Справа № 464/4663/25
пр.№ 2/464/2138/25
05 листопада 2025 року м. Львів
Сихівський районний суд м. Львова у складі головуючої судді Шашуріної Г.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (далі ТОВ «ФК «Еліт Фінанс») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 33161,23 грн., а також судові витрати, а саме судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9200,00 грн.
Відповідно до автоматизованого протоколу розподілу судової справи між суддями від 04.07.2025 матеріали справи передано на розгляд судді Шашуріній Г.О.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 09.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Копію ухвали надіслано учасникам справи, відповідачу за зареєстрованим місцем проживання, відомості про яке отримано в порядку, визначеному ст. 187 ЦПК України.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву скористався, позов заперечив, покликається на те, що розрахунок заборгованості не може вважатися об'єктивним та допустимим доказом у справі, а реальна сума заборгованості, яку він визнає становить 5630,12 грн.
Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч. 13 ст. 7 ЦПК України. На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
З'ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задовольнити повністю, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
При дослідженні доказів, судом встановлено наступне.
13.12.2016 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом акцептування банком пропозиції (оферти) клієнта на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».
Договором визначено, зокрема, умови надання кредитної лінії, а саме ліміт кредитної лінії, що становить 200000,00 грн., тип процентної ставки фіксована, у розмірі 24% річних.
Крім того, відповідач ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, який містив основні умови кредитування з урахуванням побажань позивача, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та порядку їх нарахування.
АТ «Альфа-Банк» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши позичальнику грошові кошти, в порядку та на умовах, визначених укладеним договором, що підтверджується випискою по рахунку відповідача.
20.12.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу №4, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 13.12.2016.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором від 13.12.2016, в останньої станом на 13.12.2021 наявна заборгованість у розмірі 33161,23 грн., яка відповідає розміру заборгованості на момент набуття позивачем права вимоги за цим договором.
Враховуючи те, що будь-яких доказів на спростовання факту укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів на умовах, що передбачені кредитним договором, останньою не надано, так само як не спростовано розміру заборгованості за кредитним договором, зазначеного позивачем, а також не надано доказів належного виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, суд приймає до уваги наданий позивачем розрахунок як належний доказ розміру наявності заборгованості.
Суд не бере до уваги розрахунки заборгованості, наведені відповідачкою у відзиві на позовну заяву, оскільки такі спростовуються випискою по рахунку, яка є доказом видачі кредиту та доказом наявності заборгованості відповідачки.
Таким чином, з урахуванням презумпції правомірності правочину, беручи до уваги те, що відповідачка допустила порушення умов кредитного договору, суд приходить до висновку про те, що вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованості за кредитним договором у розмірі 33161,23 грн. є підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
При вирішенні питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Згідно з ч. 3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Встановлено, що стороною позивача заявлено розмір витрат на професійну правничу допомогу, що становить 9200,00 грн.
На підтвердження розміру витрат, понесених на професійну правничу допомогу, позивачем надано наступні докази: копію договору №03-07/24 про надання правничої допомоги від 03.07.2024, укладеного між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та адвокатом Литвиненко О.І., акт №1 приймання-передачі наданих послуг від 15.07.2024, платіжну інструкцію від 01.10.2024.
Беручи до уваги вищевикладене, з урахуванням складності справи, малозначності спору, враховуючи те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, зважаючи на час, витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, ціну позову, значення справи для сторони та співмірність розміру витрат, суд приходить висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правову допомогу до 2000,00 грн, оскільки такий розмір витрат на оплату послуг адвоката відповідатиме критеріям, закріпленим ЦПК України.
Крім того, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 3028,00 грн.
На підставі ст. ст. 207, 512, 514, 525, 526, 610, 626, 628, 634, 638, 1048-1050, 1054, 1077 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 33161 гривень 23 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень, а також судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне судове рішення складено 05 листопада 2025 року.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», місцезнаходження: м. Київ, пл. Солом'янська, 2, код ЄДРПОУ 40340222;
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Галина ШАШУРІНА