Справа №487/4178/25
Провадження №2/487/2351/25
(ЗАОЧНЕ)
05.11.2025 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання Щербатюк М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 28.09.2024 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферта) 28.09.2024-100000324. Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 6 000 грн., строком на 140 днів за процентною ставкою у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит. Відповідно до Договору від 28.09.2024 року та квитанції про перерахунок коштів позивачем надано відповідачу кредит у розмірі 6 000 грн. строком на 140 днів, а ОСОБА_1 28.09.2024 року отримано кредитні кошти у зазначеному розмірі. Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі, однак відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав і кредит у визначений строк не повернув. Станом 19.06.2025 року утворилась заборгованість у розмірі 15 932,70 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 6 000грн., процентів у розмірі 6 720 грн., комісії у розмірі 212,70 грн, та неустойки у розмірі 3 000 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий Центр». Тому позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Споживчий Центр» заборгованість за кредитним договором 28.09.2024-100000324 від 28.09.2024 року у розмірі 15 932,70 грн. та стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн.
Ухвалою суду від 23.06.2025 року було відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, разом з позовом надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач до суду не з'явився, про день розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у них даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, але в судове засідання не з'явився, вказана ним причина повторної неявки визнається судом не поважною, відзив на позов не подав та позивач проти такого вирішення справи не заперечував.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 28.09.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферту) 28.09.2024-100000324. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 6 000грн, строком на 140 днів, тобто до 14.02.2025 за процентною ставкою 1%.
Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (п. 3.1 Пропозиції).
Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах визначених у заявці (п.3.3 Пропозиції).
Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (п.6 заявки ).
Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 6 000грн підтверджено довідкою сервісу iPay.ua, платіж 522357898 від 28.09.2024, призначення платежу: видача за договором кредиту №28.09.2024-100000324.
Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №28.09.2024-100000324 від 28.09.2024, заборгованість ОСОБА_2 становить 15 932,70 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 6 000грн., процентів у розмірі 6 720 грн., комісії у розмірі 212,70,00 грн, та неустойки у розмірі 3 000, 00 грн.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Таким чином, у відповідачки виник обов'язок повернути позивачу грошові кошти отримані за кредитним договором у розмірі та на умовах встановлених договором.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти.
Відповідно до ч.1,3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.
Судом встановлено та сторонами не спростовано, що 28.09.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферту) 28.09.2024-100000324. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 6 000грн, строком на 140 днів, тобто до 14.02.2025 за процентною ставкою 1%.
Надаючи оцінку аргументам позивача, суд зауважує, що відповідач, підписавши договор про надання кредиту шляхом ведення одноразового ідентифікатора відповідно до положень Закону України "Про Електронну комерцію" погодився з умовами договору.
Однак, відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконувала.
Надаючи оцінку сумі заборгованості, наведеній позивачем у розрахунку (тіло кредиту, проценти), суд не знаходить обґрунтованих підстав для сумнівів у правильності її нарахування.
Надати оцінку аргументам відповідача суд позбавлений можливості, оскільки такі ним не наведені.
Щодо вимоги про нарахування неустойки у розмірі 3 000 грн. суд зазначає наступне.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За допомогою неустойки (штрафу, пені) допускається забезпечувати виконання значної кількості зобов'язань. Зокрема, неустойка може забезпечувати виконання: договірних зобов'язань, що традиційно для цивільного обороту, оскільки в більшості випадків, саме в договорі його сторони встановлюють неустойку (штраф або пеню). Причому, це може відбуватися як під час укладення договору для забезпечення виконання зобов'язання, так і після, але до виконання тих зобов'язань, які виникли на його підставі.
Пеня, як різновид неустойки, характеризується такими ознаками: а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях; б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; г) триваючий характер нарахування пені за кожен день прострочення.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).
Відповідно до п. 15 Заявки позичальника до кредитного договору №28.09.2024-100000324 (кредитної лінії) сторони погодили, що неустойка: 60 грн. 00 коп. за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Звертаючись до суду із позовом, ТОВ Споживчий центр просило стягнути із відповідача за кредитним договором, зокрема і неустойку, в сумі 3 000 коп.
Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У постанові Верховного Суду від 06.09.2023р. у справі №910/8349/22 суд виснував щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія п. 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.
Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. на території України з 24.02.2022р. строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки розрахованої за кредитним договором укладеним з ним у 2024р. (під час дії воєнного стану) - задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Комісія пов'язана з наданням кредиту - 20% від суми кредиту та дорівнює 1200 грн., розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Згідно з абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01.01.2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10.06.2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері. У зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції:Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно частини другої статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»(10.06.2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Даного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19, провадження №14-44цс21.
Нікчемний правочин (частина другастатті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).
Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.
Як вбачається з кредитного договору укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
За вищенаведених обставин, оскільки відповідачу було встановлено плату за послуги банку, які за Законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку, що положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними. За даних обставин, позовна вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією, задоволенню не підлягає.
На підставі викладено позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №28.09.2024-100000324 у розмірі 12 720,00 грн.
На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 933,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 536, 549, 611, 625, 634, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 2, 12, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково..
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за договором 28.09.2024-100000324 від 28.09.2024 року в розмірі 12 720,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 933,80 грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст. ст. 354, 355 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», код ЄДРПОУ:37356833, місцезнаходження за адресою: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: С.М. Афоніна