Справа № 595/1413/25
Провадження № 2/595/544/2025
04.11.2025
Бучацький районний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого судді Тхорик І.І.,
з участю секретаря Єдинак Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», в інтересах якого діє представник, адвокат Усенко М.І., звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 2775388 від 03.01.2022 в загальному розмірі 50192,00 грн. Окрім того, просить стягнути з відповідача на його користь сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 03.01.2022 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2775388, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 10000 грн, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, відповідач, в свою чергу не виконав умов кредитного договору у зв'язку з чим станом на дату звернення до суду з позовною заявою в нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 50192,00 грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 40192,00 грн - заборгованість за відсотками. 10.08.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № ККЛУ10082023, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2775388 від 03.01.2022. Зважаючи на викладене, просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 25 вересня 2025 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
16 жовтня 2025 року ухвалою суду задоволено клопотання позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про витребування доказів. Витребувано з АТ «Райффайзен Банк» (01011, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 4-А) наступну інформацію: чи була успішною транзакція, здійснена 03.01.2022 в сумі 10000 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської картки НОМЕР_1 .
03 листопада 2025 року на адресу суду від АТ «Райффайзен Банк» надійшла відповідь № 81-15-9/13678-БТ від 29.10.2025 на ухвалу суду № 595/1413/25 від 16.10.2025 до якого долучено виписку про рух коштів по рахунку НОМЕР_3 , номер картки НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 за період з 03.01.2022 по 04.01.2022.
У судове засідання представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» не з'явилася, у прохальній частині позовної заяви просила розгляд справи проводити без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», про що додатково зазначив у клопотанні, яке надійшло на адресу суду через систему «Електронний суд» 06.10.2025., проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився повторно, не повідомивши суду про причини своєї неявки, про день та час слухання справи повідомлений належним чином у встановленому законом порядку. Правом на подання відзиву відповідач не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Оскільки представник позивача не заперечує проти заочного вирішення справи, з урахування викладеного вище, суд, вважає за необхідне проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03 січня 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 2775388 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Х118, згідно якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 10000 грн (п.1.2 Договору) шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 ( п.2.1 Договору) і зобов'язався повернути їх в установлений строк відповідно до умов Договору та сплатити проценти.
Підписанням Договору відповідач підтвердив, що перед укладенням цього договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація, зазначена в ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», та інформація, розміщена на вебсайті за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», а також те, що відповідач ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», що розміщені на його вебсайті, повністю з ними погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватись (п. 9.9 Договору).
Пунктом 1.1 Договору № 2775388 визначено, що укладення Договору здійснюється за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення паролю входу до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІТС Товариства.
Відповідно до п.1.2. Договору сума кредиту становить - 10000 грн, згідно з п.1.3. строк дії кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни повернення повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується графік платежів), що є додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою, виходячи з припущення, що клієнт виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі.
За користування кредитом нараховуються проценти, стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору (п.1.4), знижена процента становить 0,1 % в день (п. 1.4.1 Договору).
Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою - 7357, 55 % річних, за зниженою ставкою - 7357, 55 % річних (п.п.1.5.1 та 1.5.2 Договору).
Орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення договору за стандартною ставкою складає 81640,00 грн (п.1.6.1.), за зниженою ставкою - 75968,50 грн (п.1.6.2. Договору).
Вказаний договір підписаний електронним підписом позичальника, про що свідчить п. 10 договору кредиту, реквізити та підпис сторін.
Пунктом 2.2. договору передбачено, що сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення договору. У випадку, якщо Товариство здійснює перерахунок коштів не у день укладання договору, а у наступні календарні дні, графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредиту (кількість днів), зазначений в п. 1.3. Договору, відлік якого в даному випадку починається з моменту надання коштів. Новий графік платежів розміщується товариством у особистому кабінеті.
Відповідачем ОСОБА_1 підписано додаток №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2775388 від 03.01.2022 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Х118, який містить таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. В указаній таблиці визначено суми процентів, які ОСОБА_1 зобов'язувався вносити.
Також, 03 січня 2022 ОСОБА_1 електронним підписом Х118 підписав паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), з якого вбачається, що сума кредиту 10000,00 грн, строк кредитування 360 днів, мета отримання кредиту - споживчі (особисті) потреби, стандартна процентна ставка, відсотків річних - 726, 35 % річних (або 1,99 в день), знижена процентна ставка відсотків річних - 36,32 % (або 0,10 % в день), тип процентної ставки - фіксована.
Факт виконання ТОВ «Лінеура Україна» своїх зобов'язань за Договором підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № 3002-0403 від 04.03.2024, зі змісту якого вбачається, що ТОВ «УПР» було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта 03.01.2022 о 17:42:07 на суму 10000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі іРау.ua - 129037613, призначення платежу: зарахування 10000 грн на карту НОМЕР_1 .
Зарахування коштів 03.01.2022 в сумі 10000 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 підтверджується також випискою АТ «Райффайзен Банк» про рух коштів по рахунку НОМЕР_3 , номер картки НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 за період з 03.01.2022 по 04.01.2022, яка надійшла на адресу суду 03.11.2025 на виконання ухвали суду № 595/1413/25 від 16.10.2025.
Таким чином, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед відповідачем виконало в повному обсязі, а відповідачка отримала грошові кошти у порядку та на умовах, що визначені укладеним між ними Договором № 2775388.
Відповідачка ОСОБА_1 порушив взяті на себе зобов'язання згідно Договору № 2775388 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03 січня жовтня 2022 року, внаслідок чого заборгованість за Договором станом на 10 серпня 2023 року становить 50192 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 10000,00 грн, заборгованість за відсотками - 40192,00 грн, що стверджується розрахунком заборгованості за Договором № 2775388 від 03.01.2022 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, сформованим ТОВ «Лінеура Україна».
10 серпня 2023 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Лінеура Україна» був укладений договір факторингу № ККЛУ-10082023, відповідно до умов п. 1.1 якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (Фактор) зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Лінеура Україна» (Клієнт) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами.
Як вбачається з копії платіжної інструкції № 72296 від 10 серпня 2023 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на рахунок ТОВ «Лінеура Україна» за договором факторингу № ККЛУ-10082023 від 10 серпня 2023 року було сплачено загальну суму - 783410,49 грн.
Згідно копії Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу ККЛУ-10082023 від 10 серпня 2023 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 2775388 від 03 січня 2022 року, загальна сума заборгованості по якому становить 50192,00 грн. з яких: 10000,00 грн - залишок по тілу кредиту, 40192,00 грн - залишок по відсотках.
Як вбачається із долученої до матеріалів справи досудової вимоги вих. № 22950562 від 12.09.2025 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» повідомив відповідачку ОСОБА_1 про відступлення права вимоги та направив вимогу про сплату боргу.
В силу вимог ст.13 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за договором споживчого кредиту банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За вимогами ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Судом встановлено, що Договір № 2775388 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03 січня 2022 року укладено у порядку, визначеному Законом України "Про електронну комерцію".
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч. 1 ст.526, ч. 1 ст.527, ч. 1 ст.530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу строк (термін), встановлений у зобов'язанні. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно розрахунку заборгованості, відповідачка неналежно виконувала свої обов'язки за кредитним договором, в судове засідання вона не з'явилася та доказів на спростування доводів позивача не надала.
Таким чином, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає до задоволення шляхом стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за Договором № 2775388 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03 січня 2022 року у розмірі 50192,00 грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 40192,00 грн - заборгованість за відсотками.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
З аналізу ч. 3 ст. 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
За загальним правилом, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони в разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, за власної ініціативи.
Такі висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21.
Водночас у ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Наведені висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23.
У постановах від 19 лютого 2022 року в справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з урахуванням конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
В позовній заяві представник позивача - адвокат Усенко М.І. просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн, які пов'язані з розглядом справи в суді.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничої допомоги у суді було надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, копію акту наданих послуг № 377 від 05.09.2025; детальний опис наданих послуг до акту № 377 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025; ордер серії ВС № 1381377.
Із копії акту наданих послуг № 377 від 05.09.2025 вбачається, що підписанням цього акту адвокатське об'єднання «Апологет», в особі адвоката, керуючого партнера Усенка М.І. та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», в особі Ломідзе Д.В., підтверджують факт надання адвокатських послуг у справі, де боржником виступає ОСОБА_1 , сума наданих послуг складає 8000 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, розмір якої не перевищує тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тому справа є малозначною в силу вимог закону.
За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу позивача за розгляд справи в суді у розмірі 8000 грн є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Дослідивши докази щодо розміру понесених витрат позивачем на правничу допомогу, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді у розмірі 3000 грн.
Також з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
На підставі ст. ст. 207, 526, 530, 551, 610, 612, 616, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України та керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258-268, 273, 274, 279, 280-289, 352-355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236 НОМЕР_4 , банк отримувача - АТ «Креді Агріколь Банк») заборгованість за Кредитним договором № 2775388 від 03 січня 2022 року в розмірі 50192 (п'ятдесят тисяч сто дев'яносто дві) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп, а також судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.
В решті витрат на правничу допомогу слід відмовити.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Бучацького районного суду Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення суду складено 04 листопада 2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79029, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, м. Львів Львівської області.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя: І. І. Тхорик