04 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 766/23779/21
провадження № 61-13365ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича, третя особа: приватний нотаріус
Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
У листопаді 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», у якому, з урахуванням уточнених вимог, просила визнати виконавчий напис № 28564 від 23 травня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О. В. за реєстровим № 28564, таким, що не підлягає виконанню; стягнути в порядку статті 1212 ЦК України з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» грошові кошти у розмірі 1 934,13 грн. як такі, що отримані відповідачем без достатньої правової підстави; вирішити питання розподілу судових витрат у справі.
26 червня 2025 року адвокат Лошкарьов Ф. А., діючи від імені ОСОБА_2 , подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути
з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь позивача понесенні витрати зі сплати судового збору у розмірі 930,70 грн, судові витрати, пов'язані з оплатою вартості поштових відправлень у сумі 270,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі
39 617,86 грн.
Херсонський міський суд Херсонської області заочним рішенням від 23 червня
2025 року позов ОСОБА_4 задовольнив.
Визнав таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 28564 від 23 травня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О. В. про стягнення
з ОСОБА_4 заборгованості на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» у розмірі 29 695,91 грн.
Стягнув з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_4
1 934,13 грн безпідставно стягнутих за виконавчим написом № 28564 від 23 травня 2021 року, вчиненим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О. В. та судовий збір у розмірі
1 362,00 грн.
Судове рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося.
Херсонський міський суд Херсонської області додатковим рішенням від 14 липня 2025 року заяву представника ОСОБА_2 , подану в її інтересах адвокатом Лошкарьовим Ф. А., про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково.
Стягнув з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 908,00 грн, витрати на поштові відправлення у розмірі 162,00 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 39 617,86 грн, що разом становить
40 687,86 грн. В задоволенні решти вимог відмовив.
Херсонський апеляційний суд постановою від 01 жовтня 2025 року змінив додаткове рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 14 липня 2025 року, зменшивши розмір стягнутих з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_5 витрат на професійну правничу допомогу
з 39 617,86 грн до 3 000,00 грн.
27 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє
представник - адвокат Лошкарьов Ф. А., через підсистему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Херсонського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року у зазначеній справі.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження
(про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на такі обставини.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини
і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка
є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими,
ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури
у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те,
що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі
№ 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом
(пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод),
та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті
ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно
до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове
до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами
є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ,
які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження,
та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання виконавчого напису № 28564 від 23 травня 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О. В. про стягнення
з ОСОБА_4 заборгованості на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» у розмірі 29 695,91 грн, таким, що не підлягає виконанню.
Зазначена справа є незначної складності, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов'язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.
Таким чином судові рішення у цій справі за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню. Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими,
що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 липня 2023 року у справі
№ 904/8884/21 зазначила що за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема
й процесуальні, питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду
щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя,
який усуває недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі.
У постанові Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 202/3681/16 зроблено висновок, що тлумачення положень статті 270 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги.
Отже додаткове рішення від 14 липня 2025 року є невід'ємною частиною заочного рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 червня 2025 року.
Оскаржена постанова суду апеляційної інстанції від 01 жовтня 2025 року ухвалена за наслідками перегляду додаткового рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 червня 2025 року.
Підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно
до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України Верховний Суд не встановив.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно
до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи
на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати
справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки,
яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ
до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі
Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї
особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє
у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано
на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що згідно положень ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду
від 01 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича, третя особа: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров