначеної у ч.3 ст.61 КК України, суд приходить до висновку про те, що із метою запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень обвинуваченим, та з метою його виправлення йому необхідно призначити покарання у вигляді обмеження волі, із застосуванням ст.75 КК України, та звільнити цього обвинуваченого від відбування покарання, із випробуванням, та покласти на нього обов'язки, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України.
З урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_3 , наявності двох пом'якшуючих покарання обставин, відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд вважає недоцільним покладення на указаного обвинуваченого додаткових обов'язків, передбачених ч.3 ст.76 КК України.
На підставі вище указаного, суд вважає, що такий вид покарання буде достатній для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
У зв'язку із відсутністю клопотань учасників судового провадження міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 не обирати.
Питання про долю речових доказів суд вирішує, відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.100, 331, 367-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та призначити йому покарання за указаною частиною указаної статті обмеження волі - 1 /один/ рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, з випробуванням строком на 1 /один/ рік. На підставі ч.1 ст.76 КК України строком на 1 /один/ рік покласти на ОСОБА_3 , наступні обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Строк відбування покарання, а саме іспитовий строк ОСОБА_3 , по цьому вироку Приморського районного суду м. Одеси, рахувати з моменту проголошення вироку, тобто з 4.11.2025 року.
Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 не обирати.
Речовий доказ - носій інформації СD - R диск із відеозаписами зберігати у матеріалах кримінального провадження.
Речовий доказ - мобільний телефон «Xiaomi redmi note 5» IMEI 1 НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 вважати повернутим свідку ОСОБА_13 за належністю.
Учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку, копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 діб з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси у Одеський апеляційний суд. Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1