22 жовтня 2025 року
м. Київ
Справа № 750/7085/23
Провадження № 61-15121св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., Ситнік О. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чікова Тетяна Анатоліївна на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 19 липня 2023 року у складі судді Карапути Л. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду
від 20 вересня 2023 року у складі суддів Мамонової О. Є., Висоцької Н. В.,
Онищенко О. І.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області), в якому просила:
- визнати незаконним та скасувати наказ № 127-к від 17 квітня 2023 року про її звільнення;
- поновити її на роботі в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області (далі - управління ВД ФССУ в Чернігівській області, Управління) на посаді начальника відділу перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності з 19 квітня 2023 року;
- стягнути з ГУ ПФУ в Чернігівській області, як правонаступника управління
ВД ФССУ в Чернігівській області, на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення (19 квітня 2023 року) до дня ухвалення судового рішення;
- стягнути з ГУ ПФУ в Чернігівській області судові витрати, пов'язані з наданням правничої допомоги.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона з 01 серпня 2017 року перебувала в трудових відносинах з управлінням ВД ФССУ в Чернігівській області, з 14 квітня 2023 року працювала на посаді начальника відділу перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності.
01 січня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
від 21 вересня 2022 року № 2620 (далі - Закон № 2620), яким викладено в новій редакції Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», де у пункті 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» зазначено: «Припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.»
Позивач зазначала, що 17 січня 2023 року їй вручено попередження за підписом голови комісії з реорганізації управління ВД ФССУ в Чернігівській області про наступне звільнення з 18 квітня 2023 року, з яким вона не погодилася, оскільки воно суперечить вимогам пункту 2 Розділу VII Закону № 2620 та пункту 1 постанови Кабінету міністрів України № 1442 від 27 грудня 2022 року «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» (далі -Постанова КМУ №1442).
01 лютого 2023 року первинна організація профспілки управління ВД ФССУ в Чернігівській області у відповідь на подання голови комісії з реорганізації управління ВД ФССУ в Чернігівській області не надала згоду на розірвання трудових договорів з працівниками за скороченням.
17 квітня 2023 року наказом управління ВД ФССУ в Чернігівській області
№ 127-к позивача звільнено з посади начальника відділу перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності управління ВД ФССУ в Чернігівській області у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі- КЗпП України).
Вважала, що оскільки відбулася реорганізація юридичної особи (приєднання) з переходом всіх прав та обов'язків до нової, іншої юридичної особи - правонаступника, в даному випадку Пенсійного фонду України, в силу вимог статті 36 КЗпП України, були наявні підстави для її переведення. Однак відповідач не вчинив дій щодо продовження дії трудового договору з нею, не запропонував їй вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, тобто порушив її трудові права.
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 липня 2023 року, яке залишено без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 19 липня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Чернігівській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із відсутності підстав з огляду на те, що оспорюваний наказ та порядок звільнення позивача відповідають положенням чинного законодавства.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
19 жовтня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чікова Т. А., надіслала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 19 липня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року.
У касаційній скарзі позивач просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 19 липня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Підставами касаційного оскарження рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 19 липня 2023 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року позивач вказує застосування в оскаржуваному рішенні норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27 березня
2019 року у справі № 212/9737/15, від 26 вересня 2019 року у справі
№ 820/10744/15, від 05 листопада 2019 року у справі № 379/563/17, від 03 березня 2021 року у справі № 212/9737/15-ц, від 13 травня 2021 року у справі
№ 377/759/19, від 15 червня 2021 року у справі № 761/23325/17, від 20 вересня 2021 року у справі № 340/221/20, від 04 червня 2022 року у справі № 280/531/20, від 08 листопада 2022 року у справі № 620/11180/21, від 26 січня 2023 року у справі № 280/726/20.
Крім того, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України, статті 5 Закону України «Про державну службу», частини п'ятої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (в частині відсутності заборони на проведення працівника, який не є державним службовцем (хоча виконує владно-управлінські функції) на посаду державного службовця в органі, до якого здійснюється приєднання в процедурі реорганізації.
В обґрунтування касаційної скарги вказала, що підставою для звільнення ОСОБА_1 стала реорганізація управління ВД ФССУ в Чернігівській області шляхом приєднання до ГУ ПФУ в Чернігівській області, до якого перейшли як функції та повноваження Управління, так і майнові права та обов'язки цієї юридичної особи, в тому числі обов'язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу) в силу приписів ст. 36 КЗпП України.
На думку позивача у відповідача не відбулося скорочення чисельності або штату працівників, навпаки, постановою КМУ від 30 грудня 2022 року № 1471 «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів, центральних органів виконавчої влади, інших державних органів» збільшено граничну чисельність працівників територіальних органів ПФУ.
Однак відповідач в порушення вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування ОСОБА_1 з моменту вручення їй 17 січня 2023 року попередження про скорочення штату та до моменту звільнення не запропонував наявні вакансії, про існування яких свідчать листи від 31 березня 2023 року № 2500-0702-5/21435, від 03 квітня 2023 року
№ 2500-0702-5/21707 та від 11 квітня 2023 року № 2500-0702-5/23802.
Позиція відповідача про те, що законодавець не передбачив спеціального механізму переведення працівників Управління, на яких поширюється законодавство про працю, на посади державної служби в ПФУ чи його територіальних управліннях, спростовується тим, що на період дії воєнного стану в силу частини п'ятої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» вступ на державну службу проводиться за спрощеною процедурою. А відтак, та єдина відмінність, що відрізняє спосіб вступу на державну службу та призначення на посаду, яка не є державною службою, а саме конкурсність відбору, не існувала в момент незаконного звільнення позивача, тобто фактично призначення на посаду державної служби є аналогічним до призначення на посаду, яка не є державною службою.
Доводи відзиву на касаційні скарги
30 листопада 2023 року ГУ ПФУ в Чернігівській області, в інтересах якого діє представник Самовська О. І., надіслало засобами поштового зв'язку до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на правильність та обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух справи
Верховний Суд ухвалою від 09 листопада 2023 року відкрив провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чікова Т. А.,
на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 19 липня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року.
08 грудня 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Верховний Суд ухвалою від 10 жовтня 2025 року призначив справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 працювала в управлінні ВД ФССУ в Чернігівській області з 01 серпня 2017 року, з 01 квітня 2019 року позивача переведено на посаду головного спеціаліста відділу перевірки обґрунтованості видачі листків працездатності, з 14 квітня 2023 року - на посаду начальника відділу перевірки обґрунтованості видачі листків працездатності.
16 січня 2023 року на виконання пункту 2 Розділу VII Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року № 1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» головою комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахматським О.О. видано наказ № 9-ОД
«Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, пунктом 1 якого передбачено скоротити увесь штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві, з 18 квітня 2024 року.
16 січня 2023 року на виконання пункту 2 Розділу VII Закону № 2620 та постанови Кабінету Міністрів України № 1442, на підставі наказу голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України №9-ОД від 16 січня
2023 року «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», головою комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області ОСОБА_2 видано:
- наказ «Про попередження працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області про наступне їх вивільнення» №15-к;
- наказ «Про скорочення чисельності та штату працівників відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області» №16-к.
Пунктом 1 наказу «Про скорочення чисельності та штату працівників відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області» №16-к від 16 січня 2023 року передбачено скоротити штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області, з 18 квітня 2023 року відповідно до переліку.
17 січня 2023 року ОСОБА_1 вручено попередження про наступне звільнення № 11-07/108/13 за підписом голови з реорганізації Управління
ОСОБА_2 , в якому повідомлено, що з 18 квітня 2023 року посада, яку обіймає позивач буде скорочена. Зазначено, що оскільки скороченню підлягає весь штат та чисельність працівників ВД ФССУ, інша робота у ВД ФССУ їй не пропонується. Також повідомлено, що ні законодавством про працю, ні законодавством, що регулює порядок призначення на посади державної служби, не передбачено можливості переведення працівника, який працює за трудовим договором, на посаду державної служби до органу, приєднання до якого здійснюється внаслідок реорганізації.
З даним попередженням ОСОБА_1 не погодилась, зазначивши, що воно суперечить вимогам пункту 2 розділу VII Закону № 2620-ІХ та пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №1442.
01 лютого 2023 року голова первинної профспілкової організації управління
ВД ФССУ в Чернігівській області надала відповідь на подання голови комісії з реорганізації управління ВД ФССУ в Чернігівській області, де зазначила, що дане подання суперечить вимогам пункту 2 розділу VII Закону та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №1442. Профспілкова організація згоду на звільнення працівників управління та його відділень не надала.
Наказом управління ВД ФССУ в Чернігівській області № 127-к від 17 квітня
2023 року ОСОБА_1 звільнено 18 квітня 2023 року з посади начальника відділу перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності управління
ВД ФССУ в Чернігівській області у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, з яким 18 квітня 2023 року позивач ознайомилась, що підтверджується її підписом.
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі
№ 686/23445/17 (провадження № 14-162цс19) зазначено, що:
«Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» ЄСПЛ указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі «Занд проти Австрії» («Zand v. Austria», заява № 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» («Sokurenko and Strygun v. Ukraine», заяви № 29458/04 та № 29465/04,§ 24).
Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції».
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна
служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
До справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір (постанова Велика Палата Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 368/561/19 (провадження
№ 14-118цс20)).
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні керуватися сутністю права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 520/13190/17 (провадження № 11?1066апп18), від 27 листопада 2018 року у справі
№ 820/3534/17 (провадження № 11-870апп18).
Велика Палата Верховного Суду послідовно зазначала, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства
(див. постанови від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21 (провадження
№ 14-36цс22), від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження
№ 14-32цс22), від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20) та інші).
Будь-які трудові правовідносини мають приватноправову природу, оскільки виникають на добровільній основі між двома рівноправними суб'єктами на підставі трудового договору. Підпорядкування працівника роботодавцеві в межах цих відносин має договірний, а не адміністративний характер.
Єдиний виняток - це правовідносини щодо проходження публічної служби, зокрема державної служби. Велика Палата Верховного Суду у постанові
від 20 листопада 2019 року у справі № 623/1656/16-ц (провадження
№ 14-405цс19) зазначила: «публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права трудового та адміністративного, тому правовідносини, пов'язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства».
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі
№ 426/160/14, від 31 жовтня 2018 року у справі № 761/33941/16 зазначено, що відносини, пов'язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням регламентуються нормами адміністративного законодавства, а спори, які виникають із таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 814/2514/17 (провадження № 11-1472апп18) вказано: «для набуття спором ознак публічно-правового в контексті статті 19 КАС України спірні правовідносини мають безпосередньо випливати з перебування особи на посаді, яка віднесена до публічної служби, та здійснення нею службової діяльності. […] Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що спір у правовідносинах, які виникають із трудових відносин, не пов'язаних з проходженням публічної служби, є приватноправовим незалежно від участі у ньому суб'єкта публічного права. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/6612/17 (провадження № 11?1196апп18)».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі
№ 635/551/17 (провадження № 14-79цс20) зазначила, що спір між фізичною особою, яка претендує на зайняття посади державної служби, та органом державної влади, до компетенції якого належить прийняття рішення про таке призначення, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду
від 09 грудня 2024 року у справі № 712/4776/23 (провадження № 61-13644сво23) зазначив, що:
«внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України відбулося специфічне правонаступництво, за якого згідно з ухваленим Верховною Радою України Законом № 2620-ІХ Фонд як юридична особа приватного права припинилася, однак його повноваження, що стосувалися чутливої для держави сфери загальнообов'язкового державного соціального страхування, набув Пенсійний фонд України як юридична особа публічного права та центральний орган виконавчої влади, що також був наділений функціями у сфері загальнообов'язкового державного страхування (пенсійне страхування);
спори, які пов'язані із поновленням працівників, звільнених внаслідок реорганізації Фонду та його виконавчої дирекції шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на посадах, вакантний перелік яких віднесено до посад державної служби в органах Пенсійного фонду України, стосуються прийняття на публічну службу та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства».
Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої
статті 255 ЦПК України).
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернулась з позовом до Пенсійного фонду України як правонаступника прав та обов'язків Фонду соціального страхування України щодо недотримання Фондом процедури її вивільнення
у зв'язку зі скороченням всього штату працівників у процесі приєднання Фонду соціального страхування України до Пенсійного фонду України. Просила визнати протиправним та скасувати наказ про звільнення, поновити на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Колегія суддів зауважує, що внаслідок реорганізації Фонду соціального страхування України шляхом приєднання до Пенсійного фонду України відбулося специфічне правонаступництво, за якого Фонд соціального страхування України як юридична особа приватного права припинився, однак його повноваження, що стосувалися чутливої для держави сфери загальнообов'язкового державного соціального страхування, набув Пенсійний фонд України як юридична особа публічного права та центральний орган виконавчої влади, що також був наділений функціями у сфері загальнообов'язкового державного страхування (пенсійне страхування).
Суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу по суті, відмовили
у задоволенні позову через необґрунтованість позовних вимог, при цьому не врахували, що спори, які пов'язані із поновленням працівників, звільнених внаслідок реорганізації Фонду та його виконавчої дирекції шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на посадах, вакантний перелік яких віднесено до посад державної служби в органах Пенсійного фонду України, стосуються прийняття на публічну службу та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин оскаржені судові рішення слід скасувати, провадження у справі закрити.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
З урахуванням висновку Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 712/4776/23 (провадження № 61-13644сво23) колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з порушенням норм процесуального права, тому касаційну скаргу слід задовольнити частково, вказані судові рішення скасувати, а провадження у справі закрити.
Оскільки касаційний суд вирішив на підставі пункту 1 частини першої
статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз'яснює позивачу її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.
Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чікова Т. А., звернулась до Верховного Суду з клопотанням про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на наявність виключної правової проблеми і необхідності забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
У частині п'ятій статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Тлумачення змісту частини п'ятої статті 403 ЦПК України свідчить, що клопотання має містити обґрунтування необхідності передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Колегія суддів Верховного Суду вважає, що відсутні підстави, передбачені у
статті 403 ЦПК України, для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки Велика Палата Верховного Суду та Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вже викладали у наведених постановах висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах. Касаційний суд не вбачає підстав для ініціювання відступлення від наведених висновків Верховного Суду.
Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чікова Тетяна Анатоліївна, задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 19 липня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 20 вересня 2020 року скасувати.
Провадження у справі № 750/7085/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу закрити.
Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення вона може звернутися до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 19 липня 2023 року та постанова Чернігівського апеляційного суду від 20 вересня 2020 року втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
О. М. Ситнік