30 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 487/5705/16-ц
провадження № 61-8086св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження- державний виконавець Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Волкомор Анна Володимирівна,
заінтересована особа (стягувач)- автогаражний кооператив «Парма»
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2025 року у складі судді
Гаврасієнка В. О. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 травня
2025 рокуу складі колегії суддів: Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М., Царюк Л. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби
у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Одеса) Волкомор А. В., заінтересована особа - автогаражний кооператив «Парма» (далі - АГК «Парма»).
Скарга мотивована тим, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва
від 31 жовтня 2019 року у справі № 487/5705/16-ц позов АГК «Парма» задоволено, витребувано із його чужого незаконного володіння металевий гаражний бокс № НОМЕР_1 , розташований на АДРЕСА_1 Зобов'язано його повернути АГК «Парма» металевий гаражний бокс.
21 лютого 2025 року ним отримано повідомлення державного виконавця, згідно з яким 06 березня 2025 року о 11 год 00 хв державним виконавцем будуть вчинятися дії, передбачені частиною третьою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», щодо повернення АГК «Парма» металевого гаражного боксу № НОМЕР_1 , розташованого на території вказаного автогаражного кооперативу по
вул. Індустріальній, 10 у м. Миколаєві. Вважав дії щодо повернення АГП «Парма» металевого гаражного боксу неправомірним, оскільки виконавчий лист не відповідає вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» і підлягає поверненню стягувачу, так як резолютивна частина рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2019 року у справі № 487/5705/16-ц передбачає такий захід примусового виконання рішення як витребування металевого гаражу із його чужого незаконного володіння. Таким чином, державний виконавець виконує рішення суду у порушення зазначених норм закону.
Верховним Судом визначено, що рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння підлягає примусовому виконанню у порядку, визначеному статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження», проте виконавча служба у порушення правових висновків Верховного Суду розпочала і має намір вчинити дії у порядку, передбаченому не статтею 60, а статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».
Також очевидним є факт того, що у нього відсутній предмет, а саме гараж № НОМЕР_1 , який суд зобов'язав боржника повернути. Не дивлячись на цей факт, державний виконавець, замість повернення виконавчого листа, вчиняє дії щодо передачі автогаражному кооперативумайна, не вказаного у рішенні Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2019 року у справі № 487/5705/16-ц. Крім того, державний виконавець змінив спосіб і порядок виконання судового рішення і вирішив 06 лютого 2024 року вчинити передачу металевого гаражу без участі боржника, чим порушено його права.
З врахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірним рішення державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Одеса) Волкомор А. В. про повернення АГК «Парма» металевого гаражного боксу № НОМЕР_1 , розташованого на АДРЕСА_1 та признання на 06 березня 2025 року виконання дій щодо повернення гаражу; постановити окрему ухвалу щодо недодержання державним виконавцем Волкомор А.В. висновків Верховного Суду.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2025 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Волкомор А. В., заінтересована особа - автогаражний кооператив «Парма», відмовлено.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що фактично, як під час здійснення виконавчого провадження, так і у скарзі основні аргументи заявника зводяться до заперечення можливості виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2019 року у справі № 487/5705/16-ц про витребування спірного майна, з посиланням на нібито відсутність у боржника вказаного майна, що за своїм змістом суперечить обставинам, встановленим вказаним судовим рішенням, яке підлягає обов'язковому виконанню. Тобто, боржник, через процедуру оскарження процесуальних рішень державного виконавця, намагається спростувати наявність спірного майна, яке підлягає поверненню за судовим рішенням, а саме фактично переглянути обставини, встановлені рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2019 року у справі № 487/5705/16-ц, що набрало законної сили.
Таким чином, районний суд дійшов висновку про те, що оскільки виконавче провадження здійснюється державним виконавцем у порядку статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», у силу спеціальних імперативних положень, яка регулює порядок виконання судових рішень, якими зобов'язано боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, тому державний виконавець мав винести постанови про накладення штрафу за умови, що не було поважних причин не виконувати рішення суду боржником. Жодних об'єктивних підстав вважати, що судове рішення не виконується боржником з поважних причин, не встановлено.
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що, приймаючи рішення з примусового виконання судового рішення, державний виконавець діяв у межах своєї компетенції та відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2025 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 у скарзі не зазначив, які його права чи свободи порушені діями державного виконавця при примусовому виконанні виконавчого листа № 487/5705/16-ц при призначенні проведення виконавчих дій щодо поверненню спірного майна.
З огляду на зміст скарги ОСОБА_1 , основні аргументи боржника зводяться до заперечення можливості виконання рішення суду про витребування металевого гаражного боксу з посиланням на нібито відсутність у боржника вказаного майна, що за своїм змістом суперечить обставинам, встановленим рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2019 року у справі № 487/5705/16-ц, яке підлягає примусовому виконанню. Тобто, боржник через процедуру оскарження процесуальних рішень державного виконавця, намагається спростувати наявність спірного майна, яке підлягає поверненню за судовим рішенням та фактично переглянути обставини, встановлені таким рішенням суду.
Враховуючи, що виконання остаточного судового рішення є обов'язком боржника відповідно до частини другої стаття 15 Закону України «Про виконавче провадження», звертаючись до суду на підставі статті 447 ЦПК України,
ОСОБА_1 , який є боржником, не довів та не обґрунтував наявності порушень його прав рішенням державного виконавця під час призначення виконання судового рішення у цій справі на 06 березня 2025 року, з огляду на обов'язковість виконання судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд погодився з висновком районного суду про те, що під час виконання рішення Заводського районного суду
м. Миколаєва від 31 жовтня 2019 року у справі № 487/5705/16-ц державний виконавець діяв у межах своєї компетенції та відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому правові підстави для задоволення скарги відсутні.
Обставини щодо неможливості виконання рішення суду, на які посилається ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки суперечать встановленим рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2019 року у справі № 487/5705/16-ц, що набрало законної сили, обставинам.
Отже, посилання апеляційної скарги на те, що рішення суду про задоволення віндикаційного позову виконується не боржником, а виконавчою службою,
не заслуговують на увагу, оскільки на виконанні у державного виконавця перебував виконавчий лист від 13 травня 2020 року № 487/5705/16-ц, виданий Заводським районним судом м. Миколаєва, про зобов'язання ОСОБА_1 вчинити певні дії на користь стягувача АГК «Парма», та який не є предметом розгляду у цій справі.
Крім того, згідно з відзивом державного виконавця виконавче провадження
№ НОМЕР_2 закінчено у зв'язку із фактичним виконанням судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 487/5705/16-ц із Заводського районного суду м. Миколаєва. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 4, частини другої статті 389 ЦПК України та абзац четвертий пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.
У вересні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що виконання рішення суду за віндикаційним позовом відбувається на підставі положень статті 60 Закону України «Про виконавче провадження», а не на підставі статті 63 цього Закону, яка застосована виконавцем при примусовому виконанні рішення суду та судом.
Заявник вказував, що металеві гаражі, які знаходяться на території АГК «Парма», згідно зі Статутом не належать автогаражному кооперативуна праві власності,
а є власністю фізичних осіб, які мають місце на автостоянці. На металевому гаражу, який витребувано, відсутній інвентарний номер, який є ознакою перебування гаражу на балансі АГК «Парма» та доказом права власності юридичної особи на гараж.
У рішенні Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2019 року
у справі № 487/5705/16-ц відсутнє посилання на документ обов'язкового бухгалтерського та фінансового обліку, який містить повну інформацію щодо господарських операцій та майна автогаражного кооперативу.
Судами помилково було відмовлено йому у витребуванні у АГК «Парма» балансу автогаражного кооперативу, інвентарної картки на спірний гараж та інших документів бухгалтерського обліку, які б підтвердили перебування такого майна у власності АГК «Парма».
Крім того, ОСОБА_1 посилався на те, що йому, як боржнику, з рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2019 року у справі
№ 487/5705/16-ц невідомо, на підставі якого саме доказу він позбавлений права на майно, що знаходилося в його володінні з 2007 року.
Доводи особи, яка подала відзив
У серпні 2025 року начальник Заводського відділу державної виконавчої служби
у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Одеса) подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають.
Як під час здійснення виконавчого провадження, так і у цій скарзі основні аргументи позивача зводяться до заперечення можливості виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2019 року у справі № 487/5705/16-ц, яким позов АГК «Парма» задоволено, витребувано із його чужого незаконного володіння спірний металевий гаражний бокс, зобов'язано ОСОБА_1 повернути АГК «Парма» металевий гаражний бокс, з посиланням на нібито відсутність у заявника вказаного майна, що за своїм змістом суперечить обставинам, встановленим у вказаному остаточному судовому рішенні. Тобто, заявник через процедуру оскарження процесуальних рішень державного виконавця намагається спростувати наявність спірного майна, яке підлягає поверненню на підставі судового рішення, що набрало законної сили, та фактично переглянути обставини, встановлені цим остаточним рішенням суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судом установлено, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва
від 31 жовтня 2019 року у справі № 487/5705/16-ц позов АГК «Парма» задоволено, витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 металевий гаражний бокс № НОМЕР_1 , розташований на території АГК «Парма» по
АДРЕСА_1 . Зобов'язано ОСОБА_1 повернути АГК «Парма» металевий гаражний бокс, розташований на території АГК «Парма» за адресою: АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
13 травня 2020 року Заводським районним судом м. Миколаєва АГК «Парма», як стягувачу, було видано виконавчий лист № 487/5705/16-ц про зобов'язання
ОСОБА_1 повернути АГК «Парма» металевий гаражний бокс № НОМЕР_1 розташований на АДРЕСА_1, який 15 січня 2021 року пред'явлено до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для примусового виконання
(а.с. 14-15, т. 1).
Постановою державного виконавця від 15 січня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2. Відповідно до пункту 2 цієї постанови боржнику необхідно виконати рішення суду протягом десяти робочих днів, а саме в строк до 25 січня 2021 року включно (а.с. 18, т. 1).
19 січня 2021 року вказана постанова державного виконавця була отримана ОСОБА_1 , що підтверджується трекінгом відстеження поштових відправлень № 5402907328022.
25 січня 2021 року до відділу надійшла заява боржника ОСОБА_1 про повернення виконавчого документа у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно (а.с. 37-39, т. 1).
09 лютого 2021 року ОСОБА_1 надано роз'яснення стосовно заяви про повернення виконавчого документа у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно.
26 січня 2021 року державному виконавцю надійшла заява АГК «Парма», якою повідомлено, що рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2019 року у справі № 487/5705/16-ц станом на 26 січня 2021 року боржником не виконано.
26 січня 2021 року державним виконавцем складено акт про те, що станом
на 26 січня 2021 року інформації про виконання рішення суду від сторін виконавчого провадження до відділу не надходило.
26 січня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу ВП № НОМЕР_2 на боржника ОСОБА_1 у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 1 700 грн. Відповідно до пункту 2 постанови про накладення штрафу від 26 січня 2021 року ВП № НОМЕР_2, боржника ОСОБА_1 зобов'язано повторно виконати рішення суду протягом десяти робочих днів, а саме у строк до 04 лютого 2021 року включно, та попереджено про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду. Вказану постанову вручено 30 січня 2021 року ОСОБА_1 , про що свідчить трекінг відстеження поштових відправлень № 5402907361984.
05 лютого 2021 року державним виконавцем винесено постанову про виправлення помилки у процесуальному документі, оскільки під час винесення постанови про накладення штрафу державним виконавцем невірно зазначено дату, до якої необхідно боржнику повторно виконати вищезазначене рішення суду. Таким чином, боржника зобов'язано виконати рішення суду у строк до 08 лютого 2021 року включно. Вказану постанову вручено 09 лютого 2021 року ОСОБА_1 , про що свідчить трекінг відстеження поштових відправлень № 5402907402540.
09 лютого 2021 року, керуючись положеннями статті 32 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій до 22 лютого 2021 року включно, у зв'язку з тим, що 05 лютого 2021 року до відділу надійшла заява боржника ОСОБА_1 про відкладення проведення виконавчих дій, так як останнім подано до Заводського районного суду м. Миколаєва заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, і клопотання про зупинення вчинення виконавчих дій. Вказану постанову вручено 12 лютого 2021 року ОСОБА_1 , про що свідчить трекінг відстеження поштових відправлень № 5402907394742.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 березня 2021 року у справі № 487/5705/16-ц у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.
Відповідно до акта державного виконавця від 23 лютого 2021 року встановлено, що станом на 23 лютого 2021 року жодної інформації про виконання рішення суду від сторін виконавчого провадження до відділу не надходило, про що державним виконавцем складено відповідний акт.
23 лютого 2021 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу ВП № НОМЕР_2 на боржника ОСОБА_1 у подвійному розмірі,
а саме 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн. Вказану постанову вручено 25 лютого 2021 року ОСОБА_1 , що підтверджується трекінгом відстеження поштових відправлень № 54029074025079.
05 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби
у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Одеса) Волкомор А. В. при винесенні постанови про повторне накладення штрафу від 23 лютого 2021 року ВП № НОМЕР_2 у розмірі 3 400 грн; визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Волкомор А. В. про накладення штрафу від 23 лютого 2021 року ВП № НОМЕР_2 у розмірі 3 400 грн; визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Волкомор А. В. про арешт коштів боржника
від 23 лютого 2021 року.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 червня
2021 року у справі № 487/852/21, що набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправними дій заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) при винесені постанов про накладення штрафів, визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафів відмовлено.
11 червня 2021 року до відділу надійшла заява боржника ОСОБА_1 про повернення виконавчого документа у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно.
06 липня 2021 року за результатами розгляду вищевказаної заяви ОСОБА_1 заступником начальника відділу Волкомор А. В. надано відповідь та роз'яснено, що повернення виконавчого документу стягувачу з підстав, зазначених у заяві, неможливе, оскільки такі обставини досліджені та встановлені у рішенні Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2019 року у справі
№ 487/5705/16-ц, на виконання якого видано цей виконавчий лист.
22 червня 2021 року державному виконавцю надійшла заява ОСОБА_1 про роз'яснення виконавчого документа, а саме заявник просив роз'яснити, який саме металевий гаражний бокс № НОМЕР_1 він зобов'язаний повернути АГК «Парма».
07 липня 2021 року за результатами розгляду вищевказаної заяви державним виконавцем Ткаченку О. В. надано відповідь та роз'яснено положення статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 271 ЦПК України.
29 червня 2021 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою:
АДРЕСА_1, та встановлено візуальним оглядом, що на території АГК «Парма» знаходиться один металевий гаражний бокс № НОМЕР_1 та зі слів представника стягувача станом на 29 червня 2021 року рішення суду боржником не виконано, металевий гаражний бокс № НОМЕР_1 не повернуто, про що державним виконавцем складено акт.
08 липня 2021 року державному виконавцю надійшла заява Голови правління
АГК «Парма», відповідно до якої останній повідомляє, що в АГК «Парма» знаходиться лише один металевий гаражний бокс з порядковим номером 90 та повідомлено, що рішення суду боржником не виконано.
09 липня 2021 року заступником начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Волкомор А. В. відповідно до вимог статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», скеровано до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 КК України, оскільки станом на 09 липня 2021 року за даними офіційного веб-сайту Господарського суду Миколаївської області (https://mk.arbitr.gov.ua), боржник - ОСОБА_1 був суддею Господарського суду Миколаївської області та займав адміністративну посаду заступника голови цього суду, що за умовами підслідності, встановленою пунктом 1 частини четвертої статті 216 КПК України, віднесено до компетенції слідчих органів Державного бюро розслідувань.
20 січня 2022 року державному виконавцю надійшла заява ОСОБА_1 про припинення протиправних дій по виконавчому провадженню, в якій останній порушує питання, що досліджувались судом при ухваленні рішення по суті спору, на підставі якого видано виконавчий документ.
17 лютого 2022 року державним виконавцем, за результатами розгляду вищевказаної заяви ОСОБА_1 , надано відповідь щодо здійснення виконавчого провадження.
26 січня 2022 року заступником начальника відділу Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Волкомор А. В. до Заводського районного суду
м. Миколаєва подано заяву про зміну способу виконання рішення суду з проханням змінити спосіб виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва
від 31 жовтня 2019 року у справі № 487/5705/16-ц, на підставі якого 13 травня
2020 року видано виконавчий лист про зобов'язання ОСОБА_1 повернути
АГК «Парма» металевий гаражний бокс № НОМЕР_1 , розташований на АДРЕСА_1, ухваливши про передачу автогаражному кооперативуметалевого гаражного боксу № 90 без участі
ОСОБА_1
18 жовтня 2023 року ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва у справі
№ 487/5705/16-ц у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення суду, ухваленого у справі за позовом АГК «Парма» до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння та зобов'язання вчинити певні дії, відмовлено.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 січня 2024 року
у справі № 487/5705/16-ц ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
17 лютого 2025 року заступником начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Волкомор А. В. стягувачу АГК «Парма» направлено вимогу державного виконавця про призначення виконавчих дій 06 березня
2025 року о 11 год 00 хв щодо повернення АГК «Парма» металевого гаражного боксу № НОМЕР_1 розташованого на АДРЕСА_1 (а.с. 89, т. 1).
06 березня 2025 року заступником начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Волкомор А. В. здійснено вихід за адресою:
АДРЕСА_1, та складено акт державного виконавця
від 06 березня 2025 року, відповідно до якого заступником начальника відділу Волкомор А. В. без участі боржника, керуючись частиною третьою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто АГК «Парма», в особі голови правління Журавльова О. О., а АГК «Парма» прийнято металевий гаражний бокс
№ НОМЕР_1 , розташований на АДРЕСА_1.
06 березня 2025 року заступником начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Волкомор А. В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до положень пункту 9 частини першої
статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду, згідно з виконавчим документом.
У частині першій статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
На підставі статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року
№ 489/20802 (далі - Інструкція) під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з абзацом другим пункту 1 розділу II Інструкції виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.
Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (частина п'ята статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін
(частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування
(частина перша статті 77 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зазначені положення інституту доказування застосовуються і при розгляді скарги на рішення, дії, бездіяльність державного виконавця.
Ураховуючи викладене, суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про те, що заявником у скарзі не зазначено, які саме його права порушені діями, бездіяльністю державного виконавця при примусовому виконанні виконавчого листа від 13 травня 2020 року № 487/5705/16-ц щодо призначення та проведення виконавчих дій про витребування із чужого незаконного володіння заявника спірного майна. А дії державного виконавця відповідають положенням Закон України «Про виконавче провадження».
Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що доводи і зміст скарги заявника зводяться до заперечення можливості виконання рішення суду Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2019 року у справі
№ 487/5705/16-ц, яким витребувано із чужого незаконного володіння спірне майно, оскільки ОСОБА_1 вказував на відсутність у нього, як боржника, вказаного майна, проте такі доводи суперечать вищевказаному судовому рішенню, що набрало законної сили і підлягає обов'язковому виконанню.
Фактично ОСОБА_1 , оскаржуючи процесуальні рішення державного виконавця, намагається спростувати існування спірного майна, тобто переглянути обставини, встановлені остаточним вищевказаним рішенням суду.
По суті ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду, яке виконується, що набрало законної сили, зазначаючи в касаційній скарзі, що йому, як боржнику,
з рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2019 року
у справі № 487/5705/16-ц невідомо на підставі якого саме доказу він позбавлений права на майно, що знаходилося в його володінні з 2007 року.
Доводи касаційної скарги про те, що металеві гаражі, які знаходяться на території АГК «Парма», згідно зі Статутом, не належать автогаражному кооперативуна праві власності, а є власністю фізичних осіб, на увагу не заслуговують, оскільки не впливають на вирішення спірних правовідносин, в яких не встановлюється факт належності спірного майна боржнику, так як така обставина встановлена рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2019 року у справі
№ 487/5705/16-ц, яке набрало законної сили.
Іншим доводам касаційної скарги вже була неодноразово надана правова оцінка судами попередніх інстанцій, у тому числі щодо помилковості відмови заявнику
у витребуванні у АГК «Парма» балансу автогаражного кооперативу, інвентарної картки на спірний гараж та інших документів бухгалтерського обліку, які є безпідставними, оскільки суперечать висновкам остаточного рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2019 року у справі № 487/5705/16-ц, що у примусовому порядку виконано, а виконавче провадження № НОМЕР_2 закінчено у зв'язку із його фактичним виконанням.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник