29 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 757/39784/23
провадження № 61-9107св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Міністерство юстиції України,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шуст Ганна Дмитрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Топілко Оксана Олександрівна, приватний нотаріус Київського нотаріального округу Первушина Наталія Юріївна, ОСОБА_2 ,
особа, яка не брала участь у справі та звернулась із касаційною скаргою, - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Міністерства юстиції України та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2024 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Гаращенка Д. Р., Олійника В. І.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шуст Г. Д., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Топілко О. О., приватний нотаріус Київського нотаріального округу Первушина Н. Ю., ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
2. Позов обґрунтовано тим, що вона вважає наказ від 08 серпня 2023 року № 2831/5 Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» ОСОБА_3 від 11 липня 2023 року протиправним і просить скасувати, посилаючись на рішення Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ПАТ «Одестеплокомуненерго» щодо відповідності Конституції України (конституційностї) окремого припису статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (щодо непорушності права власності) у справі 3-270/2019 (6302/19) від 16 листопада 2022 року, в якій суд визнав неконституційним повноваження Міністерства юстиції України позбавляти права власності громадян України через помилку реєстратора.
3. Окрім цього, на думку позивача, у спірних правовідносинах неможливо застосовувати положення Постанови Кабінету міністрів України від 03 березня 2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією рф», так як продавець не відноситься до суб'єктів, на яких поширюються зазначені вимоги, - громадяни рф, які проживають в Україні на законних підставах, не є особами, пов'язаними з державою-агресором.
4. Позивач посилалася на те, що позбавлення права власності скаржника відбулося внаслідок підроблення документів, як він і зазначає, а не у зв'язку з порушенням державними реєстраторами вимог законодавства щодо порядку чи підстав вчинення реєстраційних дій, відповідності таких дій вимогам законодавства.
5. Стверджувала, що комісія діяла поза межами своїх повноважень, так як має право тільки встановлювати та реагувати на процесуальні порушення реєстраторів, а не втручатися у спір про право.
6. Також позивач наголосила, що вона як зацікавлена особа і як власник майна має право бути обізнаною про засідання комісії, порушене на підставі формального ставлення до повідомлення про розгляд зазначеної скарги, але повідомлення про розгляд скарги шляхом повідомлення на сайті Мін'юсту було недостатнім, дії щодо виконання вимог пункту 10, 11 Порядку не здійснені, що призвело до порушення права позивача на справедливий розгляд її справи, як суб'єкта державної реєстрації.
7. ОСОБА_3 не міг подавати скаргу до Комісії, оскільки перебував за межами України, а також порушено строк для подання скарги до Міністерства юстиції України.
8. Враховуючи викладене просила суд:
визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 08 серпня 2023 року за № 2831/5 «Про задоволення скарги» ОСОБА_3 від 11 липня 2023 року з доповненнями від 28 липня 2023 року та 01 серпня 2023 року;
зобов'язати Міністерство юстиції України вчинити дії щодо поновлення записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:
- внесених на підставі рішення від 04 травня 2023 року № 67469721, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шуст Г. Д. на кв. АДРЕСА_1 ;
- внесених на підставі рішення від 23 травня 2023 року № 67716511, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Топілко О. О. на кв. АДРЕСА_1 ;
- внесених на підставі рішення від 13 липня 2023 року № 68433854, 68442441, 68442546 прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Первушиною Н. Ю. на кв. АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
9. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 січня 2024 року у складі судді Литвинової І. В. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки оскаржуване рішення приватного нотаріуса Шуст Г. Д., оскаржуване рішення приватного нотаріуса Топілко О. О., оскаржувані рішення приватного нотаріуса ОСОБА_5 прийняті з порушенням загальної засади державної реєстрації прав, визначеної пунктом 1 частини першої статті 3 Закону, а саме щодо гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, та за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 24 Закону, тому допущені при їх прийнятті порушення не є формальною (несуттєвою) помилкою та впливають на об'єктивність, достовірність та повноту відомостей Державного реєстру прав, тому, враховуючи, що відновлення порушеного права неможливе шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої статті 37 Закону, ці рішення підлягали анулюванню, а скарга задоволенню.
11. Також висновки суду першої інстанції обґрунтовані тим, що твердження позивача про неналежне повідомлення про дату, час та місце розгляду скарги є безпідставними, адже окрім того, що позивача було належним чином повідомлено про розгляд скарги, ним же було надано письмові пояснення по суті скарги, які було долучено до матеріалів скарги, а тому всі доводи та пояснення позивача були взяті до уваги і враховані, а відтак процедурних порушень розгляду скарги колегією допущено не було.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
12. ПостановоюКиївського апеляційного суду від 21 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.
13. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 08 серпня 2023 року № 2831/5 «Про задоволення скарги ОСОБА_3 » від 11 липня 2023 року з доповненнями від 28 липня 2023 року та від 01 серпня 2023 року.
14. Зобов'язано Міністерство юстиції України вчинити дії щодо поновлення записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:
внесених на підставі рішення від 04 травня 2023 року № 67469721, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шуст Г. Д. на квартиру АДРЕСА_2 ;
внесених на підставі рішення від 23 травня 2023 року № 67716511, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Топілко О. О. на вказану квартиру;
внесених на підставі рішення від 13 липня 2023 року № 68433854, № 68442441, № 68442546, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Первушиною Н. Ю. на спірне нерухоме майно.
15. Здійснено розподіл судових витрат.
16. Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, не врахував рішення Конституційного суду України від 16 листопада 2022 року (справа № 3-270/2019 (6302/19)) щодо визнання неконституційними пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тому Міністерство юстиції України діяло поза межами своїх повноважень.
17. Апеляційний суд також зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивача було належним чином повідомлено про розгляд скарги шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, що призвело до позбавлення заінтересованої особи ОСОБА_1 права бути вислуханою на засіданні центральної Колегії Міністерства юстиції України від 03 серпня 2023 року як фундаментального принципу справедливої процедури, що свідчить про незаконність всієї процедури розгляду скарги ОСОБА_3 .
18. Крім того, суд зазначив, що скарга ОСОБА_3 подано до Міністертва юстиції України з порушенням строку, визначеного законом, оскільки встановлений 60-денний строк є присічним та не може бути продовжений або поновлений Мін'юстом.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19. У червні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України.
20. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 31 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Міністерства юстиції України, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
21. У жовтні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4
22. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 .
23. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
24. У касаційній скарзі Міністерство юстиції України, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
25. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду 06 червня 2018 року у справі № 804/2296/17, від 31 травня 2019 року у справі № 810/328/18, від 04 червня 2019 року у справі № 815/5049/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
26. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що оскаржувані рішення державних реєстраторів прийняті з порушенням загальної засади державної реєстрації прав, визначеної пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме щодо гарантування державою об'єктивності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, та за наявності підстав для відмови в державній реєстрації, передбачених пунктом 4 частини першої статті 24 вказаного Закону, тому допущені при їх прийнятті порушення не є формальною (несуттєвою) помилкою та впливають на об'єктивність, достовірність та повноту відомостей Державного реєстру прав. Оскільки відновлення порушеного права неможливо шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», такі рішення підлягають анулюванню.
27. Також заявник не згодний із висновками суду про неналежне повідомлення позивача про розгляд скарги, оскільки 18 липня 2023 року було розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства, що 03 серпня 2023 року відбудеться засідання щодо розгляду відповідної скарги.
28. При цьому пунктом 10 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок № 1128), визначено, що розгляд скарг у сфері державної реєстрації під час дії воєнного стану проводиться без участі заінтересованих осіб.
29. Тому, заявник вважає, що твердження позивача про неналежне повідомлення про дату, час та місце розгляду скарги є безпідставними. Крім того, позивачку було належним чином повідомлено про розгляд скарги, нею було надано письмові пояснення по суті скарги, які було долучено до матеріалів скарги.
30. У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд.
31. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає те, що апеляційний суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки заявника, що не був залучений до участі у справі (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
32. Касаційна скарга мотивована тим, що квартира була придбана на підставі договору купівлі-продажу від 27 вересня 2021 року № 1437, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , вартість квартири становила 22 490 775,20 грн.
33. В подальшому стало відомо, що квартира незаконно вибула з його права власності на підставі використання невстановленими особами підроблених документів. Власником квартири стала ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 04 травня 2023 року № 885 за значно меншою ціною, а саме 1 960 405,85 грн.
34. До вказаного договору № 885 внесено неправдиві відомості, що він уповноважив ОСОБА_7 виступати продавцем вказаної квартири на підставі довіреності, посвідченої Консулом України в м. Анталія.
