22 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 201/14111/23
провадження № 61-13120св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Петрова Є. В.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Карпенко С. О., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мандриківська-134»,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мандриківська-134» на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року у складі колегії суддів Новікової Г. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П. у справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мандриківська-134» про зобов'язання надати документацію, визнання протиправним протоколу зборів правління, заборону використовувати та поширювати персональні дані, відшкодування моральної шкоди,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мандриківська-134» (далі - ОСББ «Мандриківська-134»), у якому просив:
- зобов'язати відповідача надати позивачеві документацію та відомості, а саме: копію Типового статуту та інших засновницьких документів ОСББ «Мандриківська-134»; список осіб, що входять до складу уповноважених органів управління (загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія) та співробітників ОСББ «Мандриківська-134»; відомості стосовно того, хто є розпорядником рахунків ОСББ «Мандриківська-134»; копії протоколів (рішень) загальних зборів, правління та ревізійної комісії ОСББ «Мандриківська-134»; копії результатів усіх голосувань (письмових опитувань) співвласників ОСББ «Мандриківська-134» у період між загальними зборами; копії річних звітів правління та ревізійної комісії ОСББ «Мандриківська-134»; звіт про нарахування всіх платежів та зарахування оплати за них щодо житлового приміщення, яке зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться у власності позивача;
- визнати протиправним та скасувати протокол правління ОСББ «Мандриківська-134» від 17 жовтня 2023 року, яким розголошено персональні дані позивача про заборгованість перед ОСББ та застосовано до нього обмеження доступу до внутрішньо будинкових комунікацій;
- заборонити ОСББ «Мандриківська-134» використовувати та поширювати персональні дані позивача, в тому числі дані про його адресу проживання, адресу належного йому на праві власності майна, суми заборгованості та інше;
- стягнути з відповідача на свою користь 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська ухвалою від 25 квітня 2024 рокузакрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв'язку із належністю спору до господарської юрисдикції.
Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що спір щодо порядку користування спільним майном співвласників, утримання багатоквартирного будинку, отримання співвласником житлово-комунальних послуг, надання інформації та документів про діяльність ОСББ стосується управління багатоквартирним будинком та пов'язаний із діяльністю ОСББ, а тому підвідомчий господарському суду і має розглядатися у порядку господарського судочинства.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 13 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 25 квітня 2024 року - без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновок суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі з тієї підстави, що спір за характером правовідносин підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства, є правильним, підтверджується наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку.
13 серпня 2024 року ОСББ «Мандриківська-134» подало до апеляційного суду клопотання про розподіл судових витрат, у якому просило стягнути із ОСОБА_1 на свою користь 6 555,00 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 27 серпня 2024 року в задоволенні клопотання ОСББ «Мандриківська-134» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовив.
Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що заява сторони відповідача про ухвалення додаткового судового рішення не підлягає задоволенню, оскільки позов ОСОБА_1 не розглядався по суті, а провадження у справі було закрито у зв'язку із її підсудністю господарському суду.
Зважаючи на наведене та враховуючи те, що право на відшкодування витрат на правову допомогу відповідно до положень ЦПК України виникає у сторін у пропорційному співвідношенні до задоволених чи відхилених позовних вимог, то підстав для відшкодування ОСББ «Мандриківська-134» витрат на професійну правничу допомогу немає.
Заявник не позбавлений можливості поставити питання про відшкодування витрат на правничу допомогу під час вирішення спору по суті.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У вересні 2024 року ОСББ «Мандриківська-134» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року та задовольнити клопотання про розподіл судових витрат, стягнувши з позивача на його користь 6 555,00 грн витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України, ОСББ «Мандриківська-134» зазначило, що суд апеляційної інстанції порушив право сторони відповідача на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач не скористався своїм правом на подання заяви про направлення справи за підсудністю, а тому висновок апеляційного суду про те, що заявник не позбавлений можливості поставити питання про відшкодування витрат на правничу допомогу під час вирішення спору по суті, є безпідставним.
Аргументи інших учасників справи
У січні 2025 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити цю скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 22 листопада 2024 рокувідкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.
30 вересня 2025 року матеріали справи № 201/14111/23 надійшли до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 08 жовтня 2025 року призначив справу до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСББ «Мандриківська-134» про зобов'язання надати документацію, визнання протиправним протоколу зборів правління, заборону використовувати та поширювати персональні дані, відшкодування моральної шкоди (том 1, а. с. 2-11).
Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська ухвалою від 25 квітня 2024 року закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України у зв'язку із належністю спору до господарської юрисдикції (том 1, а. с. 178-182).
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 у травні 2024 року подав апеляційну скаргу (том 1, а. с. 198-207).
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 17 червня 2024 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на увалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 25 квітня 2024 року (том 1, а. с. 234).
У липні 2024 року ОСББ «Мандриківська-134» подало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому, серед іншого, просило стягнути з позивача судові витрати, зазначивши, що попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції становитиме 9 000,00 грн (том 1, а. с. 240-244).
Дніпровський апеляційний суд постановою від 13 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 25 квітня 2024 року - без змін (том 2, а. с. 5-10).
Цього ж дня, 13 серпня 2024 року, ОСББ «Мандриківська-134» подало до апеляційного суду клопотання про розподіл судових витрат, у якому просило стягнути із ОСОБА_1 на свою користь 6 555,00 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції (том 2, а. с. 13-21).
27 серпня 2024 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заперечення на клопотання (заяву) сторони відповідача щодо ухвалення додаткового рішення у справі про розподіл судових витрат (том 2, а. с. 39-42).
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 27 серпня 2024 року в задоволенні клопотання ОСББ «Мандриківська-134» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовив (том 2, а. с. 56).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема, ухвали суду апеляційної інстанції про відмову ухвалити додаткове рішення.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСББ «Мандриківська-134» про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд керувався тим, що позов ОСОБА_1 не розглядався по суті, а провадження у справі було закрито у зв'язку із її підсудністю господарському суду. Тому, враховуючи, що право на відшкодування витрат на правову допомогувідповідно до положень ЦПК України виникає у сторін у пропорційному співвідношенні до задоволених чи відхилених позовних вимог, то підстав для відшкодування ОСББ «Мандриківська-134» витрат на професійну правничу допомогу немає.
Однак наведені висновки апеляційного суду зроблено з порушенням норм процесуального права з огляду на таке.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено (частина п'ята статті 270 ЦПК України).
За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі, процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти.
Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах учасники процесу несуть певні витрати.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Види судових витрат, порядок їхньої оплати, розподілу, зменшення розміру тощо встановлено у главі 8 ЦПК України.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, щодо закриття провадження у справі (пункт 15 частини першої статті 353 ЦПК України).
Верховний Суд звертає увагу, що апеляційне провадження має певні етапи, які вимагають як дій суду, так і дій інших учасників справи, а саме суд апеляційної інстанції перевіряє відповідність апеляційної скарги щодо форми і змісту вимогам статті 356 ЦПК України, дотримання строку, встановленого статтею 354 ЦПК України, повноважень особи, яка подала таку скаргу, сплату судових витрат та постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
З цією процесуальною дією суду пов'язано право учасників справи подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (частина перша статті 360 ЦПК України).
У частинах другій, четвертій статті 360 ЦПК України встановлено вимоги до форми та змісту відзиву та вказано на необхідність надання доказів надсилання його копій та документів, доданих до нього, іншим учасникам справи.
Тобто надання відзиву на апеляційну скаргу є реалізацією принципу змагальності сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 та стаття 12 ЦПК України).
Подання апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності апеляційної скарги.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
З матеріалів цієї справи відомо, що у липні 2024 року ОСББ «Мандриківська-134» подало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на увалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 25 квітня 2024 року, в якому, серед іншого, просило стягнути з позивача судові витрати, зазначивши, що попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції становить 9 000,00 грн (том 1, а. с. 240-244).
13 серпня 2024 року ОСББ «Мандриківська-134» подало до апеляційного суду клопотання про розподіл судових витрат, у якому просило стягнути із ОСОБА_1 на свою користь 6 555,00 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції (том 2, а. с. 13-21).
27 серпня 2024 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заперечення на клопотання (заяву) сторони відповідача щодо ухвалення додаткового рішення у справі про розподіл судових витрат (том 2, а. с. 39-42).
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСББ «Мандриківська-134» про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд не врахував, що перегляд судових рішень (як рішень, постанов та ухвал) у апеляційному порядку унормовано спеціальними статтями ЦПК України.
Подання апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності апеляційної скарги, тому вони можуть розраховувати на відшкодування понесених витрат у випадку відмови у задоволенні апеляційної скарги.
При цьому і у випадку перегляду апеляційним судом процесуальної ухвали, якою закінчено розгляд справи, зокрема передбаченої у статті 142 ЦПК України, мають бути враховані судові витрати, які понесли інші учасники справи у зв'язку зі зверненням з апеляційною скаргою та відкриттям апеляційного провадження. Такі витрати мають бути розподілені залежно від результату вирішення питання саме апеляційним судом, крім випадків направлення справи для розгляду до суду першої інстанції (статті 378, 379 ЦПК України).
У такому випадку в апеляційного суду немає необхідності обґрунтовувати добросовісність чи недобросовісність особи, яка подала апеляційну скаргу, оскільки апеляційний суд ухвалює судове рішення за наслідком перегляду ухвали, якою закінчено розгляд справи, а не приймає власне рішення, передбачене у статті 142 ЦПК України, у зв'язку з чим відсутні будь-які обставини, які б унеможливлювали або нівелювали загальний принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що під час перегляду ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат сторони, понесених у суді апеляційної інстанції.
Аналогічні висновки сформульовані Верховним Судом у постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 712/1135/22 (провадження № 61-3904св23).
Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд мав оцінити в сукупності з наданими відповідачем доказами, чи є співмірними такі витрати тому розміру гонорару, який просив відшкодувати заявник, проте таких висновків оскаржувана ухвала не містить.
За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов'язок суду.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.
Однак апеляційний суд не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не дослідив надані заявником і наявні у матеріалах справи докази та не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення питання про розподіл судових витрат, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні заяви ОСББ «Мандриківська-134» про ухвалення додаткового рішення.
Верховний Суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, досліджувати докази, які суди не дослідили, а також надавати оцінку щодо зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або необґрунтованості дій позивача, якщо такі підстави зазначені відповідачем для відшкодування судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, а отже, не має можливості ухвалити нове рішення за результатами касаційного перегляду цієї справи.
З огляду на викладене Верховний Суд зазначає, що у цій конкретній справі суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а також допустив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права заявника на справедливий розгляд його заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином зібрані докази та не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення питання про розподіл судових витрат, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.
Під час нового розгляду апеляційному суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог процесуального права та, з урахуванням документів, доданих до заяви про ухвалення додаткового рішення, вирішити питання щодо обґрунтованості вимог сторони відповідача про відшкодування витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028сво18) зробив висновок про те, що у разі якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У випадку якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з направленням справи на розгляд до суду першої / апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Враховуючи, що у цій справі Верховний Суд не змінив судове рішення суду апеляційної інстанції та не ухвалив нове, а направив справу на новий апеляційний розгляд, то підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.
Отже, у цьому конкретному випадку судові витрати, в тому числі понесені сторонами у зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, мають бути перерозподілені за результатами нового розгляду справи судом апеляційної інстанції, тобто за загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мандриківська-134» задовольнити частково.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Є. В. Петров
СуддіА. І. Грушицький
А. А. Калараш
С. О. Карпенко
В. В. Пророк