Справа № 487/8249/25
Провадження № 1-кс/487/4796/25
05.11.2025 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва клопотання прокурора Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12025153030000303 від 30.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України про арешт майна
встановив:
30.10.2025 прокурор Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_3 в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному проваджені №12025153030000303 від 30.10.2025, звернулвся до слідчого судді з клопотанням, в якому просив накласти арешт у вигляді позбавлення права на відчуження, розпорядження, користування майном на тимчасово вилучене, в ході місця події - медичну довідку, щодо придатності до керування транспортним засобом на ім'я на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 2 Серія МТД №179699 видана 16.08.2024 року, ТОВ «ГУД-ДОК», код ЄДРПОУ 40416956, яку поміщено до сейф-пакету PSP1082892, з метою забезпечення його істотних ознак і властивостей, до проведення експертизи та після її проведення, в якості речового доказу.
Вимоги клопотання обґрунтовує тим, що зазначене вище майно є речовим доказом у даному кримінальному провадженні, оскільки відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, зберегло на собі сліди кримінального правопорушення та містить відомості, які використовуються як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв'язку з чим, на підставі ст. 170 КПК України на вилучене майно необхідно накласти арешт.
Прокурор до судового засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, клопотання підтримав, просив про його задоволення.
На підставі ст. 172 КПК України, клопотання розглянуто без участі власника майна.
Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя дійшов до такого висновку.
Із матеріалів клопотання вбачається, що в проваджені підрозділу дізнання МРУП ГУНП в Херсонській області перебуває кримінальне провадження № 12025153030000303 від 30.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 29.10.2025 до МРУП ГУНП в Миколаївській області від ТСЦ №4841 надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи з прямим умислом, у повній мірі усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, для складання іспиту з отримання водійського посвідчення, свідомо використала завідомо підробний документ, а саме - медичну довідку щодо придатності до керуванням транспортним засобом, 2 Серія МТД №179699 видана 16.08.2024 року, з ознаками підробки.
29.10.2025 у період часу з 09:20 по 09:35 годин, дізнавачем сектору дізнання Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області в ході огляду місця події, за адресою: м. Миколаїв, провулок Транспортний 1/1а (ТСЦ 4841) виявлено та вилучено медичну довідку, щодо придатності до керування транспортним засобом на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 2 Серія МТД №179699 видана 16.08.2024 року, ТОВ «ГУД-ДОК», код ЄДРПОУ 40416956, яку поміщено до сейф-пакету № PSP1082892.
Так 29.10.2025 громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою реєстрації для проходження практичного іспиту з керування транспортним засобом, необхідного для отримання посвідчення водія, надав ТСЦ 4841, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України, а також медичну довідку щодо придатності до керування транспортним засобом - 2 Серія МДТ №179699 видана 16.08.2024 року, ТОВ «ГУД-ДОК», код ЄДРПОУ 40416956, на його ім'я.
Під час перевірки медичної довідки адміністратор виявив можливі ознаки підроблення документа, оскільки на адресу ТСЦ 4841 надійшов лист з ВП №1 Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області, у якому зазначено, що ТОВ «ГУД-ДОК», код ЄДРПОУ 40416956, не здійснює жодної діяльності, оскільки її директор, кінцевий бенефіціарний власник і засновник - ОСОБА_5 - помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відтак будь-яка звітність про діяльність вказаного медичного центру з грудня 2019 року до контролюючих органів не подавалась. Тому адміністратор повідомив до поліції для з'ясування всіх обставин.
Постановою дізнавача від 30.10.2025 року зазначену довідку визнано речовим доказом.
В зв'язку з викладеним у органу досудового розслідування виникли підозри вважати, що медична довідка, щодо придатності до керуванням транспортним засобом, на ім'я на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 2 Серія МТД №179699 видана 16.08.2024 року, ТОВ «ГУД-ДОК», код ЄДРПОУ 40416956, має ознаки підробки, а тому з метою забезпечення збереження її істотних ознак і властивостей, до проведення експертизи та після її проведення, завдяки яким воно має доказове значення для кримінального провадження, необхідно застосувати один із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений ст. 131 КПК України - арешт майна.
Частиною 1 ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього кодексу.
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Вимогами ст. 173 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Так прокурором доведено, що майно, вилучене під час огляду місця події, зберегло на собі сліди кримінального правопорушення та може бути використано у якості доказів у кримінальному провадженні, а також доведено необхідність такого арешту та наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Незастосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту може мати наслідком перешкоджання кримінальному провадженню та встановленню істини у ньому, шляхом знищення чи зміни вказаного майна.
Таке обмеження права власності є розумним та співрозмірним із завданням кримінального провадження.
Вказане у своїй сукупності свідчить про обґрунтованість клопотання та наявність достатніх підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
З урахування викладеного, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 98, 131-132, 167, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання прокурора Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_3 - задовольнити.
Накласти арешт на медичну довідку, щодо придатності до керування транспортним засобом на ім'я на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 2 Серія МТД №179699 видана 16.08.2024 року, ТОВ «ГУД-ДОК», код ЄДРПОУ 40416956, яку поміщено до сейф-пакету PSP1082892, із забороною користуванні та розпорядженні.
Ухвала підлягає негайному виконанню, яке доручити прокурору Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1