03 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 757/60692/19-ц
провадження № 61-12893ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
розглянув заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Лідовця Руслана Анатолійовича, Гулейкова Ігоря Юрійовича та Луспеника Дмитра Дмитровича від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у місті Києві про відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року,
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у місті Києві про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 27 травня 2025 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 вересня
2025 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої майну посадовою особою органу державної влади залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
У жовтні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року. У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, заявник просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 жовтня 2025 року для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року визначено суддю-доповідача Лідовця Р. А. та суддів, які входять до складу колегії: Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.
24 жовтня 2025 року о 16:49 (офіційний розклад роботи суду у п'ятницю: з 09:00 до 16:45) надійшла заява ОСОБА_1 про відвід (самовідвід) судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Лідовця Р. А. Заяву фактично передано судді Лідовцю Р. А. 03 листопада.
28 жовтня 2025 року надійшла заява про відвід судді Гулейкова І. Ю. у вказаній справі.
31 жовтня 2025 року надійшла заява про відвід судді Луспеника Д. Д. у вказаній справі.
У зв'язку з перебування судді Лідовця Р. А. у відпустці до 31 жовтня 2025 року включно, заяви про відвід розглянуто у перший робочий день - 03 листопада 2025 року.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Заява про відвід судді-доповідача Лідовця Р. А. мотивована тим, що склад колегії суддів є неповноважним та не наділений повноваженнями у конституційному порядку здійснювати правосуддя у Верховному Суді, оскільки Верховний Суд є нелегітимним органом судової влади, зокрема у заявника є підстави вважати, що порушено порядок визначення суддів для розгляду справи та відбулося втручання у роботу автоматизованої системи документообігу суду, на офіційному вебпорталі Судової влади України відсутній електронний примірник його касаційної скарги, заявнику також не видано копію належно засвідченого протоколу автоматизованого розподілу.
У заяві про відвід судді, який входить до складу колегії - Гулейкова І. Ю., зазначає, що згаданий суддя Верховного Суду у період х 12 по 17 квітня 2024 року умисно здійснив внесення неправдивих відомостей та несвоєчасне внесення відомостей до ЄСІТС та маніпулював розглядом справи № 757/60692/19-ц, а також у справі
№ 753/11845/18, зловживаючи владою та службовим становищем, ухвалив незаконне судове рішення, оскільки знехтував вимогами закону та врахував документ, який мав очевидні, на думку заявника, ознаки підроблення, як такий, що засвідчує пільгу. Указує, що суддя також не ухвалив рішення на його користь, чим створив для ОСОБА_1 шкідливі наслідки. Вважає, що участю у розгляді справи суддя порушує приписи статті 37 ЦПК України, оскільки він вже розглядав у суді касаційної інстанції справу № 757/60692/19-ц та справу № 753/11845/18, пов'язану з нею.
У заяві, поданій з приводу відводу судді Верховного Суду Луспеника Д. Д., зазначає, що вказаний суддя маніпулював вирішенням справи між тими ж сторонами, з приводу того самого предмету та підстав у справі № 753/11845/18 за штучним позовом неналежного позивача ОСОБА_2 . Вважає, що участю у розгляді справи суддя порушує приписи статті 37 ЦПК України.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Згідно із частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Положеннями частини третьої - п'ятої статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що у судах функціонує Єдина судова інформаційна (автоматизована) система. Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційною (автоматизованою) системою у порядку, визначеному процесуальним законом. Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів, навантаження кожного судді, заборони брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання (крім перегляду за нововиявленими обставинами), перебування суддів у відпустці, відсутності у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядження, а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ.
Відповідно до частин першої, третьої статті 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ).
Згідно із частиною одинадцятою статті 14 ЦПК України несанкціоноване втручання в роботу Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та в автоматизований розподіл справ між суддями тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положення, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), розробляються Державною судовою адміністрацією України та затверджуються Вищою радою правосуддя після консультацій з Радою суддів України (частина тринадцята статті 14 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої розділу VIII «Автоматизований розподіл судових справ між суддями» Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України № 30 від 26 листопада 2010 року, визначено порядок автоматизованого розподілу судових справ між суддями, відповідно до якого первісний розподіл судових справ здійснюється модулем автоматизованого розподілу в хронологічному порядку їх надходження до суду (реєстрації). Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється модулем автоматизованого розподілу шляхом: 1) первісного розподілу справи; 2) додаткового визначення суддів; 3) передачі судової справи на розгляд палати, об'єднаної або Великої Палати Верховного Суду; 4) заміни судді в колегії або основного судді; 5) повторного розподілу справи; 6) передачі судової справи раніше визначеному судді, колегії суддів, палаті або об'єднаній палаті.
Постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8 затверджено Тимчасові засади використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді.
Відповідно до пункту 1.7 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, визначення судді-доповідача (колегії суддів) для розгляду судових справ здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації документів відповідальною особою секретаріату відповідного касаційного суду або Великої Палати - користувачем автоматизованої системи документообігу суду, який має відповідні функціональні обов'язки та права, а також в інших випадках необхідності визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу з урахуванням спеціалізації (за наявності).
Судді не є користувачами автоматизованої системи документообігу суду, які мають технічні можливості здійснювати розподіл справ.
Протокол автоматизованого розподілу кожної справи оприлюднюється на сайті Судової влади України.
Автоматизований розподіл касаційних скарг у справі № 757/60692/19-ц проведено відповідно до вимог статей 14, 33 ЦПК України.
Заявник не підтвердив наведені у клопотанні обставини жодними доказами.
Враховуючи викладене, визначення судді-доповідача та суддів, які входять до складу колегії, у справі № 757/60692/19-ц здійснювалось у повній відповідності до вимог статті 33 ЦПК України, отже доводи заяви про відвід судді Верховного Суду Лідовця Р. А., з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 36 ЦПК України, є необґрунтованими.
Доводи щодо наявності підстав для відводу суддів Гулейкова І. Ю.
та Луспеника Д. Д. також не заслуговують на увагу, оскільки постанова Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 753/11845/18 стосується питання визначення процесуальних строків у позовному провадженні. По суті справи правова позиція колегією суддів висловлена не була. Зокрема за даними ЄДРСР суддя Гулейков І. Ю. у справі № 757/60692/19-ц виключно розглядав питання про відвід колегії суддів Верховного Суду Осіяна О. М., Білоконь О. В., Шиповича В. В.
від участі у розгляді справи, а тому відсутні підстави вважати, що він висловлював право позицію у вказаній справі.
Статтею 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Учасники справи не можуть використовувати інститут відводу судді з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення.
Зміст ухвалених суддями судових рішень не свідчить про їх упередженість чи необ'єктивність, а є реалізацією суддями своїх процесуальних повноважень, передбачених нормами ЦПК України.
Обставини, на які посилається ОСОБА_1, як на підставу для відводу суддів (порушено порядок визначення суддів для розгляду справи, розгляд іншої справи
№ 753/11845/18, у якій позивачем був заявник, а також участь суддів у розгляді справи № 757/60692/19-ц у суді касаційної інстанції), не дають підстав для того, щоб вважати сумніви заявника у неупередженості та об'єктивності суддів при розгляді цієї справи по суті у суді касаційної інстанції об'єктивно обґрунтованими.
Зміст заяв про відвід не свідчить про наявність підстав, передбачених статтею 36 ЦПК України, для відводу суддів, а зводиться до незгоди заявника з прийнятими раніше процесуальними судовими рішеннями та не свідчать про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді.
Сумніви у неупередженості судді повинні ґрунтуватися на фактичних обставинах,
а не на припущеннях. Презумпція особистої неупередженості судді діє допоки
не з'являться докази на користь протилежного.
Доказів на спростування презумпції неупередженості суддів Верховного Суду Лідовця Р. А., Гулейкова І. Ю. та Луспеника Д. Д. не надано.
Окрім цього, аргументи заяв про відвід суддів не свідчать про наявність обставин, встановлених статтею 37 ЦПК України, за наявності яких суддя підлягає відводу (самовідводу).
Верховний Суд наголошує на тому, що учасники справи не можуть використовувати інститут відводу суддів з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення. Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Верховний Суд звертає увагу на неприпустимість зловживання процесуальними правами та наголошує на необхідності добросовісно користуватися процесуальними правами задля виконання завдань цивільного судочинства (частина перша, пункт 11 частини третьої статті 2, частина перша статті 44 ЦПК України).
Згідно із частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Оскільки відвід суддям Верховного Суду Лідовцю Р. А., Гулейкову І. Ю.
та Луспенику Д. Д. є необґрунтованим, питання про відвід судді відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Керуючись статтями 33, 36, 40, 260 ЦПК України
Заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Лідовця Руслана Анатолійовича, Гулейкова Ігоря Юрійовича та Луспеника Дмитра Дмитровича
від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у місті Києві про відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року визнати необґрунтованими.
Заяви про відвід суддів передати для вирішення зазначеного питання іншому судді, який визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. Ю. Гулейков
Д. Д. Луспеник