Справа № 944/2325/25
Провадження №3/944/1482/25
05.11.2025 рокум.Яворів
Суддя Яворівського районного суду Львівської області Матвіїв І.М., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з ВП №2 Львівського РУП №1 ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №318557 від 03.05.2025, 03 травня 2025 року о 00:38:00 год ОСОБА_1 в м.Яворів по вул.С.Стрільців,5 Яворівського району Львівської області, керував транспортним засобом марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія транспортного засобу із використанням спеціального технічного засобу «Drager», тест №6810, результат позитивний 0.40 %о.
За таких обставин працівники Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області кваліфікували дія водія ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки на їх думку він порушив п.2.9 «Правил дорожнього руху» України.
Особа яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення заперечив. Вказав, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт керування транспортним засобом у вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення час у стані алкогольного сп'яніння. Зауважує, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №318557 від 03.05.2025 зазначається, що дана подія була зафіксована на нагрудну боді-камеру 1082, однак долучене до матеріалів справи відсутнє відео від 03.05.2025, яке би мало підтвердити факт керування мною автомобілем Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_2 саме 03.05.2025, а не 01.01.2018, яке значиться у долучених відеофайлах.
Під час проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу “Драгер», результат показав 0.40 проміле. Однак, він не був згідний і зазначив, що хоче проїхати у медичний заклад для проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, але йому було відмовлено. Зазначає, що згідно до технічних характеристик приладу «Drager Alkotest», границі допустимої похибки під час експлуатування приладу можуть складати +/- 0,06 проміле - у діапазоні від 0 до 0,8 проміле. Вважає, що перевищення норми 0,2 промілле на 0,3 промілле хоч формально містить склад адміністративного правопорушення за законодавством України, проте він є природнім за нормами міжнародного права. Вважає, що в даному випадку буде несправедливим притягнення особи до відповідальності та призначення покарання у вигляді штрафу з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів, при нормі 0,2 промілле, який близький до допустимого за законодавством України та не перевищує допустимого вмісту алкоголю відповідно до Віденської конвенцію про дорожній рух. Просить закрити справу у зв'язку із відсутністю події та складу правопорушення.
Вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі обставини у сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10жовтня 2001№ 1306 (далі - Правила), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Невиконання вказаного правила утворює склад правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.
Згідно ч.1 ст.130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов'язок довести вину особи, який передбачений ч.2 ст.6 Конвенції, та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст.4 Протоколу 7 до Конвенції).
Згідно ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (частині 2статті 251 КУпАП).
Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 ст. 7 КУпАП).
Згідно із ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу статей 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 2, 3 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Згідно з п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735( далі - Інструкція) огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Відповідно до п.7 Розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 стверджує, що не погоджувався з результатами огляду, проведеного поліцейським, а відеозапис наданим працівниками поліції спростованої інформації не містить.
Однак всупереч вимогам ч.3 ст. 266 КУпАП та п.7 Інструкції ОСОБА_1 , який не погоджувався з результатами огляду, працівниками поліції не було скеровано для огляду в найближчий заклад охорони, а складено протокол про адмінправопорушення щодо керування автомобілем в стані алкогольного сп'яніння.
Встановити факт того, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, дійсно керувала автомобілем неможливо, оскільки згідно відеозапису із нагрудної камери інспектора поліції зафіксовано лише факт проходження медичного огляду, факт керування транспортним засобом особою, що притягується до адміністративної відповідальності відсутній. Відеозапис події не містить інформації, чи працівники поліції згідно вимог ст.266 КУпАП та п.6 Інструкції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, відповідно не зафіксовано і відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння. Відеозапис події не містить інформації, чи працівниками поліції було зафіксафона керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
На підставі вищенаведеного, приходжу до переконання, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаним належним доказом по даній справі у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом вини особи, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликати сумніви у суду.
Належних та допустимих доказів у підтвердження вини ОСОБА_1 до матеріалів справи про адміністративне правопорушення не долучено.
З огляду на наведене, а також положення статті 62 Конституції України, суд приходить до висновку, що не доведено належними та допустимими доказами наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.130, 247, 268, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,
Визнати ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
На підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя І.М. Матвіїв