Справа № 674/332/25
Провадження № 2/674/379/25
іменем України
29 жовтня 2025 року м.Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Барателі Д.Т., з участю секретаря судового засідання Бойчук С.В., представника позивача - адвоката Семченко Г.С. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Теофіпольський відділ державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 , про визнання права власності в порядку спадкування за законом та зняття арешту з майна (ціна позову 128445,00 грн),
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Семченко Г.С., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та зняття арешту з майна, в обґрунтування якого зазначив, що після смерті батька позивача ОСОБА_5 відкрилась спадщина на майно - житловий будинок у АДРЕСА_1 , оціночна вартість якого становить 128445,00 грн. Водночас у померлого залишилась заборгованість зі сплати аліментів у сумі 141108,34 грн, в зв'язку з чим державним виконавцем Теофіпольського відділ державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було накладено арешт на все майно ОСОБА_5 . Наразі нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з накладеним арештом на майно померлого. Крім нього, спадкоємцями є його баба по лінії батька - ОСОБА_2 та співмешканка померлого - ОСОБА_3 . Вказує, що в спадщину, крім нього, фактично вступила лише відповідачка ОСОБА_2 , з якою в рівних частках претендують на спадковий будинок, а тому кожен з них має прийняти майно на суму 64222,50 грн. Одночасно кожен з них зобов'язаний погасити борги спадкодавця зі сплати аліментів по 70554,17 грн, однак оскільки сума погашення має розраховуватись в межах вартості майна, то з кожного з них підлягає компенсації борг по 64222,50 грн. Позивач є фактично кредитором за даним боргом, 1/2 частина будинку належить йому в порядку спадкування, в зв'язку з чим вважає, що інша частина будинку може бути зарахована в рахунок іншої частки суми заборгованості, а тому звертається до суду та просить скасувати арешт, накладений на належний ОСОБА_5 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований АДРЕСА_1 та визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на вказаний житловий будинок. Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою судді Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 18.03.2025 позовну заявуприйнято до розгляду у порядку загального позовного провадження відкрито провадження у справі та призначено у справі підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 14.05.2025 задоволено клопотання представника позивача та залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 29.07.2025 задоволено клопотання представника позивача та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 01.10.2025 у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Представник позивача - адвокат Семченко Г.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити з викладених у позовній заяві підстав. Пояснила, що позивач позбавлений можливості оформити право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті батька ОСОБА_5 у зв'язку з накладеним на нього арештом. Крім позивача спадкоємцем є лише його бабуся по лінії батька - відповідачка ОСОБА_2 , яка наразі визнає позов і погодилась відмовитись від своєї частки у спадщині на користь позивача, однак строк на подачу такої заяви нотаріусу закінчився. В свою чергу відповідачка ОСОБА_3 лише подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, не додавши при цьому жодних документів на підтвердження свого права на спадкове майно. Просила суд врахувати, що обраний позивачем спосіб судового захисту є єдиним можливим для того, щоб уникнути виникнення у подальшому інших спорів, пов'язаних із спадковим майном. Судові витрати просила не стягувати з відповідачів у зв'язку з визнанням позову відповідачкою ОСОБА_2 .
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, у визначений судом строк відзив на позовну заяву до суду не подала, однак до початку розгляду справи по суті надіслала до суду заяву про визнання позову, у якій вказала, що не має і в подальшому не заявлятиме вимог чи претензій щодо житлового будинку, який належав її померлому сину ОСОБА_5 та визнає право її онука ОСОБА_1 на спадкування будинку із господарськими будівлями та спорудами у АДРЕСА_1 . Також зазначила, що заперечень щодо задоволення позову не має і просить розглянути справу без її участі.
Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, у визначений судом строк відзив на позов до суду не направила, жодних заяв чи клопотань не подала.
Представник третьої особи - Теофіпольського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання також не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлялись належним чином, пояснень щодо позовної заяви, а також жодних заяв, до суду не подали.
Заінтересована особа ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась, у визначений строк подала до суду пояснення щодо позову, у яких зазначила, що ОСОБА_5 , який є батьком її сина - позивача ОСОБА_1 , за життя не сплачував аліменти на утримання останнього, а тому утворилась заборгованість. Вказує, що ці кошти мають бути виплачені позивачу з майна спадщини, оскільки є його особистою власністю. Просила задовольнити позовні вимоги, а також розглядати справу без її участі.
Суд, заслухавши учасників, оцінивши фактичні обставини та докази, які мають значення для розгляду справи, доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , після смерті якого залишилось спадкове майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований АДРЕСА_1 , який належав померлому на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 25.11.2020, посвідченого приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу Ганасюком М.М., зареєстрованого в реєстрі за № 446. Вказане підтверджується копіями свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 та вказаного договору купівлі-продажу.
Позивач ОСОБА_1 згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 є сином померлого ОСОБА_5 .
У позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що з метою оформлення спадкових прав на майно, яке залишилось після смерті його батька ОСОБА_5 звернувся до Теофіпольської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.
Встановлено, що після смерті ОСОБА_5 у Теофіпольській державній нотаріальній конторі 25.06.2024 заведено спадкову справу № 107/2024 (номер з Спадковому реєстрі 72620223), що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 79634762 від 03.01.2025.
Із матеріалів витребуваної судом за клопотанням сторони позивача спадкової справи № 107/2024, встановлено, що із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , окрім його сина - позивача ОСОБА_1 також звернулись мати померлого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Остання у поданій заяві про прийняття спадщини одночасно вказала, що документи, що стосуються її спадкових прав, а також додаткові відомості щодо вирішення питання успадкування будуть надані пізніше. Зазначене також підтверджується довідкою державного нотаріуса від 03.01.2025 №4/01-16.
Відповідно до роз'яснення, наданого завідувачем Теофіпольської державної нотаріальної контори Вівсянко О.П. від 13.02.2025 № 71/01-16 ОСОБА_1 повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщинуна житловий будинок, який належав померлому ОСОБА_5 у зв'язку з наявністю запису про арешт на все майно померлого у розділі Державного реєстру речових прав та їх обтяжень. Одночасно позивачу запропоновано звернутися до суду з позовною заявою про зняття арешту на зазначене вище майно.
Із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 03.03.2025, номер інформаційної довідки 416029035, вбачається наявність запису про обтяження (тип - арешт нерухомого майна) на усе майно ОСОБА_5 ; номер запису про обтяження 26572034, зареєстрований 12.06.2018 державним реєстратором Осипчук Ю.А. (Теофіпольський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області) на підставі постанови державного виконавця вищевказаного відділу ДВС про арешт майна боржника № 6099539 від 11.06.2018.
Зазначене також підтверджується копією постанови про арешт майна боржника від 11.06.2018 у виконавчому провадженні № 6099539, із якої одночасно встановлено, що арешт накладено під час примусового виконання виконавчого листа № 2-336, виданого 10.10.2006 Теофіпольським районним судом Хмельницької області про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, у зв'язку з наявністю заборгованості за виконавчим документом.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі в частині накладеного арешту на спадкове майно, слід врахувати наступне.
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З викладених норм права вбачається, що кожна сторонами самостійно обирає стратегію захисту своїх прав, а суд розглядає справи тільки в межах заявлених сторонами вимог та наданих ними доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 1216, ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкуванням перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Водночас незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
У відповідності до розділу 10 пункту 4 підпункту 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтв про право на спадщину на нерухоме майно, яке підлягає реєстрації проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.
У постанові Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 643/3614/17 дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).
Як зазначено в Постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі № 463/3251/22 законом у цьому випадку передбачений спосіб судового захисту порушеного права, яке може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту, відповідачами у якому мають бути особи, в інтересах яких накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.02.2023 року у справі № 463/2924/22.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно із ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин право реалізаційної та право застосовної діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції
Застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених Законом.
У ч. 1 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Частиною 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. Відповідно до ч. 5 вказаної статті у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Під час судового розгляду встановлено, що нотаріус не може видати позивачу ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину у зв'язку з арештом на все майно померлого ОСОБА_5 , який було накладено державним виконавцем в рамках примусового виконання виконавчого провадження № 6099539 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 аліментів на утримання сина - позивача ОСОБА_1 .
Наразі боржник помер, однак арешт на належне йому майно не знято, а наявність обтяження фактично порушує права позивача, оскільки він позбавлений можливості оформити право власності на спадкове майно, крім того, арешт накладено державним виконавцем на майно боржника у виконавчому провадженні, де стягнення здійснюється фактично на користь позивача, оскільки саме йому належать аліменти стягнуті з боржника, а тому суд не вбачає підстав для продовження обтяження на майно, в зв'язку з чим право позивача підлягає судовому захисту з урахуванням положень ч. 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" шляхом зняття арешту зі спадкового будинку, що в даному випадку є ефективним способом захисту порушеного права.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування арешту, накладеного на належний померлому ОСОБА_5 житловий будинок в АДРЕСА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, суд виходить з такого.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, в обґрунтування позовної вимоги про визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом на належний померлому ОСОБА_5 житловий будинок в АДРЕСА_1 сторона позивача посилається на те, що крім нього, на вказане спадкове майно претендує його баба - відповідачка ОСОБА_2 , яка, як встановлено судом, також подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Оціночна вартість вказаного житлового будинку становить 128445,00 грн, що підтверджується Звітом №2 від 10.01.2025 про оцінку майна - домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що оскільки вони з ОСОБА_2 претендують на спадковий будинок в рівних частках, кожен з них має прийняти майно на суму 64222,50 грн.
Згідно з довідкою Теофіпольського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) від 22.01.2015 № 424 відповідно до матеріалів виконавчого провадження № 6909539 станом на 22.01.2025 заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим листом № 2-336 від 10.10.2006 складає 141108,34 грн.
Представник позивача зазначає, що відповідно до положень ст. 1882 ЦК України кожен зі спадкоємців, а саме позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 , зобов'язані погасити заборгованість спадкодавця зі сплати аліментів 141108,34 грн, тобто по 70554,17 грн кожен, однак враховуючи, що сума погашення має розраховуватись в межах вартості майна, то з кожного з них підлягає компенсації сума боргу по 64222,50 грн. Оскільки позивач є фактично кредитором за вказаною заборгованістю, 1/2 частина будинку належить йому в порядку спадкування, а інша частина будинку може бути зарахована в рахунок іншої частки суми заборгованості, в зв'язку з чим просить суд визнати за ним право власності на спадковий будинок в цілому.
В постанові Пленуму Верховного Суду України 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" звернуто увагу судів на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають; у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження (пункт 23).
Встановлено, що повідомляючи позивачу про неможливість видати свідоцтво про право на спадщинуна житловий будинок, який належав померлому ОСОБА_5 , державний нотаріус посилався у своїх роз'ясненнях лише на наявність запису про арешт на майно померлого, одночасно позивачу було запропоновано звернутися до суду з позовною заявою саме про зняття арешту, в зв'язку з чим в суду є всі підстави вважати, щонотаріус, в разі зняття арешту на спадкове нерухоме майно, має право в установленому законом порядку видати позивачу свідоцтво про право власності в порядку спадкування за законом.
Що стосується визнання позову відповідачкою ОСОБА_2 суд зазначає, що згідно з постановою Верховного Суду України від 09.09.2020 у справі № 572/2515/15-ц суди відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову, а тому суд не приймає до уваги заяву ОСОБА_2 про визнання позову в частині визнання за позивачем права власності на спадковий будинок.
Крім того, встановлено, що окрім позивача ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_2 , заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 до нотаріальної контори подала і ОСОБА_3 , яка залучена до участі у справі в якості співвідповідача. Однак наразі у суду відсутні відомості, які права має остання щодо спадкового майна чи подала вона нотаріусу документи, підтверджуючі її права як спадкоємця, чи бере вона участь у розподілі спадкового майна та на яку його частку може претендувати, оскільки матеріали спадкової справи надані суду станом на 25.03.2025. Жодних пояснень чи заперечень щодо позовних вимог ОСОБА_3 до суду не подала.
Таким чином, скасуваня арешту, накладеного постановою Теофіпольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 11.06.2018, реєстраційний номер запису про обтяження 26572034, на належний ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ), померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 відновить права спадкоємнців померлого ОСОБА_5 , хто б не входив у їхнє коло, та уможливить як прийняття спадщини ними так і здійснення розрахунків по боргам померлого в межах вартості отриманого спадкового майна.
Враховуючи викладене, проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_5 , слід відмовити, оскільки позовні вимоги в цій частині є передчасними.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, однак враховуючи, що у судовому засіданні представник позивача просила не стягувати судовий збір з відповідачів, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 4, 12, 81, 89, 141, 263, 265, 268, 273 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Теофіпольський відділ державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 , про визнання права власності в порядку спадкування за законом та зняття арешту з майна (ціна позову 128445,00 грн) задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений постановою Теофіпольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 11.06.2018, реєстраційний номер запису про обтяження 26572034, на належний ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ), померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 03 листопада 2025 року.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 - місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
відповідачі:
ОСОБА_2 - місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
ОСОБА_3 - місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ;
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
Теофіпольський відділ державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - місцезнаходження: с-ще Теофіполь вул. Небесної Сотні, 44 Хмельницького району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 34612858;
ОСОБА_4 - місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 .
Суддя Д.Т. Барателі