22 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 723/2520/22
провадження № 61-8875св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 ,
відповідачі: Сторожинецька міська рада, Державне агентство лісових ресурсів України, філія «Берегометське лісомисливське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», правонаступником якого є державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»,
треті особи, які заявляють самостійні вимоги: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_2 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 10 січня
2024 року у складі судді Пташник А. М. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 10 червня 2025 року у складі колегії суддів: Одинака О. О.,
Половінкіної Н. Ю., Лисака І. Н.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 ,звернувся до суду з позовом до Сторожинецької міської ради, Державного агентства лісових ресурсів України, філії «Берегометське лісомисливське господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», правонаступником якого є державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», (далі - ДП «Ліси України»), треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_2 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що він набув право власності на підставі
трудової участі у Сторожинецькому міжколгоспному лісгоспі, правонаступником якого є Сторожинецькому міжгосподарському лісгоспі, правонаступником якого єСпеціалізованому лісогосподарському агропромисловому кооперативі «Сторожинецький лісгосп», на майно, яке складалося з адміністративного будинку літ. «А-ІІ», контори цеху Д/О з прохідною літ. «Б», столярного цеху літ. «Г», автогаражів з майстернею літ «Д», котельні літ. «Е-ІІ», водонасосної літ. «Ж», автозаправки літ. «З», складу літ. «І», сараїв літ. «К», «Л», вбиральні літ. «М», битовки літ. «Н», ободарні літ. «О», тамбура літ. «О», ободарні літ. «П», воріт з хвірткою № 1, хвіртки № 2, № 3, огорожі № 4, 5, 6, естакади № 7, резервуарів № 8, розташованого на АДРЕСА_1 .
Зазначав, що рішенням зборів співвласників майна членів Спеціалізованого лісогосподарського агропромислового кооперативу «Сторожинецький лісгосп»
від 30 березня 2001 року сформовано групи співвласників майна, яким йому, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,
ОСОБА_18 , ОСОБА_2 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , як окремо визначеній групі співвласників, у рахунок майнових часток (паїв) було надано майновий комплекс розташований на АДРЕСА_1 , що входив до пайового фонду кооперативу, вартістю 263 650 грн.
Разом з тим пунктом 1 рішення виконавчого комітету Сторожинецької міської ради Чернівецької області від 16 січня 2003 року № 24 оформлено право власності держави в особі Верховної Ради України на праві оперативного управління Сторожинецьким державним спеціалізованим лісогосподарським підприємством агропромислового комплексу «Сторожинецький держспецлісгосп АПК» на майно, яке складається з адмінбудинку літ. «А-ІІ», контори цеху Д/О з прохідною літ. «Б», столярного цеху літ. «Г», автогаражів з майстернею літ «Д», котельні літ. «Е-ІІ», водонасосної літ. «Ж», автозаправки літ. «З», складу літ. «І», сараїв літ. «К», «Л», вбиральня літ. «М», битовки літ. «Н», ободарні літ. «О», тамбура літ. «О», ободарні
літ. «П», воріт з хвірткою № 1, хвіртки № 2, № 3, огорожі № 4, 5, 6, естакади № 7, резервуарів № 8, на АДРЕСА_1 .
Виконавчим комітетом Сторожинецької міської ради на підставі рішення від 16 січня 2003 року № 24 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно
від 30 січня 2003 року № САА/920907 , яким встановлено право власності держави в особі Верховної Ради України на праві оперативного управління Сторожинецьким державним спеціалізованим лісогосподарським підприємством агропромислового комплексу «Сторожинецький держспецлісгосп АПК» на вищевказане майно.
Вважав, що пунктом 1 рішення виконавчого комітету Сторожинецької міської ради від 16 січня 2003 року № 24 та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно
від 30 січня 2003 року № САА/920907 допущено порушення, у тому числі його права власності на належну йому частку у спірному нерухомому майні.
Він довідався про порушення свого права власності на спірне майно 18 лютого
2022 року після отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна.
З врахуванням викладеного ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , просив суд визнати незаконним та скасувати пункт 1 рішення виконавчого комітету Сторожинецької міської ради від 16 січня 2003 року № 24; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30 січня 2003 року
НОМЕР_1 , видане на ім'я держави в особі Верховної Ради України.
У грудні 2022 року треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_2 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 звернулися до суду з позовом до Сторожинецької міської ради, Державного агентства лісових ресурсів України, філії «Берегометське лісомисливське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», правонаступником якого є ДП «Ліси України», про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що вони набули право власності на підставі трудової участі у Сторожинецькому міжколгоспному лісгоспі, правонаступником якого єСторожинецькому міжгосподарському лісгоспі, правонаступником
якого єСпеціалізованому лісогосподарському агропромисловому кооперативі «Сторожинецький лісгосп», на спірне майно, яке складалося з адміністративного будинку літ. «А-ІІ», контори цеху Д/О з прохідною літ. «Б», столярного цеху літ. «Г», автогаражів з майстернею літ «Д», котельні літ. «Е-ІІ», водонасосної літ. «Ж», автозаправки літ. «З», складу літ. «І», сараїв літ. «К», «Л», вбиральні літ. «М», битовки літ. «Н», ободарні літ. «О», тамбура літ. «О», ободарні літ. «П», воріт з хвірткою № 1, хвіртки № 2, № 3, огорожі № 4, 5, 6, естакади № 7, резервуарів № 8, розташованого на АДРЕСА_1 .
Проте пунктом 1 рішення виконавчого комітету Сторожинецької міської ради
від 16 січня 2003 року № 24 та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно
від 30 січня 2003 року № САА/920907 допущено порушення їх права власності на належну йому частку у спірному нерухомому майні, оскільки її незаконно передано у власність держави в особі Верховної Ради України.
З врахуванням викладеного ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_2 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 просили суд визнати незаконним та скасувати
пункт 1 рішення виконавчого комітету Сторожинецької міської ради від 16 січня 2003 року № 24; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30 січня 2003 року НОМЕР_1 , видане на ім'я держави в особі Верховної Ради України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 10 січня
2024 року позов ОСОБА_1 та третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_2 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ,
ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано пункт 1 рішення виконавчого комітету Сторожинецької міської ради від 16 січня 2003 року № 24. Визнано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30 січня 2003 року НОМЕР_1 , що видане виконавчим комітетом Сторожинецької міської ради, недійсним. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до протоколу комісії з розпаювання майна спеціалізованого лісогосподарського агропромислового виробничого кооперативу «Сторожинецький лісгосп» від 30 березня 2001 року проведено розподіл майна між співвласниками та згідно з цим протоколом
у групи № 2, в яку входять позивач та треті особи з самостійними вимогами, вартість майна складала 263 650 грн.
Отже, майно трудового колективу на суму 714 400 грн поділено між членами трудового колективу, унаслідок чого позивач та треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, включені до співвласників групи № 2, які набули у спільну часткову власність майновий комплекс, що складається з адмінбудинку літ. «А-ІІ», контори цеху Д/О з прохідною літ. «Б», столярного цеху
літ. «Г», автогаражів з майстернею літ «Д», котельні літ. «Е-ІІ», водонасосної літ. «Ж», автозаправки літ. «З», складу літ. «І», сараїв літ. «К», «Л», вбиральні літ. «М»,
битовки літ. «Н», ободарні літ. «О», тамбура літ. «О», ободарні літ. «П», воріт з хвірткою № 1, хвіртки № 2, № 3, огорожі № 4, 5, 6, естакади № 7, резервуарів № 8,
по АДРЕСА_1 .
Таким чином, у держави в особі Верховної Ради України, Сторожинецького державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства агропромислового комплексу «Сторожинецький держспецлісгосп АПК» та інших правонаступників не було правових підстав для виникнення права власності на спірне нерухоме майно.
Сторожинецьке державне спеціалізоване лісогосподарське підприємство агропромислового комплексу «Сторожинецький держспецлісгосп АПК», інші особи правонаступники були лише користувачами спірного нерухомого майна згідно з умовами угоди № 1 про передачу майна у користування від 02 квітня 2001 року.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відсутні правові підстави для припинення права власності позивача та третіх осіб на спірне нерухоме майно і виникнення такого права у держави в особі Верховної Ради України, а отже, прийняття Сторожинецькою міською радою рішення від 16 січня 2003 року № 24 і видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 30 січня 2003 року є незаконними, оскільки свідчать про порушення права власності позивача та третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги.
Щодо строку позовної давності. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач довідався про порушення свого права, а саме про прийняття рішення виконавчим комітетом Сторожинецької міської ради від 16 січня 2003 року № 24 та про оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30 січня
2003 року НОМЕР_1 , отримавши інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто 18 лютого 2022 року, після чого повідомив про це третіх осіб. До 18 лютого 2022 року у позивача та третіх осіб, що заявляють самостійні позовні вимоги, не існувало обставин, які б давали підстави дізнатися про порушення права власності на спірне майно. З матеріалів справи вбачається, що на підставі угоди від 02 квітня 2001 року майно перебувало в оренді у користувача, правонаступником якого було ДП «Берегометське лісомисливське господарство» і жодна зі сторін угоди не вчиняла дій для припинення користування цим майном. З 02 квітня 2001 року по 18 лютого 2022 року повідомлень чи інформацій до позивача та третіх осіб не надходило про те, що право власності на спірне майно зареєстровано за державою в особі Верховної Ради України. Державним агентством лісових ресурсів України не надано доказів на підтвердження того, що позивачу та третім особам було раніше відомо про порушення їх прав.
Отже, позивачем та третіми особами строк позовної давності, про застосування якого заявлено Державним агентством лісових ресурсів України, пропущено не було.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 10 січня 2025 року апеляційну скаргу філії «Берегометське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» задоволено частково. Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 10 січня 2024 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , третіх осіб: ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_2 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ,
ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 до філії «Берегометське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсним, стягнення з Сторожинецької міської ради, державного агентства лісових ресурсів України, філії «Берегометське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_29 судових витрат скасовано, провадження у справі закрито. У решті рішення суду залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки з апеляційною скаргою звернулася лише філія «Берегометське лісомисливське господарство»
ДП «Ліси України», то рішення суду першої інстанції переглядається лише у частині, яка стосується прав та інтересів філії.
В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутня інформація про те, що філія зареєстрована як юридична особа.
Таким чином, оскільки філія «Берегометське лісомисливське господарство»
ДП «Ліси України» не є юридичною особою, тому справа у частині позовних вимог до філії не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, у зв'язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред'явлено позов.
Отже, апеляційний суд дійшов висновку про те, що провадження у справі у частині позовних вимог до філії «Берегометське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно підлягає закриттю.
У березні 2025 року ДП «Ліси України», як особа, яка не приймала участі у розгляді справи, подало апеляційну скаргу на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 10 січня 2024 року.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 10 червня 2025 року апеляційну скаргу ДП «Ліси України» залишено без задоволення. Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 10 січня 2024 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 16 серпня 2023 року внесено запис про припинення державного підприємства «Берегометьське лісомисливське господарство», яке було відповідачем у суді першої інстанції. Підставою внесення запису зазначено рішення щодо реорганізації. Також відповідно до Єдиного державного реєстру встановлено, що правонаступником державного підприємства «Берегометьське лісомисливське господарство» є ДП «Ліси України».
Отже, ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 30 травня 2025 року залучено до участі у справі ДП «Ліси України», як правонаступника державного підприємства «Берегометьське лісомисливське господарство».
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що позов пред'явлено у томі числі до держави, яка представлена відповідним державним органом - Державним агентством лісових ресурсів України, яке є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.
При відсутності солідарного обов'язку між відповідачами у справі, кожний із відповідачів має право оскаржити рішення суду у частині, що стосується його прав та обов'язків. Відповідно, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями щодо перегляду судового рішення у частині вимог, які заявлені до особи, яка не оскаржує таке рішення.
Сторожинецька міська Рада та Державне агентство лісових ресурсів України правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 10 січня
2024 року не скористались, тобто погодились з таким рішенням.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про те, що ДП «Ліси України» у спірних правовідносинах правом на звернення із апеляційною скаргою від імені держави не наділено.
Обставина передачі спірного нерухомого майна в оперативне управління ДП «Ліси України» на правильність висновку про відсутність у підприємства права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не впливає, оскільки відповідне право є похідним від права власності держави на це майно.
Крім цього, передача спірного нерухомого майна в оперативне управління ДП «Ліси України» не є предметом спору, оскільки спір стосується саме права власності держави на відповідне майно.
Отже, ДП «Ліси України» має право оскаржити рішення суду першої інстанції
у частині вирішення позову до державного підприємства «Берегометьське лісомисливське господарство». Разом з цим зі змісту оскаржуваного рішення районного суду вбачається, що суд першої інстанції не ухвалював рішення про задоволення чи про відмову у позові до державного підприємства «Берегометьське лісомисливське господарство».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ДП «Ліси України» просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 липня 2025 рокувідкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 723/2520/22 з Сторожинецького районного суду Чернівецької області. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та абзац четвертий пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.
У серпні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2025 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у справі відсутні будь-які докази участі позивача та третіх осіб у трудовій діяльності Сторожинецького міжколгоспного лісгоспу, а також їх здобутків у створенні, у тому числі предмету спору. Предмет спору у період з 1975 року по 1991 рік міг перебувати виключно у комунальній власності з огляду на врегульований чинним на той час законодавством організаційно-правовий статус Сторожинецького міжколгоспного лісгоспу. Також відсутні докази набуття позивачем та третіми особами речового права на предмет спору у приватну власність, як фізичними особами, чи колективну власність трудового колективу зазначеного міжколгоспного лісгоспу.
На час виникнення спірних правовідносин Сторожинецький міжколгоспний лісгосп не був державним підприємством, за відсутності відповідних доказів трудової участі позивача та третіх осіб у діяльності як Сторожинецького міжколгоспного лісгоспу, так і державного підприємства «Берегометьське лісомисливське господарство», положення статті 21 Закону України «Про власність» на трудовий колектив лісгоспу не поширювався.
Отже, визначення розміру частки, що стосується предмету спору, для працівників Сторожинецького міжколгоспного лісгоспу під час зборів трудового колективу
02 квітня 2003 року було нікчемним, оскільки законом не передбачалось.
Відповідачем у справі також залучено Державне агентство лісових ресурсів України, проте не зазначено обґрунтування залучення вказаного державного органу, також відсутні докази порушення цим державним органом майнових прав позивача, третіх осіб щодо предмету спору. Згідно з підпунктом 5 пункту 4 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2014 року № 521, відповідно до покладених на нього завдань здійснює державне управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду в лісах підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління. Тобто Державному агентству лісових ресурсів України не належать майнові права, зокрема на комплекси реорганізованих державних підприємств лісової галузі. Помилковим є висновок апеляційного суду про те, що позов пред'явлено, у томі числі до держави, яку представляє Державне агентством лісових ресурсів України. Належним відповідачем у цій справі є саме ДП «Ліси України».
Крім того, судами безпідставно не було залучено до участі у справі безпосереднього власника спірного нерухомого майна, тобто державу в особі Верховної Ради України, проте фактично вирішено питання про її права та обов'язки.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 квітня 1975 року Сторожинецька районна рада колгоспів створила юридичну особу - Сторожинецький міжколгоспний лісгосп, що підтверджується копією протоколу від 25 квітня 1975 року № 2.
Сторожинецький міжколгоспний лісгосп було реорганізовано у Сторожинецький міжгосподарський лісгосп.
За змістом розділу ІІІ Статуту майно лісгоспу відповідно до законів України, Статуту лісгоспу та укладених угод належить трудовому колективу лісгоспу і господарствам пайовикам на правах власності.
25 травня 2000 року Сторожинецький міжгосподарський лісгосп було реорганізовано у Спеціалізований лісогосподарський агропромисловий кооператив «Сторожинецький лісгосп».
На підставі пункту 4.1 - 4.6 Статуту майно належить трудовому колективу лісгоспу та іншим засновникам на правах колективної власності із визначенням частки трудового колективу 543 400 грн та 171 000 грн правонаступникам колишніх колгоспів.
Відповідно до наказу Головного управління сільського господарства і продовольства від 03 січня 2001 року № 1 на базі Спеціалізованого лісогосподарського агропромислового кооперативу «Сторожинецький лісгосп» створено державне спеціалізоване лісогосподарське підприємство агропромислового комплексу «Сторожинецький держспецлісгосп АПК».
Відповідно до Статуту державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства агропромислового комплексу «Сторожинецький
держспецлісгосп АПК» воно засноване на державній власності на ліси та власності трудового колективу і новостворених агроформувань на майно, яке надбане в результаті діяльності з часу заснування в 1975 році (преамбула).
Майно підприємства, як правонаступника Спеціалізованого лісогосподарського агропромислового кооперативу «Сторожинецький лісгосп» відповідно до законів України належить трудовому колективу, як одному із засновників кооперативу,
та іншим засновникам (реформованим агропромисловим підприємствам) згідно з їх дольової участі. Дольова участь трудового колективу та реформованих агропромислових товариств в майні підприємства становить 714 400 грн, з яких 543 400 грн дольова участь трудового колективу в майні, яке створене в процесі діяльності попередників підприємства, та 171 000 грн дольова участь реформованих агропромислових господарств (пункт 4.2 Статуту).
27 березня 2001 року реформовані агропідприємства уступили 171 000 грн дольової у частці у майні на користь трудового колективу державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства агропромислового комплексу «Сторожинецький держспецлісгосп АПК», що підтверджується протоколом № 16 засідання Ради сільськогосподарських підприємств Сторожинецького району від 27 березня
2001 року.
Рішенням зборів співвласників майна членів Спеціалізованого лісогосподарського агропромислового кооперативу «Сторожинецький лісгосп» від 30 березня 2001 року сформовано групи співвласників майна.
ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,
ОСОБА_18 , ОСОБА_2 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , як окремо визначеній групі співвласників, в рахунок майнових часток (паїв) було надано майновий комплекс по
АДРЕСА_1 , що входив до пайового фонду кооперативу, вартістю 263 650 грн.
Відповідно до рішення від 02 квітня 2001 року загальних зборів трудового
колективу державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства
агропромислового комплексу «Сторожинецький держспецлісгосп АПК», вирішено
передати державному спеціалізованому лісогосподарському підприємству агропромислового комплексу «Сторожинецькийдержспецлісгосп АПК» майно, яке є власністю трудового колективу і створене на протязі з 1975 року у сумі 714 400 грн в довгострокову оренду, доручено голові профкому ОСОБА_10 підписати угоду про передачу майна.
02 квітня 2001 року трудовий колектив в особі голови профкому ОСОБА_10 та державне спеціалізоване лісогосподарське підприємство агропромислового комплексу «Сторожинецький держспецлісгосп АПК» уклали угоду № 1 про прийом-передачу майна на загальну суму 714 400 грн.
Згідно з умовами цієї угоди трудовий колектив державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства агропромислового комплексу «Сторожинецький держспецлісгосп АПК» передає, а державне спеціалізоване
лісогосподарське підприємство агропромислового комплексу «Сторожинецький
держспецлісгосп АПК» приймає, створене до затвердження Статуту держспецлісгоспу АПК на протязі з 1975 року, майно на суму 714 400 грн, в довгострокову безоплатну оренду терміном на 10 років, у тому числі майно, яке складається з адмінбудинку літ. «А-ІІ», контори цеху Д/О з прохідною літ. «Б», столярного цеху літ. «Г», автогаражів з майстернею літ «Д», котельні літ. «Е-ІІ», водонасосної літ. «Ж», автозаправки літ. «З», складу літ. «І», сараїв літ. «К», «Л», вбиральня літ. «М», битовки літ. «Н», ободарні літ. «О», тамбура літ. «О», ободарні
літ. «П», воріт з хвірткою № 1, хвіртки № 2, № 3, огорожі № 4, 5, 6, естакади № 7, резервуарів № 8, розташоване по АДРЕСА_1 на суму 263 650 грн.
На виконання умов угоди № 1 про передачу майна від 02 квітня 2001 року державне спеціалізоване лісогосподарське підприємство агропромислового комплексу «Сторожинецький держспецлісгосп АПК» прийняло за актом прийняття-передачі
від 04 квітня 2001 року майно у сумі 714 400 грн.
Пунктом 1 рішення виконавчого комітету Сторожинецької міської ради від 16 січня 2003 року № 24 оформлено право власності держави в особі Верховної Ради України на праві оперативного управління Сторожинецьким державним спеціалізованим лісогосподарським підприємством агропромислового комплексу «Сторожинецький держспецлісгосп АПК» на майно, яке складається з адмінбудинку літ. «А-ІІ», контори цеху Д/О, з прохідною літ. «Б», столярного цеху літ. «Г», автогаражів з майстернею літ «Д», котельні літ. «Е-ІІ», водонасосної літ. «Ж», автозаправки літ. «З», складу
літ. «І», сараїв літ. «К», «Л», вбиральня літ. «М», битовки літ. «Н», ободарні літ. «О», тамбура літ. «О», ободарні літ. «П», воріт з хвірткою № 1, хвіртки № 2, № 3,
огорожі № 4, 5, 6, естакади № 7, резервуарів № 8, розташованих
по АДРЕСА_1 .
Виконавчим комітетом Сторожинецької міської ради на підставі рішення від 16 січня 2003 року № 24 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно
від 30 січня 2003 року САА/920907, яким встановлено право власності держави в особі Верховної Ради України на праві оперативного управління Сторожинецьким державним спеціалізованим лісогосподарським підприємством агропромислового комплексу «Сторожинецький держспецлісгосп АПК» на майно, яке складається з адмінбудинку літ. «А-ІІ», контори цеху Д/О з прохідною літ. «Б», столярного цеху
літ. «Г», автогаражів з майстернею літ. «Д», котельні літ. «Е-ІІ», водонасосної літ. «Ж», автозаправки літ. «З», складу літ. «І», сараїв літ. «К», «Л», вбиральня літ. «М», битовки літ. «Н», ободарні літ. «О», тамбура літ. «О», ободарні літ. «П», воріт з хвірткою № 1, хвіртки № 2, № 3, огорожі № 4, 5, 6, естакади № 7, резервуарів № 8, розташоване
по АДРЕСА_1 .
Рішенням 7 сесії 4 скликання Сторожинецької міської ради від 09 квітня 2003 року № 215/07-03 скасовано пункт 1 рішення виконавчого комітету міської ради
від 16 січня 2003 року № 24 «Про оформлення права власності» згідно з проханням адміністрації Сторожинецького держспецлісгоспу АПК.
Розпорядженням Міністерства аграрної політки України від 06 квітня 2001 року
№ 66 було затверджено Статут Сторожинецького державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства агропромислового комплексу «Сторожинецький держспецлісгосп АПК», який прийнятий на загальних зборах трудового колективу (протокол № 2 від 02 квітня 2001 року).
