Дата документу 29.10.2025 Справа № 333/4351/18
Єдиний унікальний №333/4351/18 Головуючий у 1 інстанції Круглікова А.В.
Провадження № 22-ц/807/1916/25 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
№ 22-ц/807/1916/25-2
29 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Гончар М.С.,
Трофимової Д.А.
за участю секретаря судового засідання Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Кібця Романа Романовича на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 серпня 2025 року про зміну способу та порядку виконання рішення суду та ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2025 року про відмову в задоволенні заяви про виправлення описки у справі позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Форум», уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Форум» про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та зобов'язати вчинити певні дії,-
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Банк «Форум» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.04.2019, позов задоволено частково.
Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Банк «Форум» на користь ОСОБА_1 362 037 грн. 10 коп. середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, з утриманням при виплаті цієї суми передбачених законом податків, обов'язкових платежів та 10 000 грн. 00 коп. моральної шкоди.
Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Форум» внести зміни до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк «Форум» шляхом включення акцептованих вимог позивача на суму 521 802 грн. 82 коп., як таких, що підлягають задоволенню у другу чергу та подати зміни, внесені до Реєстру акцептованих кредиторів ПАТ «Банк «Форум» на затвердження Фонду.
Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Форум» внести зміни до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк «Форум» шляхом включення акцептованих вимог позивача (моральної шкоди) на суму 15 000 грн. 00 коп., як таких, що підлягають задоволенню у восьму чергу та подати зміни, внесені до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк «Форум» на затвердження Фонду.
У задоволенні іншої частини вимог судом відмовлено.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.04.2019 набрало законної сили 13.05.2019.
22.07.2025 представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про зміниу порядку та способу виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.04.2019 по справі №333/4351/18-ц.
В обґрунтування заяви заявник зазначив, що на порушення вимог Конституції України, ЦПК України рішення суду від 10.04.2019 не виконано, чим порушуються його права. Виконання цього рішення є неможливим, у зв'язку із ліквідацією ПАТ «БАНК ФОРУМ» та його припиненням з 04.07.2019. Разом із тим, виходячи із приписів ст. 240-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а також ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», п. 3 р. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, яка управляє майном ПАТ «БАНК ФОРУМ» ще три роки після внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення банку, а тому вважає вказаний Фонд процесуальним правонаступником ПАТ «БАНК ФОРУМ», який має виконати рішення суду. Зміна способу та порядку виконання рішення від 10.04.2019 є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів, та є ефективним процесуальним засобом на гарантування виконання рішення. Тому просив змінити спосіб і порядок виконання вказаного рішення суду шляхом стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 362 037,10 грн. та 10 000 грн. моральної шкоди.
Просив змінити порядок та спосіб виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.04.2019 по справі №333/4351/18-ц, шляхом стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 362 037,10 грн., з утриманням при виплаті цієї суми передбачених законом податків, обов'язкових платежів та 10 000 грн. моральної шкоди.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя 14 серпня 2025 року заяву задоволено.
Змінено порядок та спосіб виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.04.2019 по справі №333/4351/18-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Форум», уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Форум» про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та зобов'язати вчинити певні дії, а саме:
«Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016, адреса: 04053, місто Київ, вул. Січових Стрільців, 17) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) присуджену рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.04.2019 по справі №333/4351/18-ц - 362 037 (триста шістдесят дві тисячі тридцять сім) грн. 10 коп. середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, з утриманням при виплаті цієї суми передбачених законом податків, обов'язкових платежів та 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди».
11 вересня 2025 року представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до суду з заявою про виправлення описки у судовому рішенні, якою просив виправити описку в ухвалі Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14.08.2025 у справі №333/4351/18 шляхом виключення з її тексту наступного абзацу: «Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, до суду не з'явився, пояснень не надав.»
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя 17 вересня 2025 року відмовлено в задоволенні заяви про виправлення описки в судовому рішенні.
Не погоджуючись із зазначеними ухвалами суду представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Кібець Р.Р. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати ухвали суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судові повістки про виклик Фонду у судове засідання на 14.08.2025 у справі 333/4351/18-ц, засобами поштового зв'язку / електронної пошти / Електронного суду до Фонду не направлялись, окрім цього скаржнику не направлялась ухвала про призначення до розгляду заяви про зміну способу та порядку виконання рішення.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з п. 4 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Судове рішення, згідно зі ст. 263 ЦПК України, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду не відповідає.
Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини гарантії регламентовані статтею 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення ЄСПЛ у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Так, постановляючи ухвалу про задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що встановлено обставини, що унеможливлюють виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.04.2019, яке набрало законної сили, суд доходить висновку про наявність передбачених законом підстав для зміни порядку та способу виконання цього рішення шляхом встановлення судом нового заходу для реалізації права заявника ОСОБА_1 на отримання стягнутих на його користь грошових коштів, а саме: присудженого до стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 435 ЦПК України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Як вбачається з матеріалів справи судові повістки про виклик Фонду у судове засідання на 14.08.2025 у справі 333/4351/18-ц, засобами поштового зв'язку / електронної пошти / Електронного суду до Фонду не направлялись.
Відповідно до вимог ч. 5 - 7 ст. 14 ЦПК України суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційнокомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційнокомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заяво
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ЄДРПОУ 21708016) має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, дата реєстрації 18.10.2023 12:47.
Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження долучення скаржника до картки провадження 6/333/191/25 за заявою ОСОБА_1 про заміну порядку та способу виконання судового рішення та отримання скаржником процесуальних документів пов'язаних з розглядом зазначеної заяви.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
У пункті 3.4 вказаного Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються.
З огляду на приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).
У справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каванил'ес проти Іспанії").
ЄСПЛ зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22, рішення ЄСПЛ у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
Згідно зі сталою практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на доступ до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.
ЄСПЛ розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Таким чином, колегією суддів встановлено порушення судом першої інстанції процесуального права під час повідомлення сторін про відкриття провадження за заявою про зміну порядку та способу виконання рішення, відсутність доказів про повідомлення скаржника про призначення заяви до розгляду та відсутності доказів отримання скаржником судової повістки про виклик до суду.
Відповідно до положень статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані ухвали постановлені з порушенням норм процесуального права, тому ухвали суду підлягають скасуванню на підставі статті 379 ЦПК України, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Оскільки постанова апеляційного суду не стосується вирішення справи по суті, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає, тобто розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ч. 13 ст. 7, ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст ст. 379, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Кібця Романа Романовича задовольнити частково.
Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя 14 серпня 2025 року та ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя 17 вересня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 05 листопада 2025 року.
Головуючий
Судді: