Дата документу 05.11.2025 Справа № 336/7687/25
Єдиний унікальний № 336/7687/25 Головуючий у 1 інстанції: Галущенко Ю.А.
Провадження № 22ц/807/1966/25 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
05 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Кочеткової І.В.,
Трофимової Д.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
У серпні 2025 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Трачук Н.І. звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу, сформованою в системі «Електронний суд», про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання заяви до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя 17 вересня 2025 року відмовлено у видачі судового наказу.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для подальшого розгляду до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції помилково встановлено, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Тобто, процесуальний закон не передбачає обов'язку у випадку подання заяви про видачу судового наказу через систему «Електронний суд» направлення її боржнику поштою. Суд самостійно надсилає боржнику копію судового наказу та заяви стягувача на його офіційну електронну адресу. Якщо такої адреси немає, надсилають поштою рекомендованим або цінним листом.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило, що згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
За положенням ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в п. 1 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу вимог ст.367ч.1ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Постановляючи ухвалу про відмову в видачі судового наказу суд першої інстанції виходив з того, що заявником чи її представником не надано до суду доказів підтвердження направлення боржнику копії заяви з додатками.
Колегія суддів не погоджується з вказаним рішенням суду.
Судом встановлено, що у серпні 2025 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Трачук Н.І. звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання заяви до досягнення дитиною повноліття.
Заява надійшла до суду в електронному вигляді.
Згідно ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 163 ЦПК України визначено, що до заяви про видачу судового наказу додаються:
1) документ, що підтверджує сплату судового збору;
2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника;
3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;
4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Таким чином, положення статті 163 ЦПК України не містять вимоги щодо надання суду доказів підтвердження направлення боржнику копії заяви з додатками.
Відповідно до п.7 ст.43 ЦПК України, на який посилається суд першої інстанції, у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Тобто, процесуальний закон не передбачає обов'язку у випадку подання заяви про видачу судового наказу через систему «Електронний суд» направлення її боржнику поштою.
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1-2 статті 196 ЦПК України, після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові до його електронного кабінету, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.
Тобто, процесуальним законом передбачено обов'язок саме суду здійснити направлення судового наказу разом з копією заяви про видачу такого наказу з доданими до неї документами боржнику.
Колегія суддів також вважає необхідним звернути увагу, що ст. 165 ЦПК України містить вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу та не містить такої підстави для відмови на яку посилається суд першої інстанції.
На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про відмову в видачі судового наказу.
Виходячи з вище викладеного, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо неможливості виконання судом вимог статті 169 ЦКП України є безпідставним.
Відповідно до ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу, а доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
З огляду на вищенаведене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст.379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 374 ЦПК України,суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2025 року у цій справі скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Повний текст судового рішення складено 05 листопада 2025 року.
Головуючий
Судді: