Справа № 676/6720/25
Номер провадження 2/676/3437/25
05 листопада 2025 року м. Кам'янець-Подільський
Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області
в складі: головуючого-судді Бондаря О.О.
за участю секретаря судового засідання Коротун В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовує тими обставинами, що 19.10.2024 року ТОВ « 1 Безпечне Агенство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено Договір позики № 73246797. 14.06.2021 року між ТОВ « 1 Безпечне Агенство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ « 1 Безпечне Агенство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ « 1 Безпечне Агенство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) суму заборгованості за Договором позики № 73246797 в розмірі 23 086,00 грн., з яких: 7000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1050,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 13 986,00 грн. - сума заборгованості за пенею; 1050,00 грн. - сума заборгованості за надання позики.
З листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25 вересня 2025 року за № 9/9634 вбачається, що ОСОБА_1 19 квітня 2023 року був призваний на військову службу по мобілізації у Збройні Сили України.
В судове засідання учасники судового розгляду не з'явились.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв'язку з неявкою сторін фіксація судового розгляду з застосуванням технічного засобу не здійснювалась.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі -Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції», заява № 12964/87, § 59).
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97 проти України», заява № 19164/04).
Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Підстави, за наявності яких суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, передбачені статтею 251 ЦПК України.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Конструкція норми пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України носить імперативний характер та покладає на суд саме обов'язок зупинити провадження у справі за цією підставою, при цьому, незалежно від наявності у сторони представника, стадії процесу (підготовче провадження, розгляд справи по суті, апеляційне, касаційне оскарження), ціни позову, виду вимог, що розглядаються у провадженні, чи будь-яких інших чинників.
Конструкція пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов'язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
При цьому, вказана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Учасник справи може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.
Наведене правове регулювання дозволяє дійти висновку, що норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України може бути застосована судами під час вирішення питання про зупинення провадження у справі у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Схожих висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 25 липня 2024 року у справі № 852/2а-2/24 (адміністративне провадження № А/990/5/24).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).
Згідно з пунктами 145-146 Положення № 1153/2008, військовослужбовці можуть бути направлені у відрядження самостійно або у складі військового підрозділу (команди) з метою виконання обов'язків військової служби у складі військових частин, задіяних до ведення воєнних (бойових) дій, у тому числі в антитерористичних операціях.
Перебуваючи у зоні бойових дій, військовослужбовець має обмежені можливості для суворого дотримання вимог ЦПК України в частині оформлення та направлення до суду заяв/клопотань. Однак не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
Суд вважає, що існують обставини, які, відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, унеможливлюють продовження розгляду цивільної справи та наявність яких є підставою для зупинення провадження у справі, а тому обов'язком суду є зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
При цьому, суд зауважує, що не порушує доступ позивача до правосуддя та гарантує дотримання процесуальних прав обох сторін, їх право на справедливий судовий розгляд.
Схожих висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 19 грудня 2024 року у справі № 484/40/21 (провадження № 61-4547св23).
На підставі викладеного, керуючись ст. 251, 253 ЦПК України, суд, -
Зупинити провадження в справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором на період перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан на строк до 30 травня 2026 року.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом 15 днів з дня проголошення ухвали.
Суддя Кам'янець-Подільського
міськрайонного суду Бондар О.О