Справа № 522/23495/25-Е
Провадження № 2/522/10113/25
про повернення позовної заяви
04 листопада 2025 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду міста Одеси Павлик І.А., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗІНГ» до ОСОБА_1 про стягнення простроченої заборгованості за договором лізингу у розмірі 497 662,12 грн та вилучення об'єкту лізингу,
30.09.2025 до Приморського районного суду м. Одеси надходив позов ТОВ «БЕСТ ЛІЗІНГ» до ОСОБА_1 про стягнення простроченої заборгованості за договором лізингу у розмірі 497 662,12 грн та вилучення об'єкту лізингу.
08.10.2025 ухвалою суду (суддя Павлик І.А.) позовну заяву ТОВ «БЕСТ ЛІЗІНГ» до ОСОБА_1 про стягнення простроченої заборгованості за договором лізингу у розмірі 497 662,12 грн та вилучення об'єкту лізингу повернуто позивачу на підставі п. 1, ч. 4, ст. 185 ЦПК України, оскільки представник позивача Прусов В.М. не є адвокатом.
23.10.2025 до Приморського районного суду м. Одеси повторно надійшов позов ТОВ «БЕСТ ЛІЗІНГ» до ОСОБА_1 про стягнення простроченої заборгованості за договором лізингу у розмірі 497 662,12 грн та вилучення об'єкту лізингу.
24.10.2025 розпорядженням керівника апарату суду Шарага А.О. № 1590/25, відповідно до п. 2.3.39 Положення про автоматизовану систему документообігу, справу 522/23495/25-Е передано раніше визначеному складу суду - судді Павлик І.А.
Згідно з ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного, позовного (загального або спрощеного) або окремого провадження.
Звертаючись з позовом ТОВ «БЕСТ ЛІЗІНГ» заявлено 2 позовні вимоги, а саме: стягнути з Відповідача на користь ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» 497 662,12 грн заборгованості за договором лізингу; вилучити об'єкт лізингу - легковий хетчбек Renault, моделі SANDERO, 2021 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 та передати його власнику - ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ».
З огляду на предмет позову, дана справа підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження, де представництво інтересів здійснюється у відповідності з вимогами ч. 3 ст. 58 ЦПК України та ч. 1 ст. 60 ЦПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Судом встановлено, що представником позивача у даній справі є Мазаєв Станіслав Олександрович, який діє в інтересах ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» на підставі довіреності керівника Золотарьової Людмили Семенівни у порядку передоручення від 20.10.2023 та нотаріально посвідченої довіреності від 29.07.2016, як фізична особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу (ч. 2 ст. 60 ЦПК України).
Згідно підпункту 11 пункту 16-1 Розділу XV Конституції України представництво виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01.01.2017; у судах апеляційної інстанції - з 1.01.2018; у судах першої інстанції - з 01.01. 2019.
Таким чином, починаючи з 01.01.2019 представництво інтересів в судах першої інстанції здійснюється лише адвокатами за виключенням встановлених законом випадків.
Такі випадки передбачені положеннями ст. 60 ЦПК України, зокрема представником у суді може бути особа, яка не є адвокатом під час розгляду справ у малозначних спорах.
Тоді як спір у даній справі не є малозначним і розгляд справи підлягає здійсненню в порядку загального позовного провадження, а відтак представництво інтересів сторін може здійснюватися адвокатами, керівниками юридичної особи, уповноваженими діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Згідно з ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним із таких документів: довіреністю; ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Суд, використовуючи Єдиний реєстр адвокатів України встановив, що відомості про Мазаєва С.О., як адвоката в реєстрі відсутні.
Суд враховує позицію ВП ВС, наведену у постанові від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20, згідно якої:
«…Велика Палата Верховного Суду зауважує, що, починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.
Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України, частина перша статті 56 ГПК України; близький за змістом припис є у частині першій статті 55 КАС України).
Інакше кажучи, процесуальні закони визначили, що представники сторін, третіх осіб, а також осіб, які за законом мають право звертатися до суду в інтересах інших, можуть діяти у судовому процесі або за правилами самопредставництва, або як власне представники. Останніми можуть бути: адвокати, законні представники, а у випадках, визначених у процесуальних законах, зокрема у малозначних справах, справах незначної складності, - інші особи (стаття 60 ЦПК України, стаття 58 ГПК України, стаття 57 КАС України). Повноваження саме цих представників підтверджують документи, визначені у частинах першій і четвертій статті 62 ЦПК України, частинах першій і четвертій статті 60 ГПК України, частинах першій і четвертій статті 59 КАС України. Тому неприйнятним є аргумент підписанта про те, що для самопредставництва юридичної особи достатньо виданої нею на ім'я одного з працівників довіреності.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Цей Закон розмежував поняття самопредставництва та власне представництва інтересів юридичної особи у суді.
Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України у відповідній редакції). Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник (частини третя та четверта статті 58 ЦПК України у редакції, яка діяла з 15 грудня 2017 року до 28 грудня 2019 року включно).
Аналогічні положення були у частинах першій, третій і четвертій статті 56 ГПК України та у частинах першій, третій і четвертій статті 55 КАС України у редакції, яка діяла у вказаний вище період.
Велика Палата Верховного Суду, застосовуючи відповідні положення ГПК України, раніше виснувала, що особи, які представляють юридичну особу за довіреністю і виконують процесуальні дії на підставі наданих їм довіреністю повноважень, виступають від імені цієї особи як довірителя, а не за правилами про самопредставництво (див. висновок, сформульований у постановах від 13 березня 2018 року у справах № 910/23346/16 і № 914/2772/16, від 14 березня 2018 року у справі № 910/22324/16, від 21 березня 2018 року у справі № 916/3283/16).
29 грудня 2019 року набрав чинності Закон № 390-IX, згідно з яким частини третю і четверту статті 58 ЦПК України, частини третю та четверту статті 56 ГПК України і частини третю та четверту статті 55 КАС України виклали у новій редакції:
Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частини третя та четверта статті 58 ЦПК України у редакції, чинній із 29 грудня 2019 року).
Аналогічні за змістом положення передбачені у чинних із указаної дати частинах третій і четвертій статті 56 ГПК України та у частинах третій і четвертій статті 55 КАС України.
Згідно з пояснювальною запискою до законопроєкту № 2261 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення в суді» від 15 жовтня 2019 року, який 18 грудня 2019 року ухвалили як Закон № 390-IX, право юридичної особи на особисте представництво у судах штатними працівниками скасувала реформа трьох процесуальних законів 2017 року, що негативно вплинуло на можливість юридичної особи здійснювати самопредставництво. Крім того, у кримінальному процесі збереглася можливість реалізації права на самопредставництво юридичної особи її працівником (частина друга статті 58 Кримінального процесуального кодексу України). Тому, ухвалюючи Закон № 390-IX, парламент поширив інститут самопредставництва юридичної особи в суді не тільки на її керівника або члена виконавчого органу, як це було, починаючи з 15 грудня 2017 року, але й на будь-яку іншу особу, уповноважену на це за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом).
Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб'єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов'язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов'язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.
Позивач звернувся до суду 5 серпня 2020 року, тобто після набрання чинності Законом № 390-IX. Працівник позивача, який підписав позовну заяву, апеляційну та касаційну скарги у справі, наполягав на тому, що позивач через нього здійснює самопредставництво, а відповідні повноваження підтверджує видана за підписом директора позивача довіреність. Суд першої інстанції встановив, що підписант позовної заяви подав до суду для підтвердження його повноважень копію такої довіреності. Проте у матеріалах справи немає жодного документа (як-от трудового договору (контракту), посадової інструкції), який би засвідчував можливість підписанта діяти від імені позивача за правилами самопредставництва останнього, як і немає підтвердження того, що підписант є адвокатом.
Велика Палата Верховного Суду погоджується з аргументом підписанта про те, що частина третя статті 58 ЦПК України у редакції Закону № 390-ІХ передбачає за правилами самопредставництва можливість участі юридичної особи у справі через її працівника. Однак він має бути уповноваженим діяти від імені цієї особи або за законом, або за статутом чи положенням, або за трудовим договором (контрактом). А підписант не надав суду ніяких підтверджень того, що коло його трудових (посадових) обов'язків охоплювало можливість діяти від імені позивача у суді за правилами самопредставництва. Тому суд першої інстанції правильно повернув позовну заяву, хоч і з помилкових мотивів, не взявши до уваги припис частини третьої статті 58 ЦПК України у редакції Закону № 390-IX. Вказане також залишив поза увагою апеляційний суд.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що підписант апеляційної скарги подав до суду копію довіреності та копію наказу від 24 вересня 2015 року про переведення його з 24 вересня 2015 року на посаду юрисконсульта відділу претензійно-позовної роботи управління Західного регіону Дирекції по збору проблемної заборгованості ТзОВ «ОТП Факторинг Україна». А до касаційної скарги, крім зазначених документів, на виконання ухвали Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2020 року додав копію витягу з наказу від 21 грудня 2010 року про прийняття на роботу асистентом сектору Карпатського регіону відділу претензійно-позовної роботи регіональної мережі юридичного управління ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» та копію наказу про переведення його з 22 серпня 2011 року на посаду юрисконсульта цього сектору.
У вказаних документах зміст трудових (посадових) обов'язків підписанта не визначений. Зокрема немає інформації про те, що підписант повноважний діяти від імені позивача у судовому процесі. Тому він не міг на підставі довіреності, у якій є перелік повноважень представника, здійснювати згідно з частиною третьою статті 58 ЦПК України у редакції Закону № 390-IX самопредставництво юридичної особи, підписуючи позовну заяву (а. с. 1, 2), апеляційну (а. с. 41) та касаційну (а. с. 62, 63) скарги…»
Відповідно до п. 1, ч. 4, ст. 185 ЦПК України позовна заява повертається у випадку, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Враховуючи те, що позовна заява підписана Мазаєвим С.О., який не надав суду трудового договору (контракту), посадової інструкції, які б засвідчували можливість підписанта діяти від імені позивача за правилами самопредставництва останнього, як і немає підтвердження того, що підписант є адвокатом, суд дійшов висновку, що позовна заява ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст. 19, 60, 62, 175, 185, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗІНГ» до ОСОБА_1 про стягнення простроченої заборгованості за договором лізингу у розмірі 497 662,12 грн та вилучення об'єкту лізингу повернути позивачу.
Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗІНГ», що повернення позову не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для його повернення.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовом і доданими до нього документами, а копію залишити в суді.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та протягом п'ятнадцяти днів може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду.
Суддя І.А. Павлик