35. Разом із тим, він не укладав вказаного правочину, нікого не уповноважував на розпорядження належим йому майном.
36. Факт підроблення довіреності підтверджується офіційною відповіддю Міністерства закордонних справ України, наданою в рамках розслідування кримінального провадження.
37. Також вказує, що при укладенні вказаного договору було порушено приписи та заборони постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», постанови Кабінету Міністрів України від 03 березня 2022 року «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією російської федерації».
38. Вважає, що оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України від 08 серпня 2023 року відновив законно набуте право власності ОСОБА_3 на належне йому майно, яке було втрачено внаслідок незаконних дій та без відповідної правової підстави.
39. Зазначає, що оскаржувана постанова апеляційного суду порушує не лише матеріальні права, а й процесуальні права ОСОБА_3 , позбавляючи його можливості судового захисту.
Відзиву на касаційні скарги не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
40. У липні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором, в якій просив:
1) провести перевірку правомірності прийнятого:
Рішення приватного нотаріуса КМНО Шуст Г. Д. від 04 травня 2023 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2462004680000) за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири № 885 від 04 травня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Шуст Г.Д.
Рішення приватного нотаріуса КМНО Топілко О. О. № 67716511 від 23 травня 2023 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2462004680000) за ОСОБА_8 на підставі договору дарування квартири № 916 від 23 травня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Топілко О.О.
2) скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Шуст Г. Д. від 04 травня 2023 року про реєстрацію права вланості на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2462004680000) за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири № 885 від 04 травня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Шуст Г. Д.;
3) скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Топілко О.О. № 67716511 від 23 травня 2023 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2462004680000) за ОСОБА_8 на підставі договору дарування квартири № 916 від 23 травня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Топілко О.О.
41. Скаржник ОСОБА_3 зазначав у своїй скарзі до Мін'юсту, що він є власником квартири на підставі договору купівлі-продажу від 27 вересня 2021 року, укладеного між ним та ОСОБА_6 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Захарченко В. В., зареєстрованого у реєстрі за № 1437.
42. 30 червня 2023 року з отриманої Інформації з Державного реєстру прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна скаржнику ОСОБА_3 стало відомо про оскаржувані рішення від 13 липня 2023 року № 68433854, 68442441, 68442546, на підставі яких було зареєстровано у Державному реєстрі прав два переходи права власності на його квартиру. Обставин та доказів на їх підтвердження, які б спростовували такі доводи скаржника, Колегією не встановлено.
43. 28 липня 2023 року скаржником ОСОБА_3 подано доповнення до скарги, в яких він просив скасувати оскаржувані рішення, оскільки за час розгляду скарги ним було виявлено подальший перехід права власності на квартиру та передачу її в іпотеку.
44. На підставі оскаржуваного рішення від 04 травня 2023 року № 67469721 приватним нотаріусом Шуст Г. Д. зареєстровано перехід права власності на квартиру від скаржника до ОСОБА_1 на підставі посвідченого нею договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 04 травня 2023 року, зареєстрованого у реєстрі за № 885.
45. На підставі оскаржуваного рішення від 23 травня 2023 року № 67716511 приватним нотаріусом Топілко О. О. зареєстровано перехід права власності на квартиру від ОСОБА_1 до ОСОБА_8 на підставі посвідченого нею договору дарування, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , від 23 травня 2023 року, зареєстрованого в реєстрі за № 916.
46. На підставі оскаржуваного рішення від 13 липня 2023 року № 68433854 приватним нотаріусом Первушиною Н. Ю. зареєстровано перехід права власності на квартиру від ОСОБА_8 до ОСОБА_1 на підставі посвідченого нею договору дарування, укладеного 13 липня 2023 року, між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , зареєстрованого в реєстрі за № 945.
47. На підставі оскаржуваного рішення від 13 липня 2023 року № 68442441, 68442546 приватним нотаріусом Первушиною Н. Ю. зареєстровані обтяження іпотекою та забороною відчуження на квартиру на підставі посвідченого нею договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від 13 липня 2023 року, зареєстрованого в реєстрі за № 952, та договору позики, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 13 липня 2023 року.
48. Скаржник ОСОБА_3 вважав рішення приватних нотаріусів протиправними та просив їх скасувати, оскільки він не мав наміру продавати квартиру, не укладав жодних договорів чи довіреностей щодо відчуження квартири. Скаржник також зазначав, що він є громадянином рф, а тому відповідно до положень Постанови № 187 довіреність, використана під час укладення від його імені договору купівлі-продажу квартири, є нікчемною, а переходи права власності - незаконними.
49. Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг встановлено, що під час прийняття оскаржуваного рішення у ОСОБА_7 були відсутні повноваження на відчуження квартири від імені скаржника, що призвело до втрати скаржником його права власності на квартиру. Також оскаржуване рішення прийнято за наявності підстав для відмови, оскільки зважаючи на вищевикладене подані документи не давали змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
50. Таким чином, оскаржувані рішення прийняті з порушенням Закону та підлягали анулюванню. Крім того, оскаржуване рішення прийняте приватним нотаріусом Топілко О. О., оскаржувані рішення прийняті приватним нотаріусом Первушиною Н. Ю. підлягають анулюванню як такі, що випливають з факту анулювання прийнятого з порушенням оскаржуваного рішення, оскільки також призвели до внесення недостовірної інформації до Державного реєстру прав.
51. 08 серпня 2023 року наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 задоволено скаргу ОСОБА_3 від 11 липня 2023 року з доповненнями від 28 липня 2023 року і 01 серпня 2023 року: визнано прийнятими з порушенням Закону України «Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювано рішення від 04 травня 2023 року № 67469721, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шуст Г. Д. від 23 травня 2023 року № 67716511, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Топілко О. О. від 13 липня 2023 року № 68433854, 68442441, 68442546, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Первушиною Н. Ю. (т. 1, а. с. 63).
52. Рішення ухвалено на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 03 серпня 2023 року за результатами розгляду скарги СК-2836-23, з доповненнями від 28 липня 2023 року, від 01 серпня 2023 року, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 31 липня 2023 року № СК-3048-23 та 02 серпня 2023 року № СК-3083-23 (т. 1, а. с. 64-70).
Позиція Верховного Суду
53. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
54. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
55. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
56. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
57. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
58. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
59. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).
60. Відповідно до частин першої, десятої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
61. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
62. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
63. У статті 50 ЦПК України передбачено, що позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
64. Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
65. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22)).
66. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі №523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
67. Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17).
68. Пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 555/1289/14-ц, від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19, від 08 липня 2020 року у справі № 200/5153/15-ц, від 08 липня 2021 року у справі №264/632/19, від 26 вересня 2023 року у cправі № 910/2392/22).
69. Отже, встановлення належності відповідачів є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Якщо у справі наявна обов'язкова співучасть відповідачів, то неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача. Тому пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною та безумовною підставою для відмови в позові незалежно від доводів учасників справи, стадії її розгляду або залучення такої особи (осіб) до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (див. постанову Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі № 932/163/21).
70. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
71. У постанові 03 вересня 2025 року у справі № 910/2546/22 (провадження № 12-43гс24) Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:
«вирішуючи спір про визнання протиправним та скасування наказу Мін'юсту, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, суд насамперед повинен установити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного цивільного права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов (див. пункт 7.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 907/29/19). Вирішення цього питання передує з'ясуванню, чи мало місце порушення, невизнання або оспорювання такого права чи інтересу, зокрема, внаслідок стверджуваних у позові порушень, допущених під час розгляду відповідної скарги та/або ухвалення наказу.
За принципом диспозитивності визначення відповідачів, предмета і підстав позову є правом позивача, а суд у господарському чи цивільному судочинстві не вправі з власної ініціативи залучати іншого відповідача / співвідповідача до участі у справі. Водночас установлення належності відповідачів є обов'язком суду, який той виконує під час розгляду справи, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (тобто ex officio), та має ґрунтуватися передусім на аналізі природи спірних правовідносин і позовних вимог.
… у цій справі виник щодо речових прав на земельні ділянки, а сторонами цього спору є, з одного боку, ТОВ «Герман-Агро» і ТОВ «Еконива», які посилаються на безпідставне скасування Наказом належних їм прав оренди та суборенди земельних ділянок, а з іншого - ТОВ «Агро-Лан», яке ініціювало вказане скасування, оскільки вважає, що право суборенди спірної землі належить йому. Беручи до уваги, що у вказаному вище спорі вирішуватиметься юридична доля майнових прав та інтересів ТОВ «Агро-Лан», а також виходячи з правової природи спірних відносин, саме до цієї особи мають бути звернуті матеріально-правові вимоги позивачів, які здатні ефективно захистити порушені, на їх думку, права оренди та суборенди земельних ділянок, про що йтиметься в наступному розділі цієї постанови. Натомість Мін'юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, оскільки з ним у позивачів відсутній спір про речові права на земельні ділянки. Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на свої висновки, викладені у пункті 8.24 постанови від 05 листопада 2023 року у справі № 910/15792/20, про те, що у випадку звернення особи з позовом до державного реєстратора про притягнення до відповідальності чи відшкодування шкоди, заподіяної ним внаслідок неналежного виконання покладених на нього обов'язків, що не пов'язана з діями інших суб'єктів цивільних правовідносин, така особа може бути відповідачем у суді. Наведений висновок є застосовним, зокрема і до правовідносин, у яких позивач звертається до Мін'юсту з позовом про відшкодування збитків, заподіяних ним через неналежне виконання обов'язків під час розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав. Саме така участь Мін'юсту як відповідача за вимогами про відшкодування збитків можлива в контексті висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 802/385/18, від 27 листопада 2019 року у справі № 815/1915/18, від 12 лютого 2020 року у справі № 1840/3241/18, від 17 лютого 2021 року у справі № 821/669/17 та від 04.02.2020 у справі № 910/7781/19. Однак таких вимог у цій справі не заявлено та не встановлено обставин, які б свідчили про порушення прав позивачів діями лише Мін'юсту, за відсутності спору про речове право з іншою особою.
Отже, якщо суд дійшов висновку, що речове право позивача було порушене та підлягає поновленню зі скасуванням рішення Мін'юсту, прийнятого згідно з пунктом 1 частини сьомої статті 37 Закону, посадова особа Мін'юсту на підставі судового рішення повинна повернути таке право позивача у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації на користь позивача змін чи набуття зазначеного речового права. Разом з цим Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судове рішення про задоволення вказаних вище позовних вимог є підставою для державної реєстрації відповідного речового права за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою. У подібних спорах вжиття заходів забезпечення позову (глава 10 розділу І ГПК України) може не допустити подальший перехід речових прав, тим самим забезпечивши позивачу ефективну можливість захистити свої права без необхідності повторного звернення до суду [див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 116, 120, 127-132 постанови від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20)].
Оскільки Мін'юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, а також немає визначених процесуальним законом підстав для залучення ТОВ «Агро-Лан» співвідповідачем, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що у позові слід відмовити з цих підстав. З урахуванням наведених вище мотивів відмови в задоволенні позову Велика Палата Верховного Суду не надає оцінки іншим доводам касаційних скарг позивачів (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пункті 105 постанови від 18 грудня 2024 року у справі № 907/825/22)».
72. У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Мін'юсту, у якому просила скасувати наказ «Про задоволення скарги» ОСОБА_3 ; зобов'язати Мін'юст вчинити дії щодо поновлення записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесених на підставі рішень приватних нотаріусів.
73. Водночас оскаржуваний позивачкою наказ прийнято за скаргою ОСОБА_3 , який вважав, що порушено його право на квартиру, на продаж якої він нікого не уповноважував.
74. У касаційній скарзі ОСОБА_3 , особа, яка не брала участі у справі, полається на те, що був позбавлений належної йому квартири на підставі підробленого доручення, вказує, що нікого не уповноважував розпоряджатися квартирою. Посилається на те, що оскаржуваною постановою апеляційного суду порушує не лише матеріальні права, а й процесуальні права, позбавляючи його можливості судового захисту.
75. З урахуванням викладеного, колегією суддів враховано, що Мін'юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, оскільки з ним у позивачки відсутній спір про речові права на квартиру. При цьому оскаржуваною постановою апеляційного суду задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та по суті вирішено питання про майнові права ОСОБА_3 , особи, яка не була залучена до участі у справі. Таким чином, оскільки позивачкою було неправильно визначено суб'єктний склад учасників справі, а саме не залучено належного співвідповідача, тому наявні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення апеляційного суду та відмови у задоволенні позовних вимог саме з цих підстав.
76. З урахуванням наведених мотивів відмови в задоволенні позову колегія суддів інші доводи касаційних скарг не аналізує.
77. Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2025 року у справі № 757/51866/19.
78. Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційні скарги Міністерства юстиції України та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2024 року скасувати.
3. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу: Шуст Ганна Дмитрівна, ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович