Справа № 677/439/25
Провадження № 2/677/535/25
(ЗАОЧНЕ)
05.11.2025 року м. Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області
в складі головуючого - судді Шовкуна В.О.,
за участі секретаря судового засідання Демчишеної Ю.В.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красилів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Короткий зміст позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 28.10.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазонової О.М., зареєстрований в реєстрі за № 12716, про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс»(надалі по тексту - ТОВ «Сіроко Фінанс») заборгованості у розмірі 24276,70 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що 28.10.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. було видано виконавчий напис № 12716, відповідно до якого з позивача на користь відповідача стягується заборгованість в розмірі 24276,70 грн. На підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Терлеєвим І.М. 23.11.2021 рокувідкрито виконавче провадження № 67630793. Стверджує, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено з порушенням норм діючого законодавства, заборгованість, яка примусово стягується з позивача на користь відповідача не відповідає критеріям, які законом пред'являються до такої заборгованості, яка може бути стягнута шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом. Вважає, що у приватного нотаріуса Сазонової О.М. не було підстав вчиняти виконавчий напис, оскільки згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» було внесено зміни до вказаного Переліку, зокрема щодо можливості вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Однак, постановою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині пункту 2 цих змін «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Чинна редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору.
З огляду на викладене, оскаржуваний виконавчий напис підлягає скасуванню, позивач не укладав з відповідачем жодного нотаріально посвідченого договору, що є порушенням чинного законодавства.
З таких підстав позивач просить позов задовольнити та визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
Аргументи учасників справи.
Відповідачі відзив на позовну заяву до суду не подали.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі, просить їх задовольнити.
Відповідач 1 - ТОВ «Сіроко Фінанс», який повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином, в порядку ст. 128 ЦПК України, в судове засідання повторно не з'явився, відзив на позов не подав та про причини неявки суд не повідомив.
Відповідач 2 - приватний нотаріус Сазонова О.М., яка повідомлена про дату, час і місце судового засідання належним чином, в порядку ст. 128 ЦПК України, в судове засідання повторно не з'явилася, відзив на позов не подала та про причини неявки суд не повідомила.
Позиція суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання належним чином повідомленого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.
У відповідності до ст. 280 ЦПК України, за відсутності заперечень з боку позивача проти такого вирішення справи, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши у сукупності надані докази, суд дійшов наступного висновку.
Короткий зміст фактичних обставин справи.
28.10.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М.вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 12716, у відповідності до якого з ОСОБА_1 на користь ТОВ Сіроко Фінанс», стягнуто заборгованість за кредитним договором № 1135445 від 04.05.2021 року в сумі 24276,70 грн.
23.11.2021 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Терлеєвим І.М.відкрито виконавче провадження ВП № 67630793 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 24276,70 грн. за виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М.№ 12716, виданим 28.10.2021 року (а.с. 6).
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права.
Згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 цього ж Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В силу ч. 4, 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ч. 1 ст. 77, ч. 1 ст. 79 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Частина 2 ст. 76 ЦПК України встановлює вичерпний перелік засобів доказування у цивільному процесі. До них належить: письмові докази, речові докази, електронні докази, показання свідків та висновки експертів.
Доказування, відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
При вчиненні виконавчого напису приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М.керувалася ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ від 29 червня 1999 року № 1172, при цьому, приватний нотаріус зазначив, що строк платежу за кредитним договором настав, а боржником допущено прострочення платежів.
Відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 29 червня 1999 року № 1172 для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями додаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року та Постановою Великої палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Зазначена постанова апеляційного суду, у відповідності до п. 4 ст. 254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення - з 22 лютого 2017 року, а отже з цієї ж дати законодавство України не передбачає можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин, а тому, станом на день вчинення оспорюваного виконавчого напису - 28.10.2021 року, правові підстави для його вчинення були відсутні, а отже такий виконавчий напис не підлягає виконанню.
Зважаючи на вказане, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд доходить висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оспорюваний виконавчий напис - визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Щодо вимог до приватного нотаріуса.
Частиною першою статті 2 ЦК України встановлено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 3425-ХІІ вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Нотаріус це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності (частина перша статті 3 Закону № 3425-ХІІ).
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Із положень статті 48 ЦПК України слідує, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що суб'єктами цивільних відносин можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Ці особи вправі захистити свої порушені, невизнані чи оспорювані права, свободи та інтереси, пред'явивши відповідний позов до суду. Відповідачами за таким позовом є особи, які мають безпосередній зв'язок із спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушили, не визнали або оспорили його права, свободи чи інтереси, і тому притягуються до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Цивільний процесуальний закон покладає саме на позивача обов'язок визначати відповідача у справі.
Визначення кола відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2019 року у справі № 642/6181/16-ц).
Спір щодо нотаріальної дії треба розглядати як спір, пов'язаний із порушенням прав позивача іншою особою, на користь якої вчинена нотаріальна дія. Належним відповідачем у такій справі є особа, права якої оспорюються, тобто особа, на чию користь вчинена нотаріальна дія. Участь нотаріуса в якості відповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.
Близьку за змістом правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 14 грудня 2022 року (справа № 461/12525/15-ц) і від 1квітня2020 року (справа № 520/13067/17).
Позивач фактично оскаржує дії приватного нотаріуса Сазоноваої О.М. про вчинення виконавчого напису на користь ТОВ «Сіроко Фінанс».
Зміст і характер спірних правовідносин свідчать про те, що спір у ОСОБА_1 виник саме з ТОВ «Сіроко Фінанс», який має відповідати за пред'явленими вимогами.
Отже приватний нотаріус Сазонова О.М. є неналежним відповідачем у справі, а тому заявлений до неї позов не підлягає задоволенню саме з цих підстав.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову - на відповідача ТОВ «Сіроко Фінанс».
Позов до відповідача 1 задоволено, а тому з відповідача 1 ТОВ «Сіроко Фінанс» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1211 грн. 20 коп.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 212, 223, 264-265 ЦПК України, ст. 18 ЦК України, ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню- задовольнити частково.
Виконавчий напис, вчинений 28.10.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, зареєстрований в реєстрі за № 1276, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 24276,70 гривень на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» за кредитним договором № 1135445 від 04.05.2021 року - визнати таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіроко Фінанс» на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 гривні 20 копійок.
В іншій частині вимог - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів із дня складення рішення позивач не подав апеляційної скарги, а відповідач не подав письмової заяви про перегляд заочного рішення. У випадку подання позивачем апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У випадку подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили у випадку подання відповідачем апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення рішення. Заява про перегляд цього заочного рішення може бути подана до Красилівського міського суду Хмельницької області протягом тридцяти днів із дня складення рішення.
Учасники провадження (сторони):
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач 1 - товариство з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс», місцезнаходження: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, офіс 510 А, код ЄДРПОУ 42827134.
Відповідач 2 - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, місце знаходження: АДРЕСА_2 .
Суддя: В.О. Шовкун