Сторожинецьке державне спеціалізоване лісогосподарське підприємство агропромислового комплексу «Сторожинецький держспецлісгосп АПК» було перейменоване у Державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Сторожинецький Держспецлісгосп», що підтверджується наказом Міністерства аграрної політки України від 06 квітня
2012 року № 176.
Відповідно до пункту 6.1 Статуту, який затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 06 квітня 2012 року № 176, статутний капітал державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Сторожинецький Держспецлісгосп», який обліковується на балансі підприємства.
Наказом Державного агентства лісових ресурсів від 27 вересня 2021 року № 553 припинено державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Сторожинецький Держспецлісгосп» шляхом реорганізації, а саме - приєднання до державного підприємства «Берегометське лісомисливське господарство».
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна від 18 лютого 2022 року на нерухоме майно, яке складається з адмінбудинку літ. «А-ІІ», контори цеху Д/О з прохідною літ. «Б», столярного цеху
літ. «Г», автогаражів з майстернею літ. «Д», котельні літ. «Е-ІІ», водонасосної літ. «Ж», автозаправки літ. «З», складу літ. «І», сараїв літ. «К», «Л», вбиральні літ. «М», битовки літ. «Н», ободарні літ. «О», тамбура літ. «О», ободарні літ. «П», воріт з хвірткою № 1, хвіртки № 2, № 3, огорожі № 4, 5, 6, естакади № 7, резервуарів № 8, розташоване
по АДРЕСА_1 , зареєстроване за державою в особі Верховної Ради України на праві оперативного управління Сторожинецьким державним спеціалізованим лісогосподарським підприємством агропромислового комплексу «Сторожинецький держспецлісгосп АПК».
Відповідно до повідомлення архівного відділу № 5 Чернівецької районної державної адміністрації від 17 березня 2022 року Сторожинецьке державне спеціалізоване лісогосподарське підприємство агропромислового комплексу «Сторожинецький держспецлісгосп АПК» звернулося з відповідним листом до виконавчого комітету Сторожинецької міської ради Чернівецької області про оформлення права власності за підприємством на майно, яке складається з адмінбудинку літ. «А-ІІ», контори цеху Д/О з прохідною літ. «Б», столярного цеху літ. «Г», автогаражів з майстернею літ «Д», котельні літ. «Е-ІІ», водонасосної літ. «Ж», автозаправки літ. «З», складу літ. «І», сараїв літ. «К», «Л», вбиральні літ. «М», битовки літ. «Н», ободарні літ. «О», тамбура літ. «О», ободарні літ. «П», воріт з хвірткою № 1, хвіртки № 2, № 3, огорожі № 4, 5, 6, естакади № 7, резервуарів № 8, розташоване по АДРЕСА_1 , 1977-2001 років будівництва.
28 грудня 2023 року Державним агентством лісових ресурсів Україниу суді першої інстанції було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ДП «Ліси України» підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення вищезазначеним вимогам закону не відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні
та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася
до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ).
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
У статті 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Зміст права власності полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Згідно з вимогами статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (стаття 190 цього Кодексу).
До речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень статті 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Права та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).
Разом з тим суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі
№ 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Судом установлено, що згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 30 січня 2003 року САА/920907 власником спірного нерухомого майна,
яке складається з адмінбудинку літ. «А-ІІ», контори цеху Д/О з прохідною літ. «Б», столярного цеху літ. «Г», автогаражів з майстернею літ «Д», котельні літ. «Е-ІІ», водонасосної літ. «Ж», автозаправки літ. «З», складу літ. «І», сараїв літ. «К», «Л», вбиральня літ. «М», битовки літ. «Н», ободарні літ. «О», тамбура літ. «О», ободарні літ. «П», воріт з хвірткою № 1, хвіртки № 2, № 3, огорожі № 4, 5, 6, естакади № 7, резервуарів № 8, розташованого по АДРЕСА_1 , є держава в особі Верховної Ради України.
Крім того, відповідно доінформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна від 18 лютого 2022 року спірне нерухоме
майно зареєстроване за державою в особі Верховної Ради України на праві оперативного управління Сторожинецьким державним спеціалізованим лісогосподарським підприємством агропромислового комплексу «Сторожинецький
держспецлісгосп АПК».
Таким чином, суди у порушення вищевказаних вимог закону не звернули увагу на те, що на час подання позову, відкриття провадження у справі та ухвалення судом рішення по суті спору власником спірного нерухомого майна була держава в особі Верховної Ради України, що підтверджується вищевказаними доказами.
Отже, судами при розгляді цієї справи фактично було вирішено питання про права та охоронювані законом інтереси суб'єкта, який є власником зазначеного нерухомого майна та не є стороною у цій справи, тобто держави в особі Верховної Ради України, що є недопустимим.
Разом з тим факт залучення судами до участі у справі в якості відповідача Державного агентства лісових ресурсів України не спростовує вказані висновки, оскільки, по-перше, Державне агентство лісових ресурсів України не є власником спірного нерухомого майна, по-друге, останнє відповідно до покладених на нього завдань здійснює державне управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду в лісах підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління, тобто Державному агентству лісових ресурсів України не належать майнові права, зокрема на комплекси реорганізованих державних підприємств лісової галузі.
Отже, при новому розгляді справи, суду необхідно у порядку, передбаченому нормами ЦПК України, вирішити питання про залучення до наявних відповідачів, іншим співвідповідачем - власника спірного майна.
Щодо строку позовної давності
Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки (частина перша статті 257 ЦК України).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (статті 253 ЦК України).
Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року в справі № 911/3677/17 (провадження № 12-119гс19) вказано, що для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та статтею 74 цього Кодексу (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об'єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права.
Отже, з огляду на необхідність відповідно до положень статті 13 ЦК України оцінювати судом добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права і до моменту звернення з позовом, враховуючи обов'язок суду при вирішенні питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права виходити з їх об'єктивного, а не суб'єктивного характеру, (тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об'єктивної перешкоди для позивача своєчасно звернутися за захистом порушеного права).
Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження
№ 12-79гс19), в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2023 року
у cправі № 911/229/22 (провадження № 12-50гс23) та постановах Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 335/8468/18 (провадження № 61-8286св21).
Отже, аналіз вищевказаних норм права та правових висновків Верховного Суду свідчить про те, що на власника, користувача покладено обов'язок знати і цікавитися своїм, якщо він так вважає, майном.
Разом з тим суди у порушення вищевказаних положень закону дійшли передчасного висновку про те, що позивачем та третіми особами, які заявили самостійні вимоги, строк позовної давності, про застосування якого заявлено Державним агентством лісових ресурсів України, не пропущено, не врахувавши, що 16 січня 2003 року виконавчим комітетом Сторожинецької міської ради на підставі рішення від 16 січня 2003 року № 24 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30 січня 2003 року САА/920907, яким встановлено право власності держави в особі Верховної Ради України у тому числі на спірне нерухоме майно. Тобто право власності на нерухоме майно зареєстровано майже за 20 років до звернення позивача та третіх осіб до суду з відповідними позовними вимогами.
При новому розгляді справи суд має належним чином перевірити питання щодо строку позовної давності.
Таким чином, судами фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, не перевірено вищевказані обставини, не застосовано вищезазначені норми права. Разом з тим суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої процесуальної можливості й не може встановити і перевірити відповідні обставини у цій справі.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» задовольнити частково.
Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 10 січня
2024 року та постанову Чернівецькогоапеляційного суду від 10 січня 2025 року, постанову Чернівецького апеляційного суду від 10 червня 2025 року скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець