Справа № 464/5852/25
пр.№ 2/464/2562/25
04.11.2025 року Сихівський районний суд м. Львова в складі головуючого судді Теслюка Д.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
представник позивача ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Усенко М.І. 22.08.2025 звернувся в суд із позовом до відповідачки ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з останньої на користь позивача заборгованість за кредитним договором №2053383 від 24.12.2020 в розмірі 56 921,31 грн, а також судові витрати, які складаються із судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн. Окрім цього, до позовної заяви долучено клопотання про витребування в Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» інформації, що становить банківську таємницю, а саме: чи належить банківська карта з прихованим номером № НОМЕР_1 ОСОБА_1 .? Чи була успішною транзакція, здійснена 24.12.2020 на банківську карту № НОМЕР_1 в сумі 15 000 грн? Чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 ? Чи проводилась верифікація особи власника банківської карти № НОМЕР_1 ?
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 24.12.2020 між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2053383, відповідно до умов якого, товариство надало відповідачці грошові кошти в розмірі 15 000 грн. Відповідачка зобов'язалась повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. Однак, зобов'язань за кредитним договором належним чином відповідачка ОСОБА_1 не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 56 921,31 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 12 825 грн, заборгованість за відсотками - 42 941,31 грн, заборгованість за комісією - 1 155 грн. Між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» 23.04.2021 укладеного договір відступлення прав вимоги №67-МЛ, згідно з яким, позивач набув статусу нового кредитора та набув права грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТзОВ «Мілоан», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2053383 від 24.12.2020. Добровільно відповідачка кредитну заборгованість не погашає, а тому просить стягнути з неї на користь позивача суму зазначеної заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою судді від 28.08.2025 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Визначено відповідачці строк для подання відзиву на позовну заяву. Окрім цього, було задоволено клопотання представника позивача та витребувано в Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» інформації, що становить банківську таємницю, а саме: чи належить банківська карта з прихованим номером № НОМЕР_1 ОСОБА_1 .? Чи була успішною транзакція, здійснена 24.12.2020 на банківську карту № НОМЕР_1 в сумі 15 000 грн? Чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 ? Чи проводилась верифікація особи власника банківської карти № НОМЕР_1 ?
У зазначений відповідачці ОСОБА_1 строк, така не скористалась своїм правом, відповідно до ст.178 ЦПК України, для подання відзиву на позов. Від останньої 03.11.2025 надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу. Зазначила, що оскільки справа відноситься до малозначних, обґрунтованим та співмірним розміром витрат позивача на професійну правничу допомогу є 3 000 грн.
На виконання ухвали судді від 28.08.2025 на адресу суду 07.10.2025 надійшла витребувана інформація від Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».
Відповідно до ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 24.12.2020 укладено договір про споживчий кредит №20533883 (далі - Кредитний договір) шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора U70019.
За умовами договору кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі 15 000 грн, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки, що визначені цим договором.
Сторонами визначено наступні умови Кредитного договору: кредит надається позичальнику строком на 30 днів (п.1.3.); термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 23.01.2021 (п.1.4.); комісія за надання кредиту - 1 155 грн (п.1.5.1.); проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 1,05% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.5.2); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6.)
Згідно п.2.3.1. Кредитного договору позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах, на певну кількість днів, доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.
Відповідно до п.2.2.3. Кредитного договору, якщо після настання дати, встановленої п.1.4. договору, позичальник продовжуватиме користуватись кредитом, проценти за стандартною (базовою) ставкою будуть нараховуватись протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено товариством в односторонньому порядку.
Кредитодавцем ТзОВ «Мілоан» умови укладеного договору виконано та надано відповідачці ОСОБА_1 15 000 грн кредиту на карту № НОМЕР_1 , що також підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» про зарахування 24.12.2020 на зазначену карту грошових коштів в розмірі 15 000 грн.
Отримавши кредит, відповідачка взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконувала, а відтак, згідно з розрахунком ТзОВ «Мілоан» виникла заборгованість у сумі 56 921,31 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 12 825 грн, заборгованість за відсотками - 42 941,31 грн, заборгованість за комісією - 1 155 грн.
На підставі договору відступлення права вимоги №67-МЛ від 23.04.2021, укладеним між ТзОВ «Мілоан» та позивачем ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал», останнє набуло право вимоги за борговими зобов'язаннями відповідачки за наведеним вище кредитним договором, що підтверджується також Витягом з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №67-МЛ від 23.04.2021, відповідним Актом приймання - передачі Реєстру боржників та платіжною інструкцією від 23.04.2021 (а.с. 25-30).
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини перша, друга статті 639 ЦК України).
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб'єкт електронної комерції - суб'єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти(оферти)однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом статті 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частин першої, другої статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням, зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частинами першою, другою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Стаття 512 ЦК України передбачає, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Враховуючи наведене вище, оскільки відповідачка ОСОБА_1 не виконала зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, останньою не надано спростувань вимог позивача, а позивач отримав право вимоги за таким кредитним договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором №2053383 від 24.12.2020 в розмірі 56 921,31 грн.
Щодо судових витрат суд зазначає таке.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах: від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21). Указана судова практика є незмінною.
Частиною 5 статті 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень частини 5 статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в матеріалах справи містяться: договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, детальний опис наданих послуг та замовлення за договором про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025 та акт наданих послуг від 05.08.2025.
Матеріали справи містять копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2093 від 29.09.2012, виданого ОСОБА_2 на підставі рішення Львівської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 29.09.2012.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також заяву відповідачки про зменшення таких витрат, з огляду на їх неспівмірність складності справи та обсягу наданої правничої допомоги, суд вважає, що деякі види робіт мають не обґрунтовано завищену вартість.
Таким чином, судом встановлена неспівмірність заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу складності справи та фактично виконаними адвокатом робіт (наданих послуг), часові, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг).
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.
Окрім цього, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 - 265, 279 ЦПК України,
позов задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №2053383 від 24.12.2020 в розмірі 56 921 (п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот двадцять одну) грн 31 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати, що складаються з судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, в розмірі 2 422 грн 40 коп та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, а всього 5 422 грн 40 коп.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 04.11.2025.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корп.28.
Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Суддя Дмитро ТЕСЛЮК