Справа № 594/1047/25
05 листопада 2025 року
Борщівський районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого Зушман Г. І.
з участю секретаря Шимків Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м.Борщеві, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Юніт Капітал» у серпні 2025року звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 40 119,66 грн, посилаючись на те, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір №848855899 від 17.01.2020, за яким відповідач отримав кредитні кошти в сумі 15 840,00 грн. і був зобов'язаний повернути їх в установлений строк відповідно до умов договору та сплатити проценти, але зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, яка складається з : 15840,00 грн. заборгованості по тілу кредиту та 24279,66 грн заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право грошової вимоги до відповідача, уклавши 28.11.2018 договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. 05.08.2020 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило право грошової вимоги до відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» за договором факторингу №05/0820-01, яке 04.06.2025 відступило право грошової вимоги до відповідача позивачу ТОВ «Юніт Капітал».
Ухвалою суду від 26.08.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено провести в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. У позовній заяві просить справу слухати за його відсутності та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився повторно, викликався шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця проживання, однак, судова повістка повернута без вручення з відміткою про відсутність відповідача за зазначеною адресою, що, у відповідності до п.4) ч.8 ст.128 ЦПК України є належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи. Відзиву на позовну заяву відповідач не подавав.
Суд ухвалив провести заочний розгляд справи за відсутності відповідача, проти чого позивач не заперечував.
Дослідивши та оцінивши докази по справі суд встановив такі факти.
Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 17.01.2020 укладено договір кредитної лінії №848855899 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, згідно з умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у вигляді
Кредитної лінії.
Пунктом 1.1 договору передбачено, що за цим Договором Товариство зобов'язується надати Позичальникові Кредит без конкретної споживчої мети, на суму 15840 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язався повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нараховані згідно п.1.4. цього Договору.
Строк дії Договору починається з моменту його укладення та становить 27 (двадцять сім)
днів. Кредит надається строком на 27 (двадцять сім) днів (п.1.2, п.1.3).
Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у розмірі 0,64 процентів від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом (далі - «Процентна ставка»), починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту до закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору (п.1.4).
З урахуванням положень п.1.4 Договору Позичальник сплачує Товариству проценти за користування Кредитом за фактичний час користування Кредитом з розрахунку 234,24 (двісті тридцять чотири цілих двадцять чотири сотих) відсотків річних (п.1.5).
Пунктом 4.2 договору передбачено, що сторони погоджуються, що у випадку користування Позичальником Кредитом понад строк, встановлений п.1.3 Договору, або додатковими угодами між Сторонами, зобов'язання Позичальника за цим Договором продовжуються на весь період фактичного користування Кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 1.4 цього Договору Процентна ставка менша ніж 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, то правила нарахування процентів за Процентною ставкою визначеною п.1.4 - 1.5 Договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом, а саме 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення Кредиту.
У пункті 4.3. сторони погодили, що зобов'язання Позичальника по сплаті процентів за користування Кредитом в розмірі 1,70 % розповсюджуються на весь період фактичного користування Кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов'язаннях суми процентів, які були фактично сплачені Позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.1.3 Договору.
У пункті 4.4. договору зазначено, що сторони погоджуються що проценти, нараховані згідно п. 4.2 та п. 4.3. Договору після закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
Розрахунок сукупної вартості Кредиту та Термін платежу зазначені в Графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до Договору) (п.1.6.).
Згідно Графіку розрахунків, що є Додатком № 1 до Договору, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором 5E97D4SF 17.01.2020, сторони погодили термін платежу - 13.02.2020, суму кредиту - 15840 грн 00 коп., нараховані проценти - 2737 грн 26 коп., що становить до сплати разом - 18577 грн 26 коп. Пунктом 2 Графіку розрахунків встановлено, що сукупна вартість Кредиту складає 117,28% від суми Кредиту (у процентному вираженні) або 18577 грн 26 коп. (вісімнадцять тисяч п'ятсот сімдесят сім грн. двадцять шість коп.) (у грошовому вираженні) та включає в себе: 1) проценти за користування Кредитом у розмірі 17,28% від суми Кредиту (у процентному вираженні) або 2737 грн 26 коп. (у грошовому виразі); 2) суму Кредиту у розмірі 15840 грн (у грошовому вираженні).
17.01.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 15 840,00 грн на банківську карту відповідача № 4149-49 XX - XXXX -5413, що підтверджуються наявними в матеріалах справи платіжним дорученням № e 3 d 407 c 1 - 0 c 84 - 437 c -8 d 18- db 7 c 2 c 4f c 39 e від 17.01.2020 та випискою по рахунку, а також витребуваною на підставі ухвали суду від 26.08.2025 інформацією АТ КБ «Приватбанк» від 10.09.2025 №20.1.0.0.0/7-250901/73697-БТ з долученою випискою по рахунку ОСОБА_1 , що, в свою чергу, свідчить доказом того, що кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео» відповідач не вносив кошти на виконання Кредитного договору.
28.11.2018 між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, згідно якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №848855899 від 17.01.2020.
Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 75 від 22.04.2020, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01.
ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
В подальшому, 04.06.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та позивачем ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №04/06/25-Ю.
Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 04.06.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 47 947,68 грн.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Згідно зі ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно із ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку за кредитним договором №848855899 від 17.01.2020 у відповідача наявна заборгованість на суму 47 947,68 грн, яка складається з: 15 840,00 грн - заборгованості по тілу кредиту; 24 279,66 грн - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Відповідачем у справі не спростовано обставин отримання та використання ним наданих йому кредитних коштів.
Разом з тим, суд не погоджується із заявленою позивачем сумою заборгованості, оскільки згідно розрахунків, наданих позивачем, нарахування відсотків здійснено всупереч вищезазначених умов кредитного договору та поза межами строку дії кредитного договору.
Так, за умовами договору №848855899 від 17.01.2020 строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 27 (двадцять сім) днів. Кредит надається строком на 27 (двадцять сім) днів (п.1.2, п.1.3).
Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у розмірі 0,64 процентів від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом (далі - «Процентна ставка»), починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту до закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору (п.1.4).
З урахуванням положень п.1.4 Договору Позичальник сплачує Товариству проценти за користування Кредитом за фактичний час користування Кредитом з розрахунку 234,24 (двісті тридцять чотири цілих двадцять чотири сотих) відсотків річних (п.1.5).
Пунктом 4.2 договору передбачено, що сторони погоджуються, що у випадку користування Позичальником Кредитом понад строк, встановлений п.1.3 Договору, або додатковими угодами між Сторонами, зобов'язання Позичальника за цим Договором продовжуються на весь період фактичного користування Кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 1.4 цього Договору Процентна ставка менша ніж 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, то правила нарахування процентів за Процентною ставкою визначеною п.1.4 - 1.5 Договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом, а саме 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення Кредиту.
Розрахунок сукупної вартості Кредиту та Термін платежу зазначені в Графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до Договору) (п.1.6.).
Згідно Графіку розрахунків, що є Додатком № 1 до Договору, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором 5E97D4SF 17.01.2020, сторони погодили термін платежу - 13.02.2020, суму кредиту - 15840 грн 00 коп., нараховані проценти - 2737 грн 26 коп., що становить до сплати разом - 18577 грн 26 коп. Пунктом 2 Графіку розрахунків встановлено, що сукупна вартість Кредиту складає 117,28% від суми Кредиту (у процентному вираженні) або 18577 грн 26 коп. (вісімнадцять тисяч п'ятсот сімдесят сім грн. двадцять шість коп.) (у грошовому вираженні) та включає в себе: 1) проценти за користування Кредитом у розмірі 17,28% від суми Кредиту (у процентному вираженні) або 2737 грн 26 коп. (у грошовому виразі); 2) суму Кредиту у розмірі 15840 грн (у грошовому вираженні).
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео» відповідач не вносив кошти на виконання Кредитного договору.
Таким чином, загальна сума нарахованої за 27 днів заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 18577 грн 26 коп. (15840 грн 00 коп.- тіло кредиту + нараховані проценти - 2737 грн 26 коп.).
Щодо змісту п. 4.4 кредитного договору, згідно якого сторони погоджуються, що проценти, нараховані згідно п. 4.2 та п. 4.3. Договору після закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 червня 2020 року у справі № 922/3578/18 зазначила, що системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.
Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).
Санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань (пункт 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18).
В даному випадку матеріали справи свідчать про те, що позивачем було заявлено до стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами поза межами строку кредитного договору. При цьому позовних вимог про стягнення грошових коштів за прострочення виконання зобов'язання позивач не заявляв.
Також суд звертає увагу на те, що умовами договору не було визначено іншого розміру відсотків за прострочення виконання зобов'язання, ніж передбачено у ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме трьох відсотків річних.
Розрахунку заборгованості в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач не надавав та вимог про стягнення таких коштів не заявляв.
За неповернення кредитних коштів після закінчення строку, на який вони були видані, може настати відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, проте регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.
За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором кредитної лінії №848855899 від 17.01.2020 в сумі 18577,26 грн, яка складається з: 15840,00 грн заборгованості по тілу кредиту та 2737,26 грн заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом.
Щодо судових витрат.
Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
За загальним правилом, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони в разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, за власної ініціативи.
Такі висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21.
Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Наведені висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23.
У постановах від 19 лютого 2022 року в справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з урахуванням конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
У позовній заяві позивач просить суд стягнути понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 442, 40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
Судові витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами.
Разом з тим, суд враховує, що позов задоволено частково, а саме на 46,30 % (18577,26 грн*100/40119,66 грн.)
Відтак з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір в розмірі 1121,57 грн, а також 3241,00 грн. судових витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. 4, 13, 76-81, 89, 133 ч. 1, 141 ч. 1, 223, 247 ч. 2, 258, 259, 263-265, 280, 282-284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (вул. Рогнідинська, 4, літера А, офіс 10 м.Київ ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за договором кредитної лінії №848855899 від 17.01.2020 в сумі 18577,26 грн, яка складається з: 15840,00 грн заборгованості по тілу кредиту та 2737,26 грн заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 1121,57 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 3241,00 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відповідачем може бути подано заяву до Борщівського районного суду Тернопільської області про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 05 листопада 2025 року.
Головуючий: Г.І.Зушман