Справа № 683/2542/25
2/683/1450/2025
28 жовтня 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої судді Бондарчук Л.А.
секретаря Поважнюк Т.В.
розглядаючи у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів цивільну справу №683/2542/25, 2/683/1450/2025 за позовом ОСОБА_1 до Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Головного управління Держгеокадастру у Одеській області, про визнання незаконним та скасування рішення, скасування реєстрації земельної ділянки,
установив:
Представник відповідача - Старокостянтинівської міської ради належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи, від нього надійшло клопотання про закриття провадження у справі, оскільки дана справа має розглядатись у порядку адміністративного судочинства.
Зазначене клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Як роз'яснено в п. 6 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», при вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, судам слід ураховувати роз'яснення, викладені в пунктах 2 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (із змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2), а також Рішення Конституційного Суду України від 1квітня 2010року №10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30ЦК земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою
реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має з'ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.
У п. 7 вказаної Постанови зазначено, що земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.
Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності", про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).
Представник відповідача - Головного управління Держгеокадастру в Одеській області належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи. Направив клопотання про призначення справи до розгляду по суті, вказавши про невизнання позову.
Представник відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Львівській області належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи. До суду надійшов відзив, де представник просила в позові відмовити, а також заявила клопотання про залучення у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області.
Зазначене клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється у відповідності до Закону України «Про Державний земельний кадастр», під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування державним кадастровим реєстратором Держгеокадастру та його територіальних органів.
Відповідно до ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Частиною 1 ст.54 ЦПК України визначено наступне, якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред'явити вимоги до сторони, така сторона зобов'язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви повинні бути додані докази про
направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява.
Згідно ч.2 цієї ж статті у разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред'явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред'явленого цією третьою особою до такої сторони.
Виходячи із змісту вказаної норми закону наслідком незалучення третьої особи є те, що обставини, встановлені судовим рішенням, не матимуть юридичних наслідків у разі пред'явлення позову стороною до такої третьої особи або навпаки.
Суд вважає, що оскільки ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено скасування державної реєстрації земельної ділянки Державним кадастровим реєстратором у разі ухвалення судового рішення про таке скасування, вказана норма є імперативною, а відповідно таке скасування не пов'язується із обставинами, встановленими судовим рішенням у разі задоволення відповідної позовної вимоги.
Таким чином, суд вважає, що ухвалення судового рішення про задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки не вплине на реалізацію пов'язаних з таким рішенням прав позивачки.
Представник позивача подала заяву, де зазначила, що не відмовляється від заявленого позову, позовні вимоги підтримує, просить призначити справу до судового розгляду по суті.
Сторона позивача повідомила про всі обставини справи, які їм відомі та надала усі докази, на які вона посилається у позові.
Клопотання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження, про витребування додаткових доказів, про забезпечення доказів, - відсутні.
Клопотань про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення не надходило.
Відводів не заявлялося.
Сторона позивача вимог про стягнення судових витрат не заявляла.
Керуючись ст. 189-200, 260-261 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання представника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про залучення у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області.
Відмовити у задоволенні клопотання представника Старокостянтинівської міської ради про закриття провадження у справі.
Закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в залі судових засідань Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області (м.Старокостянтинів, вул. Миру, 9) на 14 годину 00 хвилин 2 грудня 2025 року.
Про місце, дату і час судового засідання повідомити учасників справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення на неї може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя: