Дата документу 29.10.2025 Справа № 333/6476/25
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 333/6476/25 Пр. № 22-ц/807/1888/25Головуючий у 1-й інстанції: Наумова І.Й. Суддя-доповідач: Гончар М.С.
29 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Онищенка Е.А., Трофимової Д.А.
за участі секретаря Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2025 року про відмову у забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: КОМУНАРСЬКИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У МІСТІ ЗАПОРІЖЖІ ПІВДЕННОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М.ОДЕСИ), про припинення стягнення аліментів
В провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: КОМУНАРСЬКИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У МІСТІ ЗАПОРІЖЖІ ПІВДЕННОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М.ОДЕСИ), про припинення стягнення аліментів (а.в.м.с.32-35). Судовий розгляд справи призначений на 14 жовтня 2025 р.
В даному позові позивачем заявлені наступні позовні вимоги:
1.Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10 квітня 2025 року, що стягуються на підставі судового наказу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2024 по справі № 333/6062/24.
Після відкриття провадження у справі, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення вищевказаного позову (а.в.м.с.1-5), в якій просить суд:
1.Зупинити стягнення аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі судового наказу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2024 по справі № 333/6062/24, який перебуває на примусовому виконанні КОМУНАРСЬКОГО ВДВС У МІСТІ ЗАПОРІЖЖІ ПІВДЕННОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. ОДЕСА). Виконавче провадження № 75859552.
Свої вимоги заявник ОСОБА_1 обґрунтовує посиланням на п.6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, та таким.
З 10.04.2025 по теперішній час ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з батьком - позивачем, який повністю його утримує: виховує, піклується про здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створює належні умови для розвитку його природних здібностей, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей забезпечує умови життя, необхідні для розвитку дитини. Поряд із цим, відповідач фактично за відсутності підстав продовжує отримувати аліменти на утримання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , які використовує (витрачає) на власний розсуд не за цільовим призначенням - не для задоволення потреб та інтересів дитини. Позивачем сплачено, та відповідачем отримано у квітні 2025 року аліменти на утримання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 23008,85 грн., у травні 2025 року - 23008,85 грн., у червні 2025 року - 21061,27 грн.
З урахуванням викладеного, на думку заявника, наявні підстави для забезпечення позову шляхом зупинення стягнення аліментів на підставі судового наказу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2024 по справі № 333/6062/24, який перебуває на примусовому виконанні КОМУНАРСЬКОГО ВДВС У МІСТІ ЗАПОРІЖЖІ ПІВДЕННОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. ОДЕСА). Виконавче провадження № 75859552.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Наумову І.Й. (а.в.м.с.30). Ухвалою суду першої інстанції від 23 липня 2025 року (а.в.м.с.36) провадження у цій справі відкрито.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2025 року (а.в.м.с.37-38) заяву ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , про забезпечення його позову до ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , третя особа: КОМУНАРСЬКИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У МІСТІ ЗАПОРІЖЖІ ПІВДЕННОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М.ОДЕСИ) (ЄДРПОУ: 35037364), про припинення стягнення аліментів залишена без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.в.м.с.45-52) просив винести постанову, якою ухвалу суду першої інстанції скасувати, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.
В автоматизованому порядку 08.09.2025 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кухаря С.В. та Подліянову Г.С. (а.в.м.с.58). Ухвалою апеляційного суду від 08.09.2025 року (а.в.м.с.59) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 19.09.2025 року (а.в.м.с.62). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою у цій справі відкрито 22.09.2025 року (а.в.м.с.63), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.в.м.с.64) з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, та відповідний штат суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі.
Учасники цієї справи не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу сторони позивача у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.
В автоматизованому порядку 27.10.2025 року суддями Онищенко Е.А. та Трофимовою Д.А. у цій справі замінено суддів Кухаря С.В. та Подліянову Г.С. у зв'язку із тривалою відпусткою останніх (а.в.м.с. 79-80).
У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи (а.в.м.с.75-78), всі учасники цієї справи не з'явились, окрім представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Корік Я.І. (а.в.м.с.54-55), про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.
За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.
Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, які не з'явились, за присутності представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Корсік Я.І. (а.в.м.с.54-55).
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 в особі представника Корсік Я.І. у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішеннями є …ухвала, постанови…
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, залишаючи заяву позивача про забезпечення його позову у цій справі без задоволення, керувався ст. ст. 151, 153, 353 ЦПК України та виходив із такого.
Відповідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В п.п. 4, 5 постанови Пленум Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Співмірність передбачає оцінку судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. (Правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Проте, судом першої інстанції у цій справі правильно встановлено, що у вищезазначеному позові позивача у цій справі, який просить забезпечити позивач, не оскаржується судовий наказ, на підставі якого стягуються з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 аліменти на утримання їх дитини ОСОБА_4 , а позивач в ньому просить припинити стягнення аліментів, оскільки він вважає, що змінилися обставини, які були підставою для їх стягнення з нього.
Заявник (позивач) зазначає, що наразі спільна сторін дитина, на утримання якої стягується аліменти, мешкає з ним. З доданих до заяви документів вбачається, що між сторонами у справі існує судовий спір щодо визначення місця проживання цієї дитини, який наразі не вирішений.
Позивачем в заяві про забезпечення позову, по суті, заявлені вимоги тотожні заявленим позовним вимогам, які ще не розглянуті судом.
Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Таким чином, як правильно було встановлено судом першої інстанції, заявлений позивачем захід забезпечення позову у тому числі суперечить суті позовних вимог та положенням ч. 10 ст. 150 ЦПК України, в зв'язку з чим заявлені вимоги у цій справі не підлягають задоволенню.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції у цій справі, вважає його правильним при вищевикладених обставинах, а ухвалу суду першої інстанції такою, що постановлена із додержанням вимог закону, є правильною та законною.
Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції обставин та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію позивача, яку він та його представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.
Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги сторони позивача.
Проте, апеляційним судом встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни ухвали, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення по суті вищезазначеного процесуального питання (залишення заяви про забезпечення позову позивача без задоволення) у цій справі.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, ухвала суду першої інстанції у цій справі є законною та обґрунтованою, постановленою з додержанням вимог ЦПК України.
Крім цього, встановлено, що оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції не вирішував у цій справі питання про розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, а тому останнє також в апеляційному порядку не переглядалось. Однак, воно може бути вирішено судом першої інстанції у подальшому за власною ініціативою або за заявою учасників цієї справи в порядку, передбаченому ст. ст. 257 ч. 3, 270 ЦПК України.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування ухвали суду першої інстанції у цій справі, або ж її зміни.
Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України в разі відмови позивачу у задоволенні його апеляційної скарги, останній не має права на компенсацію будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.
Разом із цим, апеляційний суд вважає за доцільне роз'яснити позивачу ОСОБА_1 , що він не позбавлений права, як боржник та, відповідно, учасник відповідного виконавчого провадження, саме в останньому заявляти перед державним виконавцем клопотання про зупинення виконання вищезазначеного судового наказу про стягнення аліментів на час розгляду цієї справи судом тощо.
Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає.
Повна постанова апеляційним судом складена 05.11.2025 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Онищенко Е.А. Трофимова Д.А.