21 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 130/1134/24
провадження № 61-11740 ск 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Варцаба Сергій Анатолійович, на постанову Вінницького апеляційного суду від 13 серпня 2025 року та додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 27 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,
1. У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, в якомупросила усунути перешкоди в користуванні належним їй майном шляхом повернення земельної ділянки площею 7,3118 га, кадастровий номер 0521084500:06:001:0049, з чужого незаконного користування.
2. У позовній заяві позивачем, крім іншого, заявлено клопотання:
- про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт» (далі - ТОВ «Поділля Агропродукт») оригіналу договору оренди землі від 03 жовтня 2019 року №б/н, укладеного між сторонами у справі, на підставі якого було здійснено державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки;
- про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.
3. Ухвалою від 30 квітня 2024 року Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області прийняв до розгляду та відкрив провадження у цій справі, призначив підготовче засідання в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
4. Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області ухвалою від 01 серпня 2024 року клопотання сторони позивача задовольнив. Витребував у ТОВ «Поділля Агропродукт» оригінал договору оренди землі від 03 жовтня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Поділля Агропродукт».
5. Ухвалою від 28 серпня 2024 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області:
5.1. Залишив без розгляду клопотання сторони відповідача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.
5.2. Клопотання сторони позивача задовольнив, призначив судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручив експертам Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (м. Вінниця, вул. Батозька, 3), попередивши їх про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України за завідомо неправдивий висновок експерта, а також за відмову експерта без поважних причин від виконання покладеного на нього обов'язку.
5.3. На вирішення експертів поставив таке питання:
1) чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець» розділу «Підписи сторін» в договорі оренди землі від 03 жовтня 2019 року, укладеному між орендарем ТОВ «Поділля Агропродукт» та орендодавцем ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки площею 7,3118 га, кадастровий номер 0521084500:06:001:0049, тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою ?
5.4. Для проведення призначеної судової експертизи надав в розпорядження експертів матеріали цивільної справи № 130/1134/24 (провадження № 2/130/650/2024), серед яких, зокрема, оригінал договору оренди землі від 03 жовтня 2019 року.
5.5. Оплату за проведення вказаної експертизи поклав на позивача.
5.6. На час проведення експертизи зупинив провадження у справі.
6. При постановленні вищезазначеної ухвали в частині залишення без розгляду клопотання сторони відповідача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, суд керувався частиною четвертою статті 183 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки клопотання подане після спливу встановленого судом строку на подання відзиву відповідачем.
7. Ухвалою від 24 січня 2025 року Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області провадження у цивільній справі поновив та призначив підготовче судове засідання.
8. 14 травня 2025 року Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області ухвалою закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті.
9. Рішенням від 20 червня 2025 року Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області позов ОСОБА_1 задовольнив повністю.
9.1. Усунув перешкоди в користуванні ОСОБА_1 належним їй майном шляхом повернення земельної ділянки загальною площею 7,3118 га, з кадастровим номером 0521084500:06:001:0049, що розташована на території Гніванської міської територіальної громади Вінницького району Вінницької області (колишньої Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області), з чужого незаконного користування від ТОВ «Поділля Агропродукт».
9.2. Вирішив питання компенсації судових витрат.
10. Вінницький апеляційний суд постановою від 13 серпня 2025 року апеляційну скаргу ТОВ «Поділля Агропродукт» задовольнив.
10.1. Скасував рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 червня 2025 року і ухвалив нове судове рішення.
10.2. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Поділля Агропродукт» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відмовив.
10.3. Вирішив питання судових витрат.
11. Додатковою постановою від 27 серпня 2025 року Вінницький апеляційний суд частково задовольнив заяву представника відповідача ТОВ «Поділля Агропродукт» - адвоката Кришталя О. О. про стягнення витрат на правничу допомогу.
11.1. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Поділля Агропродукт» 6 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
12. У вересні 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Варцаба С. А., на постанову Вінницького апеляційного суду від 13 серпня 2025 року та додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 27 серпня 2025 року, у якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та залишити в силі рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 червня 2025 року.
13. Обґрунтовуючи касаційну скаргу заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 161/4985/17, постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 346/2744/21, у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц, від 06 липня 2022 року у справі № 546/338/20, від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21, від 13 лютого 2024 року у справі № 757/33206/22-ц, від 28 лютого 2024 року у справі № 910/12005/22, від 16 червня 2021 року у справі № 915/2222/19, від 20 січня2022 року у справі № 916/1618/21, від 24 грудня 2020 року у справі № 916/2110/20, від 06 липня 2020 року у справі № 916/2828/19, від 26 березня 2020 року у справі № 910/9962/16, від 13 січня 2020 року у справі № 910/28408/15, від 15 лютого 2022 року у справі № 916/1093/21, від 20 листопада 2024 року у справі № 686/28882/23.
14. Також заявник зазначає, що на його думку судом першої інстанції було оцінено доводи позовної заяви, висновок про судово-почеркознавчу експертизу, не взято до уваги докази, які були надіслані відповідачем та констатовано, що надіслані докази не стосуються виконання спірного договору оренди землі. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд аргументував своє рішення виключно на основі взятих до уваги доказів виплати орендної плати відповідачем на користь, що було надано відповідачем до суду першої інстанції. Водночас, суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідач повинен подати до суду докази разом з поданням відзиву, та не звернули увагу, що суд не бере до уваги відповідні докази, у разі відсутності доказів надсилання їх копій іншим учасникам справи.
15. Перевіривши доводи касаційної скарги та оскаржуване судове рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі з огляду на таке.
16. Частинами першою та другою статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
17. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 15 квітня 2024 року, право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0521084500:06:001:0049 - 21 вересня 2016 року зареєстровано за ОСОБА_1 , а з 4 жовтня 2019 року державний реєстратор Чечельницької селищної ради Чечельницького району Фаренюк С. А. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49360769 від 25 жовтня 2019 року, зареєстрував право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданого 3 жовтня 2019 року; строк дії договору до 7 жовтня 2026 року, з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду), орендар ТОВ «Поділля Агропродукт», орендодавець - ОСОБА_1 .
17.1. Відповідно до копії Державного акту на право приватної власності на землю, ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 7,3118 га, на території Потоківської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до копії договору оренди землі в 2019 році було укладено договір предметом якого є земельна ділянка кадастровий номер 0521084500:06:001:0049 площею 7,3118 га, орендодавець ОСОБА_1 , орендар ТОВ «Поділля Агропродукт».
17.2. Експертом Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Лілією Сімчук проведено судову почеркознавчу експертизу у даній цивільній справі та 13 січня 2025 року виготовлено висновок № 2882/24-21, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_1 у графі «орендодавець» розділу «Підписи сторін» в договорі оренди землі від 3 жовтня 2019 року, укладеному між орендарем ТОВ «Поділля Агропродукт» та орендодавцем ОСОБА_1 , щодо оренди земельної ділянки площею 7,3118 га, кадастровий номер 0521084500:06:001:0049, виконаний не тією особою, від імені якої він зазначений, а іншою особою.
17.3. Суд першої інстанції відхилив докази надані відповідачем, оскільки вони стосувались виконання договору від 01 січня 2018 року.
18. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що документ, на підставі якого державним реєстратором проведено державну реєстрацію прав, власником майна не підписувався, а захистити своє право власності в інший спосіб ніж судовий, позивач не може, тому його звернення з позовною вимогою про усунення перешкод в користуванні належною йому земельною ділянкою шляхом повернення цієї земельної ділянки за досліджених в судовому засіданні обставин справи, є належним способом захисту прав та законних інтересів і позовні вимоги є обґрунтованими та підлягали задоволенню.
19. Судом апеляційної інстанції при розгляді справи, крім вже встановлених судом першої інстанції обставин, встановлено, що представником відповідача ТОВ «Поділля Агропродукт» адвокатом Кришталь О. О. 28 жовтня 2024 року до суду направлена заява із проханням долучити до матеріалів справи відомості на реалізацію продукції в рахунок орендної плати та виплату готівки, платіжні інструкції з 2019 року до 2024 рік і довідку від 24 жовтня 2024 року, на підтвердження правовідносин, які виникли між ОСОБА_1 та ТОВ «Поділля Агропродукт», згідно договору оренди землі від 03 жовтня 2019 року та які свідчать про те, що відповідач здійснював розрахунок по орендній платі у готівковій та натуральній формах, шляхом передачі сільськогосподарської продукції у кількості та розмірі пропорційній до розміру орендної плати у грошовій формі, що підтверджується відомостями на реалізацію продукції в рахунок орендної плати та відомостями про виплату готівки з 2019 року до 2024 рік включно, а також відповідачем в період з 2019 року до 2024 рік включно нараховано і утримано податків на виплачену позивачу орендну плату, підтверджених відповідною довідкою.
19.1. У цій заяві відповідач просив про прийняття цих доказів до розгляду справи, пославшись на практику Верховного Суду, зокрема: на постанову Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 179/935/22, згідно якої обставини щодо фактичного виконання сторонами договорів оренди земельних ділянок, їх умов, в свою чергу захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність, і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав; на постанову Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, за обставин встановлення неукладеності договору оренди землі, Суд також наголошував на необхідності оцінки суперечливої поведінки орендодавця, яким приймалось виконання орендарем умов договору оренди землі, як підставу для відмови у позові орендодавця.
20. У оскаржуваній постанові, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).
20.1. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із доведеності ОСОБА_1 заявлених вимог належними та допустимими доказами.
20.2. В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «Поділля Агропродукт» зазначив про те, що висновок експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи № 2882/24-21 від 13 січня 2025 року є єдиним доказом, на якому ґрунтуються позовні вимоги ОСОБА_1 , на підставі якого суд першої інстанції виніс своє рішення про задоволення таких вимог.
20.3. В заперечення заявлених позовних вимог та в обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив про існування правовідносин між власником земельної ділянки - орендодавцем ОСОБА_1 і ним, як орендарем земельної ділянки, згідно договору оренди землі від 03 жовтня 2019 року; про здійснення ним розрахунків по орендній платі перед орендодавцем, у підтвердження чого надав відомості на виплату готівки та платіжні інструкції з 2019 року до 2024 рік включно, а також довідку про доходи позивача, нараховані їй ТОВ «Поділля Агропродукт» від здачі в оренду земельної ділянки за період з 2019 року до 2024 року.
20.4. Таких обставин не заперечила і не спростувала позивач - власник земельної ділянки і орендодавець ОСОБА_1 та її представник - адвокат Варцаба С. А.
20.5. Проте, суд першої інстанції не врахував таких обставин та не прийняв доказів на їх підтвердження із тих підстав, що як зазначено у цих доказах ОСОБА_1 виплачувалася орендна плата згідно з договором оренди землі № б/н від 01 січня 2018 року, а предметом даного договору є договір оренди землі № б/н від 03 жовтня 2019 року.
20.6. Однак, колегія суддів вважала, що висловлена судом першої інстанції така позиція є помилковою, оскільки вона не узгоджується із нормами цивільного процесуального права, у тому числі такими принципам цивільного судочинства, як змагальність, диспозитивність, пропорційність.
20.7. Також апеляційний суд в оскаржуваній постанові зазначив, що представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Варцаба С. А., не заперечив отримання ОСОБА_1 орендної плати від відповідача у справі та пояснив, що йому як представнику позивача не відомо про існування іншого договору, а саме договору оренди землі від 01 січня 2018 року і не відомо про наявність у власності позивача іншої земельної ділянки, окрім спірної - площею 7,3118 га. При цьому він не надав належних доказів на підтвердження наявності іншого договору оренди землі, у тому числі і від 01 січня 2018 року, укладеного цими ж сторонами, та його виконання орендарем - ТОВ «Поділля Агропродукт».
20.8. Встановив виникнення та існування між сторонами у справі правових відносин щодо оренди землі саме із договору № б/н від 03 жовтня 2019 року.
20.9. Також вказав, що суд першої інстанції не врахував наявності такого факту, як виконання сторонами умов цього договору оренди земельної ділянки: користування земельною ділянкою орендарем і сплатою ним власнику землі орендної плати та отримання орендодавцем - власником земельної ділянки ОСОБА_1 орендної плати від відповідача - орендаря ТОВ «Поділля Агропродукт», починаючи з 2019 року і відсутність з її боку заперечень, підтверджених належними й допустимим доказами.
21. Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
22. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
23. Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
24. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
25. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
26. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
27. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
28. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
29. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
30. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
31. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
32. Статтями 12 та 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
33. Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь?які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
34. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
35. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
36. Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
37. Частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
38. Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
39. Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про оренду землі».
40. Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
41. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 Закону України «Про оренду землі»).
42. Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
43. За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
44. Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
45. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
46. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зазначила, що відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
47. Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
48. Подібний висновок щодо застосування норм права наведено у постановах Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 567/983/22 та від 17 червня 2024 року у справі № 567/38/23.
49. У цій справі позивач посилалась на те, що вона не підписувала договір оренди від 03 жовтня 2019 року б/н, що також встановлено висновком експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Лілією Сімчук від 13 січня 2025 року № 2882/24-21 складеним за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи у даній цивільній справі.
50. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц вказано, що укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
51. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 зроблено висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
52. За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.
53. Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю оплату.
54. У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).
55. У постанові Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 567/1039/22 зазначено, що: «стверджуючи, що договори сторона орендодавця не укладала та не підписувала, суди повинні були врахувати, що позивач мала доводити не лише те, що вона не підписувала договори (як окремі документи), а й не укладала такі договори (двосторонні правочини як результат домовленості двох сторін, спрямованої на встановлення певних цивільних прав та обов'язків), відповідно, що між сторонами не виникли правові відносини із договору оренди землі, оскільки позивач не виявляла своєї волі на укладення таких правочинів. Натомість відповідач має доводити виникнення між сторонами правовідносин із договору оренди землі, виконання такого договору сторонами внаслідок досягнення домовленості з приводу користування земельними ділянками орендодавця».
56. У постанові від 17 квітня 2024 року у справі № 545/843/23 Верховний Суд також погодилася з висновками, що оскільки позивачка передала агрофірмі в оренду належну їй земельну ділянку, а відповідач виплачував їй орендну плату, то договір сторони виконували, через що немає підстав стверджувати про неукладеність оспорюваного договору оренди землі, а тому позов задоволенню не підлягає.
57. Апеляційним судом встановлено, що позивач отримував орендну плату за користування земельної ділянки, що підтверджено відповідачем та не спростовано позивачем.
58. На підтвердження виконання умов договору відповідачем подано до суду докази, зокрема: відомості про виплату готівки з 2019 року до 2024 року включно, відомість на реалізацію сільськогосподарської продукції (пшениці) в рахунок орендної плати за 2022 рік, згідно з якою ОСОБА_1 за договором оренди 03 № Б/Н від 01 січня 2018 року, отримала 1 500,00 кг пшениці на суму 9 300,00 грн; відомість на реалізацію сільськогосподарської продукції (кукурудзи ) в рахунок орендної плати за 2022 рік, згідно з якою ОСОБА_1 за договором 03 № Б/Н від 01 січня 2018 року, отримала 1 300,00 кг кукурудзи на суму 8 645,00 грн; відомість від 28 жовтня 2021 року на реалізацію сільськогосподарської продукції в рахунок орендної плати за 2021 рік, згідно з якою ОСОБА_1 отримала 1 300,00 кг; відомість від 29 листопада 2021 року на реалізацію сільськогосподарської продукції в рахунок орендної плати за 2021 рік, згідно з якою ОСОБА_1 отримала 684,00 кг; відомість на реалізацію сільськогосподарської продукції в рахунок орендної плати за 2020 рік, згідно з якою ОСОБА_1 отримала 6,00 кг на суму 7 800,00 грн за договором 03 № Б/Н від 01 січня 2018 року; відомість на реалізацію сільськогосподарської продукції в рахунок орендної плати за 2020 рік, згідно з якою ОСОБА_1 отримала 2000 кг на суму 13 160,00 грн за договором 03 № Б/Н від 01 січня 2018 року; відомість від 29 серпня 2019 року на реалізацію сільськогосподарської продукції (пшениці) в рахунок орендної плати за 2019 рік, згідно з якою ОСОБА_1 отримала 2000 кг на суму 8 860,00 грн за договором 03 № Б/Н від 01 січня 2018 року; відомість від 01 листопада 2019 року на реалізацію сільськогосподарської продукції (кукурудзи) в рахунок орендної плати за 2019 рік, згідно з якою ОСОБА_1 отримала 1 000,00 кг на суму 3 500,00 грн за договором 03 № Б/Н від 01 січня 2018 року; відомість від 31 липня 2018 року на реалізацію сільськогосподарської продукції (цукру), (аванс за 2019 рік, згідно з якою ОСОБА_1 отримала 100,00 кг на суму 1 400,00 грн за договором 03 № Б/Н від 01 січня 2018 року; довідку про доходи, видану ТОВ «Поділля Агропродукт» ОСОБА_1 в тому, що їй нараховано від здачі в оренду земельної ділянки дохід та інші.
59. З урахуванням встановлених у цій справі обставин, Верховний Суд робить висновок про те, що між сторонами виникли та тривалий час існували правові відносини з договору оренди землі, про що свідчить користування орендарем земельною ділянкою та виплата орендодавцеві орендної плати.
60. Враховуючи встановлені апеляційним судом обставини про те, що фактично між сторонами виникли та тривалий час існували правові відносини з договору оренди землі, суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
61. Посилання заявника в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є безпідставними, з огляду на наступне.
62. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 визначаючи критерій подібності правовідносин вказала на те, що спільність, подібність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин, якими є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, тобто взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Тому для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вживається термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України; пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України (пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; пункту 5 частини першої статті 339 КАС України), таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
63. Оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників є основним, а два інші - додатковими, на що вказує, зокрема, частина дев'ята статті 10 ЦПК України щодо можливості застосування аналогії закону, якщо правовідносини подібні саме за змістом.
64. Подібність спірних правовідносин, виявлену одночасно за трьома критеріями, можна кваліфікувати як тотожність цих відносин (однакового виду суб'єкти, однаковий вид об'єкта й однакові права та обов'язки щодо нього), що не вимагає процесуальний закон.
65. Якщо вважати подібними лише ті правовідносини, у яких тотожними (однаковими) є предмети та підстави позову, встановлені судами обставини, а також матеріально-правове регулювання, то такий підхід звузив би роль Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики (частина третя статті 125 Конституції України, частина перша статті 36 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»).
66. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, та порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій). Лише у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, установити суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
67. Проаналізувавши наведені скаржником у касаційній скарзі постанови, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки висновки у вказаних справах та у справі № 130/1134/24 зроблені за різних фактичних обставин справ.
68. Щодо оскарження заявником додаткової постанови Вінницького апеляційного суду від 27 серпня 2025 року Верховний Суд зазначає наступне.
69. Вирішуючи питання про стягнення з позивача на користь відповідача відшкодування витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції врахував, що в апеляційній скарзі представник відповідача ТОВ «Поділля Агропродукт» адвокат Кришталь О. О. зазначив, що попередній орієнтовний розрахунок суми витрат, понесених ТОВ «Поділля Агропродукт» у зв'язку з розглядом даної справи, складається із витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги та витрат на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн. Докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу будуть подані до суду в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України.
70. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником відповідача надано договір № б/н про надання юридичних та інших послуг від 01 липня 2025 року; акт № 3 здачі-приймання наданих послуг від 14 серпня 2025 року; копію ордера серії АВ № 1104833 від 08 липня 2025 року на представництво інтересів ТОВ «Поділля Агропродукт» адвокатом Кришталем О. О. у Вінницькому апеляційному суді; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
71. Суд апеляційної інстанції частково задовольняючи заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу також врахував, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру, виходячи із конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони та заперечень сторони позивача.
72. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначила, що додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі.
73. Підсумовуючи усе вищевикладене, враховуючи, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, правильне застосування норм права судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення і віповідає висновкам Верховного Суду, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Варцаба Сергій Анатолійович, на постанову Вінницького апеляційного суду від 13 серпня 2025 року та додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 27 серпня 2025 року.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді В. В. Пророк
А. А. Калараш
Є. В. Петров