Справа № 522/15376/25-Е
Провадження № 2/522/7172/25
05 листопада 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Домусчі Л.В.,
секретаря судового засідання - Навроцької Є.І.,
розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,
До Приморського районного суду м. Одеси 09.07.2025 року через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ в сумі 48 569,09 грн
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу за об'єктом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач, як суб'єкт ринку газу, з 01.11.2018 року здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам які використовують його (природний газ) для власних потреб на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 880 від 04.07.2017року «Про видачу ліцензій з постачання природного газу ...» на території України. Оператором ГТС України, в межах чинного законодавства, а також згідно листа ГПК «Нафтогаз України» (лист від 08.06.2022 № 119/2.2-72-86-2022) було здійснено перенесення побутових споживачів, які станом на 08.06.2022 знаходились в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», до Реєстру споживачів ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України». У під. 1 п. 2 наказу від 08.06.2022 №198 вирішено забезпечити можливість Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» вносити побутового споживача, якого внесено до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії», до Реєстру споживачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» для реалізації газу побутовим споживачам без надання постачальником інформації щодо заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам. З огляду на вказану правову норму, включення споживача до Реєстру споживачів ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не передбачало підписання споживачем заяви-приєднання. Таким чином, Товариство здійснювало постачання природного газу на об'єкт Споживача на підставі договору постачання природного газу побутовим споживачам, який є типовим та публічним, а Споживач в свою чергу зобов'язаний своєчасно оплачувати Товариству вартість спожитого природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені Договором. Доводимо до відома суду, що Відповідач являвся споживачем Постачальника «останньої надії» та був включений до Реєстру споживачів Постачальника «останньої надії» та споживав газ за ціною тарифного плану «Надійний» для споживачів Постачальника «останньої надії» яку зазначено у витязі з білінгової системи «Газоліна» - «Фінансовий стан» у вигляді роздруківки по особовому рахунку Позивача. Постачальник «останньої надії» - компанія, яка зобов'язана протягом 60 днів постачати газ споживачу, якщо він залишиться без постачальника. За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження КМУ від 22 липня 2020 року № 917-р постачальником «останньої надії» визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України». Отже, Товариство здійснювало постачання природного газу на об'єкт Боржника на підставі договору постачання природного газу постачальником «останньої надії». Вищезазначений об'єкт нерухомості належить Відповідачу на праві власності, про що свідчить Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності. На умовах Договору, Позивач постачав природний газ, а Відповідач отримував його та використовував для власних потреб. Вартість використаного природного газу Відповідач зобов'язаний сплачувати щомісячно, відповідно до діючих тарифів. Позивачем було поставлено Відповідачу природний газ, вартість якого не сплачена Відповідачем, про що свідчить виписка з особового рахунку - фінансового стану. Відповідачем по об'єкту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в період з травня 2022 року по травень 2025 року (включно) було спожито природний газ на загальну суму 48 569,09 грн., вартість якого залишилась не оплаченою Споживачем.
На думку сторони позивача, оскільки Відповідач не в повному обсязі сплачував нараховані суми за спожитий природний газ, це свідчить про неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань, а тому порушує право Позивача на одержання плати за поставлений природний газ у встановлений Договором строк.
За викладеного, позивач просить стягнути із відповідачки борг за спожитий природний газ за об'єктом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 48 569,09 грн. та судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Матеріали позову суддя отримала 10.07.2025 року.
Відповідно до Єдиного державного демографічного реєстру, відповідь № 1559522 від 10.07.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована з 29.05.2006 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 10.07.2025 року у справі відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та призначено судове засідання на 03.09.2025 року.
До суду 25.08.2025 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, відповідно до якого просить у задоволені позову відмовити.
В обґрунтування відзиву зазначено, що відповідачка не визнає заявлених вимог у повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з того, що дійсно, їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 , у зв'язку з чим вона є побутовим споживачем природного газу та має присвоєний за вказаною адресою особовий рахунок - НОМЕР_1 . Вказувала, що в зазначеній квартирі, щодо якої в неї виникла заборгованість, вона не мешкає та не користується газом у побуті, відповідно споживання природного газу в даному помешканні - є мінімальним. Посилалась на те, що на сьогодні її та її родини постійним місцем проживання є будинок за адресою, АДРЕСА_3 . За користування послугою з газопостачання та використання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , вона сплачує за фактичними показниками лічильника, один раз у декілька місяців, на підтвердження цього надала наступні платіжні інструкції № 0.0.2807732301.1 від 09.01.2023 року, оплата за спожитий газ за період з травня місяця 2022 року по грудень місяць 2022 року з наданням показання лічильника газу; № 0.0.3037576322.1 від 09.06.2023, оплата за спожитий газ за період з січня місяця 2023 по червень місяць 2023 рік; та № 0.0.3174669290.1 від 31.08.2023 року, оплата за спожитий газ за липень місяць 2023 року, з наданням показання лічильника газу; № 0.0.3174669291.1 від 31.08.2023 року, оплата за послуги розподілу газу за липень місяць 2023 року; №0.0.3355619797.1 від 13.12.2023 року, оплата за спожитий газ за період з липня місяця 2023 року по грудень місяць 2023 року, з наданням показання лічильника газу; № 0.0.3557344132.2 від 29.03.2024 року, оплата за послуги по розподілу газу за період з 01.12.2023 року по 01.04.2024 року; № 0.0.3903121904.1 від 23.04.2024 року, оплата за спожитий газ за період з квітня місяця 2024 року по вересень 2024 рік, з наданням показників лічильника газу. Посилалась на те, що під час оплати за спожитий газ нею також надавались показники лічильника. Оскільки у вказаній квартирі ніхто не мешкає і на даний час вона пуста та зачинена, то показники лічильника не сильно змінювались.
У відзиві посилалась на те, що у наданій Позивачем інформації по рахунку у вигляді роздруківки «Фінансовий стан» за період з 01.05.2022 року по 01.05.2025 року немає відображення наданих нею показників за фактично спожитий об'єм газу. У графі «показники лічильника» взагалі нічого не зазначено , що на думку відповідача не відповідає дійсності та вводить суд в оману а отже, Позивачем не надано повного та достовірного рахунку, де було би відображено показники лічильника, які зазначались нею під час оплати , тобто обсяг фактично спожитого газу.
Таким чином, за посилання відповідачки, Позивач надав до суду неповний та недостовірний розрахунок, що через свою некоректність, не дозволяє встановити наявність чи розмір заборгованості з її боку у заявленому позивачем розмірі.
Про розгляд справи 03.09.2025 року, 16.10.2025 року, 24.10.2025 року та 05.11.2025 року сторони ули повідомлені.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складення цього судового рішення є 05.11.2025 року.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Із матеріалів справи судом встановлено, що об'єкт газифікації, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить відповідачу ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_2 , 05.03.2005 року, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради.
Позивач, як суб'єкт ринку газу, з 01.11.2018 року здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам які використовують його (природний газ) для власних потреб на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 880 від 04.07.2017 «Про видачу ліцензій з постачання природного газу ...» на території України.
Відповідачем визнається, що вона є споживачем послуг позивача та на її ім'я відкрито особовий рахунок № НОМЕР_3 , відповідач приєднався до договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» (ТОВ «ГК «Нафтогаз України») шляхом акцептування договору із позивачем через факт споживання газу.
Звертаючись до суду позивач посилався на те, що відповідачем у період із травня 2022 року по травень 2025 року було спожито природний газ на суму 48 569,09 грн., вартість якого залишається споживачем (відповідачем) не погашеною.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України).
Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти: правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Частиною 1 ст. 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцями комунальних послуг: послуг з постачання та розподілу природного газу - постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об'єкти газоспоживання споживача.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні-послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення договору.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу», споживач, серед іншого, зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Згідно з п. 1 глави 5 розділу ІV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 року, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Пунктом 2 глави 5 розділу ІУ Кодексу ГТС передбачено, що з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених цією главою) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація постачальником, крім постачальника «останньої надії», побутового споживача здійснюється на безстроковий період.
Положеннями п. 1 розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2496, визначено підставами для постачання природного газу побутовому споживачу є:
- наявність у побутового споживача договору розподілу природного газу, укладеного з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого підключений об'єкт споживача, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального EIC-коду як суб'єкту ринку природного газу;
- наявність у побутового споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу побутовим споживачам та дотримання його умов;
- включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді.
За приписами п. 15 розділу ІІІ Правил 15 вказаних Правил, постачання природного газу постачальником починається з дня реєстрації споживача в Реєстрі споживачів постачальника.
Відсутність письмового договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати наданих послуг, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною у постанові від 07.07.2020 року у справі №712/8916/17.
Пунктом 4 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем передбачено, що побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов'язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п'яти діб (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу.
Відповідно до пункту 5 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ дані про об'єм (м куб.) та обсяг (кВт·год, Гкал, МДж) розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за розрахунковий період (газовий місяць) зазначаються Оператором ГРМ в особистому кабінеті споживача на сайті Оператора ГРМ (за наявності) та/або в рахунку про сплату послуги за договором розподілу природного газу.
Оператор ГРМ відповідно до вимог Кодексу ГТС передає інформацію про об'єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача.
Визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об'єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов'язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.
Розбіжності у частині визначення об'єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу врегульовуються договором розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об'єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Побутовий споживач має право не частіше одного разу на три місяці звернутись до Оператора ГРМ із заявою про проведення звіряння фактично використаних об'ємів природного газу та сплачених коштів за послуги розподілу природного газу. Оператор ГРМ на письмове звернення побутового споживача, не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня отримання такого звернення, зобов'язаний провести з таким споживачем звіряння фактично використаних об'єктом споживача об'ємів природного газу. За результатами звіряння підписується відповідний акт. У разі виявлення розбіжностей між даними акта звіряння та даними Оператора ГРМ по особовому рахунку такого споживача проводяться коригування відповідно до підписаного акта звіряння фактично використаних об'єктом споживача об'ємів природного газу (пункт 6 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ).
У разі неотримання Оператором ГРМ до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об'єм розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об'єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з урахуванням вимог цього Кодексу. Якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть покази лічильника газу, формування об'єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань. Група споживання по кожному об'єкту побутового споживача, який розраховується за лічильником газу, визначається Оператором ГРМ згідно з цим Кодексом. Номер групи споживання зазначається Оператором ГРМ в персоніфікованих даних заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу та в рахунках Оператора ГРМ про сплату послуг за договором розподілу природного газу.
Так, пунктом 6 цієї глави передбачено, що побутовий споживач має право не частіше одного разу на три місяці звернутись до Оператора ГРМ із заявою про проведення звіряння фактично використаних об'ємів природного газу та сплачених коштів за послуги розподілу природного газу. Оператор ГРМ на письмове звернення побутового споживача, не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня отримання такого звернення, зобов'язаний провести з таким споживачем звіряння фактично використаних об'єктом споживача об'ємів природного газу. За результатами звіряння підписується відповідний акт. У разі виявлення розбіжностей між даними акта звіряння та даними Оператора ГРМ по особовому рахунку такого споживача проводяться коригування відповідно до підписаного акта звіряння фактично використаних об'єктом споживача об'ємів природного газу.
Згідно з п.п. 1, 2, 3 глави 3 розділу ІV Кодексу ГРМ для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень.
На підставі п.п. 1, 2 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.
Періодом, за який по об'єкту побутового споживача визначається об'єм та обсяг спожитого (розподіленого) природного газу, є календарний місяць. При цьому відповідно до вимог Кодексу ГТС Оператор ГРМ на щоденній основі забезпечує передачу Оператору ГТС через його інформаційну платформу інформації про прогноз відборів/споживання природного газу по побутовому споживачу на кожну наступну газову добу протягом газової доби (оновлені прогнози), а також надає дані про фактичний (попередній) обсяг природного газу, спожитий за кожну попередню газову добу.
Відповідач не надав суду доказів, що вона на виконання вимог пункту 4 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ своєчасно надавала фактичні показники лічильника газу Оператору ГРМ.
Відповідно до статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує.
Відповідно до пункту 27 розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2496 (далі - Правила), якщо побутовий споживач не здійснив оплату за спожитий природний газ протягом десяти днів після строку, визначеного договором постачання природного газу, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання природного газу споживачу шляхом направлення споживачу письмового повідомлення (з відміткою про вручення) з вимогою самостійно припинити споживання природного газу за рахунок перекриття запірного пристрою перед газовим приладом та допустити представника постачальника за пред'явленням службового посвідчення на об'єкт для пломбування запірних пристроїв, що має здійснюватися з дотриманням техніки безпеки.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд вбачає, що позивач постачав природний газ, а відповідач отримував його та використовував для власних потреб. Вартість використаного природного газу відповідач зобов'язаний сплачувати щомісячно, відповідно до тарифів, що визначаються нормами чинного законодавства.
Надані відповідачем платіжні квитанції не свідчать про належне виконання нею обов'язку зі сплати використаного об'єму газу, окрім того не всі з них містять відповідні показання лічильників, доказів того, що відповідачка надавала відповідному оператору у передбачений законодавством термін показання лічильників, того, що відповідач, як споживач природного газу зверталась до Оператора ГРМ з заявою щодо звірення фактично використаних об'ємів природного газу, матеріали справи не містять; а отже суд приходить до висновку, що відповідачем у відповідності до чинного законодавства вимоги позивача не спростовані.
Таким чином, беручи до уваги наявність між сторонами договірних відносин з приводу постачання та споживання природного газу, враховуючи невиконання умов договору відповідачем та несвоєчасну сплату за спожиту природний газ, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі у розмірі 48 569,09 грн.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 43, 48, 49, 64, 79-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 40121452, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1) заборгованість за спожитий природний газ за об'єктом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 48 569 (сорок вісім тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять) гривень 09 копійок на рахунок: НОМЕР_5 в AT «Ощадбанк» м. Києва, МФО 300465.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 40121452, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1) судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок на поточний рахунок НОМЕР_6 в АБ «УКРГАЗБАНК» м. Києва, МФО 320478.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч. 1 ст. 354 ЦПК України.
Повний текст рішення суду складено 05.11.2025 року.
Суддя Домусчі Л.В.